6 грудня 2016, вівторок

Судні дні: суд на дні - спецпроект

коментувати
Судні дні: суд на дні - спецпроект
Фото: lb.ua
Судова реформа буде дієвою тільки тоді, коли судді отримають законодавчу і фінансову незалежність. Чи можливо подолати цю залежність за нинішніх умов?

Ще минулого року в селищі Магдалинівка на Дніпропетровщині померла жінка. Дитина залишилася фактично сиротою, адже батько від виховання малої відмовився. Дівчинку взяла до себе бабуся. Але біда не ходить сама. Магдалинівка – один з двох райцентрів України, де не працює суд. Не працює від слова «взагалі» - не може розглядати справи й ухвалювати рішення, бо тут не лишилося жодного судді з законними повноваженнями. «Тепер ми не можемо позбавити батька батьківських прав, а бабуся не може оформити опікунство над дитиною. Тобто не може отримати всі пільги, належні їй як опікуну», - бідкається редакторка районної газети «Нове життя» Наталія Попович.

Про парадоксальну ситуацію з районною Фемідою пані Наталія писала в газеті вже не раз. «Уже більше року так – живемо без суду. Люди не можуть розлучитися, поділити майно, відсудити аліменти, адміністративні штрафи… У злісних порушників дорожнього руху не можна забрати права. Взагалі, це нонсенс просто», - зітхає Наталія Олексіївна.

Станом на зараз у Магдалинівці вже більше 800 нерозглянутих справ, цивільних і адміністративних. Кримінальні – ті направляють у суди сусідніх районів – у Царичанку, Петриківку, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, навіть у дальший Павлоград.

«Тій дитині ми гроші збирали, щоб допомогти одягтися. Навіть прокуратура збирала матеріальну допомогу», - розповідає пані Попович.

Авжеж, Магдалинівка – не без добрих людей. Але в райцентрі вже стомилися писати листи «нагору» - в область, у Кабмін, у Верховну Раду – з проханням виправити неподобство. «Але хура й досі там. Ніхто нам нічого навіть не обіцяє. Не знаю, з чим це пов’язано в Києві», але я бачу, що долі людські нікого не цікавлять. Вони там ділять незрозуміло що, а прості люди залишаються в заручниках», - констатує Наталія Попович із «Нового життя».

Ситуація з судочинством у її смт – наслідок політичної залежності конкретних суддів. Водночас це лише один із прикладів недолугості судової системи України загалом.

Виправити перекоси та водночас започаткувати комплексне очищення вітчизняної Феміди – завдання судової реформи, яку цього тижня розглядатиме Верховна Рада. Ідеться про амбітну й ризиковану справу: схвалити паралельно законопроект №3524 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що потребує принаймні 300 депутатських голосів, та імплементаційний щодо цієї реформи проект закону «Про судоустрій і статус суддів» (№4734) - хоча б простою більшістю. Саме ці голосування визначать, чи буде запущено невідворотні процеси в реформуванні української системи правосуддя задля незалежності, відповідальності та доброчесності суддів; чи з’явиться надія на справедливість в Україні та окремо взятій Магдалинівці.

Проблеми перших «п’ятирічок»

Казус Магдалинівки – проблема так званих суддів-«п’ятирічок». За чинним законодавством, служителі Феміди спершу призначаються на п’ять років, а потім – у разі позитивного вердикту Вищої кваліфікаційної комісії суддів – парламент затверджує їх на посаді довічно. Однак система дала збій у масштабах всієї держави.

«Закон не дає відповіді для такої ситуації. Тут законодавець сам не передбачив випадку, коли він не виконуватиме повноважень, які йому належать», - коментує Володимир Кравчук, суддя Львівського окружного адмінсуду та президент Асоціації розвитку суддівського самоврядування.

За його словами, в Україні – два суди взагалі без діючих суддів і майже 40 судів – у зоні ризику, там є лише один суддя.

«Ця проблема створена штучно. У цих судах є судді, які обіймають штатні посади, але вони не здійснюють свої повноваження, тому що закінчився 5-річний строк їх призначення. Далі, за Конституцією, Верховна Рада за поданням Вищої кваліфкомісії повинна обрати цих суддів безстроково. Натомість деякі судді вже понад два з половиною роки чекають такого обрання. Парламент тримає абсолютно не передбачену законом паузу і не приймає рішень суто з політичних міркувань», - розповідає суддя Кравчук.

«Після Майдану в них (депутатів) були зауваження. Спочатку вони не вірили рекомендаціям старої Вищої кваліфкомісії. Тепер, коли оцінки суддям вже рік як дає нова Вища кваліфікаційна комісія, парламент все одно їх не призначає. У Раді кажуть, мовляв, не можемо брати на себе відповідальність за цих суддів. Таким чином, з кожним днем чи місяцем повноваження в частини суддів у різних судах закінчуються. Загалом таких назбиралося вже близько 800», - каже Володимир Кравчук.

Він сам – один із таких «безробітних» суддів. Чекає рішення ВР уже понад два роки. Тим часом усім «нечинним» суддям набігає платня – 10 мінімальних зарплат, або майже 14 тисяч гривень. Загалом за період «невизначеності» вони отримали майже 200 млн. грн. посадових окладів. Дехто з суддів помер в очікуванні, при цьому їхні колеги з повноваженнями змушені працювати «за себе і того хлопця» з відповідними наслідками для темпів і якості розгляду справ. Перевантаженість судів призводить до порушення термінів розгляду справ, а значить, порушення міжнародної Конвенції з прав людини.

«Відповідальна за це винятково Верховна Рада України», - заявляє шанований у середовищі правників суддя Кравчук, який у період вимушеного простою зайнявся активною громадською діяльністю та разом із колегами створив ГО «Асоціація розвитку суддівського самоврядування».

Подолати політичну залежність суддів

«Та реформа, яка надійшла на розгляд Верховної Ради, частково дозволяє деполітизувати процеси призначення суддів. Адже, відповідно до конституційних змін, парламент усувається від процесу обрання, і це великий плюс», - визнає Володимир Кравчук.

За його словами, якби реформа вже діяла, згадані 800 суддів не «зависли» б у ситуації невизначеності. «Судді були б призначені одразу безстроково», - констатує Кравчук.

 «У реформі є ще багато моментів, які посилюють суддівську незалежність. Хоча сказати, що судді повністю позбавляються залежності, я теж не можу. Бо все ж лишаються вагомі повноваження президента. Утім, можна говорити, що пропоновані кроки щодо зміни Конституції безумовно правильні», - цитата з Володимира Кравчука.

У тому, що реформу потрібно приймати, переконаний і адвокат Роман Маселко - член Адвокатської дорадчої групи та ради громадського контролю НАБУ. Роман супроводжує кримінальні справи щодо злочинів проти Майдану як представник потерпілих, також він - представник у Вищій раді юстиції, ВККС і Генпрокуратурі. Маселко послідовно домагається притягнення до відповідальності суддів, які ухвалювали незаконні рішення щодо учасників Революції Гідності. Він стверджує: «Хотілося б, щоб уся реформа була затверджена одразу шляхом змін до Конституції. Загалом, це однозначно краще, ніж те, що в нас є зараз».

Адвокат Небесної Сотні, Маселко відкидає твердження деяких політиків, зокрема Олега Ляшка, які кажуть, що зміни до Конституції в частині правосуддя «узурпують вплив президента Порошенка на судову гілку влади».

«Насправді ті механізми, які впроваджуються цією реформою, зменшують політичний вплив на суддів. Якщо зараз перших суддів-«п’ятирічок» призначає президент, то з реформою він це право втрачає. Так само Верховна Рада, яка наразі призначає суддів довічно. Раніше були факти, що, аби пройти через комітет, теж треба було «домовлятися», тільки вже не з адміністрацією президента, а з ВР. Тепер такого не буде. Усе вирішуватиме Вища рада правосуддя, а президент - лише підписуватиме рішення ВРП, маючи церемоніальні функції», - ділився Роман Маселко.

Як відомо, проект змін до Конституції України щодо правосуддя, розроблений робочою групою при Конституційній комісії рік тому, на різних етапах двічі отримував схвальні висновки Венеціанської комісії та врахував усі її суттєві рекомендації. Другого лютого цього року Верховна Рада слідом за схваленням Конституційного Суду попередньо схвалила зміни до Конституцій в частині правосуддя 244 голосами «за». Тепер проект 3524 має зібрати хоча б 300 зелених кнопок – інакше від реформи Основного закону в цій галузі доведеться відмовитись щонайменше на рік, а далі – заходити на нове коло з розглядом закону на двох сесіях ВР та іншими супутніми умовами.

Повторити «подвиг» поліції

Тим часом саме судова реформа – чи не найбільш запитана суспільством. «Без справедливих арбітрів будуть марними всі інші реформи, які відбуваються в Україні», - сказав у понеділок, 30 травня, на погоджувальній раді парламенту голова фракції БПП Ігор Гринів.

Згідно з травневим опитуванням Фонду  «Демократичні ініціативи» і Центру Разумкова, українські суди очолюють антирейтинг вітчизняних органів влади, яким населення довіряє найменше. Баланс «довіри/недовіри» Феміди в Україні сягнув мінус 72% (порівняно з -45% у 2010 році). Зовсім не довіряють судам 52% українців, переважно не довіряють – 29%. Довіряють різною мірою – в сумі трохи більше 9% опитаних. Нижче цього «плінтуса» в таблиці «Демініціатив» - лише засоби масової інформації Росії з їх 82%. «Чудовий» орієнтир для українського правосуддя.

«Очевидно, що потрібна реформа судів, причому дуже радикальна. Суддівська система, як і прокурорська, вкрай корумпована, і люди це розуміють», - коментує директор Фонду «Демініціативи» Ірина Бекешкіна.

Соціолог порівнює оцінку діяльності судів із різким поліпшенням ставлення українців до поліції: правоохоронці НПУ наразі мають ще негативний баланс (-4,5%), але за рік поліцейські записали собі до активу +50% народних симпатій. «Це значить, що за допомогою реформи цілком можливо змінити ставлення населення, причому дуже швидко… На реформу суддівської системи запит населення не менший, ніж на поліцейську», - пояснює Бекешкіна. За її словами, люди потребують не лише розповідей прокуратури про підозри й арешти – вони вимагають кримінальних справ, які буде доведено до результативних вироків суду, вимагають перевірки суддівських статків та очищення Феміди від корумпованих елементів.

«У нас є вікно можливостей, і це вікно не вічне. Якщо ми шансом не скористаємося, можемо завести процес у глухий кут», - зазначив того ж дня на «круглому столі» в Інституті Горшеніна заступник Глави Адміністрації Президента Олексій Філатов, який є Координатором Ради з питань судової реформи.

«Звільнити всіх» - крок до колапсу

Запропонована  модель є відповіддю на заклики «рубонути навідліг» - звільнити всіх суддів і почати будівництво судової системи з нуля.

«Це абсолютно неприпустимий спосіб проведення реформи, - пояснює суддя Кравчук. - По-перше, це не відповідає жодним міжнародним стандартам. Суддя – це окрема гілка влади, і його не можна звільнити просто так, поза процедурою відповідальності, без проведення індивідуального розслідування, без встановлення складу злочину або вагомого дисциплінарного проступку. Він однозначно поновиться за всіма канонами європейської практики. Тому якщо всіх суддів України одразу звільнити – а їх у нас більше 7 тисяч, вони за рік-два поновляться рішеннями судів, як наших, так і ЄСПЛ».

«Крім того, це призведе до паралічу судової системи. Якщо звільняти суддів, на їх місце треба добирати нових. Їх же не знайдеш на вулиці. Потрібен час на навчання, перевірку, затвердження», - каже Кравчук, знову відсилаючи до колапсу Магдалинівського району. Відповідно до «сценарію Ляшка», «Магдалинівським райсудом» тривалий час залишатиметься вся Україна. Адже протягом року наша судова система потребує розгляду 4,5 мільйона справ.

Натомість проект пропонує оптимальний у наших умовах шлях реформи. На конституційному рівні підвищується рівень відповідальності суддів, контроль за їх компетентністю і доброчесністю.

Чесні судді є, ви просто шукати їх не вмієте

«Відверто вам скажу – я далекий від думки, що всі судді корумповані. Мало того, я захищаю тих суддів, які не лише самі не є корупціонерами, а ще й борються з такими колегами та допомагають їх виявити», - каже адвокат і правозахисник Роман Маселко.

«На мою думку, мінімум 50 відсотків суддівського корпусу принаймні не є активними корупціонерами. Та й не завжди незаконні рішення є проявами корупції, - ділиться своїм досвідом Маселко. - Чому я так кажу? В часи Майдану всі незаконні рішення, які ухвалювали судді, – це були некорупційні, хоча й злочинні рішення. Це був просто тиск влади: їм давали вказівки, і вони розуміли, що не мають виходу. Тобто є певні умови, в яких треба мати сильний характер і мужність відмовити. Таких суддів (з умінням відмовляти), думаю, відсотків 15-20 – які не просто не беруть хабарі та не створюють таких умов, а ще й можуть протидіяти системі».

«Таких, що без хабара взагалі нічого не вирішують, - відсотків 10, не більше. Решта діють за принципом «дадуть – візьмемо, не дадуть – не візьмемо», - констатує адвокат.

Серед корупційних проблем нашої суддівської системи Маселко називає «вхід у професію судді», який сам по собі корупціогенний. Тому багато хто «страхується». У мене в банку був випадок, коли людина  брала валютний кредит для того, щоб стати суддею!» - сміється Роман Маселко, який донедавна очолював юридичний відділ великого банку.

Конституційні важелі для суддівського переродження

Як зміни до Конституції відіб’ють бажання конкретного судді брати хабарі за винесення певних рішень? «Основна проблема судової влади – не сама заангажованість, а те, звідки вона береться, - вважає Володимир Кравчук. - Вона береться із залежності суду й конкретного судді від чинників, які мають негативний вплив… Тому все, що відповідає ідеї підвищення незалежності судів – це автоматично веде до більшої об’єктивності, неупередженості суддів», - каже суддя, зазначаючи, що реформа передбачає такі механізми. Зокрема через передачу управління суддівським корпусом Вищій раді правосуддя, яка прийде на зміну Вищій раді юстиції. Таким чином, судова влада деполітизується; обмежуються можливості впливу політичних інституцій на суддю та органи, відповідальні за кар’єру служителя Феміди.

Для забезпечення стандарту незмінюваності суддів як однієї з гарантій їх незалежності пропонується скасувати інститут «призначення судді на посаду вперше» (на п'ятирічний випробувальний термін) та передбачити, що судді обійматимуть посади безстроково. Це призначення здійснюватиме президент, але лише за поданням Вищої ради правосуддя. При цьому повноваження щодо звільнення суддів та їх переведення з одного суду до іншого передаються ВРП без жодного стороннього впливу.

У законопроекті враховано рекомендації Венеціанської комісії щодо складу Вищої ради правосуддя - більшість із 21 її члена мають становити судді, яких обирає сам суддівський корпус. Передбачено, що 10 членів ВРП обиратиме з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, по двоє – призначатимуть і обиратимуть президент, Верховна Рада, з'їзд адвокатів, всеукраїнська конференція прокурорів, з'їзд представників юридичних ВНЗ та наукових установ. Голова Верховного Суду входитиме до складу Вищої ради правосуддя за посадою. Порівняно з нинішнім складом ВРЮ, у ВРП не буде членом генпрокурор та міністр юстиції.

Запропоновані принципи формування Вищої ради правосуддя відображають європейський стандарт, що застосовується до таких органів, де судді, обрані суддями («judges elected by their peers»), мають становити більшість його членів.

На деполітизовану ВРП, відповідно до висновків Вищої кваліфікаційної комісії суддів, лягає також відповідальність за поточне очищення судів. «Це одна з ключових змін щодо суддів, яких вимагає суспільство і які передбачені реформою, - зазначає Роман Маселко. - Підставою для звільнення судді є факт, коли він не може підтвердити законність джерел походження свого майна. Зараз такої підстави для звільнення немає. Також – за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (замість нечіткої підстави – порушення присяги, яке впродовж багатьох років неодноразово критикувалася експертами Венеціанської комісії, Ради Європи, суддями ЄСПЛ). Це ті ключові правила, які неможливо змінити без внесення змін у Конституцію».

На цьому варто наголосити: тих суддів, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, звільнятимуть за спрощеною процедурою.

Відповідно до пропонованих законопроектів, повноваження суддів-«п’ятирічок» припиняються по мірі закінчення «випробувального» терміну; їх подальше призначення відбуватиметься на підставі конкурсу.

Суддя Володимир Кравчук у своїх коментарях називає це «елементом політичної залежності».

Адвокат Роман Маселко заочно опонує: «Я згоден, що це несправедливо по відношенню до «п’ятирічок». Але за два роки моїх намагань очистити судову владу від злочинців і негідників через процедуру притягнення їх до відповідальності – прокуратуру, якщо вони вчинили злочини, або ВРЮ, якщо йдеться про інші проступки, - я чітко побачив, що це не працює. Із тих суддів, які порушували присягу під час Майдану, є лише 29 подань на звільнення, і то вони всі їх оскаржують. А звільнено фактично лише вісьмох.

Кримінальні справи на 300 суддів – на початковій стадії, і їх перспективи дуже туманні. Передано до суду лише сім справ, і вже є один виправдовувальний вирок. Судді замість того, щоб допомогти очистити суд від тих, хто його дискредитує, зайняли позицію максимального їх захисту. Більшість суддів знають про тиск і вказівки, які давалися суддям, але мовчать і не дають показів. Цим вони дозволяють злочинцям уникнути відповідальності. На жаль, для суддів кругова порука має більшу вагу, ніж верховенство права та довіра до суду. Фактично вони не дозволяють застосувати принцип індивідуальної відповідальності. Тому в суспільства й залишився по суті один вихід: бодай через «п’ятирічок» хоча б частково очистити судовий корпус».

Активна роль громадського сектора

Президент Асоціації правників України, адвокат, партнер VB PARTNERS Денис Бугай відзначає ще одну сильну сторону судової реформи: «Її впровадження відбувається із широким залученням громадянського суспільства та юридичної спільноти. Юридична спільнота присутня в Раді з питань судової реформи і має можливість доносити свої думки та пропозиції щодо законодавчих змін. Така транспарентність – безумовно, великий позитив».

Крім того, адвокат Бугай акцентує увагу на тому, що при Вищій кваліфікаційній комісії суддів впроваджується «новий серйозний інструмент у вигляді громадської ради». «Я не розумію, чому судді виступають проти нього. Якщо вони хочуть повернути довіру до судової системи, наявність громадського нагляду буде лише на користь. Цей процес спостереження планується на постійній основі, і це дуже прогресивна ідея», - зазначає адвокат.

Цей самий позитивний момент відзначає і Роман Маселко. За його словами, зараз громадськість жодним чином не залучена до процесу оцінювання суддів - вона може лише спостерігати на моніторах, коли ВККС проводить оцінювання, або звертатися з різними скаргами, без жодних гарантій, що їх буде розглянуто. «У нас деякі скарги на суддів уже більше року залишаються без розгляду. А закон, зокрема, передбачає створення Громадської ради доброчесності. Причому це можна зробити й без конституційних змін. Але мало створити Раду, їй треба дати реальні повноваження», - наголошує захисник потерпілих євромайданівців.

Операція «атестація»

Натомість до Перехідних положень Конституції заплановано внести норму щодо оцінювання суддів, запроваджену раніше в рамках Закону «Про забезпечення права на справедливий суд». «Таким чином, завдяки згадці в Конституції, можна буде припустити, що процедура кваліфоцінювання залишиться чинною назавжди», - зазначає голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Сергій Козьяков. За його словами, це – цивілізована європейська альтернатива популістському гаслу «звільнити всіх».

Первинне кваліфікаційне оцінювання, яке також називають «атестацією суддів», уже триває. «Хочеться, щоб воно йшло швидше. На мій погляд, суддівський корпус через Раду суддів України затягнув затвердження питань, які йдуть на кваліфоцінювання. Тому воно почалося пізніше, ніж планувалося. Водночас маю визнати, що і Вища рада юстиції, і Вища кваліфкомісія суддів показали, що вони достатньо принципові та виносять рішення щодо порушення присяги і норм доброчесності суддів», - каже адвокат Денис Бугай.

Пан Козьяков додає, що до процесу оцінювання суддів  пропонується додатково ввести два види декларацій – доброчесності та родинних зв’язків. Наприклад, суддя буде зобов’язаний розкрити інформацію про сімейні зв’язки з прокурорами, депутатами та ін. У разі відмови на суддю чекає дисциплінарна відповідальність.

Водночас суддя Володимир Кравчук визнає, що з такими темпами, як зараз, нинішнє первинне кваліфікаційне оцінювання триватиме декілька років.

За словами Кравчука, з початку атестації суддів апеляційних судів міста Києва та Київської області  її мали пройти 270 суддів, пройшло – приблизно 250. «Із них 15% - подали у відставку, не бажаючи брати участь в оцінюванні, 30% - не пройшли оцінювання (їх або відправили у школу суддів, або щодо них оголосили перерви в розглядах). Якщо суддя не може пояснити, наприклад, із яких джерел її чоловік купив авто, то в комісії виникають підозри. Така людина не проходить оцінювання. Найбільше питань виникає якраз щодо доброчесності, щодо декларацій про доходи», - констатує суддя Володимир Кравчук.

Тим часом Сергій Козьяков, крім інших реформаторських пропозицій, також акцентує увагу на зміні у вимогах до кандидатів на суддю: «Якщо зараз це 25 років і 3 роки стажу у галузі права, то в разі схвалення проекту буде 30 років і 5 років стажу. Це означає, що суддівський корпус стане старшим і більш досвідченим».

Восени має бути оголошений конкурс до переформатованого й чисельно розширеного Верховного Суду – головного в країні. «Там мають працювати люди з бездоганною репутацією, найкращі професіонали, що діють за принципом безумовного верховенства права… Внаслідок публічного конкурсу буде призначено понад 200  суддів. Більше того, претендувати на посади зможуть не лише судді зі стажем від 10 років, а й адвокати та науковці зі стажем понад 10 років. Це світова практика. В світі дуже часто суддею стає юрист, який працював адвокатом, професором чи навіть прокурором», - пояснює голова ВККС.

Також, за словами пана Козьякова, «конкурс на відбір кандидатів до Верховного суду має стати національним проектом: кандидати мають бути відомими, публічними, та не приховувати минулого. Лише тоді ми зможемо отримати суд нової якості, який матиме абсолютно іншу репутацію та викликатиме довіру».

Вірус втраченого імунітету

Дискусійним моментом реформи є суттєве звуження суддівського імунітету. Його пропонують обмежити виключно функцією відправлення правосуддя, в решті ситуацій суддя прирівнюватиметься до звичайного громадянина.

На думку деяких суддів, які беруть участь в експертному обговоренні реформи, імунітет судді – це теж одна з гарантій його незалежності. На сьогодні суддю, що б він не вчинив, не можна ні затримати, ні заарештувати без дозволу Верховної Ради. Надалі згоду на це даватиме Вища рада правосуддя. Це правильний крок. Але, відповідно до проекту реформи, існує загроза того, що суддю можна буде затримувати за інспіроване «вчинення тяжкого злочину» на місці цього «злочину». Тут треба дивитися на ситуацію через призму наших реалій та звички правоохоронців, кажуть представники суддівського корпусу.

Адвокат Денис Бугай зі свого боку вважає: «Я - за обмеження імунітету як мінімум на найближчий час. Можливо, років через п’ять ми зможемо повернутися до ширшого, класичного імунітету. Зараз його доречно звузити для посилення відповідальності суддів. Але справді потрібно знайти відповідь на ризик, аби цим не зловживали правоохоронні органи».

Адвокат констатує: «З одного боку, має бути належний інструмент притягнення судді до відповідальності, а з іншого – існує спокуса правоохоронців, які матеріально зацікавлені в конкретних судових процесах. Тож варто в цій частині передбачити баланс».

Як заплатиш, так і засудиш

І судді, і адвокати, і експерти сходяться на думці, що судова реформа не буде дієвою, якщо судді, крім законодавчої незалежності, не матимуть ще й фінансової.

«Перше – це матеріальне забезпечення. Ми маємо зробити суддю фінансово незалежним. Якщо суддя матиме гідне матеріальне забезпечення і водночас відчуватиме, що за незаконне рішення він уже протягом 10 місяців понесе покарання через звільнення – це значно змінить ситуацію», - каже Денис Бугай.

За словами Володимира Кравчука, зараз судді отримують приблизно від 13 тис. грн. (10 мінімальних зарплат мінус податки плюс доплати). «Але днями члени Ради суддів отримали проект закону про судоустрій, і там передбачені підвищені базові оклади суддів: для суду першої інстанції – 30 мінімальних зарплат, для апеляційної інстанції - 45, для Верховного Суду - 75. Додатково ще є надбавка за вислугу років (від 10% до 80% за стаж), за науковий ступінь (15 і 20%), за заняття адміністративних посад (ще 10%), за доступ до таємних документів», - розповів голова АРСС.

«Якщо такі суми будуть прийняті, я вважаю, це буде достойний рівень оплати праці. Він мав би усунути таку причину корупції, як відсутність фінансових умов для забезпечення елементарних потреб судді», - припустив суддя Кравчук.

На ваші прохання: Вищий антикорупційний суд

Президент Асоціації правників оптимістично налаштований щодо перспектив проведення реформи правосуддя через Верховну Раду. «Моє відчуття – зараз протягом місяця, на фоні всіх подій, звільнення Савченко і т. ін. - є всі шанси знайти більшість у 300 голосів під зміни Конституції в частині правосуддя. Якщо зробити реформу достатньо збалансованою і водночас достатньо радикальною, на що є запит громадськості».

Текст законопроекту №4734 «Про судоустрій…», який закликав ухвалити Петро Порошенко і який Верховна Рада включила до порядку денного у вівторок, 31 травня, також дає підстави сподіватися на широкий консенсус депутатів і щодо цього акта, і щодо змін до Конституції. У зареєстрованому проекті є принциповий момент: положення про Вищий антикорупційний суд. Саме на цьому зокрема наполягала фракція «Самопоміч».

У главі 4 («Вищі спеціалізовані суди») зокрема передбачено: «…У системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої інстанції з розгляду окремих категорій справ… Вищими спеціалізованими судами є: 1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності; 2) Вищий антикорупційний суд… Вищі спеціалізовані суди розглядають справи, які віднесені до їх юрисдикції процесуальним законом»).

Щоправда, для втілення в життя цієї норми потрібно буде ухвалювати окремий закон. Проектом 4734 наразі передбачено, що «Вищий антикорупційний суд утворюється та проведення конкурсу на посади суддів у цьому суді має бути оголошено протягом 12 місяців з дня набрання чинності законом, який визначає спеціальні вимоги до суддів цього суду».

Адвокат Роман Маселко, який у дискусіях навколо судової реформи займає сторону громадських активістів, визнає: «Так воно краще». Адже досі активісти, зокрема з Реанімаційного пакету реформ, намагалися пролобіювати створення спеціального антикорупційного суду бодай у рамках чинної системи – як палати в обласному суді Київської області – і далі вище по вертикалі включно з Верховним Судом».

За словами Маселка, попередньо обговорювалася пропозиція встановлення зарплати судді антикорупційного суду в розмірі від 60 мінімальних зарплат та обрання цих суддів незалежною комісією з 10 осіб.

«І це логічно. Адже, якщо подивитися на структуру, яка вибудовується, - є НАБУ, спеціально створений орган зі своїм законом, із конкурсним відбором, фінансовим забезпеченням, певною довірою; є Антикорупційна прокуратура, яка також створена з проходженням певних процедур, і є – звичайний суд. Тож якщо продовжувати логіку процесу, то має бути й спеціалізований суд, як мінімум із не меншим рівнем довіри, фінансування, гарантій, ніж у Національного антикорупційного бюро», - міркує Роман Маселко.

Матеріал підготовлено з ініціативи та за сприяння проектного офісу Національної ради реформ

 

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: