22 сiчня 2017, неділя

Якби підприємства України платили податки, а не хабарі, то і корупції було б менше - швед Карл Стурен, засновник Чумака

Якби підприємства України платили податки, а не хабарі, то і корупції було б менше - швед Карл Стурен, засновник Чумака
Карл Стурен, засновник одного з найбільших вітчизняних виробників продуктів харчування — компанії Чумак, розповідає про тонкощі створення бізнесу в Україні та розкриває головні загадки тутешньої ментальності

Своєю найголовнішою помилкою Карл Стурен, шведський підприємець і засновник компанії Чумак, вважає віру в зростання тутешньої економіки. Громадянин благополучного Євросоюзу приїхав в Україну в 1993‑му з надією, що країна, в якої є ресурси і кваліфіковані робітники, зможе швидко побудувати ефективний ринок.

Поки піонери українського бізнесу ділили між собою металургійні підприємства і шахти, 24‑річний Стурен разом зі своїм племінником, 22‑річним Йоханом Боденом купили консервний завод у Херсонській області. Гроші на купівлю дав засновник компанії Тетра Пак Ханс Раузінг. Він повірив у юних стартаперів, які виїхали зі Швеції, де їхня сім'я володіє консервним заводом, до більш масштабних, ніж на батьківщині, бізнес-обріїв.

Зрештою заснований Стуреном Чумак першим випустив в Україні звичний на Заході кетчуп і довгі роки залишався лідером ринку цього продукту. Пізніше до нього додалися соняшникова олія, консервовані овочі, макарони і майонез, і компанія перетворилася в одного з найбільших національних виробників продуктів харчування.

Зараз справи у Чумака йдуть не вельми успішно. До падіння купівельної спроможності українців і девальвації гривні додалася втрата великих ринків збуту Росії і Криму. Як наслідок, 2014-го Чумак зазнав чистого збитку в розмірі 269,8 млн грн. А довгострокові боргові зобов'язання зросли вдвічі — до 490,8 млн грн.

Про нинішній стан справ Стурен говорити не хоче, посилаючись на те, що зараз присвячує Чумаку тільки 20% часу. Решту часу зайнятий новим бізнесом — вітроенергетикою. Однак, коли мова заходить про історію Чумака, згадує її з помітним задоволенням.

 П'ять запитань Карлу Стурену:

— Ваше найбільше досягнення?
— Те, що компанія Чумак вийшла таким хорошим підприємством.
— Ваш найбільший провал?
— Ми розраховували на бурхливе зростання української економіки і брали валютні кредити. І перед першою кризою у нас був валютний кредит, і зараз є кредити, які складно обслуговувати в період, коли падає економіка.
— На чому ви пересуваєтеся містом?
— По Каховці на своїй машині — джипі Mercedes.
— Яка з останніх книг справила на вас враження?
— Зараз читаю четверту книгу з серії Міленіум шведською мовою. Я читаю завжди рідною мовою, тому що, коли довго живеш не вдома, залишаються лише книги шведською. Це маленька прив'язка до батьківщини.
— Кому б ви не подали руку?
— Тим людям, які закрили перед українцями європейську перспективу, тобто представникам минулої влади.

 


6877_02


— Я уявляю, як ви, юнак, приїхали в Херсонську область. З благополучної країни — в небагату українську глибинку. Що ви тоді відчували, що думали?

— Ми з Йоханом не думали. Були наївні. У нас вийшла така пригода хлопчаків.

У нас тоді не було сімей, ми працювали цілодобово. І не бачили проблем, тільки можливості. Це була така молода наївність, і вона пішла на користь бізнесу.

А якщо говорити про настрій, то в Україні впадала в очі бідність. Зараз є відчуття дежавю. Я думаю, що якби запитати будь-якого бізнесмена в 1995 році, як Україна виглядатиме в 2015 році, то, напевно, ніхто б не сказав, що вона стане такою, як сьогодні.

Наприклад, ми вважали, що в Україні до 2015 року не буде ринків, а буде організована торгівля, супермаркети тощо. Я не проти ринків, але якщо є люди, які за невеликі гроші готові стояти на морозі годинами, значить, їм нікуди піти працювати за великі гроші. Це показник розвитку економіки.

— А якщо повернутися на початок роботи. Якими люди тоді вам здалися? Наприклад, у Радянському Союзі було прийнято з підприємств брати те, що погано лежить.

— Особливих крадіжок на рівні звичайних людей не було. На рівні керівництва всі ці "відкати-закати", звісно, існували. Ми не одразу зрозуміли, де у нас схеми, щоб красти.

У кожного народу свій менталітет, і в українців він не найскладніший. Українці працьовиті. Вони досить відкриті, хочуть змін на краще. У європейських країнах люди більш розпещені. Там людина настільки впевнена в соціальних гарантіях, що втрачає прагнення рухатися вперед.

В Європі людина настільки впевнена в соціальних гарантіях, що втрачає прагнення рухатися вперед

— А у нас сильний радянський менталітет.

— Головна ознака радянського менталітету — небажання брати на себе відповідальність. Максимально її уникнути. Один мій колега, який довго працював зі мною в Чумаку, казав: колективна форма відповідальності — це одна з форм безвідповідальності. А вся система була побудована так, що в кінцевому результаті ніхто ні за що не відповідає.

Фінансисти на бухгалтерію кивають, бухгалтерія — на виробництво, виробництво — на охорону. Завжди люди намагаються прийняти таке рішення, за яке нічого не буде. Краще промовчати, ніж проявити ініціативу, за яку, можливо, покарають.

— Адже нас довгі роки вчили сидіти і мовчати. Особливо там, у провінції.

— Розумію. Але це не така вже й велика проблема. Коли люди розуміють, що можна отримати премію за ініціативу, вони її виявляють. Коли вони розуміють, що від якості, швидкості, продуктивності залежить їхня винагорода — вони працюють краще.

Люди швидко позбуваються радянського, якщо побудовано систему мотивації на кінцевий результат.

— А як ви вирішували питання з бандитами в 90‑ті?

— У нас майже з самого початку був хороший співробітник, який приїхав з нами з Києва. Полковник у відставці, колишній міліціонер. Він ці всі питання брав на себе.

Ми познайомилися випадково. Він тільки вийшов на пенсію і працював таксистом у Борисполі. Тоді це було дуже солодке місце, там зустрічали іноземців. Це був хороший дохід. Він нас підвіз. Так ми і познайомилися.

— Побутує думка, що вам допомагав Леонід Кучма. Це так?

— Він відвідав Чумак під час свого візиту в Херсонську область. Ще на самому початку нашої роботи. Тоді до нас було таке ставлення: іноземці не потрібні, без них розберемося. А Кучма сказав дуже чітко: іноземні інвестори — це якраз те, що нам потрібно для розвитку економіки. Тому що вони вкладають гроші, розвивають виробництво. Завдяки йому нас не чіпали.

І всі зрозуміли, що така компанія потрібна, і замість того, щоб устромляти палиці в колеса, почали допомагати розвитку компанії.

І пізніше він нам допомагав. У зовсім дрібних випадках. Це були 90‑ті: щоб щось зробити, треба було підписувати сотню папірців. І, в принципі, з іноземцями ніхто не хотів зв'язуватися.

 


ЗЕМЛЯКИ: Несколько лет назад на завод Чумака в Змиевку Херсонской области приезжали король Швеции Карл XVI Густав и королева Сильвия. На фото — они на переднем плане с Карлом Стуреном (справа)

ЗЕМЛЯКИ: Кілька років тому на завод Чумака в Зміївку Херсонської області приїжджали король Швеції Карл XVI Густав і королева Сільвія. На фото — вони на передньому плані з Карлом Стуреном (праворуч)


— Мабуть, завдяки цьому у вас не було проблем з податковою.

— У нас були різні ситуації за 20 років, що існує компанія Чумак. Навіть траплялося, що митниця і податкова приходили до нас з претензіями, що ми платимо занадто багато і цим псуємо базу.

Поясню. При імпорті ми ніколи не занижували вартість товару, завжди ввозили товари за повною ціною. І це було вище середньої типової ціни, яка є в митній базі. Потрібно було підвищувати цю типову середню ціну, а тоді інші не змогли б завозити за заниженими цінами і платити менше податків. На цьому митниця робила бізнес.

Так само і з податковою, тому що ми 15 років платили білі зарплати. До цього працювали за схемою СПД.

Але в ситуації, яка склалася з податковою і митницею, винні зокрема й самі бізнесмени. Ця палиця два кінці має.

Зрозуміло, що є керівники податкової, які можуть вплинути на те, більше або менше податків платитиме компанія. Але якби всі підприємства України сказали: ми будемо платити податки, а не хабарі, то і корупції було б менше.

Я вважаю, що оподаткування в Україні терпиме. Звісно, будь-який засновник завжди хоче заплатити менше, але в межах закону. Оптимізувати фінансовий процес. І в Євросоюзі теж. Але в Україні більшість підприємств так не думають, вони розмірковують, як би не платити податки.

Я вважаю, що оподаткування в Україні терпиме

— Чи помітили ви якісь зміни для бізнесу за останні два роки?

— Мінекономіки багато чого доброго зробив. Міністр економіки Айварас Абромавичус намагається спростити правила для бізнесу. Були хороші спроби реформувати прокуратуру рік тому, але далі не пішло. Були задекларовані добрі наміри, але...

Ви навряд чи знайдете багатьох бізнесменів, які скажуть: так, супер, реформи пішли! На жаль, цього немає.

В Україні найбільш кардинальна проблема — це корупція. І, як сказав минулого року посол США, час припинити звалювати невдачі України на російські танки. Російські танки — це жахливо, але головна причина поганого стану економіки України — все-таки корупція.

— Ви народилися в Швеції, довго живете тут. Як ви думаєте, чи здатні українці прийняти європейські цінності, чи зможе Україна стати європейською країною?

— Я вважаю, що так. Але для цього потрібні зусилля з двох сторін — зверху вниз і знизу вгору. Це тривалий процес з двостороннім рухом. Будувати справжній ефективний державний інститут непросто.

Ось взяти, наприклад, правоохоронні органи. Їхня чисельність величезна, зарплати дуже низькі. 20 років туди брали людей не за знання, а за хабарі. І як це зараз поламати? Дуже болюче питання і болючий процес. Але треба рухатися.

Для цього потрібно дуже жорстка політична воля керівництва країни плюс громадянське суспільство, яке повинно бути вимогливим до влади.

Ми якось обговорювали з Давідом Сакварелідзе [заступником генпрокурора України] різницю між Україною і Грузією. Він розповів: у Грузії людям найскладніше було пояснити, що якщо людина винна, то її не треба вбивати. В Україні люди набагато більш компромісні. Не "порішав" з міліціонером — "порішав" з прокурором, а не з ним, так з суддею.

— Розкажіть про ваш новий бізнес — вітроенергетику. Коли ви почали займатися виробництвом електрики?

— У Чумаку вже все стабільно, і чотири роки тому ми почали займатися вітряками. Всі вони розташовуються в Херсонській області. Акціонери — я, Йохан Боден і ще двоє засновників зі Швеції.

Цього року ми купили дві компанії в Туреччині, які займаються проектуванням і розвитком електростанцій. Дивимося на Румунію та Ефіопію.

 

Матеріал опубліковано в №48 журналу Новое Время від 24 грудня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: