10 грудня 2016, субота

Ліквідація та стимулювання. Як уряд Яценюка проіснував минулий рік

коментувати
Хороший лідер - запорука ефективної роботи команди, нагадують Яценюку експерти

Хороший лідер - запорука ефективної роботи команди, нагадують Яценюку експерти

Наскільки ефективно прожив рік Кабмін Яценюка та чого очікує від Уряду спільнота у 2016 році

Сьогодні, 11 грудня, прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк виступив перед парламентом зі звітом щодо результатів роботи Кабінету міністрів за поточний рік.

Зокрема, як наголосив Яценюк, уряду вдалося скоротити державний борг із $73 млрд до $66 млрд завдяки реструктуризації державного боргу. ‘‘Мінус $6 млрд – це відповідь тим, хто говорить, що ми беремо кредити і збільшуємо борги. Ми навчилися брати кредити і зменшувати борги’’, – підкреслив він.

Також перемогою прем’єр вважає диверсифікацію джерел постачання природного газу та зменшення залежності у газовому питанні від країни-агресора. ‘‘Наша мета – протягом 10 років взагалі відмовитися від імпортного газу, підвищити власний видобуток’’, – заявив.

Про те, як просувалися в Україні реформи, НВ вже розповідало, аналізуючи виконання Коаліційної угоди, яка є орієнтиром Плану дій уряду. Як звітує сам Кабінет міністрів, йому вдалося завершити лише половину заходів із запланованих на 2015 рік. Що дало підставу як громадськості, так і політичним силам поставити питання про відставку Кабінету міністрів.

На думку опитаних НВ експертів, виконана урядовцями за минулий рік робота подібна швидше до усунення наслідків катаклізмів, ніж до реального реформування. ‘‘Те, що зробив Уряд – це не структурні реформи, а пожежогасіння. Уряд зробив речі і заходи, які вже давно мали бути зроблені’’, – каже менеджер з проектів позитивних змін фінсектора Національної ради реформ Вікторія Страхова.

Тож серед основних досягнень Уряду експерти називають макроекономічну стабілізацію. ‘‘Були припинені такі негативні процеси, як девальвація національної валюти, швидкий спад економічного розвитку та значний ріст цін, – каже виконавчий директор Case-Україна Дмитро Боярчук. – До перемог можна віднести налагодження співпраці із МВФ, домовленості про їх підтримку, що мало і психологічний, і фінансовий ефект для стабілізації ситуації в країні. І не варто забувати про реструктуризацію державного боргу’’.

Серед гучних досягнень експерти також називають створення Національної поліції та низку ініціатив, спрямованих на боротьбу з корупцією та неефективним використанням державних коштів. ‘‘Усе змінюється на краще, хоча воно так і не виглядає, оскільки людям доводиться виживати. Але можна однозначно сказати, що немає диктатури. Й уряд, й олігархи та їхній бізнес перебувають під дуже великим тиском. Вони тепер мають звітувати перед суспільством, яке вимагає набагато більше, ніж раніше’’, – каже доцент Піттсбурзького університету Тимофій Мілованов.

Водночас заходів, які могли б створити підґрунтя для росту економіки вже в найближчому майбутньому, вони не бачать. Лишаються бюрократичні та корупційні перепони для ведення бізнесу, зовнішній попит на українські товари падає, а внутрішній попит не відновлюється. Не спостерігається суттєвого бажання інвесторів вкладати кошти через несприятливий бізнес-клімат, та й корупційні скандали не додали інвестиційної привабливості країні.

‘‘Коли дивишся на проведені реформи, то розумієш, що деякі відомства зробили принципові речі, а деякі – незначні. Закрити певні схеми в сфері екології – це не так масштабно, як те, що Нацбанк вичистив систему від 60 кишенькових банків. Тобто закриття [Мінекології] навіть однієї корупційної схеми є важливою справою, але враховуючи обсяги обігу коштів, які через банки крутилися, – це реформи різних масштабів’’, – продовжує Мілованов.

Що заважає ‘‘поганому’’ Кабміну

Досягти бажаного результату, на думку Страхової, керівним силам завадила відсутність політичної волі, політичного консенсусу та злагодженості в роботі як в самому Кабінеті міністрів, так і між урядовцями і парламентарям. ‘‘Дуже багато законопроектів, розроблених Кабміном, в Раді просто зависають. Тому ми спостерігаємо розбрід неузгодженості. Нам необхідний лідер реформ, який зможе роздавати ‘‘чарівні пенделі’’ всім міністрам. Тому що позиція Яценюка більше політична, а ефективного технократа у нас там поки немає’’, – каже вона.

Проте перекладати відповідальність за реформи і розбрат у Кабміні на окремих міністрів нерозважливо, впевнені співрозмовники НВ. ‘‘За зміни в країні несуть відповідальність прем’єр-міністр та президент. Це їхня відповідальність, це їхня проблема з’ясовувати, який саме міністр вкрав, чи пересварився, чи не зробив чогось. А ми бачимо спроби перекинути відповідальність за нефункціонування уряду на міністрів, але це проблема лідерства. В успішного керівника ті ж самі міністри будуть сваритися менше і працювати ефективніше’’, – впевнений Мілованов.

Ще одна причина неквапності міністерств, на думку співрозмовників НВ, лежить в площині опору системи. ‘‘Реформи потрібно робити досить швидко, а кожна реформа вбиває певний фінансовий потік нагору. Кожен день, тиждень і місяць із затягуванням змін капіталізується і дає людям в системі можливість ще трішки збагатитися’’, – пояснює Боярчук.

Тобто відбувається конфлікт інтересів, адже керувати державою із опозиції не прийшли ідеологічно відмінні від попередньої влади люди. ‘‘Не прийшли до влади люди, яких 20 років саджали, били, вбивали за їхні політичні погляди. Це не та опозиція, яка нарешті відвоювала своє право будувати країну, прийшла і знає, чого вона хоче. У нас навіть Революція гідності була без лідерів’’, – розмірковує Мілованов. Тож і очікувати більш швидких реформ – просто себе обманювати.

З іншого боку, після 25 років відсутності політичних процесів і інертності людей українське суспільство стрімко змінюється. ‘‘Навіть 2004 року, коли вибрали Ющенка, ставлення було таке: ‘‘Ми тебе вибрали, давай царюй, ми пішли додому’’. Зараз цей інфантилізм у нас нарешті минає. Це ознака дорослішання суспільства’’, – каже Мілованов.

І, як уже помітно за певними відомствами, утворений після втечі злочинної влади вакуум поступово заповнюється ефективними менеджерами, які здатні ефективно керувати державою, а не просто держслужбовцями, поставленими на посади за політичною квотою.

‘‘Реформи повинні робити професійні project managers [керівники проектів], яких треба наймати на державну службу міняти процеси і які мають отримувати великі зарплати. За п’ять тисяч гривень ніхто реформами опікуватися не буде. Єдине відомство, в якому платять нормальні зарплати, – це Національний банк. Тому це єдине відомство, де відбуваються помітні зміни’’, – констатує депутат Київської міської ради, екс-керівник департаменту ліцензування НБУ Леонід Антоненко.

Завдання уряду-2016

У 2016 році, на думку експертів, державі життєво необхідно перезавантажити увесь державний апарат, зокрема функціонування власне уряду. І, звісно ж, необхідно продовжувати боротьбу з корупцією.

Податкову реформу, навіть у тому варіанті, в якому її Мінфін пропонує, можна вважати здійсненою. А от питання із приватизацією держпідприємств і валютною зарегульованістю стоять руба.

Великі сподівання – на заходи, спрямовані на спрощення умов ведення бізнесу, дерегуляцію бізнес-процесів, захист майнових прав, реформу прокуратури і судової системи. ‘‘Будемо сподіватися, що економіка наступного року почне хоч якось зростати. Хоч на 2-3%, щоб люди побачили, що дійсно є зміни на краще. Щоб стабілізувати економіку, має працювати реальний сектор, мають створюватися робочі місця, нові компанії із новими продуктами і технологіями. Бо такими фасадними змінами, як індексація зарплат і пенсій, уже не зарадиш, потрібно запускати бізнес. Запускати бізнес будь-яким чином’’, – завершує Мілованов.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: