10 грудня 2016, субота

Світ Дутерте. Майбутнє XXI століття визначить вбивця і ґвалтівник

коментувати
Президент Філіппін Родріго Дутерте

Президент Філіппін Родріго Дутерте

Китай і США схопилися за прихильність президента Філіппін, який виявився здатним змінити глобальний розклад сил

Президент Філіппін Родріго Дутерте – політик у вищому ступені неортодоксальний. Він взагалі не соромиться висловів, майже щодня видаючи такі фрази, що у непідготовленого слухача виникають серйозні сумніви в його притомності.

Він висловлював жаль, що не перебував у банді, яка згвалтувала і вбила австралійську проповідницю («вона була така гарна!»), розповідав, що був в «ескадронах смерті», які масово вбивали «поганих» людей, хвалився, що називає американського посла «педерастом», запевняв, що може за одну ніч переспати з десятками жінок, публічно обізвав президента США Барака Обаму «сучим сином», а також із задоволенням порівнював себе з фюрером нацистської Німеччини («Гітлер убив мільйони євреїв, я вб'ю мільйони наркоманів»). Список висловлювань, що межують з безумством  можна було б продовжувати до безкінечності – Дутерте любить поговорити на різні теми.

До певної межі всі його витівки й ескапади, викликаючи обурення у світі, все-таки залишалися суто внутрішньою справою Філіппін. Зрештою, Дутерте переміг на чесних і вільних виборах. Раз вже захотіли громадяни цієї країни такого собі президента – то чому б і ні, нехай зможуть насолодитися усіма принадами життя з очевидно буйним главою держави. Але в останні тижні проблема почала набувати і міжнародного значення. Причому дуже і дуже серйозного.

Головним пунктом програми Дутерте, обраного президентом лише в травні цього року, була боротьба зі злочинністю взагалі та наркомафією – зокрема. Він дав поліції «зелене світло» на відстріл (у буквальному сенсі слова) всіх відомих торговців наркотиками та їхніх покровителів у владних структурах. Населенню він звелів виловлювати злочинців і відводити їх у поліцію. В разі опору – вбивати на місці. Родзинкою цього плану була повна відсутність у ньому будь-яких посилань на правосуддя, дотримання процедур і подібних «дурниць», до яких звикли у цивілізованих країнах. Фактично, президент запровадив у своїй країні порядки Дикого Заходу.

Кількість злочинів, пов'язаних з наркотиками, дійсно скоротилася. Зате число вбивств і позасудових розправ злетіло в космос. Жертвами «ескадронів смерті» стали численні бізнесмени, які не бажали ділитися власністю, невірні чоловіки і дружини, просто звичайні люди, які чимось не догодили учасникам цих ескадронів. У країні здійнялася справжня хвиля терору. Все, що відбувається, шокувало не тільки місцевих правозахисників і активістів, але й багато країн Заходу. Дутерте став об'єктом жорсткої критики з боку іноземних дипломатів і політиків, після чого з його боку і посипалися всякі нехороші епітети на адресу критиків. Власне, і Обамі дісталося саме за це.


53043474_01

Студенти протестують проти кампанії президента Дутерте, яка призвела до 3500 смертей


При цьому країни, в яких права людини, незалежні суди і презумпція невинності вважаються нікому не потрібними надмірностями, на викрутаси Дутерте дивилися з розумінням і навіть співчуттям. Філіппіни і справді загрузли в злиднях і безправ'ї, викликаних тотальною корупцією, неймовірним рівнем злочинності і всесиллям наркокартелів. Що робити – відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів. У Росії, Китаї та інших азіатських диктатурах ніхто і слова не сказав поперек філіппінського лідера. Навіть більше, пропагандистські ЗМІ цих країн наводили його в приклад «як треба чинити», з натяком, що у них самих повна демократія: «ескадронів смерті» немає, тож радійте, пацаки!

Філіппіни з дня своєї незалежності були союзником США, між ними навіть діє угода про взаємну оборону. Американці завжди були гарантом незалежності цієї країни, хоча й чинили найпотужніший вплив на її внутрішні справи. Однак Дутерте, зіткнувшись з дуже холодною реакцією Вашингтона на свої вчинки і заяви, почав дедалі активніше «троллити» США. За його словами, Філіппіни збираються обмежити військову співпрацю з Пентагоном, припинити проведення традиційних спільних з американцями навчань, а також вступлять у «торговельно-економічний альянс з Китаєм і Росією». Він підкреслив, що розривати угоду з США про оборону від 1951 року Маніла не збирається, але все-таки пошукає собі й інших партнерів у світі.

По суті справи, Дутерте пішов по стопах президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який при збереженні формально союзницьких відносин з США, бомбить в Сирії американських союзників, проводить політику в стилі африканського диктатора, товаришує з Володимиром Путіним і шантажує Європу відкриттям кордонів для біженців. Але якщо з Ердоганом ще якось можна домовитися (при всіх своїх диктаторських замашках він все-таки залишається досить раціональною людиною), то з абсолютно «феєричним» Дутерте це буде зробити зовсім непросто. Що ще гірше, Філіппіни в XXI столітті будуть володіти не меншим, а навіть більшим геостратегічним значенням, ніж Туреччина.

Майже всі американські фахівці одностайні в думці, що Китай стане головним суперником США вже в найближчі десятиліття. Пекін вкладає трильйони(!) доларів у створення транспортних та інформаційних коридорів через всю Євразію з виходами на Близький Схід, Європу і Північну Африку. Вони будують порти на пакистанському узбережжі Аравійського моря і тягнуть до них залізниці через Гімалайські гори. Вони оптом скуповують африканських диктаторів разом з їхніми країнами та природними ресурсами, вони навіть підбираються до США, інвестуючи мільярди в Латинську Америку.

Але при всьому цьому Китай залишається стратегічно «замкненим» у своїх прибережних морях. Вихід у світовий океан швидко зростаючому китайському флоту закриває ланцюг з острівних союзників США – Японія, Тайвань, Філіппіни, Сінгапур. Китайці притиснуті до свого узбережжя, їхній флот без проблем може виходити тільки в акваторію Південно-Китайського і Східно-Китайського морів. Все. Далі на схід – частокіл островів, що належать країнам, у яких США угоди про військову співпрацю, закріплені американськими ж військовими базами.

Пробити хоча б одну прогалину в цій стіні – одне з найважливіших завдань китайської зовнішньої політики. Саме тому КНР запекло сперечається з Японією за володіння архіпелагом Сенкаку (Дяоюйдао – кит.). Володіння навіть однієї з цих практично неживих скель могло б перетворити прибережний китайський флот в океанічний, відкривши йому доступ в Тихий океан. І японці, і американці прекрасно це розуміють, тому категорично відмовляються розглядати китайські претензії на ці острови, заявляючи, що відсутній сам предмет спору.

У цьому сенсі поява на Філіппінах нетрадиційного президента з яскраво вираженою нелюбов'ю до США – це справжній подарунок долі для Китаю. Пекін вміє задобрити навіть тих африканських лідерів, хто вживає опозиціонерів за вечерею, тому з пихатим, надутим і хтивим Дутерте не має виникнути проблем. Китайські товариші піднесуть йому все, що той забажає – від мільярдних інвестицій в економіку до батальйону незайманих в спальню, лише б філіппінський фюрер прогнав зі своєї країни американців, замінивши їх однією-двома-базами Народно-визвольної армії Китаю. Подальше вже буде справою техніки – китайці скуповують на пню всю місцеву політичну й економічну еліту, навічно прив'язавши Філіппіни до себе.

Для Китаю це було б щось із серії петровського «прорубання вікна в Європу», тільки зведеного в десятий ступінь за своїм значенням і без використання військових методів – здійснення найважливішого стратегічного завдання держави з використанням мінімальних ресурсів.

Для США – навпаки. Перехід Філіппін під китайське управління був би гіршим, ніж російський прапор над чорноморськими протоками: Росія перебуває на етапі напіврозкладу, однак Китай динамічно і впевнено зростає. Його вихід у відкритий океан здатний кинути реальний виклик американському лідерству в загальносвітовому масштабі. Спочатку в економічному розумінні цього поняття, а потім – і у військовому.

Філіппіни, про які зараз згадують рідко і, часом, у комічному контексті, вже найближчим часом можуть стати ареною неймовірно напруженої американо-китайської боротьби за глобальне панування в XXI столітті. Дивно, але сутичка розгорнеться за прихильність людини, яка є сумішшю злого клоуна, підзаборного хама і, судячи з його власних слів, вбивці. В якійсь мірі, від настрою саме цього персонажа залежатиме те, як виглядатиме світ через 50-100 років.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: