4 грудня 2016, неділя

Загострення ситуації навколо Сирії. Що там відбувається?

Сирійські повстанці опинилися замкнутими в Алеппо з усіх сторін

Сирійські повстанці опинилися замкнутими в Алеппо з усіх сторін

Війна увійшла в критичну стадію, до неї можуть приєднатися нові учасники

Чому ситуація загострилася?

Сирійська урядова армія за підтримки російської авіації три тижні тому розгорнула масштабний наступ на позиції опозиційних груп, включно з терористичним «Фронт аль-Нусра» в північній Сирії. Стратегічна мета наступу очевидна: завдати поразки повстанню в провінції Алеппо. Для цього наступаючим необхідно вирішити кілька тактичних завдань: встановити повний контроль над однойменним містом і кордоном з Туреччиною, відновити безпечний рух по шосе М5, що зв'язує головні міста країни – Дамаск, Хомс, Хама і Алеппо.

Як це робиться?

Російська авіація невпинно бомбить населені пункти на підконтрольній повстанцям території, незважаючи на втрати серед мирного населення. Знищуються будь-які будівлі та споруди, де може ховатися супротивник. Північна Сирія перетворюється в суцільні руїни – аналог міста Грозного часів чеченських воєн. Місцеві жителі тікають, через що бойовики позбавляються переваги «живого щита», який стримує активність американської, наприклад, авіації. Крім того, сирійська армія не атакує міста, а бере їх в облогу, змушуючи захисників здаватися через голод і безперервні обстріли. Наступ йде за двома головними напрямками: завершується оточення східної (повстанської) частини Алеппо, а також йде просування на північ – до кордону з Туреччиною. Головні дороги, що зв'язують місто і кордон, вже перерізані, що позбавило опозиціонерів постачання. Сирійські урядові війська перебувають вже за 15 кілометрів від турецького кордону. Крім того, вони, очевидно, координують свої дії з курдським ополченням, яке також відбило у повстанців кілька невеликих міст.

Яка реакція повстанців?

Лідери опозиції вже заявили, що без допомоги іноземних військ (або хоча б «добровольців» – аналога «відпускників») їхнє повстання буде приречене на поразку. Ефективно боротися проти урядової армії, що переважає в техніці і повність контролює повітряний простір, вони не можуть. Опозиція звинувачує США в угодовстві та «зраді» своїх інтересів, вимагаючи надати їм протитанкову зброю, системи ППО, а також оголосити над північчю Сирії «безпольотну зону». Поки ці вимоги залишаються без відповіді: Вашингтон наполягає, щоб лідери повстанців негайно повернулися за стіл переговорів, звідки вони пішли, поставивши припинення бомбардувань умовою відновлення діалогу.

Чого домагається Захід?

Європа всерйоз стурбована новим потоком біженців, що потягнувся з Сирії на північ. Зараз мова йде про декілька десятків тисяч людей, але з обложеного Алеппо можуть втікати до півмільйона. У створенні складної гуманітарної ситуації і ЄС, і США звинувачують Росію і тривалі бомбардування. Однак дедалі жорсткіші вимоги їх негайно припинити поки залишаються без уваги Москви. На іншому фронті США намагаються тиснути на повстанців, щоб посадити їх за стіл переговорів з Асадом, доки повстання ще не повністю знищено. Для адміністрації Барака Обами критично важливо покласти початок мирного врегулювання конфлікту до завершення його терміну на посаді президента. США намагаються тиснути на опозицію через Туреччину, яка підтримує противників Асада, але і сама може виявитися втягнутою в конфлікт.

Які дії Анкари?

Турецьке керівництво опинилося у вкрай непростій ситуації. Повстанці, яким Анкара допомагала всю війну, програють її. США, прагнучи посадити опозицію за стіл переговорів, не дозволяють допомагати їм зброєю. Біля кордону зібралися десятки тисяч людей, які мріють перейти на турецьку територію, але місця для них немає. Становище настільки непросте, що турецькі прикордонники відкривають вогонь по тих, хто намагається перебігти з Сирії незаконно. При цьому Європа вимагає пустити біженців з Алеппо, але поки що не готова прийняти їх у себе. Крім того, американці продовжують нарощувати співпрацю з організаціями сирійських курдів, хоча в Анкарі їх вважають терористичними. За цих умов Реджеп Таїп Ердоган заявив, що якщо Саудівська Аравія і ОАЕ почнуть вторгнення в Сирію, Туреччина наслідуватиме їхній приклад. Відомо, що Анкара вже зараз відправляє на суміжну територію гуманітарні конвої з припасами для біженців, що стоять біля кордону. У тому разі, якщо армія Асада продовжить рухатися в північному напрямку, Туреччина може ввести в прикордонні райони Сирії свої війська для захисту біженців.

А що ж Путін?

Москва вже заявила, що підозрює Анкару в підготовці вторгнення, яке Кремль заздалегідь оголосив незаконним. Якщо турецькі війська увійдуть на північ Сирії, вельми вірогідною стане ситуація воєнного зіткнення між ними і сирійськими колегами, а також російською авіацією, яка допомагає останнім. Поки цього не сталося, Москва щосили бомбить в районі Алеппо все, що рухається, щоб дозволити військам Асада отримати контроль над якомога більш обширною територією. Задача проста: на переговорах, які рано чи пізно все-таки повинні початися, виступати з сильніших позицій, вимагаючи збереження Башара Асада при владі і його режиму на якомога довший термін і з мінімальними модифікаціями. Крім того, Москві було б дуже приємно посприяти створенню на півночі Сирії курдської автономії – найстрашнішого кошмару для Ердогана. Судячи з того, що курдів російська авіація не бомбить, а на землі вони координують дії з сирійською армією, принципова домовленість щодо цього існує.

Так до чого справа йде?

Сирійсько-російський наступ при збереженні нинішніх темпів покладе край повстанню проти Асада у великих містах. Алеппо в цьому сенсі – останній бастіон. Це, своєю чергою, призведе до маргіналізації повстанців і їхнього перетворення з серйозної військової сили в набір дезорганізованих і деморалізованих угруповань, які не становлять великої небезпеки для режиму. Однак такий варіант може спричинити вступ у війну Туреччини та арабських монархій, які занадто багато вклали у сирійських повстанців і не можуть просто дозволити їм зникнути. Так, наприклад, Саудівська Аравія оголосила, що готова відправити до Сирії свій спецназ. Офіційно – для боротьби проти ІД, але заодно можуть і по Асаду «випадково поцілити». Привід для можливого введення військ вельми благородний – захист біженців.

Другий варіант – початок предметних переговорів, які дозволили б опозиції зберегтися і запобігти багатьом іншим ускладненням. Однак зараз ні самі повстанці, ні їхні друзі з Туреччини та арабських монархій до діалогу не готові: занадто слабкі стартові позиції. Навіть потужний тиск з боку США поки ніяких зрушень у цьому питанні не дає. Можливо, щось зміниться, якщо повстання опиниться на межі повного краху.

Ще одна цікава інтрига закручується навколо курдів. США більше за інших зацікавлені у появі в Сирії сильного курдського утворення з розширеними правами – аж до автономії на кшталт уже існуючої в Іраку. Хоча Башар Асад виступає проти «сепаратистської» ідеї, Росія, бажаючи насолити Туреччині, негласно її теж лобіює. Анкара виступає категорично проти. Одним з тригерів турецького вторгнення теоретично могла б стати спроба об'єднання в одне ціле двох курдських анклавів на турецькому кордоні, нині розділених невеликою смужкою території, що перебуває під контролем повстанців і ІД.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: