4 грудня 2016, неділя

Засновниця фонду Таблеточки Ольга Кудіненко розповідає, як їй вдається збирати мільйони

Засновниця фонду Таблеточки Ольга Кудіненко розповідає, як їй вдається збирати мільйони
Фонд Таблеточки допомагає хворим на рак дітям і вважається одним з найефективніших в країні. Його засновниця Ольга Кудіненко стверджує, що жалю до благодійності бути не повинно

Давай зустрінемося в Панорамі?

Ольга Кудіненко, засновниця благодійного фонду Таблеточки, відомого на всю країну ефективною допомогою онкохворим дітям, пропонує ресторан для зустрічі з НВ і тут же переходить на "ти".

 

П'ять питань Ольги Кудіненко:

— Найбільше досягнення?
— Сподіваюся, що це будуть відкриті реанімації. Це не моє особисте досягнення, це досягнення всього [благодійного] сектора, але я також вважаю себе причетною до цього.

— Найбільший провал?
— Переоцінка своїх менеджерських функцій в управлінні персоналом. Коли я почала управляти фондом, людьми, я зрозуміла, що мені бракує знань в HR.

— На чому ви пересуваєтеся по місту?
— На таксі.

— Остання прочитана книга, яка справила на вас враження?
— Це не остання, але я вважаю, її повинен прочитати кожен для самоосвіти — Перемогти рак Каті Гордєєвої. Вона розповідає, що таке рак, і розвінчує міфи.

— Кому б ви не подали руку?
— Людям, які зловмисно завдають шкоди дітям.

 

 

— Не мій улюблений заклад, але він біля важливого для мене місця,— пояснює вона вибір ресторану.

"Важливе місце" — це лікарня Охматдит, де розташований єдиний в Україні спеціалізований центр дитячої онкогематології. Його пацієнтам і допомагають Таблеточки.

Ця ініціатива народилася п'ять років тому, коли Кудіненко ще працювала піар-менеджером Фонду Віктора Пінчука. Одного разу вона побачила в інтернеті прохання про купівлю ліків, яких не було в Україні. Кинула поклик серед своїх друзів на Фейсбуці та за два тижні спільними зусиллями зібрала для тих часів "космічну" суму — 6 тис. грн. Потрібні препарати були придбані в Європі та передані в Охматдит.

За два роки з'явився благодійний фонд Таблеточки, який за весь час своєї роботи зібрав 53,5 млн грн, а Кудіненко стала відомою в країні людиною і навіть піднялася на верхні рядки відразу декількох національних рейтингів впливових людей. Чималі суми, якими оперує фонд, йдуть суворо за призначенням: щомісячно 200 хворих на рак дітей отримують від фонду ліки на 1,3 млн грн. Також Таблеточки надсилають дітей лікуватися за кордон, надають психологічну допомогу і виконують їхні мрії, а заодно розвивають волонтерський і донорський рухи в Україні.

Зусиллям Таблеточек, а також десяткам тисяч небайдужих протистоїть кричуща недбалість вітчизняної медицини та жорстока статистика: з 100 тис. українських дітей щороку п'ять хворіють на рак, кожен другий хворий помирає.

— Он він, наш корпус,— перехилившись через поручні відкритої тераси Панорами, Кудіненко вказує на сірий дах непоказної триповерхівки. На дівчині чорна шкіряна куртка-косуха, на обличчі ані грама косметики.

Кудіненко сідає, точніше, пересідає за вільний столик. Перед обідом з НВ у неї вже була тут одна зустріч. "Я мігрую",— посміхається вона здивованій офіціантці та швиденько заглядає в свій смартфон перевірити час. Вдома на неї чекає тримісячна дочка Віра, яка вперше залишилася на кілька годин без мами.

Утім, дім у разі Кудіненко — поняття відносне. З моменту народження Віри вона живе в Москві, рідному місті її чоловіка. У Київ вирвалася всього на два тижні, як це робила останніми роками, живучи на два міста в режимі "два тижні через два". Прямого авіасполучення між Києвом і Москвою тепер немає, і Кудіненко літає через Мінськ.

початку всю роботу Таблеточек — і організаційну, і стратегічну — вона робила сама. Тепер цю махину тягнуть на собі 12 штатних співробітників і 1 тимчасовий. Кудиненко легко делегує повноваження колегам і тепер задумалася про те, щоб зайнятися бізнесом і заробляти гроші. У фонді вона досі на позиції волонтера і зарплати не отримує. Втім, в якій сфері вона збирається будувати власну справу, Кудіненко поки не вирішила. "Я ще в пошуку своєї ідеї",— уточнює вона.

Ми замовляємо чай і оладки з цукіні. "Їх тут смачно готують",— каже Кудіненко.

— На що ж ти живеш? — цікавлюся я.

— Пощастило з чоловіком,— посміхається вона і пояснює, що після заміжжя потреби сім'ї забезпечує чоловік, топ-менеджер однієї з московських IT-компаній.

Доленосна зустріч трапилася на Кубі, де кожен з майбутнього подружжя відпочивав зі своєю компанією. "Треба ж було збирати на поїздку на край світу кілька років, щоб зустріти там його",— каже вона.

Ставши москвичкою в розпал українсько-російської кризи, корінна киянка Кудіненко неодноразово вислуховувала докори від земляків, але ставиться до цього поблажливо. “Я вважаю, що патріотизм полягає не в тому, в якій країні ти живеш, а в тому, що ти для неї робиш,— наливаючи чай у чашку, спокійно говорить вона.— Ну і писати коментарі з докорами у Фейсбуці — справа нехитра".

Набагато складніше задовольняти все більші потреби фонду, де грошей завжди бракує. Один день лікування пацієнта відділення інтенсивної хіміотерапії коштує 8 тис. грн, а на одну підопічну дитину з відділення інтенсивної хіміотерапії фонд купує ліки на 45 тис. грн в середньому щомісяця, перераховує Кудіненко і явно готова надовго піти в цифри близької їй теми.

Утім, Таблеточки швидко набирають висоту: за підрахунками Національного рейтингу благодійників, за 2013-2014 роки фонд показав феноменальне фінансове зростання — понад 8.000%. Таку швидкість у цей час за всю історію вітчизняної благодійності не розвивали навіть ті організації, які у найважчі дні в Донбасі допомагали армії.

Зростання надходжень Кудіненко пояснює правильно обраними методами залучення благодійників. Таблеточки працюють сфокусовано і системно, свідомо обмежуючи свою цільову групу дітьми, і не опікуються, наприклад, пораненими в АТО.

Рецепт від Кудіненко, як заробити мільйони на благодійність, простий: "Ми не тиснемо на жалість, а аргументуємо фактами, плюс прозора звітність". Більшість акцій, які проводять Таблеточки,— адаптовані до українських реалій західні напрацювання.

Одна з них — День лимонаду, коли 30 київських кафе та ресторанів, об'єднавшись, передають денну виручку від продажу лимонадів підопічним Таблеточек. Або спільний з компанією Нова пошта проект Посилка добра — за 5 грн кожен, хто робив відправлення, міг зробити це в спеціальній "благодійній" упаковці, а зібрані гроші перераховувалися в фонд.

— Багато хто думає, що фонди — це коли ти повинен з простягнутою рукою ходити і просити: "Ну, будь ласка, допоможи", а багатий дядько каже: "Ні, не буду, бо я допомагаю особисто",— описує уявлення обивателя про благодійництво Кудіненко. Водночас у світі запроваджені зовсім інші механізми допомоги ближнім: кожна людина особисто може допомагати кому завгодно і як завгодно, але якщо ти представляєш компанію, то маєш подумати про її соціальну відповідальність вже на іншому рівні.

Таблеточки пропонують на своєму сайті масу ідей, як можна легко і навіть з гумором збирати пожертви. Наприклад, в офісі можна поставити коробку для штрафів — за кожну лайку або запізнення працівник платить штраф, який йде на благодійність. Є тут і пропозиції для дітей, які можуть збирати гроші, отримуючи невеликі суми від батьків за добрі оцінки.

  

 

ПОСПІШАЮТЬ НА ДОПОМОГУ: Перевдягнувшись у супергероїв, волонтери фонду Таблеточки влаштовують свята для маленьких пацієнтів

 

"Благодійність має бути в радість",— посміхається Кудіненко.

— Ну а ти чому взялася за таку тяжку роботу? У чому твоя радість? — ловлю момент я.

— Люблю, коли розв'язуються питання. І ще тому, що це виявилося одночасно і важливо, і просто, а ніхто не робив,— відповідає Кудіненко.

На столі з'являються оладки, а моя візаві знову дивиться на годинник. Трохи часу у неї ще є, і ми продовжуємо розмовляти.

Вибивати гроші жалістю, як це часто роблять в Україні, Кудіненко вважає не просто неефективним, а шкідливим заняттям.

— Люди, які жертвують на конкретну дитину, хочуть, щоб дитина одужала,— пояснює вона свою логіку.— Якщо дитина вмирає, меценат відчуває глибоке розчарування і може надовго випасти з числа благодійників.

Крім того, адресна допомога завжди менша, ніж необхідна сума:

— НА запиті €120 тис. на дитину в найкращому разі приходило €30 тис.

— Хоча людей, що віддають перевагу адресній допомозі, можна зрозуміти — багато хто обпікся, наприклад, на Лікарні майбутнього,— зауважую я.

— Так, Катерина Ющенко здійснила антиподвиг [коли за її ініціативою вся країна перераховувала гроші за допомогою смс на Лікарню майбутнього, яка в результаті так і не була збудована, а зібрані гроші зникли],— погоджується Кудіненко.— Вона сильно підірвала довіру до благодійності та підставила нужденних. Так само зараз підриває довіру уряд, який зібрав гроші на армію і не може за них відзвітувати.

Помітно, що тема дефіциту довіри до благодійних організацій її хвилює.

— Дуже зручно сказати: мене один раз обдурили, я більше допомагати не буду,— продовжує Кудіненко.— Але якщо ти раз обпеклася чаєм, хіба ти більше ніколи не питимеш чай?

— А що для тебе в роботі найважче? — запитую я.

— Не приймати рішень емоційно. І пам'ятати, навіщо ти це робиш. Не збиватися на війну з лікарями і сварку з МОЗ.

Останнє дається особливо важко.

— Там відбувається абсурд, і це ще м'яко сказано,— розпалюється Кудіненко.— В кінці квітня прем'єр-міністр Володимир Гройсман і тоді ще заступник міністра охорони здоров'я Ігор Перегінець дають прес-конференцію про те, що ліки для онкохворих дітей закуплені державою, розвезені, і це "перемога". Я дала їм тиждень попіаритися, а потім написала пост у Фейсбуці [в офіційної сторінки Таблеточек понад 22 тис. читачів], поставивши три конкретних питання: як це називається? Де ліки? Чому з більше ста найменувань тільки три позиції були закуплені?

Відповіді немає досі.

Кудіненко на кілька секунд замовкає й знову дивиться у бік лікарняного корпусу. Наступного тижня вона збирається до головлікаря Охматдиту, домагатиметься дозволу провести акцію Герої серед нас. Перевдягнені у Бетмена, Спайдермена, Супермена й Аватара альпіністи, спускаючись з даху, митимуть вікна лікарні зовні. З досвіду західних країн, де такі акції проходять давно, це видовище дарує дітям масу задоволення. Торік акцію лікарі не схвалили.

— Чому? — дивуюся я.

— Тому що наші лікарі, як радянські чиновники: все, що не за статутом,— заборонити,— розчаровано зітхає Кудіненко.— Одним з аргументів було, мовляв, наші діти не такі просунуті, як західні, і у них інші супергерої.

— Був момент, коли хотілося все кинути? — запитую я.

— Звісно, вигоряєш,— зізнається Кудіненко.— Коли стикаєшся з тим, що лікарі беруть хабарі, перепродують ліки. Але коли у мене криза, я згадую тих дітей, кого вдалося врятувати.

— І що ж тебе мотивує не кидати, в цьому є частка марнославства? — запитую я.

— Бажання повісити собі зірочку на погони дуже велике,— зізнається Кудіненко.— І, звісно, я це роблю іноді, бо молодець. Але намагаюся не зловживати. Я розумію, що не винайшла ліки від раку.

Ми майже допили чай. У Кудіненко дзвонить телефон — прийшло її таксі, і вже працює лічильник. У мене залишається тільки одне питання.

— Коли щодня стикаєшся зі смертю, страх смерті зникає або посилюється?

— Я смерті не боюся,— каже Кудіненко. — Але мені дуже страшно за життя і здоров'я близьких. Бо лікуватися в Україні або Росії сьогодні — це справжнє пекло.

 

 

Матеріал опублікований в НВ №22 від 17 червня 2016 року 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: