4 грудня 2016, неділя

Україна потрібна Європі. Хорватський консул на прикладі своєї країни розповідає, як пережити війну

Україна потрібна Європі. Хорватський консул на прикладі своєї країни розповідає, як пережити війну
Івіца Піріч via facebook
Колишній хорватський футболіст, а зараз український консул Івіца Піріч відвіз на реабілітацію до Хорватії майже тисячу дітей з Донбасу і бійців АТО. Про війни у двох країнах він розповів НВ

Івіца Піріч – колишній хорватський футболіст, півзахисник і екс-гравець київського Арсеналу. 26 серпня 2016-го був призначений почесним консулом України в Хорватії. Вже два роки, практично, з самого початку війни на Донбасі, Піріч допомагає українцям, потерпілим у цьому конфлікті, повернутися до тями. За цей час він звозив на реабілітацію до Хорватії 900 осіб. З них 700 – діти-переселенці, сироти або ті, чиї батьки загинули від війни, ще 200 – воїни АТО. Всі витрати на реабілітацію Піріч бере на себе. «Ніколи не хотів брати жодної копійки з людей з України», - зізнається він.

В інтерв'ю НВ Піріч розповідає, як змінює людей реабілітація в Європі, коли Україна, нарешті, отримає безвізовий режим, і згадує, як переживала війну Хорватія.

- Чому ви вирішили допомагати українцям?

- Коли в Хорватії була війна, мені було приблизно 12 років. (Конфлікт на території колишньої Соціалістичної Республіки Хорватії в 1991-1995 роках, викликаний виходом Хорватії зі складу Югославії. Сербія хотіла створити на хорватських землях свою державу, - НВ). Я був такого ж віку, як ці діти, які їздять на реабілітацію в Хорватію.

Спочатку і бійки були між дітьми бійців АТО і дітьми-переселенцями. Але потім вони здружилися

Я роблю це, щоб діти відпочили, щоб побачили Європу, порядок, як люди живуть, щоб подружилися, були разом. Це діти переселенців разом з дітьми загиблих і поранених солдатів. Я вважаю, що українському народові треба бути разом, треба здружитися, треба жити. І не важливо, ти з Донецька, Києва, Запоріжжя чи Харкова – це все Україна. Діти дуже задоволені, військові теж.

- Що включає в себе ця реабілітація?

- Ця реабілітація проходить біля міста Спліт, звідки я родом. Там я домовився з готелями, щоб розмістити в них людей. Я їм робив, наприклад, різні турніри з футболу: хорватські діти проти українських, хорватські спецпризначенці проти українських військових. Акція триватиме, вона не зупинятиметься. Ми будемо робити стільки, скільки стане в мене сили.

- Вам хтось допомагає?

- Я співпрацюю з Мариною Порошенко, ще – посол України в Хорватії Олександр Левченко. Ще волонтери, наприклад, організація Серця кіборгів – вони збирають групу десь з півсотні чи сотню дітей, і ми їх привозимо в Хорватію. З Міністерством оборони працювали щодо військових.

У багатьох дітей-переселенців з Донецька і Луганська світогляд в голові – в напрямку Росії (мається на увазі проросійська позиція, - НВ), тому що їх сім'ї так вчили. Що потрібно жити в Росії, а не в Європі. А після цієї акції вони писали мені листи. Сказали, що потоваришували з дітьми загиблих і поранених солдатів, що вони не хочуть жити в Росії, що хочуть жити в Європі. А вони – майбутнє. Я вірю, що скоро вони повернуться в Донецьк, Луганськ і розкажуть вдома своїм друзям, як живуть люди в Європі, який там порядок, тому що, дай Боже, Україна скоро буде в ЄС. До речі, близько 90% з цих 900 осіб, які брали участь у програмі, ніколи раніше не бували за кордоном.


Ивица Пирич via facebook


- І багато таких, проросійськи налаштованих людей?

- Достатньо. Спочатку і бійки були між дітьми бійців АТО і дітьми-переселенцями. Але це було з самого початку, потім вони здружилися. Я думаю, це найважливіший крок цієї акції.

- Ви спілкувалися з ними? Про що вони говорять?

- Так, я зустрічався з ними щодня. Це відповідальність дуже велика – близько двох сотень людей зібрані в одному місці, треба стежити, щоб все пройшло добре. Привозив їх на морозиво. Кажу: «Дайте морозиво для всіх дітей». Продавець дивиться, там їх 150 осіб стоїть. Він каже: «Це все ваші діти?». Я кажу, так, всі мої. Було так смішно.

Звісно, діти розповідали свої історії, у когось загинув один із батьків або обоє. Ці історії дуже важко слухати, але їм потрібна підтримка. І я це роблю, скільки можу. Вони переселенці, але чекають, щоб ця війна якось закінчилася, щоб вони могли повернутися додому. Я теж вважаю, що це найважливіше для всієї України та українського народу – щоб люди не гинули більше, щоб якось сіли, домовилися.

- Ви вважаєте, можливо домовитися?

- У нас те ж саме було, і домовилися. Я вважаю, що можливо. У нас був той само сценарій.

Нам теж сказали, що приїхали до Хорватії захищати сербів від нас же, від хорватських «фашистів»

- Навіщо все це?

- Це політика, я туди лізти не можу, говорити, які там цілі переслідуються, теж. Але тоді у нас теж сказали, що приїхали в нашу Хорватію захищати сербів від нас же, від хорватських «фашистів». Те ж саме сказали і в Росії – що приїжджають в Україну захищати російський народ. Від кого, від чого – я цього не розумію. Ми були в такій же ситуації. Ми не воювали на території іншої країни, на території Сербії. Ми оборонялися, як і Україна. Українці не пішли воювати в Росію, це росіяни приїхали сюди і хочуть забрати територію України, це різні речі. Тому хорвати дуже розуміють українців і підтримують їх повністю. Вся наша країна підтримує Україну.

- Ви говорите, поїздка змінює світогляд у дітей. Але ж вони повертаються, а батьки – з такими ж поглядами, як і були. Конфлікту інтересів не виникає?

- Знаєте, як дитина: як батьки вчать, так вона і думає. Але коли вони побачили, як живуть в Європі, то змінили свою думку, і вони хочуть жити в Україні, тому що Україна скоро буде в цій самій Європі. Батькам більше не вдасться розповідати дитині, що там погано, тому що він все бачив, у нього фотографії є, він сам це бачив, на власні очі, сам це відчув, а не по телевізору.

- Як довго Україні ще треба йти до того, щоб стати європейською країною?

- Я вважаю, що Україна вже давно має бути в ЄС. Українці, як народ – нормальні, з ними ніяких ексцесів, фактично, це народ, який потрібен Європі. Європі потрібна Україна.

У нас в Хорватії дуже добре приймають український народ. Мій друг, Андрій Пленкович, дипломат, голова комітету парламентської співпраці між Україною і ЄС, скоро офіційно стане прем'єр-міністром нашої країни. Він мій дуже близький друг і людина, яка дуже любить Україну, допомагає в Брюсселі. І він дуже бореться за те, щоб українцям вже незабаром скасували візи в Європу.

- Саміт Україна-ЄС призначено на 24 листопада. Чи можна говорити, що про безві домовляться так скоро?

- Так, пан Пленкович теж сказав, що до кінця цього року вже має все вирішитися, безвіз запрацює.

Мене нещодавно призначили почесним консулом України в Хорватії і представником торгово-промислової палати України в Хорватії, Боснії і Герцеговині. І я дуже хочу, щоб хорватські фірми співпрацювали з українськими, і навпаки. Безвіз цьому допоміг би.

- Чи варто нам побоюватися, що після скасування віз українці масово поїдуть в Європу, в ту ж Хорватію, там шукати кращого життя? Адже тут зараз криза, війна...

- Ну, це завжди буде. Але у нас було те ж саме в країні, а потім Хорватія почала процвітати. Народ має зрозуміти, що керівництву країни сьогодні нелегко – з'явилися переселенці, багато грошей витрачається на армію, багато людей живе не в своїх домівках, безліч поранених тощо. Але мине небагато часу і, гадаю, Україна знову стане сильною країною.

До кінця цього року вже має все вирішитися, безвіз запрацює

- Скоро – це коли?

- Думаю, через два-три роки. Потрібно підняти економіку – може, не одразу на високий рівень, але, хоча б, так, як це було до війни.

- Для того, щоб підняти цю економіку, потрібно, як мінімум, закінчити війну і відновити ті території. Хіба це можливо зробити за три роки?

- Я думаю, так. Головне, щоб війна закінчилася. Мені здається, найважчий період в Україні минув, українцям зараз потрібно бути разом. Потрібно триматися один одного, тоді буде набагато легше.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: