8 грудня 2016, четвер

Упав, віджали. Як різали ноги і валили радянського ідола у Дніпропетровську - репортаж НВ

Упав, віджали. Як різали ноги і валили радянського ідола у Дніпропетровську - репортаж НВ
Фото: Наталія Кравчук
Вчора ввечері в Дніпрі знесли пам'ятник радянському діячу Григорію Петровському. Законними методами зробити це було неможливо, переконані городяни, які брали участь в цьому. НВ спостерігало за тим, що відбувалось

Гігантську бронзову статую Григорія Петровського, одного з організаторів Голодомору, на Привокзальній площі Дніпропетровська встановили в 1976 році. В тому самому місці, де в 1932-33 роках збиралися голодні селяни, які прибували в місто в пошуках їжі з навколишніх сіл.

13-тонний монумент являв собою класичну композицію: правою рукою революціонер спирався на якусь подобу залізної літери «Г», лівою – показував вперед. На честь цього героя радянської епохи було, власне, і названо місто.

Вчора ввечері бронзовому Петровському відпиляли ноги болгаркою і звалили гігантську статую на землю. Демонтажу, який зайняв три години, місто чекало з початку двотисячних. Однак, місцева влада робити цього не поспішала. На монументі час від часу хтось писав написи «кат» і «убивця». Але міліція завжди захищала Петровського. Хіба що дозволила встановити поруч з Петровським меморіальний камінь і хрест жертвам політичних репресій та Голодомору.

Байдужість чиновники і депутати проявили і до звернення Української національної партії з проханням демонтувати пам'ятник у 2007 році. Петровський залишався на місці. Долю пам'ятника не змінило навіть прийняття півтора роки тому Закону про декомунізацію, згідно з яким пам'ятник повинні знести.

Якщо влада зволікає, значить, люди самі повинні вирішити проблему. Провести громадський суд, - розмірковує в розмові з кореспондентом НВ студент

- Якщо влада зволікає, значить, люди самі повинні вирішити проблему. Провести громадський суд, - розмірковує в розмові з кореспондентом НВ бідно одягнений Олександр, зовні студент. Він відмовляється називати своє прізвище, мотивуючи це тим, що під виглядом журналістів «можуть шпигувати сепаратисти».

Наша розмова відбувається біля площі перед пам'ятником, де з половини шостого вечора п'ятниці почали збиратися люди, щоб взяти участь у демонтажі монумента. Присутніх близько чотирьохсот людей, третина – в камуфляжі, кілька чоловіків – у балаклавах. На вулиці холодно, під ногами вода з брудом і снігом.

Максим, який прийшов з Олександром (він також відмовляється повністю представитися з вищезгаданої причини), каже, що не вважає варварським такий спосіб позбавлення від пам'ятника Петровському. На його думку, під виглядом вирішення питання будуть обговорювати і забалакувати тільки для того, щоб монумент з місця не зрушити.

Підстави припускати це у Олександра є: більшість у нещодавно обраній міській раді Дніпропетровська належить Опозиційному блоку і депутатам Самопомочі, що приєдналися до них. Передвиборча кампанія і самого Оппоблока, і їх кандидата в мери Олександра Вілкула була спрямована на ностальгуючих за СРСР дніпропетровців. Одне з показових рішень нової міськради – про декоммунізацію назви міста. Депутати постановили, що Дніпропетровськ буде називатися Дніпропетровськом, але не на честь Григорія Петровського, а на честь святого Петра.

- Тепер до Калініна! Усі до Калініна! – закричав хтось у натовпі, після того, як колективна радість трохи вщухла

Тим часом біля підніжжя пам'ятника виступає організатор заходу – народний депутат Андрій Денисенко. Він входить до політради партії УКРОП. Теперішній мер Дніпропетровська – також член цієї партії. За словами Денисенка, знесення пам'ятника Петровському було узгоджено з комунальною владою. Однак, присутній тут заступник міського голови Михайло Лисенко заявив, що це не так. Лисенко блукав по майдану серед людей від початку до кінця заходу, не втручаючись у процес.

Після виступу Денисенко на постамент пам'ятника піднялися кілька молодих людей. На очах у присутньої поліції вони почали пиляти бронзову фігуру Петровського.

- Чому ви не реагуєте на порушення закону? Пам'ятнику наносять шкоду, - ставимо ми питання правоохоронцю.

- Ми тільки підтримуємо громадський порядок, дивимося, щоб все було мирно, - відповідає поліцейський.

- У вас були якісь спеціальні вказівки щодо цього заходу? - продовжуємо допитуватися ми.

За словами поліцейських, ніяких особливих вказівок не було.

Всередині Петровський виявився порожнім, але, незважаючи на це, «обробка» кожної ноги зайняла близько години. Стільки ж пиляли постамент, на який фігура спиралася рукою. Яскраві іскри довгим хвостом раз вилітали з-під кола болгарки.

Тим часом на імпровізованій сцені співав українські пісні місцевий ансамбль Вертеп, а посеред цього всього «свята» сумно блукав літній чоловік, багаторазово приговорюючи: «Що ж ви робите?!».

- Хіба пам'ятник винен у тому, що ми погано живемо? - запитав він кореспондента НВ, вказуючи рукою на постамент революціонера, який керував знищенням людей. Життя треба покращувати, а не зносити пам'ятники, сумно сказав він і почав розмірковувати про те, як справедливо було все влаштовано в СРСР. Але на пенсіонера ніхто уваги так і не звернув.

Пам'ятник упав не з першого разу. Кран, що під'їхав, занадто різко смикнув трос, накинутий на шию фігурі. Гак відірвався. Бронзовий революціонер вистояв. «Міцно комунізм засів», - пожартував хтось у натовпі.

Трос знову накинули. Цього разу кранівник не квапився. Перший ривок трохи похитнув пам'ятник, після другого і третього фігура зі скреготом почала втрачати рівновагу. І, нарешті, земля під бронзовими ногами здригнулася під ударом падаючої важкої фігури.

- Тепер до Калініна! Усі до Калініна! – закричав хтось у натовпі, після того, як колективна радість трохи вщухла.

Пам'ятник Калініну – останній комуністичний ідол, який залишився в Дніпропетровську.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: