25 вересня 2017, понеділок

Замість «зрадофілів» і «порохоботів»: чому читання стає модним і де взяти на нього час

коментувати
Марк Лівін, Дана Павличко, Наталія Гуменюк та Олексій Сімончук

Марк Лівін, Дана Павличко, Наталія Гуменюк та Олексій Сімончук

Прочитати 200 книг на рік — чи реально це? НВ поспілкувалося з людьми, які поставили собі таку мету, і тепер дають поради іншим, як її досягти

Чотири місяці тому двоє молодих письменників Марк Лівін та Катерина Бабкіна кинули собі виклик — #bookchallenge_ua. В рамках нього вони за рік зобов’язалися прочитати по 200 книжок кожен.


Катерина Бабкіна і Марк Лівін — засновники bookchallenge_ua (с) Олександр Кузьмічьов
Катерина Бабкіна і Марк Лівін — засновники bookchallenge_ua (с) Олександр Кузьмічьов


До цієї акції підключилося кілька тисяч людей (до 5.000, за словами ініціаторів), які тепер активно читають і пишуть про свої результати у соцмережах. Сплила вже третина терміну челенджу, тож НВ розпитало відомих його учасників про кількість прочитаних книжок і секрети швидкого читання.

«Принцип Парето» ходячих бібліотек

До початку лютого колишній операційний директор агентства Postman (а нині маркетолог Громадського телебачення) Марк Лівін дочитував 54-ту книгу — збірку оповідань Василя Махно Дім у Бейтінґ Голлов, яка в цьому році отримала відзнаку Книга року BBC. Він починав читати з 4 годин щодня, а потім — було по-різному:

— У мене відповідальна робота, велика завантаженість у паралельних з роботою проектах, пріоритети доводиться визначати на день в ручному режимі. Читання часто посувається в цьому списку. Стараюсь компенсувати на вихідних, у поїздках чи відпустках. Книга завжди зі мною в рюкзаку, маю вільний від важливого час — читаю, — розповідає він.

З 52 книг ефективними виявилися 10. Це «принцип Парето по-літературному»: 20% знань дають 80% розумінь, все решта — пошуки

Лівін від початку вирішив, що не буде з читання робити щось системне та обов’язкове, аби це не перетворилося на психоз. Проте його спосіб життя змінився докорінно, друзі часто починають розмову з питання: «Ну, як читається?». Вийшло так, що читання виявилося «найефективнішою моделлю монетизації».


Марк Лівін (с) Chilla Palosh
Марк Лівін (с) Chilla Palosh


— Нас почали сприймати як ходячі бібліотеки, ми стали експертами з літератури, даємо інтерв’ю, складаємо списки книжок для різних медіа, розглядаємо партнерські пропозиції, рахуємо вірусні охоплення, мислимо та пишемо про це. Тобто сприйняття нас стало іншим, — каже він.

Читати на швидкість Лівін припинив. За кілька місяців читати увійшло в звичку. Коли пропускає день, всередині «починає муляти». Нещодавно він порахував, що з 52 книг, які прочитав на той момент, ефективними виявилися 10. Він називає це «принципом Парето по-літературному»: 20% знань дають 80% розумінь, все решта — пошуки.

Ніхто не казав, що буде легко

Один з найактивніших серед тих, хто долучився до челенджу, став журналіст з Херсону Олексій Сімончук. На початок лютого у його списку прочитаного було 53 книги. Він так само поставив собі за мету прочитати 200 книжок за рік:

— Лише під час проекту зрозумів, наскільки це велика кількість, однак ніхто не казав, що буде легко.


Олексій Симончук (фото — platfor.ma)
Олексій Симончук (фото — platfor.ma)


Скільки часу витрачається на читання, залежить від зовнішніх факторів. У середньому близько трьох годин на день. Сімончук зізнається, що #bookchallenge_ua змінив його життєвий ритм, але на краще. Зараз вечорами замість того, щоб читати Facebook і Twitter, він читає чудову літературу:

— Я просто замінив тексти «зрадофілів», «порохоботів» та інших блогерів на книжки. Насправді, у більшості людей є час на читання книжок, але кожному треба якийсь меседж, який тобі скаже: «Чувак, займись корисною справою замість того, щоб на автоматі лайкати чужі пости і реагувати на короткочасні події, щоб написати власний пост і потім кожну секунду оновлювати сторінку і дивитися, кому сподобався твій жарт про мера Генічеська і Кока-колу».

Чувак, займись корисною справою замість того, щоб лайкати чужі пости і реагувати на події, щоб написати власний пост і потім кожну секунду оновлювати сторінку і дивитися, кому сподобався твій жарт про мера Генічеська і Кока-колу

Одного дня Сімончук може прочитати 50 сторінок, іншого — 300. Все залежить від книги. Деякі просто не відпускають, а деякі змушують думати над кожним словом, тому більше часу витрачається на осмислення, ніж на читання.

При цьому у самому челенджі є один тонкий момент момент: коли витрачаєш багато часу на прочитання однієї книги, то доходиш до кінця і думаєш: «Фух, нарешті дочитав, можна відпочити». А відпочити не можна, бо треба одразу розпочинати нову книгу, щоб у підсумку досягти мети.

Втім, він цим не дуже переймається:

— Головне — це нові знання та емоції, тому іноді можу просто розтягнути прочитання однієї книги, щоб довше отримувати задоволення. Насправді, майже у кожного з нас є час на читання — під час сніданку, обіду, вечері, у громадському транспорті, у чергах тощо. Замість того, щоб витрачати вечори на ТБ і безглуздий серфінг мережею — краще почитати, і потому ви зрозумієте, що можна читати багато і не витрачати на це дуже велику кількість часу. Варто лише поставити мету і відмовитися від речей, які тебе відволікають.

Читати і не відчувати провини

Відома журналістка Наталія Гуменюк, яка наразі керує Громадським телебаченням, теж взяла собі за мету прочитати 200 книг за рік. За три місяці вона прочитала 31 книгу. Серед них є і «такі собі талмуди типу Благоволительниц Джона Літтела, тому кількість книг — умовна».

На питання, скільки часу на день вона витрачає на читання, Гуменюк відповідає «Коли як»:

— Інколи це година-дві на день. Часом 30 хвилин. В мене немає вихідних, але, коли я не у відрядженнях, то вважаю вихідним ранок суботи: з 8 ранку до 12-13. І от тепер читаю ще в цей час. Шкода, що останній місяць знову забагато поїздок.


Наталія Гуменюк (фото — Діана Поладова)
Наталія Гуменюк (фото — Діана Поладова)


Приєднання до даного виклику лише трохи змінило життєвий ритм журналістки. Вона вже років десять завжди читає у транспорті і на ходу: в метро, потягах, літаках (багато їздить). Відтепер знову читає вдома.

Я не вмію відволікатися: якщо не працюю, то відчуваю постійне відчуття провини. Тепер я почуваюся менш винною, коли вдома просто читаю книгу

— Я не вмію відволікатися: якщо не працюю, то відчуваю постійне відчуття провини. Bookchallenge трохи допоміг з цим. Тепер я почуваюся менш винною, коли вдома просто читаю книгу.

В середньому Гуменюк читає 50 сторінок на годину, якщо це складна книга (публіцистика англійською чи щось наукове) чи 100 сторінок, якщо це просто написана художня література.

— Є тексти, в які треба вчитуватися. В інших книгах має значення зміст. Поезію, наприклад, Кручі. Провалля. Вода Стуса я читала вголос, інакше б я просто проковтнула його, - каже вона.

Мода на читання

Для того щоб багато читати, не обов’язково підключатися до флешмобів — в цьому переконана Дана Павличко, директор видавництва Основи. Вона читає щодня щонайменше по 40 хвилин. Таким чином, каже Павличко, за тиждень можна прочитати 2-3 книжки.

Втім, Павличко — виключення: читання є частиною її професії, тож вона має орієнтуватися у тому, що можна видати у майбутньому.


Дана Павличко (с) Сергій Старостенко
Дана Павличко (с) Сергій Старостенко


Читати всю літературу однаково не можливо: деякі жанри потребують більше заглиблення та уваги, ніж легенький детектив:

— Я читаю Втрачений рай Джона Мілтона вже декілька років підряд і не планую прискорюватись. Історію Європи Нормана Дейвіса, приміром, можна читати все життя.

Дехто критикує, буцімто не можливо прочитати стільки книжок осмислено. Але це Україна! Негативісти знайдуться завжди

#bookchallenge_ua вона називає найкращою акцією для популяризація читання в Україні:

— Дехто критикує, буцімто не можливо прочитати стільки книжок осмислено. Але це Україна! Негативісти знайдуться завжди. Головне, що тема книг та читання на слуху і стає модною важливою потребою. Без читання людина деградує.

З нею погоджується її колега — директор видавництва Наш Формат Антон Мартинов. Їхня ніша — західна бізнес-література, яку доволі важко прочитати за кілька днів. Проте до флешмобу у Мартинова позитивне ставлення:

— Це просто мода на читання, що в цьому поганого? Але читати ділову літературу такими темпами я не рекомендую, якщо хочете отримати від неї максимум користі.


Антон Мартинов (фото — theinsider.ua)
Антон Мартинов (фото — theinsider.ua)


Письменник Макс Кідрук, який не підключився до флешмобу, проте уже давно є активним читачем, говорить: «Головне, що є результат — люди, які реально починають більше читати. Ну або просто більше пишуть про те, що читають, що, втім, усе одно дає позитивний ефект».

Враження букчелленджерів

Марк Лівін, Олексій Сімончук та Наталія Гуменюк розповідають про книги, які найбільше вразили їх:

Марк Лівін: «Найкрутіше знайомство — це увесь Ерленд Лу українською: Доплер, Мулей, Фонк, Тихі дні в перемішках, Наївний. Супер. Пишуть, що автор використовує зумисно примітивний стиль писання, багато хто його за це сварить. Але я думаю, що Лу просто не ускладнює нічого, пише, як живе — без домислів, з гумором. Мені подобаються автори, які мають таку позицію, біля них набуваєш легкості.

Люблю Ромена Гарі — Життя попереду, Коріння небес, Обіцяння на світанку. Коли читав його, в голові тримав думку «честь бути чоловіком». Якщо говорити про мій приклад чоловіка від літератури, то це буде Гарі. За любов до матері, за постійно мігруючий спосіб життя, пережиті баталії і зрештою за досягнення цілі, до якої його все життя готували мати – стати дипломатом.

Замикає трійку Юнас Гассен Хемірі — Монтекор: унікальний тигр. Коли я дочитав її, ще, напевно, зо дві хвилини сидів непорушно, намагаючись зрозуміти, що зі мною відбувається. За ефектом це був ніби фільм Нолана, біля якого твоє відерце попкорну залишається повним до кінця сеансу, бо ти не можеш відірватися від сюжету. У Швеції вона отримала відзнаку «Книга року», раджу людям, яким подобається розмовний стиль, почуття гумору та меланхолія, без якої в Стокгольмі не обійтися».

Олексій Сімончук: «Я досі під враженням від Холоднокровного вбивства Трумена Капоте. У романі розповідається реальна історія. У штаті Канзас у власному будинку вбили родину із чотирьох людей — батька, мати та двох дітей. Зробили це два чоловіки, яких згодом затримали, засудили і стратили. Автор провів просто колосальну роботу з перевірки фактів. Він протягом декількох років спілкувався з усіма учасниками подій — родичами загиблих, свідками, мешканцями міста, друзями, поліцейськими і вбивцями. Завдяки цьому він зумів не лише відтворити хроніку подій, але й зобразити внутрішній стан вбивць, що вони відчували, коли вбивали цих людей і чи відчувають провину за скоєний злочин. Це просто must read для усіх журналістів.

Сіддхартха Германа Гессе змінює ставлення до життя, Страшенно голосно і неймовірно близько Дж.С.Фойєра з самого початку закохує у себе і не відпускає з першої до останньої сторінки тексту. Також дуже важливим особисто для мене є книга репортажів Наталки Гуменюк Майдан Тахрір і Ісламська держава. Армія терору Майкла Вайса і Хасана Хасана. Вони допомагають зрозуміти сучасний арабський світ та процеси, які там відбуваються».

Наталія Гуменюк: «Придбала на Форумі у Львові багато Еріка Фромма, який чомусь не потрапляв до рук раніше. Мене взагалі найбільше здивувало те, що він надрукований в Луганську у 2012 році і це видавництво досі існує. І в цьому є якийсь парадокс. Втечу від свободи я прочитала до того, як приєдналася до #bookchallenge_ua, але Анатомія людської деструктивності була дуже доречна. Я весь час дивилася на рік і місце видання.

З українського найбільше вразила Мабуть Естер Каті Петровської. Вона добре написана. Там кожне речення не просто так. Це не так часто буває».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: