29 травня 2017, понеділок

У Південно-Китайському морі зіткнулися інтереси наддержав США та КНР

коментувати
Філіппіни спільно з США проводять навчання, виявляючи намір протистояти діям КНР, яка порушує баланс сил в Азії

Філіппіни спільно з США проводять навчання, виявляючи намір протистояти діям КНР, яка порушує баланс сил в Азії

У далекому Південно-Китайському морі зіткнулися інтереси найсильніших — завзятого й вічно голодного Китаю та США, що взяли на себе відповідальність за збереження світового ладу

Наприкінці 2012 року в Східній Азії вибухнув гучний скандал: В'єтнам і Філіппіни виголосили рішучий протест проти нових китайських паспортів із зображенням карти держави. Невдоволення Ханоя та Маніли викликала саме карта, на якій китайці включили до своїх територій архіпелаг Спратлі та Парсельські острови, на які в'єтнамці та філіппінці теж накидають оком.

Пекін на галас сусідів відреагував із олімпійським спокоєм. У заяві китайського МЗС із цього приводу було сказано лише, що "дизайн паспортів не спрямований проти будь‑яких країн", з якими КНР готова "вести діалог і підтримувати нормальні відносини".

У відповідь сусіди підійшли до проблеми творчо. В'єтнамці, наприклад, замість звичайних штампів почали заклеювати сторінки із забороненою картою своїми візами, а індійці, яких китайський дизайн теж обурив, ввели для туристів із КНР спеціальні печатки — із власною карткою поділу Гімалаїв.

Утім, усі ці маніпуляції не усунули джерела проблеми — китайських претензій на зображені в паспортах території.

Однак китайський паспорт — тільки частина біди. Невтамовні апетити Китаю в Південно-Китайському морі (ПКМ) пішли на лобове зіткнення з провідними зовнішньополітичними інтересами США. Амбітна Піднебесна прагне стати великою військово-морською державою, хоче контролювати води, через які проходить до третини всієї морської торгівлі світу. Водночас США категорично не сприймають введення будь-яких обмежень на свободу судноплавства в будь-яких міжнародних водах.

Американські військові експерти вже називають дії Китаю відверто провокативними, а знаменитий фінансист, філантроп і мільярдер Джордж Сорос, який не вирізняється любов'ю до перебільшень, вже попередив, що "вся ця історія може погано скінчитися".

Лінія з дев'яти точок

Формально-юридичною підставою китайської позиції є так звана лінія з дев'яти точок — межа, проведена на карті акваторії ПКМ урядом Гоміндану 1947 року. Після розгрому Японії, яка домінувала в регіоні до Другої світової війни, китайці вирішили не обмежувати себе у вимогах і оголосили своєю практично всю акваторію ПКМ разом із архіпелагом Спратлі та Парсельськими островами.

Тоді на це рішення світ не відреагував. А в Китаї точилася громадянська війна, свого флоту країна не мала, та й Тихий океан із усіма його островами та водами перебував під повним контролем ВМС США. Пізніше теж бракувало часу: у Пекіні запанував керманич Мао, він зайнявся внутрішніми справами, а незаселені архіпелаги його не цікавили.

Таким чином концепцію лінії з дев'яти точок ніхто не скасував. Про неї просто на деякий час забули.

Інтерес до островів повернувся на початку XXI століття, коли внаслідок низки змін у світі важливість розсипу пустельних островів і рифів одного разу злетіла до небес. По-перше, на шельфі ПКМ знайшли поклади вуглеводнів, що за обсягами потенційно перевершують саудівські. Для регіональних економік швидкого росту (передусім китайської) розробка родовищ гарантувала б непогані прибутки, а головне — повну енергетичну незалежність.


Филиппинские активисты протестуют против конфронтации сверхдержав США и КНР, затеянной в их регионе
Філіппінські активісти протестують проти конфронтації наддержав США і КНР, розпочатої в їхньому регіоні


По-друге, швидкий економічний розвиток країн Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) призвів до багаторазового — на порядки — збільшення обсягів морської торгівлі між ними та навколишнім світом. Через ПКМ щорічно проходить товарів і сировини на $5,3 трлн — це більше, ніж через Суецький і Панамський канали разом. Той, хто контролює це море, значною мірою контролює морську торгівлю всього регіону.

Для Китаю, що залежить від постачань сировини ззовні й експорту своїх товарів, принципово важливо, щоб ПКМ не виявилося зашморгом у чужих руках, який можна затягнути на його шиї. Хоча у Пекіна є ще один мотив — військово-стратегічна важливість ПКМ. Саме зараз Китай будує кілька авіаносців, а також вже спорудив кілька сучасних військово-морських баз на південному острові Хайнань. Саме там базуються підводні човни, які відіграють центральну роль у забезпеченні ядерного стримування.

Велика Піщана стіна

Карта в паспорті, що так обурила сусідів, — це не дешева провокація або бажання їх уразити, а реальне відображення китайського світогляду, громадської свідомості та політики влади. Для них острови в жодному разі не є спірними — це такий само Китай, як, наприклад, Пекін і Шанхай.

Міністр закордонних справ Ван Ї позначив позицію своєї країни щодо акваторії ПКМ так: “Суверенітет Китаю поширюється на неї повною мірою. А наша рішучість захищати свою територіальну цілісність непохитна, як скеля".

Те, що архіпелаги та ПКМ загалом нині перебувають під повним фактичним контролем КНР, у країні сприймають як неприємний наслідок "приниження країни Заходом і Японією" в XIX і першій половині XX століття. Будь-який місцевий школяр знає, що Парсельські острови відкрито китайським мандрівником Чжен Хе ще в XIV столітті, а потім їх використовували для різних цілей китайські ж торговці, які возили світом порцеляну та шовк.

Позицію Пекіна з цього питання перед недавнім самітом Асоціації країн Південно-Східної Азії вичерпно сформулював китайський заступник міністра закордонних справ Лю Женьмін. “Тут нема про що говорити, — заявив він.— Якщо США порушать це питання, ми заперечимо, оскільки цей форум призначений для просування співпраці".

Американців така ситуація не влаштовує. Наріжний камінь зовнішньої політики США останніх ста років — це "забезпечення свободи судноплавства" в усьому світі. Численні американські флоти розгорнуті саме там, де пролягають найважливіші лінії морської торгівлі — в Середземному морі, Перській затоці та, звісно, біля берегів Східної Азії. Принцип свободи судноплавства для Вашингтона настільки фундаментальний, що саме його порушення Німеччиною і Японією свого часу призвело до вступу країни до Першої та Другої світових війн відповідно. І будь-які спроби Китаю (або когось іще) оголосити ту чи іншу акваторію "своєю" американці знищують у зародку.

Заяв КНР про те, що свобода судноплавства в ПКМ залишиться недоторканою, США не достатньо. Та й термін цей у двох країнах розуміють по‑різному: Китай поширює його лише на цивільні судна, а США – й на військові об'єкти.

Ми можемо стати на порозі третьої світової війни, - Джордж Сорос, американський фінансист і філантроп

Таким чином, у ПКМ зіткнулися провідні зовнішньополітичні інтереси США та Китаю. Останній за жодних обставин не має наміру відмовлятися від ПКМ, вважаючи його акваторію "своєю", а для США втрата цим морем статусу міжнародних вод стала б поразкою епохальних масштабів, що ставить під сумнів центральну ідею всієї американської зовнішньої політики.

У результаті КНР і США посилено нарощують військову присутність у регіоні. Причому китайці останніми роками створюють так звані факти на воді, займаючи крихітні острівці уздовж лінії з дев'яти точок і розширюючи свою територію.

Потім на нових, власне, островах створюють повноцінні військові бази зі штабами, казармами, складами, глибоководними гаванями, аеродромами, протикорабельними та протиповітряними батареями, радарними станціями та іншою військовою інфраструктурою.

Робота ведеться із властивою китайцям ретельністю: ланцюг "непотоплюваних авіаносців" на периметрі акваторії ПКМ зростає буквально на очах, і шість із них вже практично готові.

Командувач американським Тихоокеанським флотом Гаррі Гарріс назвав цей проект Великою Піщаною стіною, додавши, що темпи його втілення є безпрецедентними. Однак кораблі та літаки американського Тихоокеанського флоту й далі демонстративно літають і проходять у безпосередній близькості від намитих китайцями островів. У переговорах із незадоволеними китайськими диспетчерами американці заявляють, що ці води — міжнародні, тому китайський суверенітет на них не поширюється.

Американо-китайське море

У середині серпня стало відомо, що Пентагон має намір у півтора рази збільшити число своїх безпілотників, які здійснюють розвідувальні польоти над акваторією ПКМ. США підписали договір із Філіппінами про тимчасове розміщення своїх кораблів і військ на військовій базі Субік, із якої Америка пішла 1992 року.

Інфраструктура бази, побудованої самими американцями, дозволяє приймати кораблі та літаки будь-яких типів і розмірів. За її допомогою можна тримати під контролем усю західну частину акваторії ПКМ. На реконструкцію бази Пентагон виділив $230 млн.

Крім американських, на Філіппіни незабаром будуть спрямовані японські війська — у Токіо з Пекіном своя територіальна суперечка за острови Сенкаку (китайська назва Дяоюйдао) в Східно-Китайському морі. Тому і Японія вкрай стурбована зростанням китайських апетитів у ПКМ.

"Якщо розпочнеться конфлікт між Китаєм і одним із союзників США, наприклад Японією, не буде перебільшенням сказати, що ми станемо на порозі третьої світової війни", — заявляє Сорос. Також мільярдер вважає, що надання китайському юаневі статусу резервної валюти МВФ змогло б настільки щільно інтегрувати Китай до світової економіки, що будь-який постріл по США або їхнім союзникам означав би одночасний постріл по Китаю.

Наша рішучість захищати свою територіальну цілісність непохитна, як скеля, - Ван Ї, міністр закордонних справ Китаю

Однак, як зазначає Сорос, Вашингтон поки не готовий до появи в долара настільки потужного конкурента, як юань.

Утім, бажання розв'язувати війну нині не демонструє жодна зі сторін протистояння. Китай, попри всю його міць, останніми місяцями відчуває серйозні економічні проблеми, пов'язані з волатильністю фондових ринків та уповільненням темпів зростання економіки. США по вуха зайняті внутрішніми проблемами і спробою домовитись про нормалізацію відносин із Іраном, а у В'єтнаму, Філіппін та інших країн регіону просто немає сил змагатися нині із Китаєм.

Ситуація, однак, може суттєво змінитися, коли Китай завершить створення ланцюга військових баз на периметрі ПКМ і введе над його акваторією Зону ідентифікації повітряних суден (ЗІПС) — перший крок до встановлення фактичного суверенітету. За словами китайського експерта із зовнішньої політики Фен Чжана, до такого кроку КНР підштовхують американці та їхні союзники, провокуючи китайців візитами своїх військових кораблів і літаків.

Коли китайська ЗІПС над ПКМ працюватиме (Чжан у цьому не сумнівається), то будь-який літак, що пролітає крізь неї, буде зобов'язаний назвати себе, мету та маршрут свого польоту — це загальносвітова практика. Якщо ж повітряне судно відмовляється виконати ці вимоги диспетчерів, воно автоматично потрапляє до категорії потенційно небезпечних, на його перехоплення направляються винищувачі.

Далі події можуть розвиватися за різними сценаріями. Якщо голова китайського МЗС не блефує і його країна справді готова "з усією рішучістю захищати свій суверенітет", то, наприклад, американські та/або японські розвідувальні літаки стануть першою і найочевиднішою метою для ППО Народно-визвольної армії Китаю. А далі події можуть піти за сценарієм, описаним Соросом.

Матеріал опубліковано в НВ №31 від 28 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: