5 грудня 2016, понеділок

Україні потрібна ще одна революція. Польський дипломат – про те, як Європа не зрозуміла, чому українці гинули з прапором ЄС у руках

Війна стала інструментом геополітичного впливу, і ми не очікували, що це може трапитися на нашому континенті знову
gagauzmedia.md

Війна стала інструментом геополітичного впливу, і ми не очікували, що це може трапитися на нашому континенті знову

Голова Європейського фонду на підтримку демократії, екс-заступник міністра закордонних справ Польщі Єжи Помяновські розповідає, чому українцям потрібна ще одна революція – у головах

За часів комуністичної диктатури в Польщі Єжи Помяновські вів підпільну діяльність – розповсюджував самвидав і співпрацював із опозиційною, незаконною тоді організацією Солідарність. Згодом працював у польському Міністерстві освіти, був послом Польщі в Японії та заступником голови МЗС Польщі.

2011 року, за президентства Віктора Януковича, Помяновські, який тоді був заступником міністра закордонних справ, виступав за якнайскорішу євроінтеграцію України й попри все пропонував почати процес підписання Асоціації з ЄС уже 2012 року.

Днями Помяновські виступив на конференції Української школи політичних студій та розповів, чому, на його думку, Україні потрібна ще одна революція. НВ публікує текст його виступу. 


Фото: charter97.org
Фото: charter97.org


Моя тема – відповідь на просте запитання: чи потрібна буде Україні нова революція? Давайте я поставлю вам це питання. Чи потрібна Україні ще одна революція? Підніміть руки. Ось і відповідь – ніхто не підняв руки.

Я спробую знайти кілька причин, чому, можливо, це потрібно. Але це не та революція, яку ви, можливо, мали на увазі, коли я питав.

Звісно, два роки минуло після Майдану. Я говоритиму лише про Україну, як я її розумію. Я не говоритиму про Польщу, не говоритиму про Росію, не повторюватиму і не цензуруватиму те, що ви сказали, тим паче що я погоджуюся майже з усім.

Два роки тому багато людей загинуло за гідність, за революцію. Європа сприйняла цей урок, цей феномен з подивом. Люди помирали з європейськими прапорами в руках. Було дивно бачити це у Європі. Ніхто не готовий померти з прапором Європи в руках.

Це було надзвичайно важливо для всієї Європи: дізнатися про це, побачити, що є країни, є люди, які живуть поряд, народ, і вони мріють про реальність, яка привела нас до кризи. Але вони хочуть приєднатися до цієї кризи, хочуть бути з нами разом. І війна в Донбасі, анексія Криму додали нових штрихів до цієї картини.

Суспільство, яке лишень спробувало притягти до відповідальності своє керівництво, зазнало нападу. Війна стала інструментом геополітичного впливу, і ми ніколи не очікували, що це трапиться на нашому континенті знову. Що таке можливе. Не тільки Європа, а Захід взагалі не зміг прочитати цю ситуацію, не зміг зрозуміти, як вона розвивається в Росії, в якому напрямку керівництво Росії цілиться. Куди воно цілиться.

Сьогодні я хочу подивитися вперед, на те, як Україна трансформувалася протягом останніх двох років. А також на те, як ми можемо всі разом працювати на майбутнє України. Хочу подумати над цим питанням ще раз: чи Україні потрібна ще одна революція, щоб подолати ці пострадянські наслідки, а також щоб дійсно стати демократично керованою країною?

Україна зробила крок із цієї гомосовєтської парадигми, але не повністю вийшла з неї, не повністю перейшла на інший бік. Вона ще на півдорозі. Ми це можемо побачити в будь-якому аспекті, на який не глянеш. Тому, зрозумійте мене правильно, я не бажаю, щоб була наступна революція, я бачу багато позитивних наслідків Євромайдану.

Люди помирали з європейськими прапорами в руках. Було дивно бачити це у Європі. Ніхто не готовий померти з прапором Європи в руках

У вас немає тиску на журналістів за те, що вони критикують уряд, як це, наприклад, може бути у Москві. Маєте активістів. Їм не загрожують за роботу, яку вони виконують. І країна вже тричі провела вибори за півтора року. І якщо подивитися на процеси, в них не було і близько таких маніпуляцій, як раніше. Бізнес нарешті починає дихати легше. Незважаючи на складну економічну ситуацію, деякі реформатори в уряді вже працюють на зміни. Україна відбудувала свої стосунки із Заходом. Я можу продовжувати називати інші важливі успіхи, але згадаю лише ще один. Євромайдан і протести переросли у масовий рух. Я був тут кілька разів зі своїми колегами з Європейського фонду демократії та бачив це.

Найбільше досягнення Євромайдану полягає в тому, що цей рух усе ще є тут. Гадаю, це реальна зміна в свідомості людей. Але чи можемо ми сказати, що це почуття великої внутрішньої зміни охопило більшість українців? Чи ви все ще у меншині? Для мене це найголовніші запитання.

Цей рух, кого він об'єднує, чому він існує? Він складається, звісно, з громадян, з тих, які довго були жителями України, а також тих, які стали, нарешті, відповідальним громадянами. З тих, хто почав вірити, що у нас може бути країна без корупції, країна, яка має верховенство права і дотримується його принципів. Цей Майдан, Майдан українських сердець та мізків, який відсоток українського суспільства він охопив?

Майдан росте. Я вірю, що він буде рости протягом наступних років, але в мене також є відчуття, що цей Майдан мізків та сердець ще не переміг. Один з ініціаторів Майдану, Мустафа Найєм, недавно написав у НВ, що серед найбільших помилок керівного класу, який прийшов до влади минулого року, було те, що вони стали партнерами з олігархами, а не з людьми. Для того щоб Україна стала демократичною заможною державою, політична еліта має стати частиною цього руху, і потім реформи будуть вже майже наполовину пройдені.


27 листопада Єжи Помяновські приїздив до Києва, щоб взяти участь у конференції українських молодих лідерів Української школи політичних студій в Мистецькому Арсеналі Фото: Александр Коваленко
27 листопада Єжи Помяновські приїздив до Києва, щоб взяти участь у конференції українських молодих лідерів Української школи політичних студій у Мистецькому Арсеналі. Фото: Олександр Коваленко


Ще одне – це систематичне й публічне фінансування тих, хто крав, хто дає хабарі. Якщо цього не робити, все процвітатиме. Протягом останніх років люди не сподівалися, що уряд підтримуватиме ті самі цінності, що у людей. Вони очікували амбітних програм і реформ, очікували, що амбітні реформи та програми будуть не на папері, а виконуватимуться в усій країні. Вони терпляче чекали, розуміючи, що Україна в багатьох випадках усе ще виплутується з критичних вузлів у історії. І російська агресія, нестабільність тільки погіршили ситуацію. ЄС із фінансовою допомогою вжив санкцій проти Росії. Разом з іншими партнерами вони продовжили наголошувати на системних змінах та підтримці. Але чи цього достатньо?

Ми можемо зробити більше, ми маємо зробити більше для України. Але ми можемо безкінечно сперечатися, що було запропоноване Заходом, чи цього достатньо, чи ні. Я думаю, потрібно згадати тут одну річ. Будь-яка надана допомога залишається в руках українців. Це ваша робота. Ви будете її робити. Тому потрібно гарантувати, що ви та ваші лідери йдете за волею народу, виконуєте цю волю.

На жаль, ми бачимо, що українці були терплячими протягом двох років, але їхнє терпіння не безкінечне. Чим може урватися цей терпець?

Для того щоб перемогти, Україні потрібна ще одна революція. Не на вулицях, не з насиллям, а революція у головах та серцях людей

Корупція, корупція і ще раз корупція. Якщо це триватиме, якщо безкарність триватиме, я не знаю, ця терпимість може закінчитися швидше. Може бути катастрофа.

Україні потрібен консенсус, а не конфронтація. Масова корупція та демократія – ті речі, які не можуть йти поряд. Потрібно зрозуміти, це одна з ключових вимог Євромайдану – щоб Україна була функціональною достойною державою, щоб вона була вільною від корупції.

Якось я зустрічався з молодими людьми, студентами. Знову ми говорили на ту само тему, про корупцію. Я запитав їх: "На вашу думку, як можна викоренити корупцію?" Ми обговорювали різні закони. Нам потрібен антикорупційний прокурор, особлива система, і щоб вона працювала.

Я поставив їм просте питання. Вчора ви і ваші батьки сіли за стіл вечеряти, чи ви спитали батьків: "Брали ви вчора хабара?" Це має бути в щоденному житті, у поведінці всіх. Тільки так – звісно, разом із керівництвом, яке має ухвалювати нові закони. Але ці дві речі мають іти поряд одна з одною. І це єдиний шлях, який може бути успішним.

То чи є потреба у ще одній революції? Моя відповідь: так. Для того щоб перемогти, Україні потрібна ще одна революція. Не на вулицях, не з насиллям, а революція у головах та серцях людей. Патріотизм, ті емоції, які зараз популярні, треба перетворити на щоденну працю, щоб змінити цю реальність. Якщо в Україні відбудеться така революція, не матиме значення, скільки олігархів мають гроші й скільки вкладають у політику. Цього буде недостатньо, щоб маніпулювати 45 мільйонами достойних громадян. І цього я бажаю усім.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: