5 грудня 2016, понеділок

Все буде Донбас. Що знають і чого бояться ті, хто відмовився голосувати за "особливий статус"

коментувати
Все буде Донбас. Що знають і чого бояться ті, хто відмовився голосувати за
Співрозмовники НВ у парламенті стверджують: Київ береться за легалізацію окупованих територій. Першим кроком до цього стане голосування за Конституцію 31 серпня

У серпні – різке загострення на сході, у вересні – голосування за особливий статус Донбасу, у листопаді – амністія бойовиків і вибори на окупованих територіях — і до Нового року збройний конфлікт в Україні згортається на умовах Москви. Приблизно такий сценарій на початку літа змалював НВ один з політиків, знайомий з таємницями конституційного процесу зсередини і критично налаштований щодо пункту про особливий статус Донбасу. Всі сторони переговорів – Київ, Москва, Вашингтон і Берлін – вже домовилися про описане вище врегулювання конфлікту, стверджував він. А замирити громадську думку з цим неприйнятним в очах багатьох сценарієм повинна була інсценізація нового наступу бойовиків напередодні голосування за Конституцію. Аргумент "або велика війна, або конституційні зміни" повинен був переконати навіть найбільш агресивно налаштованих проти.

У серпні ситуація в зоні АТО дійсно загострилася. Військові експерти по обидві сторони кордону вважають, що справжнього наступу не буде. Бойовики лише імітують підготовку до наступу. Їх мета, так само як і гучних заяв сепаратистів про референдум і плани "вступити до Росії" – зчинити (або продемонструвати) тиск на Київ і укласти мир на умовах, вигідних Кремлю.

В контексті мінських домовленостей ці умови – легалізація самопроголошених республік у складі України, наділення місцевих лідерів широкими правами для управління регіоном, вибори, амністія для бойовиків, мовне самовизначення і фінансування Києвом цих не надто підконтрольних йому територій. Вийти саме на такий результат переговорів у Мінську в лютому вимагав Кремль. Саме за його ініціативи в мінські угоди був вписаний пункт №11, що містить перелічені умови.

Як стало відомо минулого тижня, конституційні зміни, які стосуються зокрема і Донбасу, Рада розгляне в останній день літа, 31 серпня. Джерело НВ в парламенті стверджує, що наразі обговорюється питання про те, щоб в цей самий день парламент виконав і другу умову – призначив дату місцевих виборів на окупованих територіях.

Наступна частина плану врегулювання – широка амністія для бойовиків – виконується єдиним розчерком пера. Закон про амністію парламент прийняв ще 16 вересня 2014-го – це один з тих документів, які були скандально проголосовані Радою при вимкненому табло. Спікеру потрібно лишень поставити під законом свій підпис.

Під амністію за цим законом потрапляють учасники збройних формувань і ті, хто проголосив себе новою владою Донбасу. Ось лише деякі злочини, на які, як пояснили НВ юристи, поширюватиметься амністія:

  • Насильницька зміна конституційного ладу та захоплення влади, посягання на територіальну цілісність України і фінансування таких дій
  • Держзрада, шпигунство
  • Умисне вбивство в стані сильного хвилювання або при перевищенні необхідної самооборони
  • Вбивство через необережність і нанесення тяжких тілесних ушкоджень
  • Катування, викрадення людей
  • Крадіжки, грабежі, шахрайство
  • Умисне знищення майна, привласнення майна підприємств
  • Примушення до статевого акту
  • Підробка грошових знаків і відмивання грошей
  • Створення злочинної організації або терористичної групи, бандитизм
  • Фінансування тероризму

Згідно з підписаними в лютому в Мінську угодами і конституційні зміни, і амністія для бойовиків, і вибори на окупованих територіях повинні бути проведені вже цього році. Кінець 2015-го – такий дедлайн вказано в пунктах 9 і 11 Мінська-2.

Прийняти не можна не прийняти

Старт процесу дасть голосування за Конституцію. Для прийняття законопроекту Раді потрібні всього 226 голосів 31 серпня, а потім 300 голосів у вересні – жовтні у фінальному голосуванні. Нагадаємо, щоб направити законопроект 16 липня на розгляд до КС в парламенті знайшлося 288 голосів.

Дилема, що стоїть перед багатьма депутатами, полягає в тому, що в проекті змін закладено одночасно і рятівне коло для країни, і камінь їй на шию. Коло – у вигляді передачі влади і фінансів на місця – здатне витягнути Україну з совкової моделі управління і поставити на нові рейки. Камінь – у вигляді рядка про особливий порядок місцевого самоврядування у деяких районах Донбасу – перетворить її на стриноженого коня.

Якщо Рада скаже "так", то зробити крок в майбутнє країні доведеться з валізою без ручки з наклейкою "Донбас" і бомбою уповільненої дії всередині. Якщо "ні" – то разом з особливим становищем окупованих територій парламент відкладе у довгий ящик і тему децентралізації. Технічно повернутися до питання зміни основного закону буде можливо не раніше, ніж наступного року. Така ось пастка-22. Прийняти не можна не прийняти.

"Розумом я підтримую децентралізацію, я розумію також, що країна потребує міжнародної підтримки, але серце сказало, що формулювання, яке стосується Донбасу, - це дуже серйозне рішення, яке буде мати важкі наслідки. Ті люди, з якими ми боролися за український Донбас, дуже обережно ставляться до цих змін. Вони не пробачили б мені такого голосування", - пояснює НВ нардеп Олексій Рябчин, який 16 липня проголосував проти конституційних змін (на відміну від більшої частини його фракції Батьківщина).

Частина суспільства передбачувано рішення Банкової увічнити "народні республіки" в основному законі сприйняла ворожо. У соцмережах лунало "президент продався Москві". Спробою легалізувати сепаратистів називає проект віце-спікер Оксана Сироїд. Коаліція патріотичних сил Донбасу звинуватила АП у початку розколу України. А група тих, кого називають моральними авторитетами, минулого тижня написала президенту і Раді відкритого листа із заявою про те, що надати особливий статус Донбасу зараз означає виконати частину путінського плану підкорення України.

Не особливий статус

У Банкової на ці заперечення і підозри одна відповідь: ніякого особливого статусу Донбасу в проекті Конституції немає, а рядок про "особливий порядок самоуправління" – це формальне виконання мінських угод і перемога української дипломатії, яку не так вже й легко було здобути.

У буквальному сенсі формулювання "особливий статус" у майбутній Конституції дійсно немає. Пункт 18 розділу XV Перехідні положення говорить: "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом". Однак, за словами юристів, мова може йти про будь-який закон, який в будь-який момент часу може прийняти проста парламентська більшість у 226 голосів – більшість, яка не факт, що назавжди залишиться проукраїнською.

"Ні в кого немає чіткого розуміння, чим для України у стратегічній перспективі обернеться те формулювання, яке ми заклали в Конституцію", - каже НВ нардеп від БПП Світлана Заліщук.

Ця невизначеність ставить країну в залежність на роки.

"Нас намагаються переконати, що ніякого особливого статусу Донбасу в Конституції немає, що це "формальність" і "необхідні умови миру", що "той, хто проти змін до Конституції – той хоче війни". Але "особливий порядок місцевого самоврядування" – це просто інша назва, яка не міняє суті", - вважає віце-спікер Сироїд.

На Львівщині місцеві ради не зможуть формувати "народну міліцію", а на Донбасі – зможуть; на Черкащині місцеві ради не будуть мати впливу на призначення суддів, а на Донбасі – будуть; на Полтавщині вбивць будуть судити, а на Донбасі – ні — наводить вона приклади.

Дійсно, мінські угоди передбачають, що лідери Донецької та Луганської областей, на відміну від решти, будуть наділені привілеєм впливати на призначення суддів і прокурорів; зможуть створювати так звані загони народної міліції нібито для підтримання порядку та отримають право на мовне самовизначення. Київ не зможе достроково припиняти повноваження місцевої влади в Донбасі. І йому доведеться дозволити "республікам" зближуватися з Російською Федерацією настільки, наскільки це може вміщувати термін "транскордонне співробітництво". Нагадаємо, за інформацією російських ЗМІ, за допомогою саме цього механізму Кремль ще до втечі екс-президента Віктора Януковича планував відторгнення частини українських територій і включення їх до складу Росії.

Такі привілеї можна називати "особливостями місцевого самоврядування", а не "особливим статусом", але суті це не змінює, так само як війна не перестала бути війною від того, що її називають антитерористичною операцією.

"Мова йде саме про місцеве самоврядування – вибори мерів, рад, формування поліції, призначення силовиків і суддів. У мінських домовленостях є примітка, де все це чітко прописано. Це означає, що української влади на цих територіях може взагалі не бути", - каже Заліщук.

Захід не допоможе

У відповідь на пояснення Банкової, що рядок про Донбас в проекті Конституції – це формальність, дипломатичний маневр і гібридна відповідь на гібридну війну, віце-спікер Сироїд відказує, що у Конституції не може бути формальностей. І наводить приклад, за яким не потрібно далеко ходити – Крим.

"У Конституції містяться норми прямої дії. У 1996 році в Перехідні положення Конституції була внесена норма, яка передбачала можливість розміщення на території України військових баз інших держав. На цій підставі Чорноморський флот РФ знаходився у Криму. Кому був потрібен російський флот у Криму? Кому потрібен особливий статус Донбасу?", - запитує вона.

На жаль для України, потрібен він сьогодні не тільки Москві та її маріонеткам. Втомлені від українських проблем західні лідери, які беруть участь у переговорах і підписалися під мінськими угодами, наполегливо підштовхують Україну до виконання прийнятого у Мінську рішення.

Напередодні 16 липня, коли Рада збиралася вперше голосувати за проект Конституції (його передачу в КС), в американському посольстві у Києві відбулася цікава зустріч між заступником держсекретаря Вікторією Нуланд і шістьма українськими парламентаріями. На неї зібрали чи то тих, хто вагався, чи то тих, хто чинив найбільший опір змінам – віце-спікера Оксану Сироїд, Олексія Рябчина (Батьківщина), Світлану Заліщук (БПП), Леоніда Ємця (НФ), Віктора Галасюка (Радикальна партія) і Сергія Власенко (Батьківщина). З половиною з них поспілкувалося НВ, щоб зрозуміти, яку позицію зайняв Вашингтон в українському питанні.

Нардепи підтвердили, що заступник держсекретаря переконувала їх підтримати президентський законопроект. Вона аргументувала тим, що на цьому наполягають канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд.

"Вона говорила, що Меркель і Олланд наполягають на внесенні особливого статусу Донбасу в Конституцію України, так як це є одним з пунктів мінських домовленостей, гарантом яких вони виступили, - розповідає нардеп Заліщук, яка була присутня на зустрічі. - За їх словами, у Мінську Україна взяла на себе таке зобов'язання, і для подальшої підтримки позицій Києва їм потрібні аргументи, що Україна виконує домовленості".

В цілому Нуланд погоджувалася, що це болючий і неприємний крок, але закликала "змиритися", розповідають нардепи. В противному разі розраховувати на зовнішню допомогу Україна більше не зможе.

Парламентарії заперечували, що статус Донбасу стоїть лише 11-м пунктом у мінських угодах, а йому передують ще 10, включно з припиненням вогню, відведенням важкого озброєння і обміном полоненими. Ні перше, ні друге, ні третє бойовики не виконали досі, відповідно, ставити питання про конституційні зміни – передчасно. Нуланд відказувала, що мінські угоди не є переліком послідовних кроків, і Україна повинна внести зміни до Конституції без жодних передумов.

Тоді заступнику Держсекретаря задали питання: чи може Захід гарантувати, що якщо Київ виконає взяті в Мінську зобов'язання, то і протилежна сторона перестане ігнорувати свої? І якими будуть кроки Вашингтону, якщо після цього почнеться ескалація конфлікту з боку бойовиків? Позитивних відповідей на ці питання Нуланд не дала і лише повторила тезу про те, що в разі ескалації конфлікту зросте ймовірність того, що Росії відключать SWIFT, а Україні – дадуть зброю.

Після цього сеансу переконання п'ятеро з шістьох нардепів проголосували проти конституційних змін.

Донецьке Придністров'я

Якщо описаний сценарій буде реалізовано, співіснування Молдови і Придністров'я видаватимуться Києву нездійсненною мрією. Україна отримає у своїх кордонах квазідержавне утворення, маріонетку Росії, яку їй доведеться фінансувати.

"На відміну від Кишинева, Києву доведеться виплачувати зарплати і пенсії, у тому числі сепаратистам і російським найманцям, що підпадуть під амністію, і вкладати мільярди у відновлення інфраструктури Донбасу. Для напівживої економіки України це буде чорна фінансова діра. Ми отримаємо підконтрольне Росії утворення, яка буде жити за наш з вами рахунок", - каже Сироїд.

Конституційні зміни торкнуться не лише Донбасу. Якщо Рада надасть Донбасу особливий статус, вона закладе небезпечний прецедент у масштабах всієї країни: по суті вона продемонструє усім територіальним одиницям, що сепаратизм не тільки не карається, а й заохочується.

"Фактично ця норма ділить Україну на дві частини. Це робить одну частину України особливою", - говорить НВ журналіст Сергій Гармаш, координатор Коаліції патріотичних сил Донбасу (об'єднання громадських організацій Донецької та Луганської областей).

Якщо в Донбасі будуть свої суди, своя армія, своя прокуратура, там ніколи не буде демократичних виборів, в яких зможуть брати участь переселенці. Через симулякр місцевих виборів восени до влади на цих особливих територіях прийдуть особливі люди – вчорашні одіозні регіонали і амністовані сьогоднішні бойовики. Більше того, коли ситуація більш-менш стабілізується, Рада теоретично повинна буде призначити довибори до парламенту у 15 округах Донбасу, де в 2014-му парламентські вибори не проводилися через війну.

Кого винесуть нагору ці спотворені соціальні ліфти? Серед тих, хто спливе на поверхню після цієї видимості плебісциту, екс-голова Міндоходів епохи Януковича Олександр Клименко, який вже рік як обробляє Донбас, може здатися найменшим злом.

"Україною це буде називатися, але по суті це Україною не буде. Все виллється все одно у війну, коли Україна буде воювати з Україною, - вважає Гармаш. - Настрої сепаратистів щодо України не поліпшилися після прийняття цього "особливого закону". А якщо вони отримають те, що їм потрібно, їх апетити тільки зростуть, і Україна отримає ще більшу проблему. Мінські угоди – це угоди про розподіл України".

Виникає ціла низка і інших питань. Хто буде платити за відновлення зруйнованого війною Донбасу – а це близько $ 2 млрд? Хто буде відповідати за багатомільйонними позовами родичів збитого над Донбасом Боїнга? Яким чином Україна зможе притягнути до відповідальності Росію, якщо після легалізації "ЛНР" і "ДНР" війна, спонсором якої вона є, стане внутрішнім українським конфліктом? І чи буде таке вирішення питання означати, що введені Заходом проти Росії санкції можуть бути зняті?

Є і запитання, відповіді на які знайти ще складніше: якщо конфлікт у Донбасі буде вичерпано описаним чином, за що тоді стояли українські добровольчі батальйони? Тисячі українських бійців загинули і стали інвалідами – за особливий статус Донбасу?

На питання, чому прихильники конституційних змін на Банковій відмовляються обговорювати такий сценарій розвитку подій, співрозмовники НВ знизують плечима: або, не досягнувши бажаного, там роблять вигляд, що бажали досягнутого; або перед нами – складний сеанс одночасної гри, у якій Київ сподівається обіграти усіх.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: