8 грудня 2016, четвер

Україна воює за свою незалежність, і я сказав це Путіну – фотокореспондент Сергій Лойко

У Росії - всеосяжна корупція, все побудовано так, що Путін вирішує все на найнижчих рівнях
Прес-служба Адміністрації Президента України

У Росії - всеосяжна корупція, все побудовано так, що Путін вирішує все на найнижчих рівнях

Автор книги Аеропорт, який увiчнив обличчя кiборгiв, розповідає, як президент РФ запевняв його, що Кримнаш неможливий, і пояснює, чому Путін – це всього лише легенда

Сергій Лойко – журналіст Los Angeles Times, письменник і фотограф. Як військовий кореспондент працював у різних гарячих точках світу, серед яких – Ірак і Афганістан. Загалом у послужному списку Лойка 25 відряджень на війну.

У жовтні 2014 він став єдиним іноземним кореспондентом, який перебував у Донецькому аеропорту разом з українськими кіборгами. Звідти зробив серію відео, фотоматеріалів і написав ряд статей.

3 листопада 2015 Лойко презентував книгу Аеропорт, основою сюжету в якій стали події в Донецькому аеропорту. Головні події відбуваються в останні п'ять днів 240-денної оборони аеропорту.


Фото: rbc.ua

Фото: rbc.ua


Вчора, 23 листопада, в Києві відбулася презентація аудіоверсії книги. Текст читає український актор Олексій Горбунов.

- Це був найкращий вибір і стався він дивним чином. Коли видавець запропонував начитати книгу і постало питання, якого актора вибрати, я сказав, що бачу Горбунова. І буквально відразу він сам вийшов на мене, подзвонив і запропонував начитати книгу, - розповідає Лойко.

- Коли почали працювати, виявилося, що він не зміг емоційно читати одну главу. Сказав, починаю плакати. Це була глава про російську матір, у якої син поїхав в Україну і загинув там. А вона думала, що він на навчаннях у Ростовській області. Вона їде шукати його, дізнається про смерть сина випадково, з Facebook. Це справжній епізод.

Крім Горбунова, в запису книги брав участь і Василь Попадюк, геніальний український скрипаль, який живе в Канаді. Він виконує на скрипці гімн України. Він записав одне і те ж шість разів. А потім звів усе разом, і у нього вийшов скрипковий ансамбль. Здається, це один з найсильніших моментів у книзі. Ще були різні артисти, наприклад, чудово заспівали Riffmasters і Сашко Положинський. Група Brutto теж дала дозвіл на використання відомої пісні Воїни світла як одного з саундтреків.

Також трохи розповідали в запису кіборги – про книгу і про війну. Непридуманним, не відрепетируваним текстом.

- Як у світі сприймають вашу книгу і події в Україні?

- Розумієте, Україна досі програє Росії в інформаційній війні. Навіть в Ізраїлі більше половини колишніх жителів України, Росії та інших республік колишнього СРСР симпатизують РФ і думають, що вона бореться з міфічними фашистами.

Навіть у Європі, в Америці досить високий відсоток так званих ватників. З одного боку, західна преса дуже обережна і досі. Багато хто все ще використовують ці фрази на кшталт "нібито", "ополченці", евфемізми на кшталт "gunmen" – озброєні солдати, а не російські військові. Доходить до абсурду, коли спостерігачі ОБСЄ кажуть, що ну так, там були помічені люди в російській військовій формі, але ми не можемо сказати, що це були російські військові. Навіть мої статті редагувалися. Картина вимальовується така: напевно, там все-таки якась громадянська війна.

Президентство для Путіна – це легенда. Він, напевно, щоранку прокидається з думкою: "Я президент! Я не можу в це повірити! Ущипніть мене десять чоловік!"

Росія витрачає мільйони доларів на пропаганду, на те, щоб говорити російською, англійською, іншими мовами і нести все це, що вони несуть.

Мою книгу, наприклад, ще не скрізь прочитали. Я не розцінюю її як засіб пропаганди і політичної зброї. Але сподіваюся, що, якщо її прочитають на Заході, вона допоможе зруйнувати деякі стереотипи, прибере це слово "нібито".

Для мене ж ясно, що це війна за незалежність. Це не спровокована агресія Росії. І я сказав це Путіну.

- Сказали чи сказали б?

- У 2013 році, в грудні, на великій путінській прес-конференції я запитав його: ось, мовляв, купа ідіотів, серед них – депутати Криму, просять, щоб ви ввели війська і захистили їх – чи є якась така гіпотетична ймовірність? Путін сказав, що це неможливо: "Ми стурбовані долею наших співгромадян за кордоном, але махати шашками ми не будемо". Через три місяці він захопив Крим військовим шляхом.

- Що б ви зараз у нього запитали?

- Про Сирію б щось запитав, про Україну. Запитав би, коли він виведе війська з України і перестане посилати туди танки, Гради і гуманітарну допомогу.

- Зазвичай на таке питання Путін відповідає, що там немає ніяких російських військових.

- Нехай відповідає. Чим більше він це буде говорити, тим більше буде компрометувати себе в очах усього "прогресивного" людства.

- Який виток подій ми спостерігаємо в Донбасі зараз?

- Те, що відбувається сьогодні, в історії відносин РФ зі своїми сусідами вже було. Це замороження конфлікту. Росія не може взяти собі Донбас відразу. Та сама історія була з Абхазією, Південною Осетією. Все в такому невизначеному статусі буде варитися у власному соку, поки ситуація в Росії не зміниться в якийсь бік. Поки яструби не візьмуть гору над воронами. Інших птахів там не буває. Голубів там точно немає. Тоді, може, організують якусь стрілянину і оголосять про незалежний статус регіону.


Украинцы проиграли битвы. Проиграли Донбасс, Крым. Но одержали победу в этой войне. Украинцы доказали всему миру, что могут воевать
Українці програли битви. Програли Донбас, Крим. Але здобули перемогу в цій війні. Українці довели всьому світові, що можуть воювати


- А навіщо взагалі все це потрібно?

- Я взагалі не знаю. Це особиста війна Путіна, а не війна Росії. Путін – глибоко закомплексована людина, і весь світ від цього страждає. Він не знає, як заявити світові, що він – глава наддержави.

У нього такий собі ялтинський комплекс. Йому хочеться, як Сталіну, сидіти разом з Черчіллем та Рузвельтом, а насправді – з Меркель і з Обамою, де-небудь у Ялті і ділити світ. Але тієї Ялти більше немає, і світу більше немає. І йому дали зрозуміти, що ділити ніхто нічого з ним не буде.

Володимир Путін зараз знаходиться у стані цугцвангу. Це шаховий термін, коли немає хорошого ходу. Коли годинник йде, хід робити треба, але його немає і все інше погіршує ситуацію.

З іншого боку, був обраний такий неординарний хід з бомбардуваннями Сирії. Кремлю наплювати на людей – на своїх і на чужих, і вся історія останніх 15-ти років у Росії це показує. Путін любить маленькі переможні війни. І саме Сирія тут особливо вдала, тому що можна кожен день заявляти, що знищили когось. То повстанців ІДІЛ, то командирів.

Це, знову-таки, реклама Путіна як міцного хлопця, який прийшов туди, де невирішуваний конфлікт, і все залагодив за кілька днів. Це – дія не тільки на російську аудиторію, а й на Захід. Ось, мовляв, сидів Обама там, дурня клеїв. Прийшов Путін, і за кілька днів в усьому розібрався.

Україна не відчуває, що здобула перемогу в цій війні. Українці програли битви. Програли Донбас, Крим, програли битви. Але здобули перемогу в цій війні. Українці довели всьому світові, що можуть воювати

Путін – людина легенди, і він сам легенда. Він же КДБ-шник. І це було головним – створити легенду в технічному сенсі. Коли шпигун їде в якусь країну і під це створює собі нове ім'я, вигадане життя, щоб ніхто не здогадався. Це і називається легенда. Ось і зараз президентство для Путіна – це легенда. Він, напевно, щоранку прокидається з думкою: "Я президент! Я не можу в це повірити! Ущипніть мене десять чоловік! Що я повинен зробити сьогодні? Якщо я день проведу, і ніхто не дізнається про моє існування, ніхто не повірить! Я сьогодні повинен білого ведмедя кудись поцілувати або якусь війну провести!".

Тому Сирія, Україна – це особиста війна Путіна. Але для України є добрий знак, що не може Кремль вести війну на всіх фронтах. І Сирія була обрана як маневр для відволікання. Далі рухатися було вже неможливо.

50 тис. солдатів і офіцерів, яких Путін зібрав на кордоні – недостатньо не те, щоб воювати в Україні, а й контролювати Донбас у військовому оточенні. Для цього потрібно мінімум 100 тис. осіб. А для наступу на Київ потрібно 500 тис. У Путіна просто немає озброєних людей у таких кількостях. Все, що відбувалося там, це авантюра.

- Наскільки сильна українська армія?

- Зараз вона настільки сильна, в принципі, що може за два дні знищити всю цю банду, дати там лад. Але чи потрібно це Україні? Напевно, ні. Тому що це означає, що буде війна, що Україна прийде і буде зустрінута озлобленим, агресивним ватним населенням, яке досі ще залишається у полоні російського зомбі-ящика. Їй доведеться відновлювати це все. Україна, напевно, просто не має коштів і сил. Мені здається, Порошенко теж заморожує цей конфлікт.

Україна не відчуває, що здобула перемогу в цій війні. Українці програли битви. Програли Донбас, Крим. Але здобули перемогу в цій війні. Українці довели всьому світові, що можуть воювати.

Для багатьох, хто воює зараз у Донбасі з того боку, це можливість реалізувати свої природні інстинкти грабунками, вбивствами. Вони втомилися жити під законом. Їм подобається життя поза законом. Усі вдають, ніби вони роблять праве дело

Війна перетворилася на другий Майдан. І тільки тоді українці стали вигравати. Армія сама по собі на той момент не могла перемогти. Українці встали, одягли форму, вийшли як волонтери, які пішли воювати. Показали, що Майдан може не тільки кричати, співати пісні, стояти під дощем і морозами, але може і воювати. І цим здобули перемогу.

- Звичайно, українці не відчувають, що здобули якусь перемогу в цій війні, тому що ті ж волонтери досі щодня повідомляють про нових убитих і поранених.

- Я ж і кажу. Ви запобігли повномасштабній російській агресії. Адже як думали? Варто якійсь банді Гіркіна приїхати у Слов'янськ, і вся східна Україна підніметься і почне скандувати: "Путін! Путін! Візьми нас!". Але цього не сталося.

- І яке ж майбутнє чекає Донбас, якщо він не потрібен ані Росії, ані Україні?

- Думаю, щось на кшталт Придністров'я, існування в прострації. Може, навіть свої гроші там надрукують. Влада належить бандитам. Люди будуть звідти їхати, життя буде загнивати, Росія грошей давати не буде. Будуть грабувати, відчикрижувати, видобувати ліве вугілля. Ні закону, нічого.

Зараз Україні, щоб повернути Донбас, потрібно там воювати. Навіть з тим контингентом, який там є, з тими бидло-романтиками, які там зібралися. Переважно, з Росії. Всі ці люди, які не визначилися в житті, люди з боргами за телевізор, у яких нічого не відбувається. Для багатьох, хто воює зараз у Донбасі з того боку, це можливість реалізувати свої природні інстинкти грабунками, вбивствами. Вони втомилися жити під законом. Їм подобається життя поза законом. Усі вдають, ніби вони роблять праве діло.

Це сучасні хрестоносці, які їдуть у Палестину, щоб дати там лад, як вони його бачать. Насправді ж, це спроба не бути відповідальними перед собою, своєю сім'єю, дітьми, сусідами. Не ганьбитися тим, що ти безробітний, а вдягнути військову форму і стати військовими. Ось вони взяли рушниці, і стали військовими.

В іншому разі Донбас буде загнивати. Скоріше всього, поки в РФ не зміниться лідер. А зміниться хіба що, коли Володимир Володимирович піде природним шляхом, іншого варіанту я не бачу. І ось тільки тоді почнеться відлига.

- І хто може бути замість Путіна?

- Не знаю. Навіть якщо цей пост успадкує Дмитро Медведєв, йому доведеться вичищати все це.

Я б із задоволенням став наступним лідером, упорядкував би все, віддав би Крим, збудував би все в Донбасі і вибачився від імені всієї Росії перед українцями. Але це не входить у мої плани. А навіть якщо б і входило, мене б ніхто не вибрав.

- Що ви думаєте про відключення електрики в Криму?

- Я не розумію, чому це не зробили в березні минулого року.

Про кримчан можна що завгодно говорити. Їхні мотиви [під час референдуму] були первісні. "У Росії будете жити краще. У вас буде ковбаса, масло щодня".

У чому полягає основний конфлікт між Україною і Росією? Україна поки вибирає свободу. Свобода в тому, що тобі ніхто не заважатиме жити своє життя так, як ти цього хочеш. Але для цього потрібно напружуватися. Створювати собі умови, світ навколо себе. Працювати. І якщо держава не заважає, це вже досягнення.

У Росії навпаки. Яким би ти талановитим не був, якщо ти, звісно, не скрипаль і не художник, ти нічого не можеш зробити. Всеосяжна корупція, все побудовано так, що Путін вирішує все на найнижчих рівнях. Ось ці його спілкування з народом. Коли хтось телефонує і каже, у нас немає ялинки на Новий рік, і Путін розпоряджається, щоб ялинку туди привезли. І в Криму люди – ось ці колишні військові пенсіонери, безробітні, прості, забиті некультурні люди, вони вибрали несвободу. Тому що несвобода їм зручніше.

Хочуть вони жити в такому? Нехай. Треба було їм відключити відразу ж усе. Потрібно визначатися. Або це ваші люди, і тоді ви продовжуєте забезпечувати їх електрикою, платити пенсії, викидати гроші на смітник. Або це не ваші люди, які живуть на вашій території. У цьому сенсі президент Порошенко, мені здається, дуже м'який. Як і весь уряд Яценюка. Вони не готові до якихось жорстких заходів. Може, це і правильно. Я не політик, можу помилятися.

- Який результат дасть це відключення електрики Україні?

- Відключення електрики допоможе заощадити величезні гроші. Але Україна повинна бути готова до того, що РФ може почати мстити. Якщо не військовим, то економічним шляхом. Відключить газ, наприклад. Це все потрібно прораховувати.

- Насамкінець розкажіть про ваші плани. Про що ще хотіли б написати книгу, чи, може, статтю?

- Я старий, мені вже дуже багато років. Моє життя склалося трагічно. Все, чого я хочу, це дочекатися, коли випаде сніг, пробігти 5-10 кілометрів на лижах, потім попаритися в лазні, випити горілки і написати щось розумне.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: