11 грудня 2016, неділя

У президента залишилося менше 48 годин, щоб переконати Раду підтримати Конституцію. В хід пішла важка артилерія

коментувати
За дві доби до голосування Рада все ще розколота питаннями про статус окупованого Донбасу та посилення повноважень президента (див. інфографіку нижче)
Фото: Наталія Кравчук

За дві доби до голосування Рада все ще розколота питаннями про статус окупованого Донбасу та посилення повноважень президента (див. інфографіку нижче)

Вчора пізно ввечері нардепів обдзвонювали і запрошували в Адміністрацію президента на розмову, а частина депутатів знову мала бесіду з американським послом


Якщо б три – шість – дванадцять місяців тому обговорення питання конституційних змін йшло так само бурхливо, як в останні чотири тижні, все могло б бути інакше. Але вийшло за канонами "революційної доцільності" – не дуже прозоро, скандально, в атмосфері загальної підозрілості, недовіри та взаємних звинувачень.

Градус дискусії навколо питання за два дні до голосування (час Ч – 31 серпня) виріс настільки, що перші особи, президент і спікер, відкинувши церемонії, назвали "ворогами" вчорашніх союзників. Двоє головних "ворогів" – це лідери парламентських фракцій Самопоміч і Радикальна партія, які відмовляються голосувати за Конституцію. Персони Березюка та Ляшко, а разом з ними й усі, хто поділяє ту ж "антиконституційну" позицію, раптом встали в один ряд з Путіним і були затавровані агентами Кремля. Все це голосно і публічно – як один з інструментів переконання, яке йде повним ходом.

Головних аргументів на користь конституційної реформи, які транслює з телеекранів Банкова як ініціатор змін – кілька. Якщо Рада провалить законопроект – грошей більше країні ніхто не дасть, децентралізація помре у зародку і путінсько-терористичні війська вже ніщо не зупинить. Ну і хто не з нами – той, мовляв, проти нас і, значить, співучасник спецоперації Кремля.

Американський посол розповів нардепам, що, за оцінками спецслужб США, Росія не піде на відкритий військовий конфлікт у Донбасі через фінансові труднощі, стан її збройних сил, санкцій, а також стан української армії, яка зазнала серйозних змін за час війни

Вчора пізно ввечері, близько 23-00, тих нардепів, які все ще коливаються і виступають проти, обдзвонили і телефоном запросили сьогодні, у суботу, на 15-00 прибути до АП до президента для бесіди на ту саму тему.

Ще одна група нардепів знову-таки вчора побувала у резиденції посла США. Зустріч організував один з депутатів. Нагадаємо, що напередодні голосування за направлення законопроекту до Конституційного суду 16 липня з нардепами-противниками реформи зустрічалася заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд. Вона переконувала їх підтримати зміни, мотивуючи тим, що Україна просто зобов'язана виконувати мінські угоди, частина яких – пункт про Донбасі, що розколов парламент, бо інакше країна не зможе розраховувати на допомогу Меркель і Олланда, які підписалися під угодою.

Вчора посол Джеффрі Пайетт не був такий категоричний. Як розповів НВ один з присутніх на зустрічі, загальний зміст його слів зводився до того, що Україна має право самостійно вирішувати, міняти їй Конституцію зараз чи ні, виконувати мінські угоди чи ні. Але якщо "ні" – то для Вашингтона це дуже ускладнить його зусилля, спрямовані на підтримку України. Зокрема мова йде про тиск, який чинить Америка на Європу у питанні продовження/зняття санкцій стосовно РФ. При цьому посол підкреслив, що США не кинуть українців в будь-якому випадку. Також він розповів нардепам, що, за оцінками американських спецслужб, Росія так чи інакше не піде на відкритий військовий конфлікт у Донбасі через фінансові труднощі, стан її збройних сил, санкцій, а також стан власне української армії, яка зазнала серйозних змін за час війни.

Знову-таки вчора в Українському кризовому медіацентрі пройшов брифінг за участю десятка нардепів і десятка конституційних експертів. Останні, як було заявлено, повинні були озвучити переконливі аргументи "за" і "проти" зміни Конституції. Сеанс переконання проходив перед об'єктивами півдесятка телекамер. Але противників конституційних змін серед експертів чомусь не виявилося. Всі присутні, частина яких безпосередньо брала участь у конституційному процесі, на питання, чи проголосували б вони самі за законопроект, відповіли "так" (деякі – з застереженнями). Лише один "утримався". Словом, анонсованого плюралізму думок не сталося і, судячи з усього, не передбачалося.

Проблемних точок, що розділяють як політиків, так і всіх, хто хоч трохи заглиблювався в тему, як і раніше дві – статус окупованого Донбасу та посилення повноважень президента.

Чому критики реформи бачать особливий статус Донбасу там, де автори президентського законопроекту намалювали децентралізацію, НВ докладно писало на початку тижня. Якщо коротко – вони побоюються, що під соусом децентралізації і конституційної реформи Адміністрація президента намагається реалізувати мінські угоди – в завуальованій формі надати особливий статус Донбасу, провести широку амністію для бойовиків і вибори і взяти на себе утримання цих умовно підконтрольних Києву територій. Неоднозначне трактування внесеного з колін пункту про Донбас закладає в документ таку невизначеність, наслідки якої не можуть ані передбачити, ані гарантувати самі автори закону.

При цьому претензії пред'являють не тільки до суті змін, але і до форми: Конституція писалася непрозоро, незрозуміло ким, під тиском Заходу і Москви, а сам процес був кулуарним, непублічним і "мутним". Останнє – це цитата одного з нардепів коаліції. Чомусь після революції здавалося, що процес укладення нового соціального договору між суспільством і державою має описувати якесь інше слово.

Контраргументи, які зруйнували б перераховані "міфи", і на Банковій, і у досвідчених конституціоналістів, які брали участь у написанні закону, є. Наскільки переконливо вони звучать, судіть самі.

Головний – в законі немає формулювання "особливий статус Донбасу". Є – "особливості здійснення місцевого самоврядування". Причому з акцентом на слові "здійснення". Тобто самоврядування буде в усіх областей однакове, а ось здійснюватися в Донбасі воно буде якось неоднаково.

Це "неоднаково" буде регулюватися окремим законом (що і виписується у Конституції), і, як запевняють співавтори законопроекту, зовсім необов'язково в бік розширення повноважень. Якраз у Донбасі повноваження місцевої влади можуть бути урізані, тому що Донбас, мовляв, не маючи того ж таки західно-українського історичного досвіду самоврядування, ще не готовий їх реалізувати в такому великому обсязі. Зокрема, такий цілком логічний аргумент вчора на брифінгу висловив один з експертів. Питання в тому, наскільки таке "привілейоване" положення співвідноситься з амбіціями сепаратистів і переговорним процесом навколо Донбасу.

Одночасно ті ж експерти-конституціоналісти визнають, що окремий закон, який буде регулювати самоврядування в Донбасі – це зовсім не обов'язково той самий закон, який вже прийнято у відношенні окупованих територій. Замість нього Рада може прийняти будь-який інший, у який, як визнав один з них, можна "впихнути" все що завгодно. Ту ж муніципальну міліцію, приміром. Під виглядом якої Луганськ і Донецьк зможуть сформувати власні озброєні загони.

Критики реформи побоюються, що під соусом децентралізації і конституційної реформи АП намагається реалізувати мінські угоди – в завуальованій формі надати особливий статус Донбасу, провести амністію для бойовиків і вибори і взяти на себе утримання цих умовно підконтрольних територій

Багато в чому суперечка між прихильниками і противниками змін ведеться на рівні формулювань, в які кожна з двох сторін вкладає власні смисли і прочитання, на рівні "ваше так проти нашого ні".

Якщо для Банкової питання зміни Конституції стоїть ребром як єдиний спосіб закінчити війну, то перевести цю суперечку у якесь конструктивне русло можна було б, супроводивши ці зміни пакетом законів, які розставлять всі крапки над "i", як відзначали вчора на брифінгу навіть прихильники реформи. В першу чергу, законом, який опише, що ж вкладається у поняття "особливості здійснення місцевого самоврядування на деяких територіях", а також інші спірні моменти. Тому що питання Донбасу в Конституції – не єдине, яке викликає різні трактовки і побоювання. Побоювання небезпідставні. Наприклад.

На тлі суперечок про те, чи є в Конституції особливий статус Донбасу, чи його там немає, якось згасла і відійшла на другий план дискусія навколо того, що те, що було названо децентралізацією, виписано в проекті закону як зміцнення владних повноважень президента. Найбільше в цій частині законопроекту дісталося майбутнім префектам.

В розумінні президента і його команди префекти будуть здійснювати скромну функції "нагляду" за органами місцевого самоврядування. Якщо ті, не приведи Господи, приймуть якесь рішення, що виходить за рамки закону – префекти будуть "сигналізувати" президенту, припиняти таке рішення і звертатися до суду з проханням дати оцінку. У критиків цієї норми зовсім інше тлумачення – в їх розумінні префекти будуть "наглядачами" президента у регіонах, князьками, які зможуть зупиняти рішення місцевої влади, що поховає всю ідею децентралізації.

У цьому місці також закладена деяка невизначеність, оскільки немає однозначного розуміння того, в які рішення зможе втручатися префект, а в які – ні. В Конституції написано, що префект, крім нагляду за додержанням законів, координації і організації діяльності територіальних органів місцевої влади та забезпечення виконання державних програм, буде здійснювати "інші повноваження, визначені Конституцією та законами України". Який зміст вкладається в такі його повноваження? Чи зможе він втручатися у питання виділення місцевою владою землі? Розподіл грошей на реалізацію проектів на кшталт прокладки доріг? Це питання, а також порядок призначення, функції і повноваження префектів будуть регулюватися окремим законом.

Наведемо простий приклад того, як "закон, який коли-небудь потім приймуть", може уточнювати, що мала на увазі Конституція. У проекті конституційних змін написано, що префекти будуть призначатися і звільнятися указом президента за поданням Кабміну. Теоретично це означає, що префекта вибирає уряд, а президент – лише затверджує. Однак, в розпорядженні НВ опинився вже написаний Міністерством регіонального розвитку законопроект про префектів, в якому сказано, що президент має право відхилити подану Кабміном кандидатуру "із зазначенням мотивів такого рішення". Тобто з формулюванням на кшталт "недостатньо компетенції/досвіду" президент може відправити у смітник будь-яке резюме, що його не влаштовує. В будь-якій кількості, до тих пір, поки Кабмін не подасть таке, що "влаштовує".

Ще один приклад. В тексті оновленої Конституції фігурує тільки префект. У проекті закону Мінрегіонрозвитку – вже прописані "структурні підрозділи префектур", "чисельність працівників префектур", "керуючий справами префектури" – тобто цілий апарат. Чим займатиметься цей апарат, якщо, наприклад, на порядку денному у префекта не буде стояти жодних державних програм? "Вороги" і критики вважають, що ця новостворена бюрократична армія буде в ручному режимі керувати районами та областями.

Крім цього, сам президент наділяється владою припиняти повноваження та рішення місцевих рад. Що означає, що децентралізація буде залежати від того, хто стоїть біля керма країни і як він своєю владою буде користуватися. Якщо орган самоврядування приймає акт, який видається президенту підозрілим, він припиняє повноваження органу і призначає тимчасового уповноваженого, одночасно звертаючись до Конституційного суду. В залежності від рішення КС президент відновлює або припиняє роботу органу. У використанні цього права президент не обмежений ні у часі, ні у частоті використання. Критики проекту Конституції вважають, що через прописані таким чином процедури місцева влада буде повністю залежною від глави держави навіть на рівні села.

"Префекти будуть правити на місцях, як феодали, а у президента будуть повноваження, які не снилися навіть Януковичу", – так описав ці повноваження голови держави один із співрозмовників НВ.

За день до того, як 1 липня президент вперше презентував конституційні зміни публіці, це заперечення НВ озвучило на зустрічі з однією з перших осіб АП. Відповідь була: "Ну, я сподіваюся, що український народ досить мудрий, щоб обрати правильного президента". У відповідь на язиці крутився рядок з пісні Слєпакова про нафту з загальним змістом а якщо ні?

Не претендуючи на вичерпний аналіз усіх тонкощів конституційних змін, НВ спробувало схематично зобразити всю повноту повноважень, яких після реформи набуде глава держави.

В цілому, за оцінками нардепів, 226 голосів, необхідних для прийняття конституційних змін у першому читанні у понеділок, 31 серпня, у Раді набереться. Чи знайдуться 300 до другого читання, яке має відбутися вже цієї осені – упевненості поки немає.

І наостанок ще кілька майже дослівних цитат з-поміж озвучених вчора на брифінгу тими, хто в цілому захищав конституційну реформу. Їх власні висловлювання підтверджують, що "щось пішло не так":

"Для президента питання децентралізації, на жаль, це лишень ремінь приводу для того, щоб виконати зовнішні зобов'язання"

"Розпочати процесс децентралізації можна і без конституційних змін, проте системний процесс все одно потребуватиме внесення змін до Конституції з часом" 

"Я, можливо, трішки вірю в те, що це [пункт про особливості самоврядування] – спроба перехитрити Росію, але це неправильний шлях"

"Ця Конституція – це не розвиток, але вона дає якісь перспективи"

"У законопроекті є кілька неправильних змін, які взялися невідомо звідки"

"Коли ми будемо сильні – це буде одне трактування [норм Конституції], коли слабкі – інше"

"Якщо ми думаємо, що можемо перехитрити росіян, то з часів того, що спалив Київ і зараз в Києїві закопаний, перехитрити їх було неможливо, тому що там сила".

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: