7 грудня 2016, середа

Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, розмірковує про користь товариських відносин українських президента та прем'єра

Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, розмірковує про користь товариських відносин українських президента та прем'єра
Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, а тепер один з найкращих фахівців з колишнього СРСР у Вашингтоні, розмірковує про втому Заходу від України і користь від товариських відносин українських президента та прем'єра

Американський дипломат Стівен Пайфер вважається у Вашингтоні одним з найбільш досвідчених експертів по країнам колишнього Радянського Союзу та контролю над озброєннями. Загальний стаж дипломатичної служби — 38 років, протягом яких цей випускник Стенфордського університету встиг попрацювати в Лондоні, Москві, Женеві та Варшаві, а з 1998 по 2000 рік обіймав посаду надзвичайного і повноважного посла США в Україні.

Сьогодні Пайфер є директором програм з контролю і нерозповсюдження ядерної зброї в одному з найбільш авторитетних аналітичних центрів Америки Brookings Institution. Його черговий приїзд в Київ НВ віднесло до хороших приводів для інтерв'ю.

  

— Через два роки після Майдану, незважаючи на підтримку Заходу, Україна так і не вирішила більшості своїх проблем. Наскільки близький той момент, коли США скаже: все, хлопці, робіть, що хочете, а ми вмиваємо руки?

— До цього ще не дійшло. Але мене турбує, що уряд зволікає з економічними реформами і боротьбою з корупцією. На Заході покладали серйозні надії на реформи в Україні після помаранчевої революції, але вони не виправдалися. Потім був Майдан — і знову розчарування. У якийсь момент виник феномен, який ми на Заході називаємо втомою від України. У США розуміють, що впровадження реальних змін — процес нелегкий і нешвидкий. Але якщо уряд буде тільки говорити і нічого не робити, врешті-решт, Захід може вирішити, що Україна "ремонту не підлягає". Такий ризик є.

— Як ви вважаєте, чого не вистачає українцям, щоб впроваджувати реформи? Чому у нас не виходить?

— Треба сказати, що Україна провела кілька дуже важливих реформ в останні роки. Але у мене склалося враження, що за минулі чотири-п'ять місяців темпи значно сповільнилися. А Україна не може собі зараз цього дозволити. Питання в тому, чи зможе новий уряд задати новий, прискорений темп. І, що особливо важливо почати боротьбу з корупцією. Тому що на Заході існує усталена думка, що в Україні мало що робиться в цьому напрямку.

— Вам доводилося спілкуватися з українськими олігархами? Якщо не секрет, яка їхня точка зору на події в країні?

— Так, доводилося. Деякі з них розуміють важливість руху на Захід, у них там власний інтерес. Але інші пробують залишатися в старій системі пострадянській, і саме вони намагаються утримувати політичну владу.

— Як ви оцінюєте новий Кабмін і той факт, що прем'єром стала людина з оточення президента?

— Це свідчення досягнення консенсусу у владі. І тут є, принаймні, один обнадійливий момент. У ситуації конфлікту між законодавчою і виконавчою владою, який ви спостерігаєте протягом останніх 25 років, "близькість" президента і прем'єра може стати гарантією просування реформ. Порошенко не зможе тепер просто зробити крок назад і сказати, що прем'єр-міністр робить щось не так. Він повинен бути зацікавлений у тому, щоб прем'єр-міністр був ефективним. Подивимося.

— Яка позиція Заходу щодо Кремля? На ваш погляд, чи можна одночасно розглядати Росію як загрозу світовій безпеці і як важливого стратегічного партнера, наприклад у боротьбі з тероризмом? Чи бачите ви гібридність таких відносин?

— Прийнято вважати, що США ділять світ на друзів і ворогів. Але Росія десь посередині — вона і не друг, і не ворог. Це складно, але у США та Росії є спільні інтереси, і вони не можуть не обговорювати їх, незважаючи на політичні розбіжності. Насамперед іранська програма, впровадження нової угоди про скорочення стратегічного наступального озброєння, можливий діалог і по сирійському питанню. У нас дуже великі розбіжності щодо України, але я думаю, що ми можемо продовжувати співпрацю. У Вашингтона немає ніяких ілюзій щодо Росії: наші очі широко відкриті. І заманити нас у пастку не так вже просто.

У Вашингтона немає ніяких ілюзій щодо Росії: наші очі широко відкриті

— Яка ймовірність, що санкції з Росії можуть бути зняті в 2016 році?

— Я абсолютно впевнений, що, поки Москва повністю не імплементує положення Мінська-2, Вашингтон не зніме санкції. Куди більш складна ситуація склалася в ЄС. Вони переглядають санкції кожні півроку. І ви повинні розуміти, що в ЄС є кілька країн, які хочуть повернутися до звичайних бізнес-відносин з Росією. Але я думаю, що санкції будуть продовжені, тому що це єдиний інструмент впливу на Росію. І Захід буде стояти на захисті українських інтересів. Основним їх гарантом в ЄС залишається Ангела Меркель.

— Чи вірите ви в те, що Мінськ-2 взагалі можна реалізувати?

— Я не бачу реалізації цих угод у найближчій перспективі. Тому що не думаю, що їх імплементації хоче Москва. У Кремлі не йдуть на переговори щодо врегулювання ситуації в Донбасі, для цього ппостійно потрібен тиск Заходу. Лідери сепаратистів теж кажуть, що ніколи не допустять відновлення територіальної цілісності України, а це суть Мінських угод. Але це єдиний договір, який у нас в буквальному сенсі слова є на столі, і нам варто на нього орієнтуватися.

Захід обережний з Росією через її ядерний статус. Кремль дійсно постійно погрожує ядерним кийком. На ваш погляд, це блеф чи реальна загроза?

— Цього — страх перед Росією як перед ядерною державою — дуже хочуть в Кремлі і просувають цю ідею. Але я думаю, що це необачно з їх боку. Застосування будь-якого класу ядерної зброї обернеться катастрофою, і проблема в тому, що вище керівництво в Кремлі, мені здається, не дуже добре розуміє це.

 

Матеріал опублікований в НВ №18 від 20 травня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: