10 грудня 2016, субота

Ворог номер один. Чи зможуть українці колись пробачити Росії Крим, Донбас та війну

15% українців позитивно налаштовані по відношенню до Росії. Нейтрально сприймає РФ кожен п'ятий житель України

15% українців позитивно налаштовані по відношенню до Росії. Нейтрально сприймає РФ кожен п'ятий житель України

60% українців ставляться до РФ негативно, тоді як до війни багато розглядали Росію як країну можливостей. Однак погіршення відносин між країнами не можна вважати повністю незворотним процесом

Кожен шостий житель України негативно ставиться до Російської Федерації, свідчить опитування, яке провела у листопаді минулого року Соціологічна група Рейтинг. В цілому, негативно сприймають Росію близько 60% опитаних українців. Позитивно до цієї країни ставляться близько 15%. Нейтрально сприймає РФ кожен п'ятий.

Такі результати ми бачимо після початку війни, коментує НВ директор соціологічної групи Рейтинг Олексій Антипович. За його словами, сьогодні у свідомості українців Росія – це ворог номер один.

"В динаміці за ці два роки війни з Росією погіршилося ставлення, причому в рази. Раніше ставлення до РФ було, напевно, найкращим з усіх країн, які ми повинні були дослідити. До Білорусі було позитивне ставлення, але воно залишилося таким", - говорить Антипович.

До подій у Криму й на Донбасі Росія була для України сусідською державою, з якою були цілком нормальні, історично зумовлені відносини, коментує дослідження директор Інституту соціології НАНУ Євген Головаха.

"Це відношенння визначалось регіонально. На Заході було більше підозрілості до Росії. Що стосується Сходу і Півдня – у цілому, позитивне ставлення. У центрі України були різні настрої. Зараз же для більшості регіонів стало більш-менш зрозуміло, що це загроза. А чого дивуватися, якщо був анексований Крим?", - пояснює Головаха.

Окремо своє ставлення до різних країн попросили оцінити респондентів з Донбасу. Так, найбільш дружньою країною 44% опитаних жителів регіону вважають Білорусь, а найпрохолодніше ставляться до США - 34%.

До Росії ж більшість ставиться добре - "тепло" або "дуже тепло". Негативне ставлення ("холодне" і "дуже холодне") становить близько 20%.

"Те, що близько 40% мешканців Донбасу в цілому ставляться до РФ позитивно, незважаючи на війну з Росією в регіоні – показовий момент. Він може говорити про те, що інформаційно і Україна і конкретно українська влада програють на Донбасі. Або ж це означає, що жителям Донбасу, які живуть на територіях, підконтрольних Україні, РФ все ж таки ближче. Висновок – українську владу і українських військових там будуть сприймати негативно", - коментує Антипович.


Ставлення Донбасу до Росії завжди було специфічним, розповідає Головаха. Це найбільш ідеологічно близький до РФ регіон, якщо не вважати Крим. Культурно це регіон, який був орієнтований на економічні і культурні зв'язки з Росією.

"Це регіон з найменшою часткою автохтонного населення, де дійсно велика міграція була з Росії. Донбас вважав себе жертвою, більшість населення негативно ставилося до Євромайдану – вони вважали це ексцесом, який руйнує певний уклад життя. Вони більш орієнтовані на Росію, ніж інші регіони", - пояснює Він.

На його думку, це серйозний чинник, який Україна повинна враховувати у всіх зовнішніх і внутрішніх політичних відносинах. Раніше лише лічені відсотки жителів Донбасу ставилися до РФ з якоюсь часткою підозрілості. Тому сьогоднішні результати опитування можна сприймати як погіршення ставлення мешканців регіону до Росії, зазначає Головаха.

Експерти вважають, що процеси погіршення взаємин між Україною і РФ не можна вважати повністю незворотними. Ймовірно, що з часом відносини між країнами можуть змінитися. Але – незначно.

"Звичайно, [ставлення] ніколи не повернеться до попередніх позитивних показників. Те, що цей негатив може впасти – зрозуміло. Але для цього, якщо ми говоримо про Україну, потрібно, щоб змінилася Росія. Не тільки щоб війна закінчилася, а, і щоб змінилося ставлення Росії до України", - говорить Антипович.

Влада в Росії може змінитися, Росія може змінитися, а ставлення до народу – це вже потрібно буде покращувати роками. Поки ж нічого говорити про поліпшення, оскільки триває війна

На прикладі досліджень, проведених російськими соціологами, каже він, чітко видно: з актуалізацією, з накручуванням ситуації на ТБ щодо України – історії про хунту, фашистів, з'їдженого хлопчика, там погіршувалося ставлення. При зменшенні кількості інформації про Україну на російському телебаченні ставлення поліпшувалося. Воно не ставало позитивніше або краще – просто спадав негатив.

У випадку України, коли негативно ставляться до країни цілих 60%, повернення назад може відбуватися дуже повільно. Світовий досвід показує, що на повернення довіри однієї держави до іншої після агресії потрібні десятиліття, розповідає Головаха. І то, за умови, що з обох сторін буде пророблена велика робота.

"Існує різний історичний досвід такого роду. Коли відносини між країнами були спочатку ворожі, а поступово переходили в нормальні, аж до дружніх. Так було в ЄС, де між багатьма державами союзу періодично виникали ворожі стосунки. Ми не є винятком. В даному випадку, все буде залежати від політики Росії. Тому що для України очевидно – [необхідне] припинення агресивної політики Росії, після цього – поступові багаторічні поліпшення відносин. Але і тоді, звичайно, проблема Криму буде ще довго псувати ці відносини", - говорить Головаха.

"Спад міг би відбуватися на 1%, може, на 2-3. Можливо – на це пішли б місяці. І то, тільки після закінчення війни, і, врешті-решт, зміни ставлення Росії до України. Після закінчення війни Росія не перестане бути ворогом для України", - вважає Антипович.

Він акцентує увагу на тому, що, говорячи про дослідження, потрібно розділяти ставлення українців до Росії і до росіян. Ставлення до російського народу, з одного боку, менш катастрофічно для самої країни, адже українці ставляться до росіян значно краще. Але негатив займає досить великий, хоч і не основний сегмент думок.

"Це гірше. Оскільки влада в Росії може змінитися, Росія може змінитися, а ставлення до народу – це вже потрібно буде покращувати роками. Поки ж нічого говорити про поліпшення, оскільки триває війна", - додає Антипович.

Раніше українці до Росії ставилися гірше, але до її народу – дуже добре, вважає Головаха. Російська держава завжди викликала у багатьох українців негативне ставлення, але це не поширювалося на населення країни. Зараз же, коли більшість населення РФ підтримувало анексію Криму і російську агресію на Донбасі, українці стали з більшою підозрою ставитися і до пересічних громадян Російської Федерації.

Про те, як змінилося їх ставлення до Росії і до росіян за останні два роки, після подій на Донбасі і в Криму, НВ розповіли українські лідери думок,

Дмитро Чекалкін, радіоведучий, генеральний директор Diva Production

Якоюсь мірою, я – частина Росії. Прожив там половину свого свідомого життя. Родичі мої в Росії, Чекалкіни, взагалі всі з села Чекалки.

Я ставлюся до них як до жертв страшного обману, який там відбувається. Певною мірою, відчуваю свою відповідальність, тому що сам був колись одним з інструментів цієї пропагандистської машини. Я закінчував Військовий інститут іноземних мов, де у нас з 1939 року існував факультет пропаганди. Там у свій час обробляли союзників СРСР у східній Європі – тих самих фінів, корейців. Це коли Радянський Союз створював структури, аналогічні сьогоднішнім "ДНР", "ЛНР". До Росії ставлюся, як до пацієнтів. Я і сам, в якійсь мірі, був таким, поки не опинився вперше за кордоном.

Що мене весь час обурювало, так це страшний дисбаланс між тим, що показували по російському ТБ і тим, як реально жили люди в якій-небудь Астрахані або Архангельську

Тому, [за останні пару років], в принципі, я для себе не зробив ніякого відкриття. Просто зайвий раз переконався, наскільки потужним може бути інструмент цієї маніпуляції суспільною свідомістю в руках російських пропагандистів. Мої програми виходили в 160 російських містах. Я об'їздив всю Росію і знаю, як там люди живуть. Що мене весь час обурювало, так це страшний дисбаланс між тим, що показували по російському ТБ і тим, як реально жили люди в якій-небудь Астрахані або Архангельську. Дуже часто виходило так, що сьогодні я веду захід у якихось Набережних Челнах, а завтра у Львові, сьогодні в Саратові, завтра в Чернівцях. І я бачив, що ми набагато більш цивілізовано живемо. Який "русский мир", про що ви говорите?

Ті ж жителі Криму стали жертвою цього психологічного експерименту, вони повірили, що те, що їм показують по російському ТБ – дійсно російське життя. Насправді, кримчани жили набагато краще, ніж будь-який інший середньостатистичний російський регіон, крім Садового Кільця, Рубльовки, Пітера. Всі інші російські міста живуть набагато гірше, ніж українські. Зокрема, правобережна Україна. Досить подивитися, проїхатися по українських і російських селах, десь між Смоленськом і Москвою, Пітером і Москвою і подивитися, потім порівняти це з ландшафтами українських сіл. Набагато більш приваблива картина.

Як не дивно, найбільш рейтингові російські телесеріали, в яких фізрук роз'їжджає на гелентвагені, а якась майстер манікюру живе в триповерховому особняку, знімали під Києвом. Мій знайомий, відомий київський архітектор, раніше здавав свої побудовані будинки в Конча-Заспі для зйомок російських телесеріалів. Там знімали російське життя московського середнього класу. Експеримент, який поставили над телеглядачами російських каналів, зіграв злий жарт. Тепер люди в Криму розуміють – дійсність далека від тих картинок, які їм показували.

Найбільш затребуваним і популярним майданчиком в Криму був Кришталевий Зал в готелі Інтурист. Там ми проводили десятки заходів для банкірів, нафтовиків, фармацевтів, страховиків, медиків. На банкетах розміщувалося до півтора тисяч чоловік. А в цьому році, у самий розпал сезону, в кінці червня, там була двотижнева виставка трун. Мріяли померти в Росії – так і виходить.

Андрій Кокотюха, письменник

До Росії я ставився раніше не як до держави-агресора, а як до країни, де українець може себе реалізувати краще, ніж удома. Передусім там знімають кіно й серіали, і український митець міг там заробити і заробляв професією. В Україні – ні. Там видається більше книжок, ніж у нас, в тому числі – перекладних. Тобто, чисто споживацькі, без захвату, але й без ненависті.

Росія настільки забрехалася, що я вже не впевнений, що назва цієї країни – не вигадка самих росіян

Тепер ставлення протилежне: між окремими сплесками праведного гніву та загалом – повної байдужості до її сьогодення, минулого та майбутнього. Росія втратила для мене всяку перспективу. В Україні їх тепер більше, в тому числі – фінансових. Не розумію тих, хто роздивляється Росію під мікроскопом. Держава-агресор із багатосотлітньою історією агресій, консервативне суспільство, тотальна брехня як державна політика щонайменше від 1917 року. Якщо російський сайт напише, що Росія називається Росією, я в це не повірю. Росія забрехалася настільки, що я вже не певен, що назва цієї країни – не вигадка самих росіян.

Щодо дружніх Україні країн я б не розкидався словом "дружні". Скажемо так: найбільш приязно ставляться на цей момент до України Канада й Австралія – ті, які далеко. З ближчих – Польща і Литва, хоча вати там теж набереться. Але Україна нині мусить насамперед подружитися з собою, визначившись із цінностями.

Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник проекту Нова Країна

Я розглядав Росію як сусіда, з яким можна і потрібно будувати взаємовигідні відносини: адже в історії було різне, а географію скасувати не можна. Відносини колишньої метрополії і колишньої колонії не обов'язково ворожі – подивіться на потужний союз Великобританії й США, або на міцні культурні та економічні зв'язки Іспанії з Латинською Америкою.

Найглибша рана навряд чи заживе швидше, ніж за декілька поколінь

Але зараз Росія довела, що вона ворог. Найглибша рана навряд чи заживе швидше, ніж за декілька поколінь, адже багато дітей нині бояться гучних звуків і грають в "наших" і "сепарів", і коли вони виростуть, то своїх дітей вони виховають в дусі якщо не відрази і презирства, то як мінімум в дусі глибокої недовіри до будь-яких заяв про "братню любов". Згадайте, скільки заживала рана Другої світової.

Артем Полежака, поет

Це взагалі дуже дивне питання. Як змінилося ваше ставлення до сусіда, який п'яний завалився до вас, вбив ваших дітей, зґвалтував дружину, а сам залишився жити в одній з ваших кімнат? Давайте про це поговоримо, пофілософствуємо, може, дійдемо якихось цікавих висновків. Може знайдемо теми для діалогу, шляхи порозуміння, стратегію примирення. Це ж так цікаво, чи не так? 

Як змінилося ваше ставлення до сусіда, який п'яний завалився до вас, вбив ваших дітей, зґвалтував дружину, а сам залишився жити в одній з ваших кімнат? Давайте про це поговоримо, пофілософствуємо

Вже не має жодного значення, як я ставився раніше. Я зробив все що міг, щоб достукатись до росіян, тих, кого я знав, спробував щось пояснити. Не те, що вони не чують – вони не хочуть бути росіянами – їм подобається бути кацапами. Ну то це їхнє право, а нам своє робити: Карфаген має бути знищено.

Спочатку, я думав: росіяни, як народ – це одне, а держава Росія – то інше. Це ще одна з фікцій, яка виникає від того, що ми російський менталітет намагаємося зрозуміти через призму українського. Коли кажуть, що мовляв рейтинги Путіна в Росії спеціально завищують – це не зовсім так. Якщо і завищують, то в межах статистичної помилки. Вони реально на нього моляться.

Поспілкуйтеся з тими, хто Путіна не підтримує. Там вилізе назовні таке, що ну його нафіг: антисемітизм, конспірологія, якесь феєрично-шизоїдне слов'янофільство з язичництвом. Нам це давно має стати нецікавим. Мені особисто не цікаво. Є значно цікавіші заняття, ніж копирсатися паличкою у чиїхось фекаліях.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: