6 грудня 2016, вівторок

В'єтнам з його економікою стрімкого зросту перетворюється на новий Китай

ВОГНІ ВЕЛИКОГО МІСТА: Центр Хошиміна поступово заростає хмарочосами, як і личить найбільшому місту країни з динамічною економікою

ВОГНІ ВЕЛИКОГО МІСТА: Центр Хошиміна поступово заростає хмарочосами, як і личить найбільшому місту країни з динамічною економікою

В'єтнам з його економікою стрімкого зросту, незліченною кількістю дешевих робочих рук і всесильною компартією перетворюється на новий Китай. Утім, з однією відмінністю: цьому новому тигру допомагають могутні США

Про те, яким був В'єтнам до перебудови, що стартувала 1986 року, 24‑річний Тантунг Во знає з розповідей батьків. "Раніше людям не вистачало на їжу, а діти в селах замість того, щоб ходити до школи, трудилися, заробляючи гроші",— переказує їх слова Во.

Він народився 1991 року в небагатій родині в місті Хатінь, а освіту зміг отримати лише завдяки спеціальній стипендії для здібних учнів. Після закінчення університету Во вдалося влаштуватися програмістом в Токіо, а багато його однокурсників залишилися на батьківщині та працюють в іноземних компаніях, які, немов гриби після дощу, заполонили В'єтнам.

Свої виробництва тут вже відкрили американська Intel і німецька Bosch, південнокорейські LG Electronics і Samsung Electronics, японські Canon, Olympus і Panasonic. Факторами тяжіння для іноземного бізнесу служать вигідне географічне положення країни та дешева робоча сила, яка збільшується на 1 млн осіб на рік.

Також В'єтнам називають в групі ВІСТА, куди входять перспективні та особливо привабливі для інвесторів ринки швидкого зростання, разом з Індонезією, ПАР, Туреччиною та Аргентиною. 2015 року обсяг прямих іноземних інвестицій у В'єтнам досяг $100 млрд — стільки ж, скільки в Ізраїль, і на $40 млрд більше, ніж у Тайвань.

Протягом 30 років децентралізація економіки та перехід до політики відкритих дверей дозволили В'єтнаму збільшити річний дохід на душу населення з менш ніж $100 до $2.000. За цей час частка в'єтнамців, живуть за межею граничної бідності, скоротилася з 50% до 3%. Останніми роками темпи економічного зростання цієї країни не опускаються нижче 5%, що дало підставу деяким експертам порівнювати її з Китаєм і заявляти: в Азії піднімається ще один економічний супергігант.

"За багатьма оцінками, В'єтнам вже став новим азійським тигром; його недавнє економічне зростання було досить стрімким і, як очікується, продовжуватиметься",— зазначає Марвін Отт, професор американського Університету Джона Гопкінса.

Нові перспективи перед В'єтнамом відкриває його зближення із впливовим Вашингтоном. 23 травня під час свого триденного візиту до Ханоя президент США Барак Обама заявив про зняття введеної 1984 року заборони на продаж В'єтнаму зброї та військового обладнання. Незабаром низка американських компаній підписали з В'єтнамом торгові контракти на $16 млрд. Так дві країни перегорнули сторінку американо-в'єтнамської війни і почали новий етап мирного співробітництва.


АПОКАЛИПСИС В ПРОШЛОМ: В мае в Ханое президент США Барак Обама (слева) и глава компартии Вьетнама Нгуен Фу Чонг анонсировали расширение партнерства между своими странами
АПОКАЛІПСИС У МИНУЛОМУ: У травні в Ханої президент США Барак Обама (ліворуч) і голова компартії В'єтнаму Нгуєн Фу Чонг анонсували розширення партнерства між своїми країнами



   
Перебудова по‑в'єтнамськи

У 1986 році, коли компартія В'єтнаму проголосила політику оновлення "дой мой", інфляція в країні становила 700%, сільське господарство було зруйноване спробами колективізації, а виробництво не розвинене. "Економіка була в скрутному стані — з реальною перспективою масового голоду, якщо нічого кардинального не буде зроблено",— змальовує реалії 80‑х років Отт.

Як і в Піднебесній, де політика реформ і відкритості стартувала вісьмома роками раніше, зміни у В'єтнамі почалися з аграрного сектора. Тоді фермерам дозволили продавати свою продукцію на ринку, і в результаті подальшого розвитку галузі В'єтнам став найбільшим експортером рису і кави, поступаючись першістю за цими категоріями у першому разі лише Таїланду, а в другому — Бразилії.

Потім відбулися законодавчі зміни, які спростили міжнародну торгівлю і правила гри для іноземних інвесторів. У результаті В'єтнам відкрився світові та навіть став лідером за кількістю укладених міжнародних угод про вільну торгівлю серед країн Асоціації держав Південно-Східної Азії, поступаючись лише Сінгапуру та Малайзії.

Паралельно з реформами в країні зростала кількість робочих рук — йшла урбанізація населення, і значення сільського господарства зменшувалось на користь промислового виробництва. Так, якщо у 2000 році частка агросектора становила чверть загального обсягу економіки В'єтнаму, то в 2014 році вона знизилася до 18%, а частка промислового виробництва зросла до 38%, підраховують в Центральному розвідувальному управлінні США.

Тоді ж почало змінюватися життя простих в'єтнамців. Так, якщо в 1993 році електрику в оселях мали менше половини в'єтнамських домогосподарств, то сьогодні країна практично повністю електрифікована. З 50% до 75% зросла частка населення з доступом до чистої води.

"Раніше ми думали тільки про те, як наїстися досхочу і одягнутися тепло, а тепер ми думаємо, як харчуватися смачно і здорово, як одягатися красиво",— описує зміни, що відбулися, власник туристичного агентства з Ханоя Куїт Во Конг. За його словами, життя в країні покращилося, а в його рідному місті Хайфон за рахунок іноземних інвестицій зросли промислові зони. Багато хто пішов працювати на заводи та фабрики, великі міста почали розбудовуватися, а ті, хто зовсім недавно купували лише рис і найнеобхідніше з одягу, поспішили в магазини за телевізорами і мопедами, розповідає Тантунг.

Особливо змінилося життя тих, кому пощастило влаштуватися на роботу в іноземну компанію. Так, 30‑річний геолог з Хошиміну Чунг Нгуєн розповів НВ про свого приятеля, який закінчив університет і отримав роботу IT-фахівця в місцевому підрозділі Samsung. З того часу він допоміг батькам відремонтувати будинок, купив собі автомобіль і сьогодні підтримує своїх братів і сестер.

І все ж, незважаючи на кардинальні зміни, В'єтнам поки залишається небагатою країною, підкреслюють аналітики. У 2013 році середня зарплата тут становила $197, у той час в Таїланді вона була удвічі вищою, а в Китаї і геть перевищила $600, згідно з даними Міжнародної організації праці. Через низький стартовий рівень, з якого починалися реформи "дой мой", В'єтнам і сьогодні залишається країною з доходами нижче середнього.

"Як і раніше, висока плата за шкільне навчання, низька якість послуг транспортної системи та охорони здоров'я",— нарікає Нгуєн.

Непросто і власникам приватного бізнесу — на шляху підприємців стоять проблеми доступу до фінансування та заплутані регуляторні процедури. Так, власник турагентства Конг з Ханоя нарікає на непрозорість правової системи і величезну кількість паперової роботи. "Наше податкове законодавство змінювалося багато разів, при цьому видавалися не тільки закони, але й декрети, циркуляри та методичні рекомендації, що тепер плутає і закордонних, і місцевих інвесторів",— розповідає Конг.

Як результат, кількість робочих місць у приватному секторі В'єтнаму росте все повільніше. 2011 року їх кількість збільшилася лише на 10%, утричі вповільнивши зростання порівняно з 2001 роком. На думку аналітиків, сьогодні владі слід стримати роль держави, щоб перетворити конкурентоспроможний приватний сектор на локомотив місцевої економіки.

"В'єтнам повинен приструнити державні підприємства і створити кращий інвестиційний клімат для своїх приватних компаній",— коментує Девід Доллар, старший науковий співробітник Китайського центру імені Джона Торнтона при Інституті Брукінгса.

  
 
Наступний рівень

Подальше зростання економіки В'єтнаму, який ступив на китайський шлях розвитку, не викликає сумнівів у експертів. За даними міжнародної консалтингової компанії PricewaterhouseCoopers LLP, країна має потенціал, щоб до 2050 року стати однією з найдинамічніших економік світу зі середньорічним зростанням ВВП на рівні 5,3%.

Однак для підтримки стабільно високих темпів зростання та переходу до статусу держави з середнім рівнем доходу В'єтнаму необхідно підвищити продуктивність праці, відзначають у Світовому банку. "Чи зможе В'єтнам розвинути достатній людський капітал, щоб піднятися ланцюжком створення вартості в бік наукомісткіших видів продукції?" — ставить Отт наступне питання, яке визначить майбутнє країни.

Сьогодні великі корпорації оптимізують витрати, переміщаючи у В'єтнам свої виробництва з більш успішного і вже більш дорогого Китаю. При цьому недостатня кількість освічених професіоналів серед в'єтнамців і низька продуктивність праці призводять до того, що велика частина роботи, яка передається на в'єтнамські підприємства, є некваліфікованою і трудомісткою.

У результаті продукція, яку експортує В'єтнам, має низьку додану вартість. Так, 2014 року за умови експортного обороту електроніки в $32 млрд виробникам довелося витратити $28 млрд на імпорт компонентів. Навіть закуповувані у В'єтнамі складові часто не є продуктами вітчизняних виробників. Зокрема, 90% постачальників компанії Samsung є внутрішніми, однак лише 10% з них — в'єтнамські, і відповідають вони найчастіше за упаковку, друком та іншими послугами з низькою доданою вартістю.

Раніше ми думали, як наїстися досхочу і одягнутися тепло, а тепер думаємо, як харчуватися смачно і здорово, красиво одягатися 
Куїт Во Конг,
власник турагентства в Ханої

До невисокої ефективності низки секторів в'єтнамської економіки призводить переважання державних підприємств, вважає Білл Хейтон, дослідник Азійської програми в Королівському інституті міжнародних справ Chatham House і автор книги В'єтнам: висхідний дракон. Разом з бюрократією та корупцією в правових і політичних інститутах В'єтнаму ця проблема закладена в однопартійному ладі, і її буде складно розв'язати без підриву провідних позицій компартії в суспільстві, стверджує експерт в бесіді з НВ.

І хоча керівництво В'єтнаму прагне розвивати економіку з тим, щоб підвищувати рівень життя і тим самим забезпечувати собі підтримку населення, концентрація влади в руках однієї партії сама собою створює бар'єри для добробуту країни, підкреслюють експерти. До того ж держкомпанії, від яких залежить 40% ВВП країни, з'їдає корупція та неефективне управління. На думку Адама Ффорде, дослідника В'єтнаму з Інституту стратегічних економічних досліджень австралійського Університету Вікторії, політична реформа "здатна підвищити ефективність великих компаній (як приватних, так і державних), які дуже близькі до політиків".

Поки ж в рейтингу Індекс сприйняття корупції міжнародної правозахисної організації Transparency International за 2015 рік В'єтнам посідає 112‑те зі 167 місць, що на 18 рядків вище, ніж позиція України, на 29 нижче, ніж Китаю. А плановані компартією поліпшення в цій сфері не дають очікуваних результатів.

Так, проект Плану соціоекономічних реформ на 2016-2020 роки констатує повільний хід змін, що стояли на порядку денному попередньої п'ятирічки. А ЗМІ повідомляють про невдалу реформу держсектора, коли трансформацію приватизованих підприємств і керування ними довірили родичам і наближеним особам партійних функціонерів.

У такій ситуації зближення з США сприятиме реальним змінам у В'єтнамі, вважає Ффорде. Мова і про демократію, і про економіку — підтягування власних технологій і доходів до рівня американських, амбітно доповнює його Доллар з Інституту Брукінгса. Експерт упевнений: "В'єтнам досяг тієї стадії, коли інші успішні економіки, такі як Південна Корея і Тайвань, відкрилися політично і рушили в бік багатопартійної демократії".

 

Матеріал опублікований в НВ №20 від 3 червня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: