5 грудня 2016, понеділок

Теракт у Стамбулі: Туреччину примушують до війни проти ІД

Вторгнення в Сирію з метою ліквідації Ісламської держави здатне принести Ердогану цілу купу плюсів
Фото: veteranstoday.com

Вторгнення в Сирію з метою ліквідації Ісламської держави здатне принести Ердогану цілу купу плюсів

Вбивство 42 людей у стамбульському аеропорту штовхає Ердогана до початку війни з непередбачуваними наслідками

«О, Стамбул! Ти дозволив безбожності розповзтися своїми вулицями, гріх наповнив твої проспекти і вулиці. [За це] ти, немає сумнівів, будеш підкорений». Саме в таких виразах апологети Ісламської держави відгукувалися про найбільше місто Туреччини від початку минулого року, коли «режим віровідступників» в Анкарі почав активно співпрацювати з США в боротьбі проти ІД. Ісламісти, до речі, воліють називати цю співпрацю «протиприродним союзом з хрестоносцями».

Відтоді офіційна позиція ІД полягає в тому, що Туреччина – це ісламська держава, яка перебуває під владою «західних безбожників» і їхніх місцевих маріонеток в особі чинного президента і уряду. Однак це ставлення склалося не відразу.

Період залицяння і неявної підтримки Ісламської держави в її боротьбі проти сирійських курдів з боку Анкари тривав до 20 липня 2015 року, коли в Суручі на півдні Туреччини стався перший теракт, організований бойовиками ІД. На зміну таємній кооперації прийшла якась подоба холодної війни: турки обірвали зв'язки з ІД, але активно не втручалися в бойові дії на півночі Сирії. Втім, це тривало недовго. Після низки обстрілів турецьких міст з контрольованої ІД території Анкара санкціонувала завдавання транскордонних артилерійських ударів по об'єктах ісламістів. Війна з холодної перетворилася на обмежену.


52860959

Сьогодні, 30 червня, у Стамбулі відбулися похорони загиблих у теракті в міжнародному аеропорту Ататюрка


Теракт у Стамбулі, який коштував життя 42 людей і здоров'я – ще двомстам, завершив і цей період в історії відносин між ІД і Туреччиною. Тепер війна буде відкритою і повномасштабною. Президент Реджеп Таїп Ердоган – людина авторитарна, жорстка і не схильна прощати тих, хто відкрито кидає йому виклик. Особливо настільки зухвалий виклик: теракт стався в аеропорту Ататюрка – одному з найжвавіших в Європі, що символізує всі досягнення Ердогана за час його правління: економічне зростання, туристичну популярність, глобальні зв'язки і сучасну модель розвитку ісламської країни. Таке просто не може залишитися безкарним.

Більше того, зараз на президента чинитиметься потужний тиск з боку місцевих еліт і громадської думки. Усі вимагають не просто провести арешти, зміцнити кордони і посилити заходи безпеки в аеропортах, але і покарати терористів там, звідки їм віддавалися накази – у місті Ракка. Неофіційна столиця Ісламської держави, що стоїть на березі Євфрату в північній Сирії, розташована лише за 80 кілометрів від кордону з Туреччиною. За належного бажання і підготовки турецька армія (друга за чисельністю в НАТО) змогла б подолати цю відстань за дуже короткий термін – кілька місяців, якщо не тижнів. Спокуса почати подібну операцію буде дуже велика, тим більше, що до її проведення все готово: турецькі війська (включно з танками і артилерією) кілька років маринуються в безпосередній близькості від сирійського кордону, чекаючи наказу наступати.

(Тут можна подивитися карту з нинішньою розстановкою сил у конфлікті)

На користь проведення військової операції свідчать ще дві дуже важливих обставини. По-перше, це швидке просування курдських формувань, що діють в північній Сирії, назустріч одне одному. Якщо Туреччина не зробить ніяких дій, то скоро вздовж її південного кордону (від Ірану до майже Середземного моря) з'явиться безперервне і вороже курдське утворення, яке блокує Анкарі сухопутний доступ до всього близькосхідного регіону. Вторгнення, спрямоване проти Ісламської держави, дозволить не тільки жорстоко покарати організаторів стамбульського теракту, але і не допустити створення єдиної курдської квазідержави. Якщо турецькі війська будуть просуватися строго по території, що перебуває під контролем ІД, то курди будуть розсічені навпіл. При цьому міжнародне співтовариство ні в якому разі не засудить подібне втручання. Навпаки, Туреччині всі будуть аплодувати стоячи.


Фото: www.huffingtonpost.gr

Якщо Туреччина не зробить ніяких дій, то скоро вздовж її південного кордону з'явиться вороже курдське утворення. Фото: www.huffingtonpost.gr


Друга обставина, що сприяє початку такої операції – це оформлене примирення Ердогана з Росією та Ізраїлем – двома країнами, які мають чималі вагу та вплив у регіоні взагалі і в Сирії – зокрема.

В умовах тривалого конфлікту з Москвою Анкара не могла б вільно застосовувати свою авіацію в небі над північною Сирією, оскільки після знищення російського Су-24 турецькими винищувачами Кремль пообіцяв збивати будь-який турецький літак над територією Сирії. Тому застосування Анкарою авіації загрожувало прямим військовим зіткненням з РФ. Оскільки цього ніхто не хотів, турецька влада повністю відмовилася від польотів бойової авіації над Сирією, обмежившись лише розвідувальними польотами вздовж кордону, але над своєю територією. Примирення з Москвою дозволить зняти це обмеження, суттєво спростивши життя своїм наземним військам.

Ізраїль безпосередньо в сирійській війні не бере участь, але без урахування його позиції нікому не рекомендується літати над країною, оскільки ізраїльтяни обґрунтовано і надзвичайно серйозно дбають про власну безпеку. В умовах напруженості, що тривала, Єрусалим міг би неправильно витлумачити присутність збройних турецьких літаків поблизу власних кордонів. Тепер, після нормалізації відносин, всі можливі непорозуміння зняті, можна літати.

Отже, вторгнення в Сирію з метою ліквідації Ісламської держави здатне принести Ердогану цілу купа плюсів. По-перше, суспільство з глибоким задоволенням сприйме помсту за своїх співгромадян, по-звірячому убитих в аеропорту. По-друге, просування військ на південь дозволить не дати курдським формуванням з'єднатися і надасть Анкарі можливість взяти участь в обговоренні адміністративно-політичної конфігурації післявоєнної Сирії. По-третє, розгром ІД – це великий плюс в карму особисто Ердогана, який переживає період досить нерівних відносин з США і Євросоюзом. Барак Обама, Ангела Меркель, ймовірно, не будуть носити його на руках, але відповідне бажання у них, безумовно, з'явиться.

Ну і головне: перемога над хтонічним злом, що загрожує всьому світу, відновлення відносин з сусідами і партнерами, ліквідація загрози створення «курдської стіни» на південному кордоні виведе Ердогана в розряд найавторитетніших світових лідерів і приведе до зростання популярності на батьківщині. Це, своєю чергою, відкриє шлях до реалізації своєї давньої мрії про відтворення величної Оттоманської імперії з самим собою на чолі – новим султаном, хранителем ісламу, вершителем доль світу тощо... За таку перспективу можна і повоювати.


60fa77b3bc69530854b5eddc3008adf1

Можливий турецький наступ неминуче буде проходити через місто Дабік, у північній Сирії, місце останньої битви людей в хадісах


Все це зараз виглядає дуже привабливо, але є одне «але» – ірраціональне і спірне, однак дуже істотне. Можливий турецький наступ неминуче (просто з географічних причин) буде проходити через місто Дабік, розташоване в північній Сирії. А саме це місто згадується в хадісах (життєписі пророка Мухаммеда) як місце останньої битви людей, в якій зійдуться «сили халіфату» і (цитата) «війська Риму». Згідно з пророцтвами, ця битва запустить цілий ланцюг подій, фіналом яких буде День Суду і кінець світу. Власне, весь сенс існування Ісламської держави – це реалізація цього пророцтва з наступним потраплянням всіх правовірних, які воювали на її боці, в рай, а відступників і невірних, відповідно, у менш приємні місця.

При всій повазі до Ватикану і швейцарських гвардійців, вираз «війська Риму» в сучасному світі мало що значить. Пропагандисти ІД, зіткнувшись з цією проблемою, вивели дві рівнозначних інтерпретації. По-перше, цей вираз у них означає просто «війська західних країн», тобто сили європейських і північноамериканських армій. По-друге, мова йде саме про Туреччину. Річ у тому, що в часи, коли писалися хадіси, для арабів «Римом» була Візантійська імперія з центром у Константинополі. Зараз якраз у цих само місцях розташована Туреччина, яку ісламісти вважають спадкоємицею Візантії. (До речі, дуже спірне твердження, але для пропаганди годиться).

Таким чином, поява турецької армії у міста Дабік означатиме майже дослівне здійснення стародавнього пророцтва, що, своєю чергою, спричинить низку неприємних для всього світу наслідків. Перше і, мабуть, головне. Людей, готових повірити в швидке настання кінця часів, по всьому світу куди більше, ніж багатьом здається. Коли вони побачать явний знак того, що до Дня Суду залишилося зовсім недовго, сумніви в автентичності халіфату відпадуть. Одні, кинувши все, відправляться на війну, допомагати своїм (згідно пророцтва в битві біля Дабика правовірні повинні перемогти). Інші, присягнувши на вірність халіфу, підуть з автоматом на дискотеку або з бомбою в аеропорт (концертний зал, театр, etc.). На жаль, 80-86 відсотків людей в будь-якій країні світу і за будь-якого режиму схильні до впливу пропаганди, тому терор може захлеснути всю планету. Крім того, сам Дабік ісламісти вже давно перетворили на неприступну фортецю, за яку вони будуть битися буквально до останньої людини. Взяти його одразу буде вкрай непросто.

Фактор Дабіка може перетворити буденну антитерористичну операцію на глобальну кризу з абсолютно непередбачуваними наслідками. Тому Реджепу Таїпу Ердогану треба тричі подумати, перш ніж починати (або не починати) військову операцію проти Ісламської держави.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: