10 грудня 2016, субота

Вбивство царя стало ідеєю фікс для декількох поколінь російських революціонерів-терористів

коментувати
БЕЗ СУДУ: Останній імператор Російської імперії Микола II зі своєю сім'єю

БЕЗ СУДУ: Останній імператор Російської імперії Микола II зі своєю сім'єю

Вбити царя, незважаючи на випадкові жертви,— було ідеєю фікс декількох поколінь російських революціонерів-терористів. По максимуму її реалізував Петро Войков, один з учасників знищення імператорської сім'ї

"Світ ніколи не дізнається, що ми зробили з царською сім'єю",— хвалився Петро Войков, член Єкатеринбурзького ревкому, після вбивства Романових влітку 1918 року в підвалі будинку купця Іпатьєва.

Приховувати було що — вбивство вийшло жорстоким. Окрім вінценосної пари, більшовики розстріляли п'ятьох дітей, доктора Євгена Боткіна, кухаря, покоївку і двох породистих собак.

Вже в горбачовські часи стало відомо, що розстрільна команда, якою керував Яків Юровський, прикладами гвинтівок розбила обличчя трупів — щоб їх неможливо було впізнати. До того ж Войков облив убитих сірчаною кислотою: її конфіскували з усіх аптек Єкатеринбурга — набралося без малого 100 л.

Тіла п'ятьох членів царської сім'ї і їх слуг закопали під дорогою за містом, а трупи царевича Олексія і княжни Марії скинули у вугільну шахту.

 


ЖИТЬ ПО-НОВОМУ: Американская гостиница — самая дорогая в Екатеринбурге. Когда большевики взяли город, их руководство надолго поселилось в этом отеле
ЖИТИ ПО-НОВОМУ: Американський готель — найдорожчий в Єкатеринбурзі. Коли більшовики взяли місто, їх керівництво надовго оселилося в цьому готелі


Необхідність цього вбивства Войков і Юровський пояснювали тим, що в країні зріє монархічна змова, яку вони самі ж і придумали. Про те, навіщо потрібно було знущатися над тілами, більшовики промовчали.

  

Вічний терор

Вбивство царської сім'ї, вчинене Войковим, стало логічним завершенням устремлінь декількох поколінь російських революціонерів-терористів.

Царевбивця і сам усвідомлював цю спадкоємність. Радянський історик Микола Жуковський в 1960‑х писав, що Войков мріяв убити царя ще в ті часи, коли вчився в керченській гімназії. Він з гордістю сказав батькові, що сидить за партою Андрія Желябова.

Желябов — знаменитий російський терорист, який у 1881 році брав участь у замаху на імператора Олександра II. Він дійсно навчався в Керчі, а пізніше став учасником організації Народна воля, члени якої були одержимі романтичними ідеями щодо лібералізації Росії.

Народовольці оголосили полювання за Олександром, хоча саме цей цар скасував кріпосне право в імперії, за що в народі його називали визволителем.

Але революціонерам не було до цього діла. Їм потрібно було голосно заявити про себе і спровокувати бунт. Пропагандистська діяльність у них не ладилася. Тому вони вирішили вбити Олександра, щоб селяни піднялися на повстання.

Революціонери-терористи досягли своєї мети лише з четвертого разу.

Спочатку народовольці підірвали під Москвою поїзд, в якому імператор повертався з Криму. Потім стріляли по його екіпажу в Петербурзі. Серйозною акцією став вибух принесеної в Зимовий палац Степаном Халтуріним бомби, що трапився в 1880 році: цар уцілів, але загинули 11 солдатів охорони.

Роком пізніше підпільники повторили теракт — і на цей раз успішно: 1 березня 1881 року народовольці двома бомбами таки підірвали Олександра. Від вибухів загинув один терорист, імператор, козак з охорони і випадковий підліток. Ще 11 осіб отримали поранення.

Желябова, який керував операцією та арештованого за пару днів до її здійснення, повісили разом з чотирма іншими народовольцями. На суді змовники відмовилися від захисту.

  


ХРАНИТЕЛЬ ТРАДИЦИИ: Петр Войков, один из организаторов уничтожения царской семьи. Будучи химиком по образованию, он отвечал за сокрытие улик преступления — по его приказу на тела убитых было вылито 100 л серной кислоты
ЗБЕРІГАЧ ТРАДИЦІЇ: Петро Войков, один з організаторів знищення царської сім'ї. Будучи хіміком за освітою, він відповідав за приховування доказів злочину — за його наказом на тіла вбитих було вилито 100 л сірчаної кислоти


Войков народився через сім років після теракту. Він виріс в інтелігентному ліберальному середовищі, в якій народовольців оцінювали вкрай романтизированно. “Правду кажуть, що сам цар наказав стратити Желябова? — запитав якось юний Войков батька.— А його лист царю ти читав?" Підліток вийняв з кишені аркуш паперу, розгорнув його, і батько прочитав: "Було б кричущою несправедливістю зберегти життя мені, який багаторазово замірявся на життя Олександра II і не прийняв фізичної участі в умертвінні його лише по дурній випадковості". Войков-старший наказав синові спалити переписаного від руки листа.

Але Войков вже вибрав свій шлях: він виявився замішаний в організації принаймні трьох терактів в Ялті. Бомбісти тут були такі активні, що на час російсько-японської війни 1905 року в місті ввели положення надзвичайної охорони".

Войкова постійно виключали з гімназій за підбурливі висловлювання. Батькам довелося змінити не одне кримське місто — вони бігли від поганої слави їх нащадка. Той не вгавав, поки терпець батька гн увірвався, і старий Войков вигнав революціонера з дому.

Юний терорист кілька років їздив по країні, ховаючись від поліції. Тимчасовий притулок він знайшов у Франції. Навіть поступив в Паризький університет, де вивчав хімію.

У 1909 році Войков зійшовся в Женеві з Володимиром Леніним, звідки у 1917‑му з лідерами більшовиків прибув в запломбованому вагоні в Росію для організації держперевороту.

Більшовицький уряд відправив Войкова в Єкатеринбург вирішувати питання постачання. Він "вирішував" — займався реквізиціями продовольства у селян.

  

Без страху і докору

У Єкатеринбурзі в той момент знаходилася сім'я російського імператора, який зрікся престолу. Після лютневої революції царя відправили у заслання на схід — до Тобольська, а потім вже радянська влада перевела його на Урал — подалі від усіх зовнішніх ворогів.

Більшовики один час подумували відправити Романових в Німеччину. Німецький кайзер Вільгельм хоч і воював з Росією в Першу світову, доводився Миколі II кузеном. Однак після програшу у війні йому самому довелося емігрувати в Голландію.

Обходилася революційна влада з заарештованими Романовими вельми неделікатно. Їм дозволили взяти з собою мінімум речей. Охорона крала у них продукти. Імператор записав у щоденнику: “В сараї, де знаходяться наші скрині, постійно відкривають ящики і виймають різні предмети і провізію з Тобольська. І при цьому без будь-якого пояснення причин. Все це наводить на думку, що вподобані речі дуже легко можуть відвозитися по домівках і, стало бути, прірва для нас! Огидно!"

З коштовностей у царської сім'ї до розстрілу залишилися лише ті, які жінки зашили в білизну.

При цьому єкатеринбурзькі більшовики вели більш ніж розкішний спосіб життя. Вони зайняли дорогий Американський готель в центрі міста. Про бенкети, які там регулярно влаштовувалися, ходили легенди: шампанське, ананаси, ікра на столах комісарів були не найвишуканішими стравами. А в номер до Войкова можна було заскочити "примарафетитися" — на жаргоні наркоманів того часу це означало понюхати кокаїн.

  


ЗА ЦАРЯ: Борис Коверда (справа) на суде объяснил, что застрелил Войкова из мести за уничтожение царской семьи
ЗА ЦАРЯ: Борис Коверда (праворуч) на суді пояснив, що застрелив Войкова з помсти за знищення царської сім'ї


Влітку 1918 року імператор отримав два листи від анонімного офіцера. Той писав, що небайдужі до імператорської долі люди готують втечу сім'ї.

Деякі російські історики вважають, що анонімні листи цареві міг складати сам Войков. Вони прийшли захованими в продуктах, а охорона, якою керував хімік-бомбист, ретельно перевіряла кожну корзину. До того ж один лист був французькою, а з керівництва єкатеринбургських більшовиків лише Войков володів цією мовою.

Сам він на перших порах демонстрував ввічливість у спілкуванні з імператором. Навіть припинив злодійство охорони, а коштовності сім'ї зібрав в коробку і, замкнувши її на ключ, вручив царю. Правда, куди вони поділися після вбивства, залишилося таємницею.

Листи стали формальним приводом для місцевих більшовиків оголосити про змову з метою звільнення царя. На закритому засіданні вони вирішили, що до міста стрімко підходить ворог, і в таких умовах живий символ контрреволюції — Микола — може опинитися в руках білогвардійців. Тому символ вирішили вбити разом з усією родиною. Войков відразу ж підтримав цю ідею. І взяв участь в її реалізації.

Знайомі Войкова розповідали, що після цього на руці більшовицького функціонера з'явився перстень з великим рубіном, який до цього бачили на імператриці Олександрі Федорівні.

  

Вища справедливість

Царські коштовності переслідували Войкова і далі. Після розстрілу, у 1920 році, він став членом колегії Наркомату (міністерства) зовнішньої торгівлі в Москві. Відповідав за зберігання коштовностей царської сім'ї в Збройній палаті і Алмазному фонді. І конфісковане добро часто прилипало до рук Петра Лазаревича.

Кремлівське керівництво остаточно розлютило те, що Войков обдаровував хутрами з держсховища своїх коханок, а ті не нехтували з'являтися у них на людях.

 


ДОСТОЙНЫЙ ПОЧЕСТЕЙ: Похороны Петра Войкова в Москве. В отместку за его убийство большевики расстреляли 20 представителей знатных российских семей
ГІДНИЙ ШАНИ: Похорон Петра Войкова в Москві. В помсту за його вбивство більшовики розстріляли 20 представників знатних російських сімей


Войкова вирішили відправити послом у далеку Канаду. Однак ця країна офіційно перебувала у складі Британської імперії, а її монархи доводилися родичами Романовим. Про те, що їх вже кілька років немає в живих і як до цього був причетний Войков, в Канаді знали. І керівництво цієї країни відмовилося приймати такого посланця.

А от Польща, якою правив маршал Юзеф Пілсудський, схвалила кандидатуру Войкова.

Він під час роботи в Наркомзовнішторгу займався контролем за виконанням умов Ризького мирного договору. Один з його пунктів зобов'язував більшовиків повернути Польщі історичні цінності і твори мистецтва, вивезені з країни за час російського правління.

Ходили чутки, що Войков віддав або продав полякам більше покладеного, чим і здобув прихильність Пілсудського.

Проте користуватися нею довелося недовго. Войков дратував російську білу еміграцію, яка осіла в Європі. Він не соромився своєї дурної слави і навіть бравував нею. Колега Войкова по варшавському посольству Григорій Беседовський згадував: “Дієслово розстріляти було його улюбленим словом. Він пускав його в хід доречно і недоречно, з будь-якого приводу".

У червні 1927 року 19‑річний Борис Коверда, емігрант з колишньої Російської імперії, шістьма пострілами вбив Войкова.

Дієслово розстріляти було його улюбленим словом
Григорій Беседовський, радянський дипломат
про Петра Войкова, коли той був послом у Варшаві

Коверда народився у Вільнюсі, а коли фронт Першої світової війни наблизився до міста, евакуювався з матір'ю у Самару. Червоний терор, що захлеснув Росію після більшовицького перевороту, залишив сильний відбиток у свідомості юнака. Після еміграції до Варшави він отримав роботу коректора в антикомуністичній газеті.

Замах на Войкова залишив чимало запитань. Відразу після вбивства в сейфах радянського посольства виявили гранати і арсенал вогнепальної зброї. Польська преса подала це як підготовку до теракту проти Пілсудського. Невідомі найняли для Коверди чотирьох дорогих адвокатів, і замість довічного ув'язнення вбивця отримав 15 років каторжних робіт. Через десять років він вийшов на свободу.

У Москві не стали роздувати великого скандалу: більшовики просто розстріляли в помсту 20 представників знатних російських сімей, які не встигли емігрувати, і з почестями поховали Войкова на Червоній площі.

А поет Володимир Маяковський, який добре знав посла-бомбіста, увічнив його у віршах: "Вот с этим виделся только за час, / Смеялся, снимался около. / И падает Войков, кровью сочась, / И кровью газета намокла".

Засуджувати діяльність Войкова в Росії почали лише після розвалу Радянського Союзу, коли влада відкрила секретні архіви. Російська генпрокуратура порушила навіть кримінальну справу за фактом розстрілу царської сім'ї. Однак слідство дивним чином повністю спростувало участь Войкова у злочині.

А в листопаді цього року москвичі підтвердили свої симпатії до більшовицького минулого і людей, чиїми руками відбувався червоний терор. На референдумі вони сказали ні перейменуванню станції Войковська.

  

Матеріал опубліковано в №45 журналу "Новое Время" від 4 грудня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: