19 сiчня 2017, четвер

Всі проти всіх. Президентська гонка в США увійшла у вирішальну стадію

коментувати
Хілларі Клінтон намагається пояснити, що у неї більше шансів здолати республіканців, ніж у конкурентів

Хілларі Клінтон намагається пояснити, що у неї більше шансів здолати республіканців, ніж у конкурентів

1 лютого в Айові відбудуться перші кокуси президентської кампанії, від результату яких залежить, хто стане президентом США

Найголовніший штат

«Штат Яструбиного ока» (неофіційна назва штату Айова) займає виключно важливе місце в американській політичній системі. Завдяки тому, що його жителі першими в країні обирають кандидатів від Республіканської та Демократичної партій, результат голосування тут задає тон усій майбутній кампанії. Будь-який аутсайдер, перемігши в цьому штаті, отримує величезну увагу з боку ЗМІ, а разом з тим – популярність і здатність донести до виборців свою позицію. Таким чином, він цілком може всього за одну ніч перетворитися з наздоганяючого у лідера перегонів.

Так, наприклад, сталося в 2008 році. Тоді мало кому відомий Барак Обама після раптової перемоги в Айові раптом став зіркою і швидко витіснив на узбіччя Хілларі Клінтон, яка вважалася «неминучим» переможцем демократичних праймеріз. Цікавий приклад республіканців того ж року. Джон Маккейн, перемігши в Айові, додав у популярності майже 20 відсотків, відтер інших однопартійців на задвірки кампанії. І Обама, і Маккейн в результаті стали кандидатами в президенти від своїх партій. У якомусь сенсі, цим вони зобов'язані саме своїми успіхами в Айові.


Кандидаты бросили на Айову свои лучшие силы. Актриса Сьюзен Сарандон приехала агитировать за Берни Сандерса
Кандидати кинули на Айову свої кращі сили. Акторка Сьюзен Сарандон приїхала агітувати за Берні Сандерса


З іншого боку, людина, що лідирує всередині своєї партії до Айови, стає практично недосяжною для конкурентів, якщо їй вдається перемогти там. У 2012 році перемога Мітта Ромні, який обіймав непевне і крихке перше місце серед республіканців, зробила його однозначним і незаперечним лідером. Цікаво, що через пару тижнів голоси перерахували, і Ромні опустився на друге місце в Айові. Але справу вже було зроблено: у ніч голосування він був оголошений переможцем, що надало його кампанії найпотужніший імпульс, дозволивши обійти переслідувачів. Що там було потім – вже не так важливо.

На цей раз ситуація в Айові дуже напружена. Загальнонаціональні лідери – мільярдер Дональд Трамп у республіканців і екс-держсекретар Хілларі Клінтон у демократів – з усіх сил намагаються утримати цей штат за собою, і обидва при цьому роблять помилки, які можуть їм коштувати перемоги не тільки там, але і в загальнонаціональному масштабі в рамках своїх партій.

Партизанська кампанія

Впевненість Хілларі Клінтон у своїй перемозі була відчутна з початку 2015 року, коли кампанія тільки почалася. Вона, як усім здавалося, врахувала помилки 2008 року, об'єднала під своїми знаменами партію, зібрала величезну кількість грошей і методично рушила вперед, до демократичної номінації.

Її рейтинг перевищував 60 відсотків, єдиний серйозний суперник – сенатор від Вермонта Берні Сандерс – тупцював в районі статистичної похибки. Хілларі та її штаб навіть не звертали на нього ніякої уваги. Однак кампанія Сандерса, який апелює до небагатих американців та середнього класу, виявилася напрочуд ефективною: люди за ним пішли, його рейтинг почав зростати небаченими темпами.

Клінтон згадала, коли Сандерс обскакав її в іншому важливому штаті Нью-Гемпширі, де праймеріз відбудуться відразу після кокусів в Айові. Однак у стан близький до паніки її люди впали після Нового року, коли рейтинги кандидатів в Айові практично зрівнялися. Замайорило На обрії повторення історії 2008 року.


За Хиллари Клинтон "топит" ее весьма популярный муж Билл
За Хілларі Клінтон "топить" її досить популярний чоловік Білл


І тут Хілларі почала робити помилку за помилкою. Вона відправила на бій з Сандерсом свою дочку Челсі, яка наговорила про програму сенатора настільки відвертої нісенітниці, що її підняли на сміх навіть власні прихильники. Після цього Клінтон, прагнучи повернути собі популярність у молоді, стала ходити по гумористичних шоу, де дуже незграбно жартувала. Ті, кому вона хотіла сподобатися, відразу ж обізвали її «роботом».

Наступ на Сандерса, розпочатий прихильниками Хілларі у великих профспілках, Конгресі та Сенаті, вдарив по ній же: сенатор небезпідставно пояснив, що «істеблішмент його боїться», спускаючи на нього все нових собак.

Тут важливо зазначити, що «істеблішмент» – що демократичний, що республіканський – в цю кампанію став найголовнішим злом і опудалом для виборців. Все, що виходить з Вашингтона – недобре за визначенням, тому кандидати зі шкіри геть лізуть, щоб показати, наскільки вони незалежні від політичних лобістів, великих банків та корпорацій. У випадку Клінтон це зовсім непросто: ні для кого не секрет, що цей багатоголовий «істеблішмент» за неї горою, а вона – плоть від плоті його. Ось і виходить, що критика з тієї сторони допомагає, а не шкодить Берні, показуючи, що він – весь такий світлий і в білому, а його суперниця годується з рук олігархів і уркаганів, які обліпили Вашингтон.

Сам Сандерс при цьому від критики на адресу Клінтон утримується, заявляючи, що у виборчих кампаніях звик не лаятися з опонентами, а розповідати про свої погляди, плани і програми. Це його улюблена тактика, якої він дотримується вже більше 20 років, і яка незмінно дає плоди. Натомість республіканці у виразах на адресу Хілларі не соромляться. Вони вже витратили декілька десятків мільйонів доларів на критичні телевізійні рекламні ролики, в яких Клінтон картають за справжні й вигадані гріхи. Таким чином Сандерс фактично змусив республіканців працювати на його кампанію, причому власним коштом оплачувати ці зусилля.


Кампания Сандерса, безусловно, самая креативная
Кампанія Сандерса, безумовно, найкреативніша


Проти 74-річного сенатора республіканці довгий час не агітували, вважаючи його нонсенсом і непорозумінням кампанії. Зараз вони думають, що буде непогано, якщо він переможе Хілларі: Сандерс називає себе «демократичним соціалістом», тому праві вважають, що розчавити його буде простіше пареної ріпи. У них, напевно, вже заготовлені ролики з серпами, молотами, червоними прапорами, маршируючими російськими та китайськими військами та іншими неприємними для американців речами, з якими асоціюється слово «соціалізм».

Завдяки всьому цьому, до кокусів в Айові «неминуча» Клінтон і «неймовірний» Сандерс підходять практично рівно. Одні опитування віддають невелику перевагу їй, інші – йому, але все ж більше шансів у сенатора з Вермонта. Справа в самій природі кокусів.

На відміну від праймеріз – міні-виборів з звичайними урнами і бюлетенями, передвиборчі кокуси – це дещо інша справа. Зазвичай вони проводяться приблизно так: місцеві прихильники тієї чи іншої партії збираються разом в одному приміщенні (шкільному спортзалі, міській раді, церкви тощо), де кілька годин обговорюють переваги і недоліки кандидатів. Після голосують. Підсумки голосувань невеликих округів збираються разом, після чого вираховується загальний результат по штату, визначається переможець. (Насправді процедура ще складніша, але цілком її розписувати – це окрема примітка). У будь-якому разі, завдання кандидатів – домогтися, щоб їхні прихильники не лінувалися, а зібралися і знайшли в собі сили, щоб витратити кілька годин життя на суперечки з сусідами щодо кандидатів у президенти.

Тут дуже багато залежить від того, наскільки великий ентузіазм виборців,чи вдалося кандидатам «розпалити вогонь» у їхніх душах. Так ось: судячи з кількості людей, які приходять на мітинги лютого Сандерса, ентузіазму там море, люди рвуться в бій за свого кандидата. У «роботизованої» Клінтон подібні зібрання куди менші, а стиль їх нагадує посиденьки в клубі літніх людей (деякі просто засинають в процесі). Саме тому штати, де пройдуть кокуси, для Берні спочатку набагато кращі: його люди готові «задати жару», а виборці Клінтон – ну так, посидіти, подивитися...

Діючи «із засідки», Берні зумів досягти вельми вражаючих успіхів, поставивши під загрозу всю стратегію Клінтон. Вельми ймовірна перемога в Айові та очікуваний тріумф в Нью-Гемпширі, де популярність сенатора вдвічі вища, ніж у Хіларі (60 проти 30 відсотків), поставлять його кампанії таку швидкість, що зупинити його буде майже неможливо. Простий факт: абсолютно всі кандидати, вигравши Айову і Нью-Гемпшир, в результаті ставали кандидатами в президенти. Це стосується не тільки демократів, але і республіканців.

Нахабство – друге нещастя

Вся передвиборча стратегія Дональда Трампа будувалася на кількох простих максимах, легко доступних для розуміння широким народним масам. В узагальненому вигляді вони виглядають так: «Я – успішний бізнесмен-мільярдер, мої опоненти – група невдах. Я можу купити будь-якого політика, включаючи опонентів, мене купити не може ніхто. Я – відмінний, чесний хлопець, кажу правду, мене всі люблять, а мої опоненти – жадібні і підлі брехуни, які зробили собі кар'єру на брехні. Я вмію робити бізнес і домовлятися, опоненти – тільки і вміють воювати між собою». Якщо звести все до однієї фрази, то це вийде класичне «Ви – г...но, а я – д'артаньян».

Для багатьох простих республіканців, які так само ненавидять істеблішмент, як і демократи, все це звучить наче справжня музика. Вони раді, що знайшлася людина, здатна на всю країну сказати пещеному губернатору, що той – дурень та нікчема. Ну або на людях нагадати надутим сенаторові, як той циганив у нього, Трампа, грошей на свою передвиборчу кампанію. Республіканські сенатори і губернатори, яких він прилюдно і регулярно змішує з лайном, ясна річ, Трампа терпіти не можуть. Народ, який простіше, навпаки, – в захваті!

У міру зростання популярності мільярдера республіканський істеблішмент спочатку його не помічав, потім став над ним жартувати, потім їм лякати і проти нього боротися. Але Трамп у звичайній для себе пихатій манері на всю критику відповідав щось на кшталт "ось ці 'розумники' довели країну до Обами, все пролюбили, облажались по всіх пунктах, а тепер на мене накидаються. Ну що, це означає, що я – крутий і великий, а вони – потік нецензурщини». Рейтинг хамовитого мільярдера тільки зростав. Звичайні засоби боротьби проти нього не діяли абсолютно!


Дональд Трамп заранее считает себя победителем. Доказательство - обложка журнала с заголовком "Как Трамп победил"
Дональд Трамп заздалегідь вважає себе переможцем. Доказ - обкладинка журналу з заголовком "Як Трамп переміг"


Республіканські еліти потроху змирилися і потягнулися на уклін до того, кого вони лише недавно називали «прокляттям» своєї партії. Останньою (і вкрай важливою) у низці нових прихильників стала колишній губернатор Аляски Сара Пейлін. Жінку, що виросла в краю ведмедів, снігу і двостволок, що володіє манерами і стилем провінційної продавчині з ларька в леопардових лосинах, просто обожнюють американські реднеки. Для цих «американських рагулів Пейлін – одночасно символ, мрія і надія на незламність моральних, духовних сил і консерватизму в цілому. На неї хіба не моляться, Пейлін можна назвати «королевою реднеків». До Трампа, що виріс в розпусному і «гейропейському» Нью-Йорку, ця категорія громадян відчувала велику недовіру, але з появою в його таборі Пейлін все стало ОК.

Вирішивши, що в Айові у нього всі питання вирішені, Трамп то остаточно полетів у космос, то просто від нудьги влаштував черговий скандал, здатний коштувати йому президентства. Він пішов на нечувану в американській політиці зухвалість – відмовився від участі в останніх перед кокусами дебатах. Приводом для цього стала та обставина, що вести їх повинна була Мегін Келлі – ведуча телеканалу Fox News, з якою у Трампа непрості стосунки (він навіть якось зневажливо назвав її «Бімбо», натякаючи на приємну зовнішність і відсутність розуму). Керівництво телеканалу міняти Келлі на іншу людину відмовилося, після чого Трамп і оголосив: «Дебатуйте без мене, вам же гірше – у вас рейтинги впадуть». Простіше кажучи, він показав всім середній палець.

Тут піднявся грандіозний скандал: суперники навперейми стали звинувачувати Трампа в боягузтві, відсутності поваги до жителів Айови і США в цілому, зарозумілість і небажання відповідати за свої слова. Місцевий телеефір наповнився роликами з найжорсткішими претензіями на адресу мільярдера і звинуваченнями в тому, що він ледь не Гітлер і вбивця дітей. Загалом, у хід пішла найважча артилерія з усього того, що могли виставити противники Трампа. Розрахунок простий: оскільки в дебатах він не бере участі, то очно відповісти все одно не зможе, а заочно – нехай собі говорить, що захоче.

Основний конкурент мільярдера в Айові – володар театральної жестикуляції і неймовірно мерзенного голосу техаський сенатор Тед Круз. Рейтинги Трампа та Круза в штаті приблизно рівні, що дає Рафаелю Едуардо (справжнє ім'я Круза) серйозні шанси на те, щоб взяти в Айові більшість. Це, звичайно, буде залежати від того, наскільки успішно він зуміє скористатися ситуацією з дебатами і вмочити Трампа в помиї. Поки, до речі, у нього виходить непогано.


Избыточная жестикуляция - отличительная черта Теда Круза
Надмірна жестикуляція - відмітна риса Теда Круза


Круз придумав відмінну схему: він запропонував конкуренту провести дебати в будь-якому місці і в будь-який час один на один – без модераторів. Погодився б Трамп – чудово! Крузу можна показати себе єдиною альтернативою нахабному мільярдерові. Відмовився б – теж непогано: можна оголосити, що тепер вже всім ясно: не в «Бімбо» справа, він просто боїться дебатів. План, правда, трохи пішов не так: Трамп в дещо завуальованій формі послав Круза з його пропозиціями куди подалі, нагадавши, що той програв йому всі п'ять попередніх раундів дебатів.

Але, тим не менше, більшість американських ЗМІ звинувачує нахабного мільярдера в зарозумілості і боягузтві одночасно. На цьому тлі шанси сенатора від Техасу ростуть.

Якщо Трамп через своє нахабства і незрозумілих дурниць програє Айову, то це обернеться для нього цілою купою проблем: істеблішмент побіжить до Круза з грошима, людьми і будь-якою допомогою, аби той зупинив ненависного мільярдера на наступних праймеріз і кокусах. Крім того, сам факт поразки боляче вдарить по культивованому Трампом образу «переможця»: адже лузери для нього всі навколо, крім нього самого. За зовсім несприятливого розвитку подій надутий їм пропагандистський міхур може просто луснути.

Ну і не варто забувати про стосунки з Fox News, сильно зіпсованих останньої витівкою мільярдера. Цей телеканал є «голосом з небес» для більшості американських правих. Якщо він почне відверто «мочити» Трампа, то йому точно доведеться непросто в ході подальшої компанії. Fox може зробити навіть гірше: забути про свого кривдника, звівши новини про нього до необхідного мінімуму. Відмова від дебатів – досить ризикований крок, Трампа тут зрозуміти дуже непросто.

Втім, для людей, що спостерігають за американською передвиборчою кампанією, викрутаси ексцентричного мільярдера і його вміння влаштувати скандал на порожньому місці – це, навпаки, добре. Він як мінімум не дає нікому сумувати.

Отже, наступна важлива подія – кокуси 1 лютого. І Трамп, і Клінтон підходять до них сильно ослабленими, що тільки збільшує інтригу. Буде дуже цікаво.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: