25 сiчня 2017, середа

Влада боїться однієї людини – але не боїться всього населення. Вікторія Войціцька – про Коломойського і найстрашнішу помилку Банкової

коментувати
Влада боїться однієї людини – але не боїться всього населення. Вікторія Войціцька – про Коломойського і найстрашнішу помилку Банкової
Фото: Олександр Медведєв
Як дніпропетровський олігарх викачує гроші з держкомпанії Укрнафта, чому на Грушевського йому дозволяють це робити і чим це закінчиться для всіх, розповідає народний депутат фракції Самопоміч

Два роки тому в резюме тендітної на вигляд Вікторії Войціцької до рядків про дипломи банківського факультету КНТЕУ та американської Brandeis International Business School, роботу в PricewaterhouseCoopers, Concorde Capital і Тисагаз додався запис «народний депутат». Вона потрапила до парламенту за списком партії Самопоміч несподівано для себе самої і за два роки встигла завоювати репутацію одного з найбільш прямолінійних і сміливих депутатів цього парламенту. Вона не боїться називати своїми іменами ані скандальні явища, що відбуваються в українській політиці, ані прізвища впливових людей, які стоять за цими явищами.

Один з головних опонентів Войціцької в публічній площині – дніпропетровський олігарх Ігор Коломойський. Другий рік вона веде з ним негласну війну за те, щоб повернути під контроль держави найбільше підприємство Укрнафта, яке перебуває у спільній власності і з якої структури олігарха викачують гроші. Войціцька називає цю компанію кощіївою голкою Коломойського, на якій тримається вся його бізнес-імперія.

В інтерв'ю НВ нардеп розповідає, чому такі високопосадовці, як прем'єр-міністр Арсеній Яценюк і голова Держфіскальної служби Роман Насіров дозволяють Коломойському збагачуватися на корпорації і не ділитися з державою, і пояснює, як повернути Укрнафту під держконтроль.

— Ваша «гібридна війна» з Ігорем Коломойським змусила парламент ухвалити важливі рішення щодо компанії Укрнафта, призвела до зміни менеджменту і змусила її вперше за багато років виплатити дивіденди державі. Проте, нещодавно ви знову звинуватили її менеджмент у спробах обдурити державу – цього разу у виведенні грошей з компанії. Що відбувається тепер в Укрнафті?

— Укрнафта повинна була б повернутися під справжній контроль держави, і держава забезпечена усіма інструментами, щоб встановити цей контроль. Але ніхто не захотів скористатися тими інструментами, які ми в парламенті законодавчо закріпили. Крім цього, спостерігався певний саботаж на рівні Арсенія Яценюка та голови Держфіскальної служби [Романа Насірова]. Податкова, маючи всі можливості, які призупинили б виведення грошей з компанії, не робить нічого.

Що сталося? Компанія укладала договори на продаж своєї продукції з оплатою тільки 5% авансу за цю продукцію. 95% залишилися неоплаченими. Половина з компаній, з якими були укладені такі договори, вже пропали. Зникли. Такої продукції було продано більше ніж на 10 млрд грн. Коли податкова начебто попросила заплатити в бюджет, компанія говорить: ми б заплатили, але грошей немає. При цьому у всіх інших випадках податкова відразу ж по ланцюжку розмотує ситуацію, шукає, де стався витік грошей, як, хто винен. А в разі Укрнафти – ніхто нічого не робить. Просто заплющують очі.

— Хто і що повинен зробити?

— Є такий держорган – Держгеонадра, який видає та контролює використання ліцензій на видобуток нафти, газу та інших корисних копалин. Якщо компанія не платить податки, цей орган має право зупинити дію ліцензії або відібрати її. Так ось Держгеонадра починає бити на сполох (на той момент борг Укрнафти складав ще близько 3 млрд грн), звертається до ДФС, а ДФС в особі пана Насірова каже: все гаразд, не хвилюйтеся, поки не реагуйте, ми вас просимо почекати з розглядом питання щодо призупинення дії ліцензії. І це триває з червня минулого року.

Сьогодні вже відбувається реальне розкрадання, обман держави не на сотні мільйонів гривень, а на десятки мільярдів. Але чомусь всі зайняли позицію: треба розібратися, треба подумати, як повернути ці гроші. Замість того, щоб сказати, що гроші вивели через компанію, підконтрольну групі Приват, що треба було давним-давно заарештовувати їхні рахунки, намагатися через накладення арешту на майно повернути ці гроші.

— Все це відбувається вже при новому керівнику?

— Новий керівник Укрнафти Марк Роллінз теж займає дивну позицію. Замість того, щоб як мінімум звільнити тих людей, які призвели до розкрадання, до реалізації схем, він залишає їх і вони є його радниками. Він пояснював, що йому потрібні ці люди, оскільки вони є фахівцями, а компанія велика, і йому потрібен час, щоб розібратися. Але ми бачимо, що компанію штучно штовхають до банкрутства.

Логічно було б державі мати два-три плани щодо того, що робити з Укрнафтою. І перш за все не з самою компанією, а з ліцензіями. Ми як держава не можемо собі дозволити, щоб якась компанія продовжувала видобувати нафту і газ і при цьому не розраховуватися з державою. Є компанії, які будуть стояти в черзі, щоб продовжувати видобуток та забезпечувати надходження до держбюджету. Але ми цього не бачимо. Ми бачимо, як на робочих зустрічах з питань реструктуризації цього боргу пан Яценюк тікав від депутатів.

— Прем'єр-міністр як керівник Кабміну, у веденні якого знаходяться держкомпанії, в принципі повинен був реагувати на ситуацію.

— Повинні реагувати кілька органів. Перший і основний – це Нафтогаз, який є ключовим акціонером Укрнафти. Він теж поводиться дивно. Я надіслала [керівнику Нафтогазу Андрію] Коболєву запит: що він як голова наглядової ради Укрнафти, як представник основного акціонера, держави, зробив? Чи запитував він фінзвітність Укрнафти? Чи робив він дії, щоб припинити виведення грошей? Відповіді я поки не отримала.

По-третє. Тільки коли я з колегою Андрієм Журжієм почала довбати ДФС і вимагати від них звітність, тільки коли ми звернулися до суду з вимогою, щоб ДФС відкрила кримінальну справу проти керівництва компанії за завдані збитки та несплачені податки за 2015 рік, тільки тоді ДФС відреагувала і за день до суду відкрила кримінальну справу. Це був кінець грудня.

— За фактом порушення?

— Так. Цілий рік вони нічого не робили. Покажіть мені ще одну таку компанію в галузі, в Україні, щодо якої податкові органи вдають, що не помічають, що відбувається в компанії.

— Ви вважаєте, що відповідальність за ситуацію з Укрнафтою несе особисто Яценюк?

— Безпосередньо у нього були всі інструменти управління, які пов'язані з тим, щоб своєчасно змінити керівництво компанією. Можна було не тільки Марка Роллінза півроку вибирати. Не одну людину треба було змінити, а все правління. Треба було прибрати людей Коломойського. А вони цього не зробили. Безпосередньо не зробив цього Яценюк. Мабуть, існує кругова порука. Одна інституція блокує дії інших інституцій, третя взагалі не робить жодних дій. Тому я звернулася в Національне антикорупційне бюро з вимогою розслідувати бездіяльність Насірова.

— Це, по-вашому, наслідок непрофесійності чи умисна бездіяльність?

Ця бездіяльність є результатом непрофесіоналізму, тоді питання: що люди роблять на своєму місці? А якщо це все робиться свідомо, значить, є мотив. І цей мотив явно не лежить у законодавчій площині. Таке відчуття, що хтось займається благодійністю в інтересах окремо взятого приватного бізнесу.

— Ви думаєте, кінцева мета – довести до банкрутства Укрнафту? Мінімізувати її вартість? Чи на ній просто хочуть продовжувати заробляти?

— Я думаю, що Коломойський не зацікавлений в тому, щоб втратити таке грошове джерело, як Укрнафта. Він не хоче втрачати контроль над потоками, які вона генерує, тому для нього важливо, щоб вона залишалася на плаву.

З іншого боку, метою Коломойського залишається витягнути якомога більше грошей з неї. Понад 18 млрд грн через його структури були виведені тільки за минулий рік (за внутрішніми операціями 10 млрд грн, а ще він прогнав через експортні операції 8 млрд грн – продавав феросплави свого заводу через Укрнафту). Тому для нього дуже важливо, з одного боку, утримати контроль над грошовими потоками. А друге – контролювати видобуток, нафту і нафтопродукти, тому що у нього в структурі є і заправки, і нафтопереробний завод. Він заробляв на різниці в ціні між ринковою вартістю нафти і вартістю нафти Укрнафти, яка продавалася на так званих аукціонах. Це була ще одна схема з виведення грошей з Укрнафти, коли він через контрольовану біржу продавав нафтопродукти Укрнафти з дисконтом мінімум 15% Кременчуцькому НПЗ, де він мажоритарний акціонер, а держава – міноритарний. І на цьому він заробляв маржу

— Тобто по суті Коломойський перекладав гроші з однієї кишені в іншу?

— Так, перекладав додаткову маржу з того ящичка, де у нього була частка менше 49%, в той, де у нього було більше 50%.

На Укрнафту можна подивитися, як на ланцюжок окремих бізнесів і транзакцій, де на кожному етапі він заробляв свою додаткову вартість. І це вимірюється не сотнями мільйонів доларів – ми говоримо про мільярди доларів оборотів. Це живі гроші, які платяться зрештою кожним з нас, коли ми купуємо бензин. Для нього це кеш, який потім використовується зокрема для того, щоб купувати лояльних політиків, отримувати преференції, підгодовувати корупцію. Це можливість шантажувати державу через його улюблену тему тому, що йому нібито заборгували 10 млрд куб м газу, який у нього забрали і який зараз повинні повернути, тільки не за старою регульованою низькою ціною, а за ринковою.

— Цей борг – предмет судового розгляду?

— Це предмет дискусії і судових розглядів. Коломойський вважає, що ці 10 млрд куб м потрібно помножити на сьогоднішню ціну, тобто близько 8 тис. грн за 1 тис. куб. м, і виходить 80 млрд грн. І поки він 80 млрд грн не викачає з компанії, він не заспокоїться.

Але у держави були і залишаються всі інструменти, щоб уникнути ризику вимивання грошей з компанії. Просто ними ніхто не хоче користуватися. Таке відчуття, що це одна велика змова.

— Продати свою частку в Укрнафті може держава?

— На даний момент ні. Питання в тому, хто її купить і за якою ціною. У неї на сьогоднішній день дебіторська заборгованість 18 млрд грн. Будь-який покупець подивиться на це і скаже: навіщо мені це щастя? Як я поверну ці гроші?

— Ну і друге – її купить тільки хтось, хто захоче полоскотати собі нерви.

— Так, тільки хтось, у кого не вистачає адреналіну, захоче стати партнером Коломойського. А так єдиним покупцем там може бути Коломойський. Або ж держава могла б викупити частку Коломойського, але вірогідність цього дуже мала. За якою ціною і на яких умовах? І навіщо йому продавати, якщо вся його імперія живиться навколо Укрнафти? Я вже говорила: Укрнафта – це кощіїва голка Коломойського, навколо неї побудована вся його велика імперія.

— Тепер вже екс-прем'єра Яценюка вважають людиною, яка пов'язана з Коломойським. Тепер, коли уряд змінюється, йде Яценюк, припустимо, змінюється Насіров, приходять нові люди – все одно бути війні з Коломойським?

— З моєї точки зору, у випадку з Укрнафтою Яценюк покриває ті схеми, які призвели до того, що компанія не може заплатити 10 млрд грн податків.

Війні бути в будь-якому разі, якщо у держави буде бажання повернути контроль над компанією. За цю компанію ще треба воювати. Боротьба за встановлення контролю над нею триває дуже давно. Потрібна політична воля, хлопці в касках, масках – це може бути фізичне протистояння. Питання в тому, що Ігор Валерійович [Коломойський] полюбляє в такі войнушки грати – йому цікавий цей азарт. Він любить говорити, що якщо на нього, міноритарного акціонера, нападуть, то в англійському суді він зможе відстояти свої інтереси, тому що англійський суд завжди на стороні міноритаріїв і приватних акціонерів.

Але якщо в англійському суді прийти і чесно розповісти про все, що відбувалося, показати всі схеми, в тому числі і з виведення грошей, якщо відкрити всю фінзвітність, подивитися на обсяги видобутку...

Хто б не вирішив поставити перед собою завдання отримати повноцінний контроль над компанією, це має бути не одна людина – це повинна бути група людей, це має бути добре спланованим заходом, повинні спрацювати одночасно кілька відомств. І тут не останню скрипку гратиме Нацбанк, оскільки Укрнафта тримає рахунки в Приватбанку. І якщо задатися метою перевести всі гроші в інший банк, то Приват залишиться без життєвого еліксиру. І питання буде тоді стояти: а як Приват виживе? Що з ним робити? Все це потрібно, як шахову партію, вибудувати на 10-15 ходів вперед, прорахувати кожен рух, щоб не звалився якийсь елемент піраміди.

Приватбанк – найбільший і останній козир Коломойського. Ним і своїм холдингом 1+1 він фактично шантажує державу: або я завалю вашу банківську систему, або я через ЗМІ стільки на вас виллю негативу, що ви потім ніколи не відмиєтесь. Це дуже добре і правильно збалансовано в його руках. Але мені здається, що можна вибудувати план з повернення Укрнафти та його реалізувати. Просто це потрібно грамотно зробити.

— Ця ситуація з Укрнафтою – приклад того, як влада не наважується і не хоче продемонструвати політичну волю і піти на протистояння з найвпливовішим олігархом заради досить великих грошей, які компанія заборгувала бюджету, але в той же час, наприклад, підвищує тарифи на газ для населення до ринкового рівня, щоб зняти навантаження з бюджету. Тобто по суті на Грушевського бояться Коломойського більше, ніж потрібних, але непопулярних серед більшої частини жителів країни заходів.

— Вони бояться однієї людини – але не бояться всього населення України, це найстрашніше. Взагалі все, що зараз відбувається, – саме через те, що влада вважає, що під час Майдану стався достатній вихлоп енергії, негативних емоцій у населення, і думає, що процес накопичення незадоволення тим, що відбувається, буде довгим. Минулого разу це зайняло 10 років. Цього разу, можливо, вони подумали – буде 5 років. Тобто процес терпіння скоротиться вдвічі. Але це найбільша помилка, тому що зараз відбувається не просто накопичення незадоволення – наявні обмануті очікування, відсутність відчуття справедливості, навіть кричуща, махрова несправедливість. Мені здається, зараз процес накопичення – експоненціальний, він з кожним днем йде все швидше і швидше. І тому вихлоп може статися набагато швидше, сильніше і серйозніше. Але можновладці явно розраховують на те, що український народ знову все стерпить і проковтне.

— У вас є пояснення того, чому вони недооцінюють настрої суспільства? Адже багато людей очікували від них змін. Чому вони виявилися нездатними до змін?

— Вони не вміють жити за іншими правилами, вони звикли працювати в такій системі. Я, працюючи у західних компаніях, звикла до певних стандартів прозорості, відповідальності, відкритості. І вони на своїх місцях звикли до певних стандартів. Я не можу по-іншому, і вони не можуть по-іншому.

Друге – і ми (нехай меншою мірою), і вони – вихідці з Радянського Союзу, і цей соціалістично-комуністично-комсомольський підхід «хто був нічим, той стане всім» живе. В Америці, коли відбувалася індустріальна революція і виникали перші мільярдери, вони дуже швидко пройшли етап морального становлення. Вони стали задаватися питанням: чи хочу я як людина, яка має все, жити серед тих, хто не має нічого або живе дуже бідно, і що я можу зробити, щоб змінити цю парадигму. Звичайно, у них були і свої меркантильні інтереси, але вони швидко пройшли еволюцію від періоду накопичення капіталу до усвідомлення того, що людина, маючи великі статки, несе особливу відповідальність за суспільство і за ту країну, в якій живе.

А у нас цього немає. Усвідомлення того, що прийшов час не збирати каміння, а роздавати його, не прийшло. І є відчуття, що і не прийде. І це найстрашніше. Мене багато запитують: коли вони вже наїдяться? Коли прийде усвідомлення того, що вони створили статки собі, дітям, онукам, правнукам, і час зупинитися і почати робити щось для того, щоб і іншим було легше і краще жити? Створювати умови для цього, а не роздавати гречку під час виборів.

— Тоді дайте відповідь на таке запитання, щоб закрити цю тему. Ось особисто у мене, незважаючи на нагромаджене розчарування, все ще є відчуття, що в якийсь момент перші особи країни зупиняться, грюкнуть кулаком по столу і скажуть «досить». І почнуть швидко і жорстко робити правильні речі. Ви не чекаєте такого повороту?

— Надія вмирає останньою. Тому я сподіваюся, що цей момент найближчим часом настане. Або в результаті їх власної переоцінки того, що вони хочуть залишити після себе країні, або через тиск людей, протест. Або ж це стане продовженням теми «панамалікс» – спливе щось таке, на що наші західні партнери просто скажуть: хлопці, ваші активи і багатомільйонні рахунки за кордоном ми заморожуємо, тому що є підстави говорити про те, що вони зароблені корупційним шляхом. Тобто протверезіння може наступити під тиском західних партнерів. Хоча як для країни це сором і ганьба.

— Як ви ставитеся до Гройсмана-прем'єра?

— Гройсман, дійсно, є альтернативою Яценюку.

— Самопоміч публічно підтримувала Яресько деякий час тому.

— Ми підтримали б у випадку, якби її кандидатура була висунута. Але я навіть не уявляю, за яких обставин це було б можливо. Не в останню чергу тому, що вона заявила абсолютно інший принцип формування Кабміну, ніж той, що сформований Яценюком, або той, який хоче формувати Гройсман – підконтрольний тільки їй, вона вибирає кандидатів у міністри, вона визначає їхні функції та завдання, вона є тим лідером, який диктує напрямок руху держави під назвою Україна. У випадку з Гройсманом – він намагається сформувати команду, яка буде мати, в тому числі, і політичну вагу, щоб міністри потім, презентуючи законопроекти, мали підтримку в залі.

— Ну, частково це правда, що без такої підтримки в залі Кабмін Яресько був дещо утопічним варіантом. За умов політичної нестабільності такий формат не спрацював би?

— Я б сказала інакше. У нас просто досі серед політичних сил немає усвідомлення того, що, не маючи представництва в Кабміні, підтримувати програму Кабміну і йдучи на непопулярні заходи і дії – це єдиний шлях виведення країни з піке. З нього можна виходити довго, а можна різко. Коли щось відбувається різко, організм відчуває перевантаження, йому дуже важко. Так от ніхто не хоче проходити цей больовий етап. Всі хочуть, щоб йшли реформи, але всі хочуть, щоб це було найменш болісно для рейтингів.

Проблема в тому, що ментальність політичних сил має максимальний горизонт один рік. У нас же постійні вибори, і стрімке зростання популізму в стінах Ради спостерігається ще за півроку до виборів. Через відсутність горизонту хоча б на кілька років, ніхто не зважується на прийняття болючих рішень. Але жодна хвороба не лікується солодкими ліками. Спочатку потрібно пройти хворобливе лікування, а потім прийняти...

— ...гематоген.

— Гематоген (посміхається)

 

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: