25 червня 2017, неділя

Вийти в нуль. Як перезавантажити свідомість суспільства на нетерпимість до хабарництва і корупції

коментувати
Фото: glebchik / Depositphotos

Фото: glebchik / Depositphotos

Засуджуючи корупцію нагорі, українці залишаються на подив толерантними до «низового» хабарництва і продовжують давати і брати подяки і заохочення

«Ну ні, чиновникам не давала і не даю. Тільки лікарям – добровільно і щиросердно. Не хочу, щоб педіатр моїх дітей ходила в драній спідниці. Фахівець вона висококласний, а получка – як у прибиральниці дешевого офісу», - емоційно пояснює Олена Л., менеджер одного з українських видань. Ця вічно заклопотана мама двох дівчаток-близнючок пишається гіпократами з державних клінік: за шість років дитячих болячок жоден не натякнув, що треба заплатити, а чимало лікарів узагалі відмовлялися від тихцем покладених на стіл купюр.

Попри освіченість і поінформованість, яку дає її професія, Олена не вважає такі «добровільні пожертви» побутовою корупцією, називає їх делікатно – подякою. І вона, м’яко кажучи, не одна: згідно з дослідженнями, проведеними минулоріч соціологічною групою Рейтинг, від 13 до 67% українців, залежно від регіону, не вважають, що дати хабар чи подарунок держслужбовцю або іншому «бюджетнику» – це корупція. А якщо й корупція, то така собі, «несправжня», несерйозна якась, бо що то за хабар у 200 гривень, еквівалент двох кілограмів телятини, а справжня корупція – десь там, у вищих шарах політичної атмосфери, так високо, що нам з землі не дуже видно.

Соціологи відзначають: попри справді зрослу жагу до подолання корупції, наше суспільство залишається на подив толерантним до «низового» хабарництва, сприймаючи його ледь не як елемент національної культури. З такими уявленнями навряд чи можлива ефективна боротьба. Як «вправити мізки» співвітчизникам, як привити їм огиду до брудних грошей? У Проектному офісі реформ, проаналізувавши хід антикорупційної реформи, зрозуміли, що вона має прогалину – відсутність діалогу з громадою – і розробили стратегію антикорупційних комунікацій.

У всіх липкі руки

«Кінцева мета антикорупційної реформи – звести корупцію не до нульового рівня, бо це неможливо в будь-якій країні, а хоча б знизити до такого рівня, щоб вона не становила загрози національній безпеці та не була завадою сталому економічному розвитку. Вирішення цієї задачі неможливе без глибинної зміни в суспільному мисленні, - говорить Ігор Гончаренко, менеджер з антикорупційної реформи Проектного офісу Національної ради реформ. – Треба позбутися стереотипу, що корупція – це частина нашої культури, змінити моделі поведінки».

Парадоксально, але навіть кров Майдану не змила з нас бруд корупції. Ні з пересічних громадян, ні тим паче з політичного олімпу. Попри гучні реформаторські заяви і певні реальні дієві кроки, попри прозріле громадянське суспільство, країна не зробила сильного ривка з лабет корупції. Так, згідно зі звітом впливової міжнародної організації Transparency International, в 2015 році Україна за індексом сприйняття корупції посідала 130-те місце серед 167 держав. На одному щаблі з такими незавидними сусідами, як Парагвай, Непал, Нікарагуа, Коморські острови. Порівняно з попереднім 2014 роком Україна в Індексі сприйняття корупції покращила свої позиції всього на один бал зі ста можливих. Погодьмося, з таким «посагом» соромно потикатися в європейську родину.

За даними співзасновника та донедавна виконавчого директора Transparency International Україна Олексія Хмари, приблизно 40% великого та середнього бізнесу вдаються до корупційних дій. А отже, водоспади грошей падають повз державну кишеню. «Приблизно понад мільярд корумпованих доларів ходить серед громадян. У 2014 році ця цифра складала більш як 3 мільярда. Враховуючи падіння курсу долара, обсяг корупційних коштів приблизно такий самий», - констатує Хмара.

Суспільна думка суголосна оцінкам експерта. 54% українців, опитаних у квітні-2016 соціологічною компанією TNS, вважають, що боротьба з корупцією не принесла ніяких змін. І – що цікаво – таке враження у них сформувалося не тільки з теленовин. Адже на питання «Чи стикалися ви особисто з корупційними діями?» 33% респондентів відповіли ствердно. Тобто третина дорослих українців – «досвідчені хабарники», неважливо – роблять вони це під тиском обставин чи з власної волі.

Невтомно беруть і зітхаючи дають, але при цьому всі розуміють, що таким чином підтоплюють човна, на якому самі ж пливуть разом з дітьми, онуками і хатніми тваринами. 77% респондентів визнали боротьбу з корупцією найважливішою серед реформ, які потребує Україна! Для порівняння: навіть реформі армії у країні, яка воює, надали такої ваги значно менше людей – 49%.

«Існує певне стереотипне сприйняття корупції: вважається, що корупція – це мільйони в кишенях суддів, але не 200 гривень у кишені лікаря чи вчителя, - пояснює хитавицю в головах українців заступник генерального директора TNS Світлана Винославська. – Ця тенденція відображена і в оцінці найбільш корупційних структур, серед яких стабільно лідирують суди та прокуратура, а от заклади освіти займають останні місця. До речі, у закладів освіти (як шкільної, так і вищої), а також у нової поліції та медичних закладів один з найвищих рівнів довіри серед населення».

Звиклися, але не змирилися

Чому ж ми так робимо? 56% респондентів TNS вказали, що без грошей у конверті їхня ситуація не вирішилася б. Сиріч до незаконних дій їх підштовхнули об’єктивні обставини. Лише у 19% випадків чиновник сам вимагав хабар.

«Переважна більшість побутової, «стогривневої» корупції – це не звичка, не данина традиції, а елементарна необхідність вирішити свою проблему швидко, без черг і більш-менш культурно: з вахтером, паспортисткою, сантехніком жека, тітонькою в реєстратурі поліклініки тощо, - каже «педіатрична хабарниця» Олена Л. – Коли стоїть дилема: по закону, але довго і марудно, чи сто гривень і швидко – багато хто обере друге. І їх можна зрозуміти – адже час безцінний. Звісно, ніхто не хотів би шукати «потрібну» людину і тицяти їй крадькома зіжмакану купюру, відчуваючи при цьому своєрідне моральне приниження. Всі б хотіли прийти, чесно сплатити в касу і оперативно отримати послугу. Але наша країна побудована так, що другий варіант не завжди доступний». Отже, підсумовує Олена, треба знищити підстави для низової корупції.

Українці звиклися з дрібним хабарництвом, але це не значить, що такий стан справ їх влаштовує. Коли у респондентів запитали про їхні дії, якщо вони в майбутньому стикатимуться з проявами корупції, 41% заявили, що не даватимуть хабар і намагатимуться офіційно вирішити свої питання. Ще 9% запевнили, що при цьому повідомлять про подію правоохоронним органам. Лише 13% опитаних зізналися, що і надалі вдаватимуться до послуг «рєшал» і даватимуть хабарі.

Гончаренко з Проектного офісу реформ демонструє порівняльну соціологію за 2011 та 2015 роки (підготовлену проектом UNITER, Pact Inc. за результатами низки загальнонаціональних досліджень), яка свідчить, що готовність громадян протидіяти корупції суттєво зросла. Так, за часів Януковича 26,7% респондентів сказали, що готові вимагати від чиновників виконання їхніх обов’язків, а у 2015-ому цей відсоток зріс до 34,6. У 2011 році 32,9% заявили, що не вживатимуть жодних заходів щодо чиновників-корупціонерів; через чотири роки кількість таких пасивних спостерігачів відчутно зменшилася – до 19,2%. Чверть українців певна, що пересічні громадяни мають бути відповідальними за подолання корупції в країні: 24% у 2015 році проти 17% у 2011-му.  

Цей відсоток, вважає Гончаренко, був би значно вищим, якби людям не бракувало інформації, а подеколи й освіченості, розуміння елементарних речей – що сотня в кишеню службовця теж є корупцією, що НАБУ розслідує політичну корупцію, а не дрібні зловживання, для яких створюється НАЗК тощо. «Географія антикорупційної активності дуже нерівна: якщо у столиці та великих містах є рух, то в регіонах нею не охоплені цілі соціальні групи», - констатує Гончаренко.

Він відзначає, що антикорупційна реформа зробила певний поступ у двох напрямках – запобігання корупції (впроваджено нові стандарти на держслужбі, працює та поширюється система держзакупівель ProZorro, готується до запуску електронне декларування, забезпечено відкритість даних про бенефіціарів, створено Національне агентство із запобігання корупції, набуває чинності закон про фінансування політичних партій тощо) та покарання за корупційні дії (почало роботу Національне антикорупційне бюро, Спецпрокуратура, розпочато реформу судової системи, налагоджено діяльність установи бізнес-омбудсмена). Проте все це відбувається начебто осторонь від громади. «Необхідні комплексні системні комунікації з суспільством, яких зараз у сфері антикорупції немає», - робить висновок Гончаренко.

Немає чітких месиджів, які змушують людей змінювати поведінку, заохочують бути проактивними (повідомляти про випадки корупції, ставати розслідувачами). Вкрай мало позитивних прикладів: на ключові слова «боротьба з корупцією» ЗМІ відгукуються самим негативом – купа золотих зливків, виявлених у підвалі прокурора, суддя, якого затримали і невдовзі відпустили під заставу, депутат, який утік за кордон… Соціологія реагує відповідно: згідно з результатами досліджень TNS, 56% співгромадян вважають, що держава нічого не робить у боротьбі з корупцією, а водночас 47% чули про прогрес у цій боротьбі.

«Безперечно, українці чують про проведення антикорупційних реформ, проте не бачать реальних результатів, судові справи не мають фінальних рішень чи про них не говорять, а самі корупціонери залишаються не покараними. Така реальність формує в людей розуміння того, що нічого не змінюється, а у ЗМІ вони читають лише про факти викриття корупції, а не боротьби з нею», - підсумовує соціолог Винославська.

Тим часом висока довіра (понад 40%) до нової поліції, віра в її «чисту природу» є гарним прикладом попиту на позитивні зміни. Зауважмо, частині свого високого рейтингу нова служба завдячує вдалій державній промоції.

Платформа для старту

Ліквідувати комунікаційну прогалину покликана платформа із забезпечення національного діалогу в сфері антикорупції. «Це буде партнерство різних стейкхолдерів – державних інституцій, громадських організацій, міжнародних організацій та проектів, представників медій, рекламного сектору та бізнесу, - розповідає про новостворювану структуру Гончаренко. - Буде секретаріат, що забезпечуватиме адміністративно-організаційну діяльність, наглядова рада, яка визначатиме пріоритети та напрямки діяльності. На базі платформи збиратиметься важлива статистика, інформація, дослідження, аналізуватимуться та впроваджуватимуться кращі світові антикорупційні практики; проводитимуться спільні комунікаційні заходи, залучатимуться ресурси міжнародних організацій для реалізації важливих ініціатив та розвитку громадянського суспільства в регіонах. Намічено загалом чотири стратегічні цілі комунікацій, для кожної з яких, що важливо, розроблено шаблони оцінки ефективності кампаній. Ми зможемо відстежувати, наскільки виявилася дієвою, скажімо, та чи інша соціальна комунікаційна кампанія та як підвищувати ефективність комунікацій надалі».

Підтверджує критичну важливість комунікацій і Наталія Севостьянова, перший заступник Міністра юстиції України та Голова цільової команди антикорупційної реформи, створеної під егідою цього міністерства.

«Довгостроковий успіх у реалізації реформ залежить не лише від того, наскільки комплексними та якісними будуть плани та ефективною їх імплементація, - говорить Севостьянова. - Протягом усього шляху реформування конче необхідна злагоджена робота усіх безпосередніх учасників реформи та водночас сильна підтримка з боку суспільства. Отримати таку підтримку неможливо, не розповідаючи детально, але разом з тим зрозуміло про кожний крок реформи, про кожне досягнення або навіть невдачу. Якщо комунікації відсутні або неефективні та викривлені, є велика ймовірність зіштовхнутися зі спротивом або несприйняттям з боку суспільства, що у підсумку загальмує поступ реформи».

Як бачить Гончаренко, інформаційної допомоги потребують не тільки пересічні громадяни, а й державні інституції, передовсім спеціалізовані – НАБУ, Спецпрокуратура, НАЗК: «Учасники Платформи допоможуть визначити, якого каналу комунікації бракує державному органу, скласти стратегічний план комунікацій, розробити методики, навчити фахівців. Надалі цей держорган зможе діяти за таким гайдом, або ж користуватиметься потенціалом учасників Платформи».

Заплановано і масовану позитивну атаку на мізки пересічних українців. Наша мета, заявляє Гончаренко, – підвищити поінформованість суспільства, змінити індивідуальну поведінку громадян та заохотити проактивний підхід до боротьби з корупцією. Для досягнення цієї мети існує достатньо інструментарію – від зовнішньої реклами, коміксів, до уроків громадянської свідомості у школах. До речі, нині розробляється план проведення таких уроків вже з наступного навчального сезону.

Активні антикорупційні комунікації можуть змінити суспільну свідомість, переконані фахівці. Хмара пригадує кампанію «Корупція в суді грабує. Корупція в школі розбещує. Корупція в лікарні вбиває», яку Transparency International Україна проводила у 2014 році. «Це була шокуюча соціальна реклама, - каже він. - Проте на «гарячу лінію» ми отримали небагато відгуків – усього 200. Відтак ми захотіли, щоб люди не просто зазнавали шок, а викривали корупцію, отож наступного року провели кампанію «Вони б не мовчали. Повідомляй про корупцію». Може, пам’ятаєте? На бордах купюри з Лесею Українкою, Сковородою, Іваном Франком. Наші волонтери щомісяця отримували по 200 дзвінків упродовж цієї кампанії».

Водночас Хмара визнає, що без рішучих дій влади у подоланні корупції такі кампанії матимуть короткостроковий ефект. «Люди зневірюються, не бачачи конкретних рішучих дій влади, - розмірковує він, -  Запорукою успіху будь-яких перетворень є політична воля двох сторін – влади, з одного боку, і суспільства, з іншого. Державні органи-ширми з боротьби із корупцією існували і при Януковичі, але політичної волі до боротьби не було. Сьогодні владі треба додати ресурсу та рішучості у боротьбі з корупцією, щоб зміни, які намітилися, набули сталості та невідворотності».

Матеріал підготовлено з ініціативи та за сприяння проектного офісу Національної ради реформ 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: