10 грудня 2016, субота

Подарунки війни. Звільнена частина Донбассу нашпигована мінами і вибухівкою

ТАКА РОБОТА: У містечку Золотому, на кордоні між підконтрольною Україні територією і ЛНР, Сергій Бурдук шукає ворожі міни і розтяжки в складних польових умовах

ТАКА РОБОТА: У містечку Золотому, на кордоні між підконтрольною Україні територією і ЛНР, Сергій Бурдук шукає ворожі міни і розтяжки в складних польових умовах

Територія розміром з Бельгію — саме стільки земель у зоні АТО, щільно нашпигованих мінами і снарядами, належить очистити українським саперам. Піде на це близько 20 років

Маленьке містечко Луганської області з романтичною назвою Золоте. Від нього до розташування бойовиків ЛНР — приблизно 1 км. Зараз вздовж цієї лінії розмежування бригада чернігівських піротехніків Держслужби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) веде розмінування територій. До них ми і вирушили зі Слов'янська.

— Боїтеся? — запитує супроводжуючий нас підполковник Денис Чорний, співробітник департаменту реагування на надзвичайні ситуації (НС).

— Ні,— відповідаю йому.

— А я боюся,— несподівано зізнається він.

Причин для побоювань предостатньо. По-перше, бойовики не припиняють вести вогонь по українських позиціях. По-друге, ось уже півтора року військові і цивільні сапери в зоні АТО витягують з‑під землі і з поверхні десятки тисяч мін, ракет і снарядів, які не розірвалися.

Від цих "подарунків" війни страждає як місцеве населення, так і військовослужбовці. Найбільш небезпечні так звані розтяжки — гранати або вибухівка, які спрацьовують, якщо зачепити тонкий дротик, натягнутий поперек стежки чи дороги. Їх тут безліч — і не тільки в полях і лісах.

“У Лисичанську ми розтяжки знімали навіть у школах,— каже майор Роман Шутило, начальник групи піротехнічних робіт аварійно-рятувальної частини.— Ми також знаходили дитячі іграшки, в яких була захована вибухівка".

Щоб очистити тисячі квадратних кілометрів від наслідків війни, знадобиться не менше 20 років. І це ще відносно оптимістичний сценарій, який можливий при трьох доданках. Перше — припиняться всі бойові дії, в результаті яких поля донині засіваються мінами. Друге — сторони гарантують саперам безпеку проведення робіт на передовій. Третє — оснащення і фінансування операції стане на порядок вище і краще, ніж зараз.

Поки ж українські піротехніки приступили до розмінування 12 визначених Мінськими угодами інфраструктурних об'єктів — водогонів, ліній електропередачі, які перебувають на межі зіткнення з ворогом. Робота йде важко, позаяк бойовики регулярно порушують режим тиші, до того ж техніки для розмінування не вистачає.

"Коли цей "рускій мір" увірвався в Донбас, по дорозі він вкрав все що можна,— каже Єгор Божок, в. о. голови місії України при НАТО.— В тому числі і обладнання піротехнічних підрозділів. Ми про це повідомили в НАТО, і вони вирішили нам допомогти".

 

Війна і мир

1 березня біля селища Мирна Долина на протитанковій міні підірвався броньований Hummer. Троє військовослужбовців загинули на місці. А щоб врятувати ще двох, саперам довелося оперативно перевіряти під'їзди до палаючої машини щодо мін, забезпечуючи дорогу пожежникам.

Ми проїхали місце вибуху — це з'їзд з жвавої траси, де на місці військового Hummer цілком могли виявитися якісь цивільні Жигулі.

Старший прапорщик Сергій Бурдук розповідає НВ: пожежники боялися наблизитися до палаючій машині, поки все навколо не перевірили піротехніки. А ті, як каже 39‑річний сапер, таки знайшли поруч ще одну протитанкову міну.

Скільки їх ще є в навколишній місцевості, не знає ніхто. Тут йшли запеклі бої, при відході бойовики хаотично мінували за собою дороги і узбіччя.

Українські військові теж прикривали підходи до своїх позицій мінами, але при цьому складали точні карти закладок з описом типів вибухівки. Це значною мірою спрощує роботу Бурдуку і його товаришам по службі.

Зараз цей старший прапорщик у складі команди чернігівських саперів розміновує місця, де водопровідники закладають нові труби. По них питна вода піде в навколишні містечка та селища — Золоте, Гірське та інші.

Позиції бойовиків ЛНР — зовсім поруч. Поки ми спілкуємося з саперами, хлопки від пострілів з того боку раз у раз вриваються в бесіду. “Це місце вже півтора року — передній край оборони,— пояснює Андрій Велигоша, заступник начальника управління реагування на НС головного управління ДСНС.— Це дуже насичена територія. Вибухонебезпечна".

Небезпека криється тут не тільки безпосередньо на фронті. 29 жовтня 2015‑го в луганському Сватовому — а це фактично глибокий тил — сталася пожежа на складі, де зберігалося 3,5 тис. т боєприпасів. Оглушливі вибухи накрили мирну територію. 36‑річний майор Роман Шутило розповідає, що частини від ракет, які розлетілися, він знаходив за 20 км від місця пожежі.

Складність ситуації ще в тому, що незабаром після вибухів місцеве населення унадилося приходити сюди за металобрухтом — осколками і залишками підірваних боєприпасів. "Люди гинуть за метал",— цілком доречно цитує підполковник Чорний арію Мефістофеля з опери Фауст.

Щоб охочих поживитися бойовим металом було менше, в окрузі закрили практично всі приймальні пункти металобрухту. Біля складів — точніше, того, що від них залишилося,— цілодобово чергує міліція. Точніше, те, що від неї залишилося,— людей катастрофічно не вистачає.

  


ИДУТ НА ЗВУК: Старший прапорщик Евгений Андриенко (на фото слева) и его коллега Александр Ищук как минимум с 8:00 до 17:00 очень заняты. Чем? Видно на этой фотографии
ЙДУТЬ НА ЗВУК: Старший прапорщик Євген Андрієнко (на фото ліворуч) і його колега Олександр Іщук як мінімум з 8:00 до 17:00 дуже зайняті. Чим? Видно на цій фотографії


   
Поле чудес

За оцінкою Олега Бондаря, начальника управління організації піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування ДСНС України, на сході вони повинні перевірити і очистити понад 7 тис. кв. км. Це без урахування тих місць, де проводять розмінування військові сапери: ті працюють, наприклад, у селищі Широкиному в районі Маріуполя, яке нещодавно перейшло під контроль України.

Минулого року Міністерство оборони заявляло, що загалом належить обстежити на наявність вибухонебезпечних речовин 37 тис. кв. км. Це більше за площу Бельгії. Причому 60-70% засміченої території припадає на ліси. А в них найбільшу небезпеку становлять розтяжки, які складно виявити в заростях.

Шутило згадує, як під час проведення операції зачепив одну таку — дивом не підірвався. Так що навіть пильному оку важко розпізнати небезпеку. А вона тут на кожному кроці і в найнесподіванішій упаковці.

Божок з української місії в НАТО з жахом згадує міни у вигляді дитячих ляльок. “Я можу погодитися з тим, що на війні як на війні,— говорить він НВ.— Але вибухівка в дитячих іграшках — це по‑звірячому. Здебільшого таке зустрічається у Луганській області. У донецькому напрямку подібних знахідок начебто не було. Але це не означає, що їх там немає".

Рано-вранці 24 серпня 2015 року у Володарському районі Донецької області четверо хлопчиків у віці від 3 до 11 років знайшли у полі гранату. Принесли її у двір. Вибух стався на очах у дорослих. Наймолодший загинув. Інших з численними важкими осколковими пораненнями гуманітарний штаб Фонду Ріната Ахметова встиг доставити в лікарню. Діти вижили, але інвалідності їм вже не уникнути. Це не перший і, на жаль, не останній нещасний випадок в зоні проведення АТО.

Сапери змагаються зі смертю. Але їхня робота просувається повільно. З 7 тис. кв. км, про які раніше згадав Бондар, очищено всього 110 кв. км. На цій ділянці знешкодили та знищили 52 тис. одиниць вибухівки, зокрема артилерійські, протипіхотні, протитанкові міни, боєприпаси та замасковані під предмети побуту — газові балони, коробки з‑під цукерок. Бондар припускає, що на інших територіях приховані мільйони захованих боєприпасів.

Час від часу піротехніки знаходять саморобні фугаси біля зупинок громадського транспорту. Тиха війна в українському тилу не припиняється. Плюс до цього противник постійно підкидає в котел війни нову роботу для підопічних Бондаря. “Наші підрозділи чотири рази працювали в Станиці Луганській,— говорить він.— Тільки провели очищення населеного пункту — знову обстріл. І знову працювати треба".

  


МЕСТО ВЗРЫВА: Еще полгода назад здесь был склад боеприпасов ВСУ. После пожара и взрыва подопечные Романа Шутило извлекают неразорвавшиеся ракеты, гранаты и мины
МІСЦЕ ВИБУХУ: Ще півроку тому тут був склад боєприпасів ЗСУ. Після пожежі та вибуху підопічні Романа Шутила витягують розірвані ракети, гранати та міни


 
Ця сізіфова праця найбільш відчутна в найгарячіших точках сходу України, де служать військові сапери. В лютому під Маріуполем вони знешкодили близько 1 тис. вибухонебезпечних предметів, серед яких були міни, танкові снаряди, артилерійські боєприпаси. В районі нещодавно звільненого Широкиного бійці ЗСУ вже знешкодили сотні гранат, саморобні вибухові пристрої та інше.

У своєму протистоянні сторони зайшли занадто далеко, переконаний швейцарець Олександр Хуг, заступник голови моніторингової місії ОБСЄ в Україні. Він каже, що місія спостерігає, як мінні поля розростаються або відновлюються ті, що вже були знешкоджені.

“Цього тижня [першого тижня березня] сторони в Мінську перепідтвердили наміри [припинити мінування],— говорить Хуг НВ.— А також домовилися, що до 31 березня розмінують 12 пріоритетних зон з метою ремонту інфраструктури".

Але у швидкий хепі-енд не вірить ніхто.

Бондар відмовляється робити прогнози, коли Донбас буде очищений від мін і ракет. “Це треба запитати у наших сусідів: скільки ви нам ще закинете? — знизує він плечима.— Запитати у Росії: скільки у вас ще залишилося боєприпасів?"

  

Реставрація всього

Робота з розмінування водогону в містечку Золоте йде повільно. “Ви ж бачите, все заросло бур'яном,— бідкається Михайло Ільєв, командир чернігівського аварійно-рятувального спецзагону.— Болотисте місце. Хащі. Це не дозволяє проводити швидку перевірку. Можуть стояти розтяжки".

Однак ще повільніше йде робота з "розмінування" голів. Прямо за парканом 34‑річної Тетяни Солоненко та її 30‑річного чоловіка Миколи піротехніки за місяць витягнули 30 одиниць вибухонебезпечного матеріалу. На запитання, чи знають вони, хто мінував околицю, Солоненко моментально відповідає: "Нацики". Так місцеві називають Національну гвардію України. Потім господиня розповідає: "нацики" ґвалтують дворічних дітей та їхніх матерів, закладають вибухівку під залізничне полотно і ось зараз перекривають водогін, по якому йде вода в довколишні села і міста.

Солоненко здивувалася, дізнавшись, що водогін не перекривають, а на кошти міжнародного Червоного Хреста проводять. Поля не мінують, а розміновують. Ну, а про дворічних дітей — це у неї, як виявилося, випадково з язика зірвалося.

  


НЕТИХИЕ СОСЕДИ: Татьяна Солоненко, жительница Золотого, жалуется на "нациков", заминировавших все вокруг. С удивлением узнает, что украинские саперы обес­печивают работу по реконструкции водопровода
НЕТИХІ СУСІДИ: Тетяна Солоненко, мешканка Золотого, скаржиться на "нациків", які замінували все навколо. З подивом дізнається, що українські сапери забезпечують роботу з реконструкції водопроводу


 
Чорний розповідає, що в Донецькій області, в тому ж Слов'янську, населення набагато краще до них ставиться. Місцеві, наприклад, відремонтували автомобіль безкоштовно, попросивши лише якомога якісніше очистити Донбас від мін. Господар одного з продуктових кіосків взявся безкоштовно постачати піротехнікам хліб. Небагато. Але в зоні АТО і такий жест багато чого вартий.

Найбільша ж допомога надходить саперам від міжнародних організацій. Адже під час окупації бойовики знищили майже всі автомобілі та спецтехніку ДСНС. Ще частину обладнання при відступі вони повезли в Луганськ. А те, що збереглося, має лише відносну цінність: Бондар запевняє, що українське обладнання застаріло років на 30. Здебільшого воно було орієнтоване на пошук мін і боєприпасів періоду Другої світової. З актуальними завданнями справляється погано. Німці, французи, американці вже відправили великі партії сучасного спецобладнання. Божок каже, що НАТО вже передало українцям техніки приблизно на €1 млн.

Крім того, у Словаччині відкрили школу, де 150 українських піротехніків пройшли спецпідготовку. Шутило і кілька його підопічних, які ведуть роботи в Сватовому, якраз готуються відправитися туди на навчання.

Крім того, Київський політехнічний інститут спільно з норвежцями розробляє металодетектор з 3D-монітором. Прилад зможе сканувати грунт на глибину до 5 м — його аналоги, які є зараз на озброєнні українських саперів, глибше 1 м нічого не бачать. “Потужна річ,— каже Божок про українсько-норвезьку розробку.— Країни—члени НАТО з задоволенням замовлять і собі такий апарат".

 

Виправити помилку сапера

Всупереч відомому прислів'ю, що сапер помиляється тільки один раз, український сапер помиляється двічі. І перший — не при розмінуванні, а коли обирає професію. У середньому платня досвідчених піротехніків ДСНС, які працюють у зоні АТО,— 3 тис. грн. НВ спеціально перевів цю суму в європейську валюту і озвучив її Хугу — €100. "Я знаю, що на державній службі вони отримують зарплату, яку аж ніяк не можна порівняти з іншими країнами, з якими працює ОБСЄ",— розводить руками швейцарець.

Це не просто мало, це принизливо. Для порівняння: у Київському депо № 2 відкрита вакансія кондуктора тролейбуса — з зарплатою у півтори рази більше, ніж ставка сапера з 20‑річним стажем.

“Сто разів вже хотів кинути цю роботу,— каже Шутило.— Залишаюся через колектив, він у нас хороший. Хоча були і негідники, які пішли до сепарів. Зате залишилися ті, кому можна довіряти".

Колектив підтримує свого командира. Ніхто лопату або металодетектор не кидає, але надбавки до зарплати чекають. Розв'язати проблему гідної платні для саперів ДСНС, навіть в умовах нинішньої кризи,— не надзавдання. Хоча б тому, що їх в Україні — менше 500 осіб. Навіть якщо їм усім подвоїти платню, це потребуватиме від скарбниці додаткових 18 млн грн (€600 тис.) на рік. Сума навряд чи відутна для держбюджету. Приблизно еквівалент вартості двох-трьох новеньких броньованих Hummer — подібних тому, що 1 березня згорів біля селища Мирна Долина.

Але ж українські піротехніки ДСНС витягають з землі не тільки те, що з'явилося зараз, але і по 100 тис. бойових одиниць на рік часів Другої світової. Це приблизно по 200 на кожного бійця. "Ще з тієї війни не зібрали,— посміхається старший прапорщик Євген Андрієнко, потім киває у бік російського кордону і зауважує: А тут ще додали".

 

Матеріал опубліковано в НВ №11 від 25 березня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: