3 грудня 2016, субота

У січні вирішиться доля українського футболу. Бути чи не бути Українській прем'єр-лізі — дослідження НВ

З РОБОЧИМ ВІЗИТОМ: Ігор Циганик каже, що зараз лише чверть матчів мають турнірне значення. А в новій схемі їх частка зросте до 80%

З РОБОЧИМ ВІЗИТОМ: Ігор Циганик каже, що зараз лише чверть матчів мають турнірне значення. А в новій схемі їх частка зросте до 80%

Керівники телеканалів та менеджери клубів намагаються перетворити жалюгідне видовище під назвою український футбол на яскраве комерційне підприємство

У січні вирішиться доля українського футболу. На кону — дилема шекспірівського напруження: бути чи не бути Українській прем'єр-лізі (УПЛ). Вічно порожні трибуни, триразове падіння рейтингів футбольних трансляцій, серія банкрутств клубів, масовий вихід легіонерів, договірні матчі, на яких футболісти роблять брудні доходи, війна та уповільнена політична криза. Все це не тільки вбиває видовищність, але і ховає перспективи розвитку українського футболу.

Власники клубів втрачають інтерес до інвестицій в пісок. "Такий футбол їм не потрібен",— резюмує Петро Іванов, генеральний директор Української прем'єр-ліги. Грошей на вічні дотації у більшості господарів клубів немає, і, очевидно, вони з'являться не скоро.

Андрій Русол, у недавньому минулому гравець дніпропетровського "Дніпра", а нині його виконавчий директор, визнає: ринку, де український клуб може заробити на безбідне існування, немає. Але його можна створити, якщо змінити формат чемпіонату, стримати зарплатні апетити гравців і нарешті зайнятися футбольним бізнесом. “Ми повинні прийняти рішення,— говорить Русол.— Або ми залишаємося в цьому мильному міхурі, або перезавантажуємося, намагаємося жити за ринковими законами".

В кінці грудня робоча група з порятунку УПЛ, в яку увійшли представники практично всіх команд вищого дивізіону, двох телетрансляторів — каналу Футбол та 2+2, а також експерти, запропонувала вихід зі становища.

Коротко його суть: змінити формат першості і замість двох кіл, в яких грали 14 команд, зробити чотири кола, в яких за складною системою зіграють 12 команд. Крім того, з'являється призовий фонд від телетрансляторів — за кожну перемогу або нічию від 500 тис. до 1 млн грн плюс премія за результатами турніру. Коли економіка одужає, а клуби відновляться, УПЛ повернеться до традиційної першості у два кола, але буде вже 16 команд.

“Те, що ми отримуємо від телебачення, якщо не рахувати заробітку досить великих грошей на продаж футболістів,— каже Сергій Палкін, генеральний директор ФК Шахтар,— повинно бути цифрою № 1. Так це відбувається у всьому світі". В кінці січня учасники ліги мають затвердити або не затвердити цю програму.

 

Положення поза грою

Українській футбольній вищій лізі — 25 років. Однак у рік свого "срібного весілля" їй загрожує залишитися вдовою. Два футбольних клуби — сімферопольська Таврія та сусідський Севастополь втрачені в результаті анексії Росією Криму. Майже з тієї ж військової причини зник донецький Металург, слідом в грудні 2015‑го почалася ліквідація одноклубників із Запоріжжя. На межі банкрутства — харківський Металіст та ужгородська Говерла. Футболістам Дніпра, торішнім учасникам фіналу Ліги Європи, на три-чотири місяці затримують зарплати, що характерно і для багатьох інших команд вищого дивізіону.

З клубів прем'єр-ліги відбувся масовий відтік легіонерів. Тепер тут на 307 гравців — 52 іноземця, причому 32 із них виступають за Динамо, Шахтар і Дніпро. Решта 20, які більшою частиною з Грузії та Африки, катають м'яч у 10 командах-аутсайдерах. Дніпродзержинська Сталь і зовсім обходиться без іноземців.

Таким чином, в УПЛ всього 17% легіонерів (в 2013‑му було 39%) — це один з найнижчих показників континенту. Для порівняння: у лізі Іспанії — 40% іноземців, Росії — 44%, Німеччини — 47%, Бельгії — 50%, Великобританії — 66%.

В результаті рівень української першості катастрофічно падає. Рекордно знизився глядацький інтерес. За даними УПЛ, середня відвідуваність матчів сповзла з 12 тис. до 5 тис. осіб. А Сергій Болотніков, головний редактор спортивного інтернет-порталу Tribuna.com навіть цю статистику УПЛ називає надмірно оптимістичною. “Часто клуби накручують цифри,— говорить спортивний журналіст.— Виходить співробітник, бачить, що сидить 50 осіб, пише: 1.000". У підсумку Болотников вважає, що реальна середня відвідуваність ігор — 2,5 тис. глядачів. Такими порожніми, як зараз, трибуни не були ніколи.

Майже такий же стався мор і біля телеекранів. Рік тому одна гра УПЛ в середньому збирала близько 1 млн телеглядачів, розповідає Ігор Циганик, ведучий телепрограми " Профутбол (2+2). Матчі рівня Динамо—Шахтар доходили до аудиторії в 5 млн. Нині всі показники впали втричі, а подекуди ще нижче. Антирекорд — 45 тис. телеглядачів.

Телеканали Футбол та 2+2 і раніше зазнавали збитків, транслюючи футбол, нині вони вже не можуть терпіти. У поточному сезоні за право показу ігор УПЛ вони заплатили командам вищого дивізіону приблизно $15 млн.

Це не так вже багато для світової практики. Наприклад, в кінці грудня 2015 року португальський клуб Порту уклав з компанією Portugal Telecom десятирічний контракт на трансляцію своїх домашніх матчів на суму €457,5 млн (в середньому $ 49 млн в рік). Схожий контракт є у лісабонської Бенфіки — $43 млн в рік.

При цьому Португалія — небагата країна, і її теж не обійшла ні політична, ні економічна криза. Зовнішні держборги цієї південноєвропейської республіки перевищили розмір її ВВП, що, наприклад, ще не сталося в Україні, яка потерпає.

Проте в української бідності свої неповторні риси. За два роки ринок телереклами впав з $617 млн до $168 млн. За оцінкою Циганика, футбольні трансляції ледь здатні відкусити 1% від цього крихітного пирога — це приблизно $1,7 млн, а клубам УПЛ транслятори сплатили приблизно $15 млн. тобто чистий збиток становить трохи більше $13 млн.

І це не рахуючи витрат на показ матчів. “Техніка поїхала, люди вийшли, кабелі розмотали — це вже $10 тис. вийми та поклади,— пояснює Олександр Денисов, директор каналів Футбол 1 і Футбол 2.— Якщо це матч рівня Шахтар—Динамо, то ціна може бути в три рази вище".

Ясно, що в наступному сезоні телеканали відмовляться субсидувати команди, нездатні зібрати багатотисячну аудиторію на стадіонах, ні багатомільйонну перед телеекранами.

Вся ця конструкція під назвою УПЛ покищо ледь утримується на трьох гаманцях вітчизняної олігархії — Ріната Ахметова, Ігоря Суркіса та Ігоря Коломойського.

Сукупний щорічний бюджет їхніх клубів (Шахтар, Динамо, Дніпро) — $230 млн. В українських реаліях це марнотратство в особливо великих розмірах. Бюджети всіх інших команд вищого дивізіону в 10-15 разів нижче, ніж у лідерів.

“Минули ті часи, коли йшло чисте фінансування [власників]. Коли платили, платили, платили, і це не закінчувалося,— каже Палкін.— Зараз всім важко. Необхідно, щоб клуби робили перші кроки до заробляння грошей". Той випадок, коли в Україні кажуть: "З цього місця детальніше".

  


ТЯЖЕЛЫЕ ДУМЫ: Сергей Палкин, гендиректор ФК Шахтер, с ужасом наблюдает, во что превращается украинское футбольное первенство, лишенное конкуренции и интриги
ТЯЖКІ ДУМИ: Сергій Палкін, генеральний директор ФК Шахтар, з жахом спостерігає, на що перетворюється українська футбольна першість, позбавлена конкуренції та інтриги


 

Подробиці

Ігор Циганик бере ручку та папір і в лічені хвилини описує хиткі пропорції українського чемпіонату, які ще можна змінити і таким чином виправити ситуацію.

Отже, з 182 ігор УПЛ тільки близько 40 мають турнірне значення, тобто впливають на розподіл місць у верхній частині турнірної таблиці, у так званій єврокубковій зоні. За неї борються приблизно п'ять-шість команд. Причому за дві путівки в Лігу чемпіонів борються тільки дві команди — Динамо та Шахтар. Інші клуби імітують боротьбу за збереження себе у вищому дивізіоні. Оскільки ключові претенденти на виліт визначаються на старті розіграшу, всі решта приблизно 140 матчів нічого в долі клубів не вирішують. Інтрига вбита в зародку турніру.

Такі ігри стають нецікаві уболівальникам і власникам ФК. Перші не приходять на ігри, другі затискають зарплати. У цій зяючої порожнечі знаходиться місце для криміналу. Число договірних матчів, зіграних заради заробітку на тоталізаторах, стало зростати.

Ще влітку Франческо Баранка, італійський адвокат, гендиректор компанії Federbet, яка бореться з корупцією у футболі, в тому числі з договірними матчами, у своїй доповіді в Європарламенті назвав український чемпіонат в числі найбільш "нестерильних", з сумнівними ставками на біржах на матчі з дивним результатом. “У минулому чемпіонаті був просто апогей, особливо навесні, коли клуби вирішили свої турнірні завдання,— говорить Болотников.— І вони починають просто продавати ігри".

Причому заробляють не стільки на результат гри, скільки на ставках, що в грі буде забито від чотирьох і більше м'ячів. “Вони ж зарплати роками не отримують,— обурений Палкін.— Це злочин як тих, хто не платить футболістам, так і тих, хто грає на ставках. Це все не від хорошого життя".

Щоб життя було хорошим, а ігри чесними, потрібні умови для заробітку і загострення пристрастей. Тоді і футболісти будуть ситі, і глядачі задоволені.

Правда, нинішні зарплати у вітчизняному футболі теж не з українського життя. Зірки вельми середніх розмірів в ситі часи встигли укласти довгострокові контракти на щомісячну платню від $20 тис. і вище, зірки побільше отримують і за сотню тисяч доларів.

Русол відмовляється називати середній дохід у ФК Дніпро. Але при цьому пояснює, що відповідно до рекомендацій ФІФА зарплатний фонд не повинен перевищувати 65% від усіх витрат команди. "У наших клубів вона перевищує цю цифру",— каже виконавчий директор ФК Дніпро.

А це означає, що при річному бюджеті дніпрян близько $50 млн понад $32 млн — зарплата. Це дуже товста зарплатна відомість. Щоб вона не потягнула клуб до дна, доведеться економити.

Правда, навіть бухгалтерія нинішніх не найкращих часів не викличе в українців якого-небудь співчуття до футболістів. Болотников приводить в приклад свій улюблений клуб Карпати (Львів). Середня зарплата львів'ян впала до $7 тис.У дрейфуючому на дні турнірної таблиці одеському Чорноморці $2 тис.— це стеля. “Більше [в Чорноморці] ніхто не отримує, наскільки мені відомо,— каже головний редактор Tribuna.com.— Там молоді хлопці грають — і задоволені".

Однак навіть затягнувши пояси, команди УПЛ генерують мінус, не сумісний із життям. Що змусило бідних і багатих сісти за стіл переговорів. "Я не пам'ятаю, чесно кажучи, коли в останній раз в українському футболі була така єдність думок",— говорить Денисов.

 


СВЕТЛОЕ ПРОШЛОЕ: Андрей Русол, исполнительный директор ФК Днепр, уверен: создать рынок в футбольной отрасли можно, изменив формат чемпионата и сократив зарплатные аппетиты игроков
СВІТЛЕ МИНУЛЕ: Андрій Русол, виконавчий директор ФК Дніпро, впевнений: створити ринок у футбольній галузі можна, змінивши формат чемпіонату і скоротивши зарплатні апетити гравців


Реформи форми та змісту

НВ поспілкувалося з представниками 2+2 та ТК Футбол, а також з керівниками УПЛ і футбольних клубів, щоб намалювати загальну картинку, як же буде виглядати першість по‑новому і з-за якого кута на нас нападуть гроші.

Отже, вже практично вирішено: з наступного сезону вищий дивізіон сформують 12 клубів. Вони зіграють два кола в 22 тури, і потім перші 6 команд продовжать між собою битву за золото, срібло, бронзу та єврокубкові місця.

Шістка аутсайдерів зіграє між собою теж у два кола, щоб залишитися у вищій лізі. Причому остання команда вилітає беззастережно, а передостання (або навіть дві передостанні) зіграє з другою і третьою командою Першої ліги в так званому плей-офф за місце під сонцем.

Щоб у всіх був стимул виходити на кожен матч як на рішучий бій, телекомпанії формують призовий фонд. На старті мінімальна сума ділиться на всі клуби порівну — приблизно 5 млн грн кожному. Ця цифра не остаточна. Торг поки ще доречний. Інші засоби — це призовий фонд. У перші два кола за перемогу команда отримує 500 тис. грн, в разі нічиєї призові діляться навпіл. У другі два кола премія за перемогу у шістки аутсайдерів — 750 тис. грн, у шістки лідерів — 1 млн грн.

Ці цифри поки теж віртуальні і є предметом переговорів. Вони дісталися НВ по інсайдерським каналам, самі учасники переговорів все ще страждають над калькуляторами і не випускають бухгалтерію у вільний простір.

У запропонованій схемі Циганик бачить дуже важливий позитивний зсув — мінімум 80% матчів (близько 150) будуть мати турнірне значення. Інтрига плюс призові підвищать в крові футболістів вміст адреналіну.

“Дуже проста матеріальна зацікавленість,— підсумовує Циганик.— Глядачі розуміють, за що б'ються футболісти. Будь-яка команда має можливість заробити".

Колегу і конкурента доповнює і підтримує гендиректор ТК Футбол і ведучий тижневика "Великий футбол" Олександр Денисов. “Я постійно на зв'язку з каналом 2+2, незважаючи на всі наші протиріччя,— говорить він.— Якщо ми домовимося про консолідовану позицію, то зможемо зробити цей продукт цікавим і за кордоном".

На сьогодні телепоказ роздроблений. У ТК Футбол контракти на домашні ігри тільки восьми клубів "вишки", 2+2 — тільки шести інших.

Навіть при нинішньому аховому положенні ТК Футбол примудряється продавати матчі восьми клубам у 15 країн Східної Європи, колишнього соцтабору і Бразилію.

“Агентство IMG London увесь час стогне: дайте нам єдиний пул, і ми будемо це продавати дорожче і краще,— продовжує Денисов.— Матчі Шахтаря брали завжди. Раніше брали гри Металіста. Зараз його навіть в Харкові ніхто дивитися не хоче, хто його в Америці буде дивитися"?

 

Фінанси співають

В кінці 2015‑го ФК Шахтар відкрив свою дохідну частину. За видатковою частиною Палкін ввічливо послав журналіста НВ в податкову. Втім, і того, що вже опубліковано, достатньо, щоб зрозуміти: навколо футболу, як і раніше ходять великі гроші. У сезоні-2014/15 гірники заробили 1,6 млрд грн. За минулорічного середньозваженого курсу валют, це приблизно $80 млн, що близько до нульового балансу дебету/кредиту.

Здебільшого ці кошти зароблені на трансфери таких зірок, як Дуглас Коста, проданий минулого літа в мюнхенську Баварію за €30 млн, і Луїс Адріано за €8 млн у Мілан. Обидва гравця в свій час самому Шахтарю обійшлися в €11 млн.

Палкін каже, що трансферна ніша може стати хорошою статтею доходу для будь-якого клубу прем'єр-ліги, причому мова йде про перепродаж не тільки легіонерів, але і в першу чергу вихованців своїх шкіл. “Бельгійці в топові клуби продають гравців за шалені гроші,— наводить приклад гендиректор Шахтаря.— Чим Бельгія відрізняється від України? У нас пацанів, які хочуть грати у футбол, вистачає".

Болотников запевняє, що львівські Карпати вже обрали цей шлях для виживання, а потім і розвитку. У цьому сезоні Карпати навіть спробують вийти в плюс завдяки двом доданкам: стиснули до неможливості бюджет і зробили декілька вигідних трансферів. Один з них — 18‑річний Мар'ян Швед, проданий за €1 млн в іспанську Севілью. Болотников запевняє, що кожен український клуб здатний виховати одного-двох футболістів трансферного рівня в $1-1,5 млн.

Для переконливості в три прийоми верстає футбольну бухгалтерію. Бюджет середняків і аутсайдерів ліги коливається між 75-100 млн грн. При відвідуваності домашніх ігор 10 тис. чоловік, коли квиток коштує в середньому 50 грн, за сезон клуб може зібрати 7 млн грн. Ще близько 10 млн грн навіть аутсайдер заробить від телетрансляторів і приблизно стільки ж від спонсорів. Продаючи на рік, а ще краще в одне трансферне вікно, одного-двох вихованців клубу, можна отримати ще 50-70 млн грн. У такій моделі ніхто нічого не заробив, але практично і не втратив. “Український футбол інакше не виживе,— підсумовує Болотников.— Або жити за рахунок олігархів, або за рахунок продажу футболістів.

 

 Матеріал опубліковано в №1 журналу Новое Время від 15 січня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: