30 квiтня 2017, неділя

Врятувати рядового. Як біотехнології зберігають бійцям АТО травмовані кінцівки

Врятувати рядового. Як біотехнології зберігають бійцям АТО травмовані кінцівки
Наталія Кравчук
Біотех-реабілітація допомагає бійцям врятувати руки і ноги, які у військовому шпиталі пропонують ампутувати

У дитинстві я була вражена, коли вперше дізналася, що ящірка може знову відростити собі втрачений хвіст. Ця інформація здавалася дивною і неймовірною: невже ось так просто можна взяти і «зробити» собі новий шматок тіла? Думаю, тоді ніхто і уявити не міг, що в недалекому майбутньому люди навчаться точно так само відновлювати ушкоджені кінцівки. Це називається біотех-реабілітацією і сьогодні з такою технологією працює лише одна клініка в Україні – столична ilaya.

Що це за технологія

Біотехнологія клініки дозволяє відновити пошкоджену кісткову тканину – наприклад, частину стегнової кістки, плечової, або кісток передпліччя. Вся процедура зазвичай ділиться на два основних етапи. Перший – це коли у пацієнта беруть клітини червоного кісткового мозку і фрагмент окістя малогомілкової кістки. Потім штучно вирощують матеріал у біологічній лабораторії, після – підсаджують в місце травми, що вимагає регенерації – власне, регенерація пошкоджених ділянок. Такий метод дозволяє відновити цілі шматки кістки і повернути життєздатність кінцівки, яку в іншій лікарні просто ампутували б.

Чимало випадків, коли пацієнтів переконують у необхідності ампутації кінцівки. Кажуть, що з протезами теж можна навчитися жити, і не тільки ходити, а й танцювати

«Між першим і другим етапом проходить десь півтора місяця, якщо кістка чиста і немає гнійних процесів. Потім йде процес реабілітації – скільки він триває, залежить від складності травми», - розповідає НВ координатор проекту біотех-реабілітації Станіслав Кушнаров.

Він проводить екскурсію по клініці. Тут все чисто і сучасно. Кожному, хто заходить, спеціальна машина «закутує» ноги в бахіли, видаються халати. Доступ до палат і процедурних суворо обмежений. У холах – кулер з водою і плазми на стінах, щоб розважити тих, хто очікує. На ресепшені запитують прізвища, щоб записати в журнал відвідувань.

Він веде нас в кріосховище, де зберігають біологічний матеріал, взятий у пацієнтів. Біолог Ольга Губар, приємна молода жінка з виразними очима, надягає пов'язку на обличчя, рукавички, відкриває кришки в ємностях і показує, як це виглядає. Поруч знаходиться лабораторія, але туди не пускають – подивитися можна тільки через маленьке віконце.

  

  

«З операційної нам доставляють матеріал – кістковий мозок, звичайний фрагмент кістки, в деяких випадках – кров. Ми з них виділяємо стовбурові клітини, культивуємо, нарощуємо потрібну кількість, потім засіваємо кістковий в блок (шматок кістки) або чіпси (пластична маса, схожа на пластилін, яка вводиться туди, де не зростається перелом). Цей трансплантат віддаємо в операційну, де його хірургічним шляхом вживляють пацієнтові», – розповідає Губар.

Теоретично, каже вона, можливо використання донорства – тобто, чужого кісткового матеріалу для процедури регенерації. Але бувають випадки, коли людський організм відторгає чужі матеріали. Саме тому ефективність біотех-реабілітації, як процесу, де задіюються «рідні» клітини пацієнта, значно вища – організм приймає свої клітини з імовірністю практично в 100%.

«Основний склад наших фахівців у сфері біотехнологій – вихідці з Донецького інституту невідкладної хірургії і відновної хірургії ім. Гусака. В 2004 році держава вперше виділила гроші на дослідження такого роду. В цьому регіоні технологія мала попит, тому що в шахтарському краї завжди було багато промислових травм», – розповідає Кушнаров.

  


nkl_1927


 Допомога бійцям АТО

Сьогодні ж, в умовах війни в країні, подібної реабілітації як ніхто інший потребують бійці, які отримали важкі травми в АТО. Таку можливість їм дають у Всеукраїнському центрі волонтерів People's Project. Волонтери відправляють бійців на біотех-реабілітацію і оплачують їм лікування з грошей, які зібрали в своєму фонді. На сьогодні вже 60 бійців пройшли через цю процедуру, у 20-ти з них лікування повністю закінчено. Ще 40 – в процесі на різних етапах лікування, розповідає керівник центру Максим Рябоконь. Бійців, що потребують лікування, волонтери, в основному, шукають самі.

«Наприклад, я шукаю по ФБ, бачу, що просять допомогти комусь. Мовляв, лежить у госпіталі, потрібні гроші, допоможіть. Беремо контакти, зв'язуємося, розповідаємо, що у нас є такі можливості. Якщо є можливість перемістити бійця, його доставляють сюди. Тут беруть перші аналізи, щоб подивитися, що з ногою, рукою, яка травма», – розповідає про процес Рябоконь.

Привозять бійця, від нього ще порохом смердить, а йому тик в обличчя – щоб тебе нормально лікували, плати. При цьому, відділення АТОшників повністю нагороджують гепатитом

Бійців на лікування беруть партіями, каже він – по чотири особи. Щоб забезпечити лікування, фонд шукає партнерів чи спонсорів. Вартість лікування однієї людини варіюється залежно від складності травми. До стрибка долара бюджет одного бійця становив 180–200 тис. грн (10 тис. дол. на той час), тепер це коштує 400, 500, іноді й усі 700 тис. Що ж стосується клініки, то тут витрати йдуть на закупівлю витратних матеріалів, які задіюють при роботі з клітинами – наприклад, реактивів. Сама робота з клітинами займає близько 50% вартості, решту – операції. Приміром, коли був стрибок курсу долара, клініка закупила реагенти, чим тимчасово зуміла врятувати ситуацію десь на півроку.

Совок проти сучасності

Те, що пропонують тут, виглядає як паралельна реальність в порівнянні з тим, що відбувається у військовому шпиталі. Звідти, кажуть лікарі, бійців часто привозять вже з набором додаткових захворювань: гепатит, інфекційні захворювання. Але навіть для того, щоб вивезти таких пацієнтів зі шпиталю, потрібно постаратися. Там місцеві медики зазвичай відмовляють бійців випробувати на собі нову технологію, намагаючись зберегти своїх «клієнтів».


Рентген одного из бойцов. Слева - раздробленная кость до операции, справа - после, в процессе восстановления
Рентген одного з бійців. Зліва – роздроблена кістка до операції, праворуч – після, у процесі відновлення


«Вони роблять якісь першочергові моменти, і ось на наступному етапі, коли потрібно бійця передати нормальним фахівцям, деякі лікарі – хірурги, травматологи – починають ставати в позу, мовляв, я не вірю, це все експерименти над людьми», – нарікає Рябоконь.

Багатьох, наприклад, виписують з укороченням кінцівки. Так буває, якщо вона неправильно зрослася після перелому і є дефект кісткової тканини. У підсумку, це призводить до того, що починаються проблеми і з другою ногою – на неї йде більше навантаження. Також викривляється хребет. Лікарі зі шпиталю в цьому випадку тільки радять їм які-небудь підкладки у взуття. Чимало випадків, коли пацієнтів переконують у необхідності ампутації кінцівки. Кажуть, що з протезами теж можна навчитися жити, і не тільки ходити, а й танцювати. На ділі ж, ноги та руки навіть у, здавалося б, безнадійному стані, можливо зберегти.

«Хлопцю, у якого немає п'яти, три чи чотири рази хотіли відрізати ногу. Він сказав: якщо відріжете ногу, я вам потім голову відріжу. У підсумку, звичайно, трохи накульгуючи, але він брав участь в Забігу під каштанами – на своїх двох ногах», – наводить приклад Рябоконь.

Хлопцю, у якого немає п'яти, три чи чотири рази хотіли відрізати ногу. Він сказав, якщо відріжете ногу, я вам потім голову відріжу

Часто таке ставлення у шпиталі призводить до того, що багато бійців після виписки звідти впадають в депресію, сидять вдома, не хочуть спілкуватися з лікарями і не вірять волонтерам, які пропонують допомогу та реабілітацію.

«Є боєць з 93-ї бригади, його просто вкрали зі шпиталю. Волонтери з Армії SOS привезли його до нас, відразу на забір матеріалу, а потім вже окремо забирали його речі. Вони знають, що на початковому етапі набагато простіше все зробити і вдало прооперувати», – додає Рябоконь.

Про нелюдські умови в державних шпиталях говорять і самі бійці, які зараз проходять біотех-реабілітацію. Їм є з чим порівняти – вони були і там, і тут.

«Це реально небезпечно для життя», – дає коротку характеристику лікування в госпіталі Віктор, доброволець 11-го батальйону Київська Русь. Тут йому дали кличку «геймер», тому що він постійно грає у щось на ноутбуці. Йому 21, поранення отримав біля Донецького аеропорту – потрапив під снаряд. Ліву руку відірвало на місці, ноги врятували, але у бійця був дефект лівого стегна та лівої гомілки через те, що частини кісток вибило осколками снаряда.



Виктор, боец Киевской Руси

Віктор, боєць Київської Русі


  

«Привозять бійця, від нього ще порохом смердить, а йому тик в обличчя – щоб тебе нормально лікували, мовляв, плати. При цьому, відділення АТОшников повністю нагороджують гепатитом. За що – невідомо», – обурюється він.

Його сусіди по палаті – 45-річний Владислав та 36-річний Володимир. Владислав – з Дніпра. У лютому 2015-го його мобілізували з 93-ї ОМБр. Він був одним з тих, хто тримав оборону в Донецькому аеропорту. Був поранений поблизу села Опитне поруч з ДАПом – в нього потрапив осколок танкового снаряда. Постраждали рука і нога, а плече було розірвано на шматки. За допомогою біотехнологій йому відновлять відсутню кістку в плечі, щоб рука могла повноцінно функціонувати. Володимир, теж воював у складі 93-ї бригади, підірвався на міні поблизу села Водяне в Донецькій області. В результаті він позбувся п'яткової кістки – у госпіталі йому просто видалили осколки і прибирали запалення.


Виталий, боец 28 бригады
Віталій, боєць 28 бригади


В сусідній палаті лежить ще один боєць, Віталій. Йому 26, служив у 28 ОМБр, отримав поранення поблизу Савур-Могили – танк, в якому перебував Віталій, впав з мосту під час мінометного обстрілу. У підсумку, у бійця травма лівої стопи і гомілки.

«У госпіталях з приводу біотех-реабілітації скрізь дають негативні відгуки. Мовляв, комерційний проект, гроші відмивають. Самі нічого не роблять, і від інших відмовляють», – каже Володимир.


Владимир, боец 93 бригады
Володимир, боєць 93 бригади


Бійці як один запевняють: військові госпіталі можуть бути ефективними лише на певному етапі лікування, коли потрібно перша допомога. Але там, де потрібна така високотехнологічна допомога, як відновлення кісток - їхні можливості мінімальні. Тим, що People's Project забирає бійців на лікування в приватну клініку, він економить витрати держави на ті ж соцвиплати.

«Коли Міністерство оборони подає відомості, що за 2015-й рік вони провели реабілітацію для двох тисяч бійців, ти дивуєшся. Якщо вони вважають реабілітацією попити водичку де-небудь в Моршині і покрутити велосипед – ну, тоді так», – розповідає Рябоконь.


Владислав, боец 93 бригады
Владислав, боєць 93 бригади


  

І якщо реалії звичайного військового госпіталю швидше призведуть до депресії, ніж до одужання, то біотех-реабілітація, навпаки, повертає бійців до життя.

«Міша от у нас був такий, молодий хлопець, років 25. Зробили йому ключицю, він поїхав назад в АТО. Ми йому дзвонимо, він мовляв, а що, мені треба на рентген якийсь, так? А я вже на брусах віджимаюся», – розповідає Рябоконь.



В палаті у бійців він запитує, які в них плани після реабілітації. Володимир – той, який лежить тут з дефектом п'яти, хмикає:

«Як які? Встати на ноги, вивчитися і жити нормальним життям. Звичайно, треба грошей заробити. Але для цього потрібно щось робити. Просто так їх ніхто не дасть, правда?».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: