6 грудня 2016, вівторок

Росія може тільки завалитися. Екс-головред Forbes - про свою колишню батьківщину та імітацію реформ в Україні

Росія може тільки завалитися. Екс-головред Forbes - про свою колишню батьківщину та імітацію реформ в Україні
Володимир Федорін, соратник Міхеіла Саакашвілі й один з організаторів Антикорупційних форумів, переконаний в тому, що в імітації реформ в Україні винна не тільки влада, а й громадянське суспільство, і пояснює чому

Життя журналіста Володимира Федоріна ніби списане з відомої одеської байки про те, що кияни — це одесити, які не доїхали до Москви. Різниця лише в тому, що одесит Федорін у 90‑х до Москви все ж доїхав, ставши одним із засновників російської ділової журналістики. Він працював заступником головного редактора газети Ведомости, журналів Smart Money і російського Forbes.

Зараз Федорін живе і працює в Києві, причому влітку отримав українське громадянство і майже одночасно створив і очолив Центр вільної економіки імені Кахи Бендукідзе, відомого грузинського реформатора. Також Федоріна називають серед найближчих соратників одеського губернатора Міхеіла Саакашвілі.

З кінця минулого року Центр Бендукідзе проводить Антикорупційні форуми, одна з цілей яких — об'єднати активну частину суспільства в боротьбі з корупцією. Такі форуми пройшли в Одесі, Києві та Харкові, плануються — у Дніпропетровську.

Влітку 2013‑го Федорін, тоді головний редактор українського Forbes, опинився в центрі уваги всіх українських медіа. Після того як видання купив одіозний бізнесмен Сергій Курченко, що заробляв на корупції, Федорін звільнився, а за ним, не бажаючи миритися з цензурою, пішла майже вся редакція.

У творчій відпустці екс-головний редактор найавторитетнішого в країні економічного видання був недовго. Його кликали працювати в Москву, але він залишився в Києві та випустив книгу Гудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе. Досить швидко книга Федоріна стала інтелектуальним бестселером.

З НВ журналіст зустрівся в одному з київських кафе, причому до інтерв'ю приступив негайно, а завершив, як було заздалегідь обумовлено, рівно за годину. У такій точності — весь Федорін, його фішки — ефективність, безперервний саморозвиток і постійний пошук поліпшень вже звичних дій. За прикладами далеко ходити не треба. Три минулі Антикорупційні форуми — в Одесі, Києві та Харкові — були однаковими ідейно, але зовсім різними за формою.

 

П'ять запитань Володимиру Федоріну:

1. Ваше найбільше досягнення?
— Сім'я: дружина — Віка Федоріна і три дочки: Аня, Варя і Маша.

2. Ваш найбільший провал?
— Шкодую, що так і не створив сталого бізнес-видання. Але це провал не тільки мій, але й часу. Епоха пхає нас туди, де ми не думали опинитися.

3. На чому ви пересуваєтеся містом?
— На метро і таксі.

4. Остання книга з прочитаних, яка справила на вас враження?
— The Future of Europe: Reform or Declinе (Майбутнє Європи: реформи чи занепад) Альберто Алесіна і Франческо Джавацці.

5. Кому б ви не подали руки?
— Не знаю.

 

— Як ви самі формулюєте мету Антикорупційних форумів?

— Реформам потрібна підтримка з боку суспільства. Українське суспільство втомилося від напівзаходів, які не дають очевидного результату.

Реформи, які нібито просуває уряд, що підганяються копняками МВФ, нерадикальні та нешвидкі. І вони не комунікуються, не пояснюються. Тому необхідно об'єднати два порядки денних: антикорупційний та системних реформ.

При цьому всі структурні системні зміни, які потрібно впроваджувати в Україні, мають антикорупційну складову. Чи то реформа вищої освіти — справжня, а не імітація, яка є,— чи то реформа МВС. Абсолютно всі системні перетворення — антикорупційні.

— Після київського Антикорупційного форуму в багатьох склалося враження, що це був крок до створення нової партії.

— Мета цих форумів — зібрати широку антикорупційну коаліцію і чесно подивитися в очі один одному, обговорити стан справ, домовитися про те, що боротьба з корупцією — це не тільки і не стільки ув'язнення. Це системні реформи. Не такі, які робилися два роки,— складні, процедурні, а набагато простіші, такі, що легко імплементуються.

Було витрачено багато енергії на пробивання трохи не тих реформ

Широка коаліція за визначенням не може перетворитися на партію. Ми хочемо, щоб вона голосно обізвалася, сформулювала вимоги до влади і план дій.

На мій погляд, зараз важливо змінити порядок денний у суспільстві, в країні. І це, по суті, такий кардинальний перелом, схожий на те, що відбувалося після падіння комунізму в Центральній Європі. Там прийшла до влади широка коаліція, яка потім розпалася на правих, лівих і центристів.

Ось зараз час для широкої коаліції, для всіх тих, хто не сприймає корупцію. Можна сперечатися про податкові ставки, фінську, сінгапурську модель економіки. Але зараз ми повинні позбавити країну зарази. І того, де ця зараза накопичується. Будь-яка неефективність, будь-яке надмірне регулювання породжують корупцію і олігархів.

— Чому до влади не прийшли люди, які можуть робити реформи? Чому не виросли у нас в країні?

— Не було розуміння, наскільки все погано. Після перемоги Майдану всі думали: ми зараз трохи підкрутимо, і все буде нормально. Але з'ясовується, що пацієнт страшенно запущений. І ось під тим, що зазвичай називають реформою, у нас розуміється такий багатотисячний стос сторінок, які писалися на гроші МВФ і Світового банку.

Так, тут нам потрібні реформатори рівня Бендукідзе. Немає? Значить, треба думати, як ми можемо створити умови, щоб за відсутності Бендукідзе і [польського реформатора Лешека] Бальцеровича запустити необхідну динаміку реформ.

  


СООТЕЧЕСТВЕННИКИ: В августе 2015-го Владимир Федорин и Мария Гайдар получили из рук президента украинские паспорта
СПІВВІТЧИЗНИКИ: У серпні 2015-го Володимир Федорін і Марія Гайдар отримали з рук президента українські паспорти


 

— Хто винний в тому, що нічого не зроблено?

— У мене з цього приводу великі претензії не тільки до президента та уряду. У мене претензії до себе й громадянського суспільства. Бо все те, чим так захоплювалося громадянське суспільство останні півтора року в плані реформ, неефективне.

Було витрачено багато енергії та ресурсів на пробивання трохи не тих змін, які дійсно розв'язуються якісь проблеми. Починаючи з закону про люстрацію.

— Чим поганий закон про люстрацію?

— Фактично це закон про те, що всі погані люди повинні піти. По суті, була спроба перескочити через побудову нормальної системи правосуддя, за анкетними принципами відсіяти найодіозніших. Але якщо він одіозний, то, напевно, щось погане зробив? Сталося або кримінальне, або службове правопорушення. Так покарайте за діяння, а не за рядок у біографії.

Було вирішено ні в чому такому не порпатися, логіка зрозуміла. Але на боротьбу за люстрацію в громадянського суспільства пішли чималі сили. І, чесно кажучи, я не бачу результатів. Те саме стосується всієї цієї складної антикорупційної машинерії, яка півтора року споруджувалася.

Наприклад, грудень наші громадянські активісти присвятили боротьбі за нормальний склад Нацагентства з протидії корупції. Уявімо, що всі ці органи запрацюють. Довести щось до суду з нинішніми Процесуальним кодексом та прокуратурою буде дуже важко. Тому виходить ось така бутафорська реформа, на яку витрачена величезна енергія, величезні сили.

— Один із засновників Центру вільної економіки — Міхеіл Саакашвілі. Можете сказати про результати його роботи в Одесі?

— МАУ дав по мізках? Дав.

Аеропорт змусив добудовувати Грановського з Кауфманом [бізнесмени Олександр Грановський і Борис Кауфман]? Змусив. Митниця була обіцяна йому в кінці травня, а реально отримав він її у вересні.

На одеському Антикорупційному форумі виступав Деніел Кауфман, один із співавторів рейтингу Doing Business і WorldWide Governance Indicators [Індикатор якості держуправління в різних країнах світу]. Його команда в червні та листопаді проводила опитування щодо сприйняття корупції в різних областях України. Так от, в Одесі просто колосальне зниження. Жодна область і близько нічого такого не показує. І з одного з найкорумпованіших регіонів Одеська область стала більш сприятливою у сприйнятті бізнесменів.

Керівники області перестали брати хабарі, це успіх або неуспіх?

Чого ще домігся Саакашвілі? Він почав називати речі своїми іменами. Відкрито говорити про те, що прокуратура — один з найненависніших українцям органів, про крадіжки в держкомпаніях. Багато це чи мало? Це переводить нашу суспільну дискусію в нове русло.

— Мало доказів і аргументів наводить Саакашвілі.

— Які потрібні докази? Контракт Одеського припортового заводу (ОПЗ) з австрійською "прокладкою" [мова про невигідний для державного ОПЗ контракт]? Його, до речі, розірвано. Докази того, що державне підприємство Укрзалізниця спонсорує Ахметова? Абсолютно математична істина. Тарифи на перевезення низькі. І, дійсно, якщо б тарифи були такими, як у Росії чи в якійсь центральноєвропейській країні, залізниця заробляла б на енну кількість сотень мільйонів доларів більше. Це пряме субсидування.

— Може бути такий аргумент: це підтримка експортера, який генерує валютну виручку.

— Чомусь його [одного з найбільших експортерів України] прізвище Ахметов, а не Іванов. Підтримка експортера з наших кишень, бо це ми — платники податків — платитимемо за докапіталізацію Укрзалізниці, яка перетворилася на мотлох. Яка це підтримка експортерів? Це прямий грабунок.

Кримінальні справи, звісно, не завадили б. Але їх не Саакашвілі порушує. Вся система переслідування корупціонерів не пристосована до того, щоб ловити злочинців, незважаючи на те, що там органи [антикорупційні] набудували. Процедури створені для того, щоб кожне розслідування велося як бізнес-проект. На якому заробляє максимальна кількість прокурорів, що його візують.

— 2013 року ви пішли з Forbes Україна. Чому не поїхали до Росії?

— Цивілізаційний вибір. Навіть у темні часи осені 2013‑го [коли команда Віктора Януковича поступово узурпувала владу] такої безнадії, як у Росії, в Україні не було.

Тут ти можеш відчувати, що твої дії на щось впливають. Можливо, недостатньо, але тут ти сам господар свого щастя. А Росія така абсолютно закостеніла конструкція — незрозуміло, як там перебувати, ніякої власної точки зору.

— Що буде далі з Росією, на вашу думку?

— Я не бачу жодного сценарію гладкої трансформації. Рік тому я написав колонку про те, що для Росії досвід української революції малоприйнятний. Бо, на мій погляд, виходів у Росії з того місця, де вона опинилася, лише три. Палацовий переворот, економічна катастрофа, а не криза, і військовий розгром. І зараз я вважаю так само.

Днями до нас приїздив Максим Трудолюбов [редактор російської газети Ведомости], він презентував свою книгу Люди за парканом про ставлення росіян до власності. Філософська робота, написана до всіх подій. Одна з ключових думок: за 25 років чимало росіян сильно модернізувалися індивідуально, але, незважаючи на це, побудували страшенно архаїчне суспільство. Страшенно архаїчну державу. В якій немає жодних можливостей для саморозвитку. Вона може лише завалитися.

  

Матеріал опубліковано в НВ №2 від 22 січня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: