7 грудня 2016, середа

Власник мережі Comfy розповів НВ, чому вирішив інвестувати не в Україні

Власник мережі Comfy розповів НВ, чому вирішив інвестувати не в Україні
Станіслав Роніс, співвласник мережі Comfу, одного з найбільших у країні продавців побутової техніки, зізнається, що розчарований перебігом подій після революції, та пояснює, чому вирішив інвестувати за кордоном

Дивлячись на вхід до штаб-квартири компанії Comfy в Дніпропетровську, важко припустити, що це офіс одного з найбільших у країні продавців побутової техніки та електроніки. Невиразна приймальня, де видають магнітні пропуски, жодних вивісок або навіть натяків на підприємство, яке тут мешкає. Вхід всередину захищений залізною вертушкою.

Однак це серце Comfy, точніше — підступи до серця мережі, чистий дохід якої становить 5,2 млрд грн, а кількість магазинів давно перейшла за восьмий десяток. За кількістю торгових точок і доходом це третій у своїй категорії рітейлер у країні після Фокстроту й Ельдорадо. І номер один за ефективністю. Наприклад, Фокстрот, маючи вдвічі більше магазинів, ніж Comfy, отримав 2014‑го дохід лише на 27 % більший (7,1 млрд грн).

Вжити заходів обережності та зробити вхід до компанії не просто захищеним, але і безлицим, життя змусило співвласника Comfy Станіслава Роніса 2013 року. Тоді на його компанію кілька місяців поспіль чинили тиск податкова та прокуратура.

У колишньої влади був привід не любити Comfy та її власника. 2010 року Роніс, замість того щоб спокійно продавати, як і решта, сірий товар, відмовився від контрабандної побутової техніки, завезеної за нелегальними або напівлегальними схемами. "Величезна кількість чиновників залишилася при цьому без хабарів, — розповідає Роніс, — бо частина ринку стала платити кошти прозоро до бюджету".

Увесь світ прагне підвищення якості продукту, а ми йдемо до спрощення

Comfy, у якої тоді було 90 магазинів в Україні, підтримала ще одна велика мережа побутової техніки — Фокстрот. Одним із результатів бойкоту стало те, що LG і Samsung — лідери продажів техніки та електроніки в країні — відкрили офіційні представництва в Україні.

Утім, контрабандні "паролі та явки" знайомі Ронісу не перший день. У бізнесі він із кінця 80‑х. Починав, організувавши перший у своєму місті відеосалон, потім торгував біжутерією в знаменитому в 90‑х дніпропетровському переході поруч із вокзалом. А перший мільйон заробив до початку 2000‑х, відкривши в центрі Дніпропетровська кілька магазинів з продажу електроніки. Вони стали основою мережі Comfy, яка з'явилася 2005‑го після злиття з донецькою мережею Побутова техніка.

2014 року статки Роніса, за оцінками інвестиційної компанії Dragon Capital, становили $58 млн. У списку 100 найбагатших українців, складеному НВ минулого року, він посідає 89‑ту сходинку.

Важку залізну вертушку зі свого офісу Роніс прибирати не поспішає. Хоча після Майдану його компанію не перевіряли жодного разу, результатами революції гідності він розчарований. За весь час інтерв'ю Роніс посміхнувся лише одного разу, коли журналіст НВ запитав у бізнесмена, чому на плакаті, що висить у його кабінеті, він зображений як поет Олександр Пушкін. "Не знаю, — відмахнувся Роніс, — це творчість співробітників".

— У чому причина вашого розчарування постреволюційною українською владою?

— Спочатку, після зміни влади, у нас був дуже сильний підйом. Мої хлопці їздили до Києва, щоб допомагати, розповідати про те, що відбувається на ринку, в Міністерстві фінансів і податковому комітеті. Я сам намагався бути радником податкової, спілкувався і з нинішнім головою Державної фіскальної служби Романом Насіровим, і попереднім — Ігорем Білоусом.

Як єдина біла компанія в галузі, ми гадали, що нова влада проаналізує наш досвід і потихеньку повертатиме ринок на білий бік. Але цього не відбувається.

Були такі зустрічі з бізнесом, де політики або просто спали, або весь час дивилися в телефон. Очі піднімали тільки, щоб сказати, мовляв, у мене справи, та піти. Складалося враження, що вони збирали нас, щоб відзвітувати про те, що була така зустріч. Інакше пояснити не можу.

— Ви пропонували владі змінити щось для бізнесу?

— Ми пропонували вивести ринок із тіні. Казали: дивіться, у нас в країні найбільші гравці працюють як СПД, які можуть продавати без чека. Тобто вони закуповують товар легально в офіційних постачальників, а продають покупцям без чеків. Не платять ПДВ. При цьому всі розуміють, що мінімальний оборот, за якого СПД дозволено торгувати без касового апарата, ці гравці продають за 10 секунд!

Навіщо робити вигляд, що компанії, які продають у тисячі разів більше, ніж обмеження за схемою приватного підприємця, працюють легально? Навіщо робити вигляд, що ми не бачимо в магазині товару, переважної частини якого у податковій базі немає взагалі? Наприклад, розмитнених iPhone украй мало, а вони продаються скрізь.

— Чому, на вашу думку?

— Це нікому не потрібно, немає політичної волі. Чому немає? Бо стара команда. Залишилися старі зв'язки якісь, вони не відпускають.

Я дивлюся на бідного Михайла Саакашвілі, який мучиться в Одесі. Сміхотворна ситуація. Себто грузинам значно більше хочеться і потрібні зміни в Україні, ніж українцям. Бо головні перемоги — поліція, наприклад — хто це робив? Це робили люди, які прийшли ззовні.

— Чи змінилася ситуація із держтендерами?

— Державним компаніям ми як не продавали, так і не продаємо. Як раніше хотіли відкатів, так і зараз хочуть. Хочеш продати комусь телевізори? Які проблеми. Півціни поверніть готівкою, ми із задоволенням вам допоможемо.

Може, десь краще?

— Одне з досягнень НБУ — зачинено банки, які відмивали гроші.

— Це мій окремий біль. Ми працювали з Дельта Банком — лідером споживчого кредитування в Україні. Не працювати з ним ми не могли. У цьому банку були наші 350 млн грн. Нам сказали, що ці гроші не можна повернути. І в розподілі того, що було під час ліквідації банку, ми не брали участі.

Напевно, знищення таких великих банків, якщо там вони щось відмивали,— це правильно. Але, може бути, потрібне дбайливіше ставлення до компаній, які платять податки. Для нас ця ситуація з Дельта Банком була найбільшим економічним ударом.


Магазины Станислава Рониса — самые эффективные в своей отрасли
Магазини Станіслава Роніса — найефективніші у своїй галузі


Ще одна ситуація, пов'язана з Нацбанком. Імпортери мають продавати товар в Україні за гривні, а потім придбати валюту, щоб заплатити своїм штаб-квартирам. Вони не можуть придбати цю валюту.

Деякі виробники заявляють, що виводять торгові операції з українського ринку. Вони відмовляються від самостійного митного оформлення товару. Ви навіть не уявляєте собі рівень цієї проблеми. Якщо закриватимуться офіційні представництва, ринок може піти до тіні. Це буде такий відкат! Україні потрібно 15 років, щоб повернутися на рівень початку минулого року.

— Чи ви готові йти до влади, щоб щось змінити?

— Мені пропонували посаду голови Державної фіскальної служби. Я сказав, що немає сенсу обговорювати. Мені навіть не хочеться витрачати життєві сили, щоб цим займатися. Я б пішов, якби моїм керівником була людина, в яку я вірю.

— Давайте поговоримо про Comfy. Компанія нових магазинів відкриває більше, ніж конкуренти. Тобто це криза дала поштовх до розвитку?

— Ми не надто активно інвестуємо. Це спроба знайти інший формат. Ті магазини, які ми відкриваємо, менші за площею. Вони адаптованіші до сьогоднішніх потреб зубожілих людей, які купують зараз мало і найдешевший товар.

Постачальникам теж важко, бо вони вкладали гроші в розвиток, а це нікому тут не потрібно. Треба, щоб машинка тільки прала, холодильник — тільки холодильник, телевізор — щоб показував. Змінився споживчий інтерес.

Увесь світ прагне підвищення якості продукту, а ми йдемо до спрощення або намагаємося продовжити життя свого старого продукту. Це зараз тренд в Україні. І якщо купують, то головне — ціна і надійність. Увесь інший світ полює за новинками, головне — розвиток.

А ми просто продаємо ті моделі, які сьогодні потрібні людям. Це пов'язано і з нашою мультиканальністю. Comfy продає і в інтернеті. Людям зручно замовляти онлайн, а в магазині тільки забирати.

— Ви інвестуєте в Польщі, що це за вкладення?

— Ми вважаємо, що зараз інвестиції в Україні — це чистий абсурд доти, доки нічого не міняється. Ми ввели із партнерами гроші та не можемо за них дивіденди отримати. Якщо у когось є можливість інвестувати, то він робить це не в Україні. Ми — не виняток.

Наші зарубіжні інвестиції набагато більшого обсягу, ніж бізнес в Україні. Зараз у нас головний бізнес не в Україні. В різні країнах, не тільки в Польщі.

— Яка галузь?

— Це не ритейл. Ритейл вимагає занадто великої уваги.

Матеріал опублікований у НВ №35 від 25 вересня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: