18 листопада 2017, субота

Суспільство надало владі телескоп, яким та намагається забивати цвяхи. Мустафа Найєм про помилки влади та Заходу

коментувати
Промова Найєма була адресована учасникам Парламентської асамблеї НАТО-Україна, яка проходить зараз в Києві
Фото: zn.ua

Промова Найєма була адресована учасникам Парламентської асамблеї НАТО-Україна, яка проходить зараз в Києві

Нардеп називає три причини, через які країні за два роки не вдалось зробити ривок уперед та чим загрожує реалізація мінських домовленостей

Чому нам не вдалося провести відчутні реформи за два роки після Майдану? Я бачу три чинники:олігархічне минуле, популізм та Росія.

Про старі еліти

Ті радикальні реформи, на які ми сподівалися протягом останніх двох років, не сталися, й головна причина не в нестачі кадрів чи досвіду. Головна проблема полягає в тому, що політичний клас, який прийшов до влади так чи інакше пов’язаний з олігархічним минулим.

Коли починався процес формування нової політичної влади, заміть людей з Майдану за стіл переговорів запросили тих самих олігархів чи їхніх представників. Тоді всі хотіли стабілізації ситуації, але наразі це призвело до того, що традиція робити політику через олігархічні групи залишилася. Ми сподівалися на деолігархізацію, яку проголосив президент, але вплив Коломойського, Фірташа, Ахметова залишився. Їхні люди впливають на прийняття рішень в парламенті та в ЗМІ.

Фактично два роки тому громадянське суспільство надало владі телескоп, яким наразі намагаються забивати цвяхи. Це призводить до відчаю та втрати довіри.

На тлі інституційної слабкості влади розвивається популізм. Ті політики, які ніколи не були залучені до процесу реформ і не відповідали за прийняття рішень, використовують все для збільшення власного рейтингу: і відчай людей, і війну, і слабкість влади в боротьбі з олігархами. Так чи інакше ці політики є союзниками олігархів. Це вони протистоять зараз юридичній, судовій та енергетичній реформам.

Крім того, все те, що відбувається зараз в Україні не є наслідком Майдану, це наслідок війни. Хочу нагадати, що Майдан завершився в березні 2014 року і того самого дня почалася війна – Крим, потім Донбас. Прихід до влади тих людей, які прийшли, стався через необхідність захиститися від агресора, а не через бажання робити реформи. Найбільший злочин Путіна – це руйнування порядку денного Майдану.

Ті люди, які хотіли реформ, хотіли змін – не спромоглися привести своїх представників до влади, й ми отримали те, що маємо. Гальмування судової, правоохоронної та енергетичної реформи стається через брак коштів, бо їх левова частка іде на війну.

Про дефіцит підтримки збоку Заходу

В 1994 році ми погодилися знищити свій ядерний арсенал – дві тисячі ядерних ракет під гарантії США, Великобританії та інших країн. Коли в нас почалася війна – нам не надають навіть пістолета.

Нам дуже важко пояснювати виборцям, чому ми не можемо отримати допомогу НАТО. Причому, якщо порівняти допомогу, яку Євросоюз надавав іншим країнам – це буде дуже й дуже мало. Жодна країна Східної Європи не робила таких реформ, як ми, ще й під час війни.

Ми вдячні за ту допомогу, яка вже є. Але наразі ми зіштовхнулися з проблемою, яка може звести всі ці зусилля нанівець – це реалізація мінського процесу. Будь-які намагання проштовхнути через парламент зміни до Конституції призведуть до сутичок, в яких в першу чергу візьмуть участь популісти, олігархи та військові. В парламенті більшість людей, які не погодяться ні на який особливий статус Донбасу. Але весь час ми відчуваємо тиск з боку міжнародної спільноти.

Про позачергові вибори та тиск Європи

До чого можуть призвести позачергові вибори чи навіть чергові парламентські вибори за два роки? Рейтинги людей, які фінансували Януковича, які його підтримували, зростають. Вони грають на тому, що ми не можемо отримати допомогу Заходу, не можемо відстояти свою незалежність, не протистоїмо Росії.

За два роки ми ризикуємо мати парламент, в якому не буде проєвропейської більшості, потім – це буде уряд, який так само не матиме європейської спрямованості. І все це буде наслідком тиску наших європейських партнерів.

Ми розуміємо, що мінський процес є частиною переговорного процесу. Але мій брат наразі стоїть на передовій – в Авдіївці – і він щодня бачить смерть. В офіційних зведеннях не кажуть про сотні поранених та загиблих на передовій. Всі ці люди повернуться сюди. Не зможемо ми пояснити їм амністію, вибори чи якусь автономію Донбасу.

Подивиться, яка дискусія йде в парламенті. Там не обговорюють медичну, судову чи якусь економічну реформу. Найбільша ескалація іде по лінії фронту – Мінських угод, виборів на Донбасі.

Будь який тиск на президента чи парламент, на уряд, призводитимуть до дестабілізації. Немає сценарію, за яким Україна погодиться на вибори на території, яку ми не контролюємо. Я розумію, що ззовні це виглядає як компроміс. Але це не виглядає компромісом зсередини.

Немає ніякого перемир’я. Жодного дня, підкреслюю, жодного дня з моменту підписання Мінських угод по нашій території не припинявся вогонь з нашої ж території. Зараз нам кажуть, що звільнення Савченко, Солошенка, Афанасьєва та інших російських в’язнів може бути підставою для пом’якшення санкцій. Ми не на ринку. Чому звільнення наших людей, яких викрали з нашої ж території, може бути предметом обміну на санкції? Як це впливає на санкції, які накладали через окупацію Криму та війну на сході? 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: