10 грудня 2016, субота

Власник великого автовиробника: Дилетанти у владі прирікають Україну на бідність

коментувати
Олег Боярин: Поняття національне виробництво застосовується до теперішнього автопрому
Фото: Олександр Медведєв / НВ

Олег Боярин: Поняття національне виробництво застосовується до теперішнього автопрому

Олег Боярин, власник компанії-автовиробника Єврокар, вимагає держпідтримки і впевнений, що нинішні молоді міністри, що ігнорують виробництво, наразять Україну на злидні

Український авторинок за перше півріччя 2015-го обвалився на 70% – за цей період в країні продали лише 17,2 тис. нових машин.
Ще гірші справи у тих, хто випускає автомобілі. За даними Всесвітньої організації автовиробників (OICA), у першому півріччі Україна посіла останнє місці в рейтингу країн, що виробляють машини. Падіння становить 90% – абсолютний рекорд останніх десятиліть.
При цьому держава продовжує утримувати високі мита на імпорт автомобілів, ввізний ПДВ та інші податки. Крім того, за Угодою про асоціацію з Євросоюзом вже з 2016 року Україна заборонить ввезення машин старше п'яти років.

Але Олегу Боярину, власникові компанії Єврокар-Україна, і цього мало. Він хоче цільових програм для вітчизняного автопрому на вищому рівні.

Єврокар – другий за потужностями виробник в країні після АвтоЗАЗу, а Боярин – старожил авторинку: він займається імпортом машин з 1996 року. Завод у Закарпатті, побудований ним з нуля 2001-го, випускав майже всі моделі Skoda, а також машини інших марок Volkswagen Group: VW, SEAT і Audi. Це була не тільки викруткова збірка: локалізація досягала 50%. Зараз у підприємства лихі часи.

Ставши жертвою кризи, Боярин кляне уряд за некомпетентність і називає промвиробництво єдиним шансом для України не стати бідною. Його заклик – автовиробникам, хоч це і приватний бізнес, потрібна держпідтримка. Завжди й в усьому.

– Як змінилася ситуація на авторинку?

– Авторинок дуже чутливий до економічної ситуації, рівня доходів. Зараз це набуває якихось катастрофічних форм. Девальвація національної валюти втричі за період трохи більше року. Падіння доходів населення більш ніж удвічі. Величезне зростання безробіття. Фактично повне знищення середнього класу як такого. По суті, з 2008-го ринок скоротився в 15 разів.

– Як вплине на автовиробників та імпортерів інтеграція в ЄС?

– Важко відповісти. У нас не зовсім адекватне сприйняття авторинку та купівельної спроможності. Всі чомусь вважають, що обсяг ринку залежить винятково від деяких захисних мит. Але не пов'язують це з рівнем доходів населення. Наприклад, до серпня 2008-го мита становили 25%, але ринок України залишався одним із найбільших у Європі: продали 623 тис. автомобілів. Це було пов'язано з [високою] купівельною спроможністю населення. За останні сім років ціни на машини значно знизилися, але від цього ринок жодним чином не виріс.

Що стосується Угоди про асоціацію з ЄС, у мене немає якихось глобальних очікувань, що це принесе певний потужний сигнал для української економіки. Провідну угоду про вільну торгівлю між Україною та ЄС, як мені здається, підписали таким чином, що вона не захищає українську сторону.

Чиновники переконували автовиробників, що угода вигідна для країни, що вона відкриває європейський ринок. Але за фактом мита на українську продукцію зросли до 10% з поступовим зниженням протягом семи років. Жодного потенційного доступу до ринку ЄС в українських виробників немає.

– Ви говорите тільки про автовиробників?

– Я говорю саме про автовиробників. Але значним чином це стосується більшості українських виробників. Бо за тією номенклатурою товарів, які Україна може постачати в Європу, існують заборонні мита або квоти, які не дозволяють країні збільшити експорт до Європи і таким чином компенсувати втрату експорту на російському ринку.

– Адже Україна теж закрила свій ринок для європейських постачальників автомобілів?

– Ми його не закрили. Мита існують зараз на рівні 7% [ще є ПДВ та акциз, які в сумі збільшують ціну ввезеного нового автомобіля на 40%].

Європа використовує нетарифні способи закриття ринку. Підвищуючи вимоги до технічних регламентів, вони, власне, виставляють бар'єри. Ніби кажуть: так, у нас мита низькі, ніщо не заважає вам імпортувати в Європу. Але техрегламенти такі, що виконати їх практично неможливо. Небагато світових автовиробників може похвалитися тим, що вони здатні поставляти продукцію в Європу.

– Зараз ви збираєте тільки моделі Skoda. Хоча могли б робити Audi, Volkswagen, Seat. Що заважає поставляти ці автомобілі на європейський ринок? Адже в Україні низька зарплата – матимете конкурентну перевагу.

– Ми активно працювали над цим напрямком і працюємо зараз. Звісно, у нас сучасне обладнання, сучасний завод. Я вважаю, що таких дуже мало в Європі. Але регуляторне середовище захищає. Бо ці 10% – мита, що виникають під час імпорту продукції в Європу, – повністю нівелюють вигоди від дешевої робочої сили.

Автопром – це не тільки складання, а й виробництво компонентів і комплектуючих. Тут потрібна реальна програма уряду з підтримки. Але оскільки уряд такими речами не займався і зараз не займається, ми маємо той результат, який маємо.

– Що треба зробити уряду?

– Потенціал у виробництва автомобілів в Україні колосальний. Я зовсім недавно дивився огляд світового ринку до 2021 року. Очікується зростання споживання в Китаї та відновлення попиту в Центральній і Південній Європі. Якби Україна змогла виробляти хоча б 1 млн автомобілів для євроринку [зараз потужності розраховані на 0,5 млн], то це принесло б нашій країні як мінімум 20 млрд грн додатково до ВВП. Крім зростання промисловості, зайнятості населення тощо. Така можливість є. Але щоб нею скористатися, необхідна зрозуміла держробота і програма з розвитку цього сектора економіки.

Країну перетворюють на сировинний придаток світу

Автопром вже практично не має національних характеристик. І ми маємо інтегруватися у світовий процес і конкурувати з іншими країнами за глобальних гравців. Тобто ми можемо виробляти для них цю продукцію з подальшим постачанням до Європи. Але це мають бути комплексні програми. Приклад – Словаччина: країна не мала свого автомобільного бренду, але фактично за 20 років стала світовим лідером за обсягом автопродукції на душу населення. Словаччина залучала до себе Кia, Volkswagen за допомогою колосальної держпідтримки галузі. Вони всіма доступними способами заманювали, перекуповували інвесторів, щоб ці виробництва з'явилися в Словаччині.

– Створювали преференції?

– Безумовно. Я розумію, що Україна за умови правильного підходу та боротьби за глобальних виробників може бути навіть цікавіша. Але немає розуміння у наших держслужбовців, починаючи від прем'єра, міністра економіки і закінчуючи звичайними чиновниками. Промисловість нікого не цікавить. Йде активна деіндустріалізація: країну перетворюють, власне, на аграрну, на сировинний придаток для всього світу.

Але Україна має бути промисловою. Країна із сорокамільйонним населенням, яка живе виключно з агробізнесу, не зможе вижити. Вона приречена на злидні.

– Міністр економіки Айварас Абромавічус вважає, що можна розвивати малий і середній бізнес. Мовляв, усі ті виробництва, які ми маємо, неефективні, застарілі. Краще знищити їх. Відкрита економіка, відкриті ринки.

– 2013 року в Україні 4,8 млн людей були задіяні в реальному секторі. Це ті люди, які щось виробляли. 2014-го їхня кількість ставила 2 млн. Із них реально зайняті виробництвом не більше 1 млн. Це на сорокамільйонну країну. Я не знаю, що говорив пан Абромавічус, але гадаю, він дуже далекий від розуміння, які наслідки для економіки ця ситуація має. Бо для аграрного середовища населення країни має бути не більше 10 млн осіб. Решта 30 млн мають сконати або мігрувати. Я вважаю, що міністр економіки абсолютно не стурбований з цього приводу. У нього є якісь ілюзорні уявлення про те, що малий і середній бізнес заповнить цю нішу.

– Кажуть, що ми побудували економіку, де всім правлять олігархи, які захопили старі підприємства. У світовому ланцюжку ми не знайшли своєї ніші. І краще далі розвивати аграрне виробництво й органічну продукцію, ніж витягати старі промгіганти...

– А мені цікаво, хто це говорив?

– Це говорить Абромавічус, Максим Нефьодов, заступник міністра економіки, Наталія Яресько, міністр фінансів.

– Давайте подивимося на сільське господарство як на сектор економіки. Власне, що у нас є? У нас є чорнозем. Обладнання та машини для обробки цих земель імпортуються. Всілякі добрива, хімікати імпортуються.


АВТОСТОП: Производство автомобилей в Украине рухнуло на рекордные 90%. Одним из участников этого падения стал и Еврокар Боярина
АВТОСТОП: Виробництво автомобілів в Україні впало на рекордні 90%. Одним з учасників цього падіння став і Єврокар Боярина


– У нас є своє виробництво добрив...

– Я не знаю, працює воно чи ні. Посівний матеріал імпортується. Для моделі аграрної економіки, якщо вона ефективна, нам потрібно не більше 10 тис. осіб, які сядуть у сучасні комбайни, трактори й оброблять всі наші землі. При цьому додаткова вартість у кого залишиться? Вивозиться необроблена продукція.

– У Кабміні якраз кажуть, що середній бізнес має розвивати агропереробку. Тобто робити макарони італійської якості в Україні.

– Як вони це зроблять? Щоб здійснювати переробку, у нас немає, власне, жодних передумов. На ввезення готової продукції мита онулено. Це було підписано і в угоді СОТ, і така само ідеологія простежується в угоді про вільну торгівлю з ЄС. Готову продукцію онулено, а це імпорт в Україну, зазвичай, за більшості позицій. А на обладнання високотехнологічному, яке, власне, не виробляється в країні, але необхідне для налагодження виробництва тут, стоять мита від 3% до 5-10%. Плюс за це обладнання потрібно заплатити ПДВ, який держава не поверне. Плюс у разі будівництва заводу потрібно буде заплатити мінімально 10% на розвиток інфраструктури. Плюс чимало хабарів. У нас податок на інвестицію становить від 35% до 50-70%. Я кажу про цифри, які готовий показати і довести.

– А що з АвтоЗАЗом, наприклад: навіщо він потрібен, якщо так і не створив жодної якісної машини?

– Спроба створити власний автопром, на мій погляд, – це утопія. Поняття національне виробництво незастосовне до теперішнього автопрому. Це глобальне виробництво. Ми можемо тільки інтегруватися в глобальний ланцюжок із якимись брендами.

Існує два класичних вектори розвитку автопрому. Перший – коли продається доступ до ринку. Цим шляхом пішла Росія, Китай, іде Індія. Глобальним виробникам кажуть: панове, ви хочете продавати у нас свої автомобілі? Обов'язкова умова – локалізація виробництва. Поділіться технологіями, ноу-хау. І другий шлях – це випадок, якщо немає якихось захисних мит, тоді йдуть субсидії та інвестиційні умови з боку держави. Виробники отримують особливі преференції. Як приклад – Словаччина, Польща, Угорщина. Ми маємо просто визначитися і зрозуміти, яким шляхом може піти Україна.

– Зараз у світі бум електромобілів. Причому ряд компаній, які їх випускають, стартували з нуля. Може, українським виробникам варто звернути увагу на цей ринок?

– Ми активно звертаємо на це увагу, працюємо, зацікавлені. Але це неможливо реалізувати виключно за допомогою однієї компанії або одного виробника. Без держучасті в процесах реалізація цих програм фактично неможлива.

– Знову пільги?

– Це мають бути як мінімум якісь умови. Ми конкуруємо за інвестора як країна. І маємо розуміти, що інвестор може прийти і побудувати завод або налагодити виробництво і в Румунії, і в Словаччині, і в Угорщині, і в Польщі. Ми з ними конкуруємо за ці інвестиції, за можливість виробляти. Відповідно, у нас умови мають бути не гіршими, ніж у цих країнах.

– Минуло півтора року після Євромайдану. Із інвесткліматом, регуляторним середовищем стало простіше?

– Все тільки погіршується. Бо до влади прийшли люди некомпетентні, дилетанти, у яких немає розуміння менеджменту.

У нас суспільно достатньо активне і постійно розвивається, воно заслужило на певні позитивні зміни. Але нині чиновники та політики не готові запропонувати їх суспільству.

Матеріал опублікований в НВ №41 від 6 листопада 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: