23 липня 2017, неділя

Смерть мажоритарки та кінець політичної реклами. П’ять змін до виборчого законодавства, які оновлять українську політику

коментувати
Виборча реформа була однією з головних обіцянок п'яти фракції колишньої коаліції, проте за два роки її навіть не розпочали
Фото: rada.gov.ua

Виборча реформа була однією з головних обіцянок п'яти фракції колишньої коаліції, проте за два роки її навіть не розпочали

За майже два роки роботи Верховної Ради восьмого скликання депутати не виконали одну з головних своїх обіцянок – змінити виборчу систему. Засилля «вічних» мажоритарників, сумнівні бізнесмени з корупційним минулим та нестабільна коаліція гальмують реформування країни.

Потрапити до парламенту через мажоритарний округ - питання грошей та зв’язків. Скандальний депутат Олександр Онищенко, який втік з України після звинувачень НАБУ в махінаціях з продажу газу з державних свердловин, за версією слідства вкрав від 2,1 до 3 млрд. Його двічі обирали на окрузі № 93 у Київської області, на виборах 2014 року він отримав близько 30 тисяч голосів. Для перемоги йому довелося привезти до міста Кагарлик американську кінозірку Жан-Клода Ван Дама. До того ж, з якихось причин не виставив кандидата на цьому окрузі Блок Петра Порошенка, який фактично мав зелене світло від електорату на виборах-2014.

Експерти назвали п’ять рішень, які дозволять позбутися у Верховній Раді «наглядачів за бюджетними потоками» та зроблять партії інструментом змін в країні, замість бізнес-клубу для лобіювання чиїхось корупційних інтересів.

1. Скасування мажоритарних округів

Серед 416 депутатів нинішньої Верховної ради понад 190 обрані на одномандатних округах. Перше, що кидається в очі – разюча нерівномірність прохідного бар’єру в різних регіонах України. Якщо екс-регіонал Юхим Звягільський став депутатом завдяки 1400 голосам виборців на Донеччині, то за активіста Майдану Володимира Парасюка на Львівщині проголосували понад 69 тисяч виборців. Причому Звягільський, колишній директор шахти ім. Засядько, був депутатом всіх восьми скликань Верховної Ради, пройшовши шлях від КПРС до Опозиційного блоку, а чотири терміни був депутатом від Партії регіонів.

Саме на одномандатних округах відбуваються найбільші порушення законодавства. Вся країна спостерігала за «битвою гречки» на 205-му окрузі в Чернігові рік тому, між Геннадієм Корбаном та Сергієм Березенком, а тітушки нинішнього депутата Олеся Довгого двічі нападали на технічних кандидатів від 102 округу на Кіровоградщині просто в приміщенні ЦВК.

В громадянській організації Опора, яка спостерігає за виборами з 2007 року, після парламентських виборів 2014-го року заявили, що 70% порушень під час кампанії було зареєстровано саме на одномандатних округах.

«В українських реаліях мажоритарна складова – це масові підкупи, зловживання адмінресурсом та деідеологізація кандидата. Отже, він – добрий господар і все. Одні й ті самі люди голосують за одну партію, а по мажоритаці обирають абсолютно протилежну політичну фігуру, орієнтуючись на обіцянки матеріального чи інфраструктурного характеру», - каже аналітик Опори Олександр Клюжев.

Зараз у Верховній раді коаліційні фракції БПП та НФ лобіюють збереження існуючої виборчої системи. Це не дивно, оскільки в президентській фракції 69 депутатів-одномандатників з 132 членів фракції, а в Народному фронті – 18 з 82. На позачергових виборах 17 липня ряди мажоритаників можуть поповнитися – на всіх семи округах, де проходитимуть довибори, є кандидати від обох партій.

Колишні члени коаліції також розділилися: Самопоміч виступає за пропорційну систему з відкритими списками, Батьківщина та РПЛ – за частково закриті списки.

«Мажоритарна система проявляє себе ефективно лише на нижньому рівні – селищ та районів. Логічно було б обирати депутатів парламенту за чисто пропорційною системою [партійні списки], а після завершення реформи децентралізації – запроваджувати її на нижчі рівні, аж до районів», - вважає експерт з виборчого законодавства та старший юридичний радник міжнародної організації IFES Денис Ковриженко.


Мітинги за впровадження відкритих списків проходили у Верховної ради вже не один раз. Фото: znaj.ua
Мітинги за впровадження відкритих списків проходили біля Верховної ради вже не вперше. Фото: znaj.ua


2. Обмеження телереклами та жорсткий контроль за витратами

На останні парламентські вибори учасники гонки витратили 650 млн грн, за даними мережі Опора. Експерти стверджують, що це лише офіційна частина витрат, оскільки до 80% легальних бюджетів партії-переможці витратили на телерекламу, а в офіційних звітах показали лише незначну частку.

«Безмежна політична реклама на виборах спотворює усвідомлений вибір громадянина. За її відсутності почнеться конкуренція ідей та змістів, а не просто грошей олігархів», - каже кандидат до нового ЦВК Євген Радченко.

Він визнає, що офіційні проплати за рекламу ризикують перейти в «джинсу» – приховану рекламу. Для цього працівникам ЗМІ та виборчим штабам доведеться створювати події, прописувати сценарії, а не просто крутити однотипні ролики.

Гонитва за телерекламою та білбордами роздула суми на вибори до астрономічних цифр. Так, один мандат депутата фракції Батьківщина «коштував» 6,4 млн грн, а члена Опозиційного блоку в Раді – 3,9 млн грн. І це тільки за даними офіційних звітів про витрати.

Обмеження телереклами дозволить не просто вирівняти баланс сил у Верховній Раді – це чи не єдиний спосіб прийти до влади новим партіям, які називають себе «антиолігархічними».

«Без обмеження політичної телереклами, гречка та медіа-підтримка олігархів й надалі будуть консервувати нинішню систему», - вважає співголова Демальянсу Світлана Заліщук.

Обмеження або заборона на телерекламу політичних партій існує в більшості країн Євросоюзу. В Румунії, де реклама на ТБ для партій та кандидатів під час виборчої кампанії заборонена, вихід на виборців через телеекрани та радіо компенсують дебатами. Правила цих дебатів жорстко прописані: ведучі мають бути неупередженими, кожен учасник має рівну кількість часу на виступ, а рейтинги промовців не можна показувати в прямому ефірі.

Офіційні обмеження на фінансування виборів в Україні існують: партії та блоки не можуть витратити більше, ніж 2,5 млн грн, кандидати – не більше 170 тисяч. На практиці, ані перевірити витрати партій, ані покарати їх за це всі ці роки в Україні було просто нікому.

«Доречно було б просто контролювати витрати партій чи кандидатів. Наразі у ЦВК просто немає таких повноважень, а правоохоронні органи нічого не роблять. Відтепер цим зможе займатися НАЗК, але штрафи, які вони можуть накладати – смішні, десь до тисячі гривень», - каже Ковриженко.

Довести підкуп виборців чи то партіями, чи то кандидатами по мажоритарних округах – вкрай важко. Так, з-понад 600 заяв про порушення законів під час виборчої кампанії 2014-го року, судовими вироками закінчилися менше 10.

Він розповідає, що коли за проблему взялися в Грузії – члени уповноваженого органу просто їздили на зустрічі з виборцями й рахували неофіційні витрати. Якщо партія влаштовувала «шашлик-паті», вони рахували кількість учасників, м’яса та напоїв, оцінювали ринкову вартість свята й подавали до суду, де порушників відчутно штрафували. «Іншого шляху просто немає», - підсумовує Ковриженко.

Читайте також: Біткоіни та війна екзит-полів: КВУ підбив підсумки місцевих виборів

3. Відкриття списків

Засилля телереклами та відсутність ідеології призвели до того, що українці звикли голосувати за яскравих лідерів, не звертаючи уваги на тих, хто йде навіть в перший десятці. Цим користуються партійні лідери, які або продають прохідні місця, або ставлять туди наближених осіб, не враховуючи їхню популярність чи професіоналізм.

Виправити ситуацію можна запровадженням відкритих списків. Це означає, що на виборах, після вибору партії, виборець зможе поставити галочку навпроти конкретного прізвища людини, яку він хоче бачити у парламенті. Ця ідея витає в українському політичному повітрі вже понад 10 років.

Місяць тому до Верховної Ради внесли свій варіант Виборчого кодексу колишній голова Комітету виборців України Олександр Черненко та спікер Ради Андрій Парубій. Чинний член ЦВК Андрій Магера розповідає, як може виглядати нова політична реальність, в разі його прийняття.

«Будуте створено не більше 30 виборчих регіонів, до складу яких зарахують нинішні 225 територіальних округів. Без обрання мажоритарників – ці округи стануть функціональною одиницею виборчого процесу, - вважає Магера. – По одному регіону партія зможе виставити 10-15 кандидатів за відкритим списком, його зможе очолити той кандидат, який набере більшість голосів в цьому окрузі».

Якщо після підрахунку голосів партія візьме по округу умовних 4,7 мандати – чотири лідери голосування підуть до Верховної Ради за регіональним списком. Залишки по регіонах плюсуватимуть й проводитимуть до Ради кандидатів вже по загальнодержавному округу.

Запровадження цілком відкритих списків, коли виборці будуть обирати «знайомі обличчя», може призвести до руйнації політичної системи, зауважують експерти.

«До списків братимуть лише зірок шоу-бізнесу, акторів та шахраїв, аби взяти більшість. Це буде та сама мажоритарна система, тому частину цього списку партії мають формувати без голосування за особистості», - каже Ковриженко.

4. Обмежити використання адмінресурсу

Крім безпосереднього незаконного втручання посадової особи в процес виборів, експерти відзначають ще одну проблему: кандидати в статусі посадової особи використовують державні чи комунальні ресурси у власних інтересах.

Наразі чиновники, які балотуються до парламенту, навіть не мають йти у відпустку на час виборчої кампанії, що збільшує поле для використання адмінресурсу. В 1998 група нардепів вже пропонувала внести у Виборчий кодекс поправку, за якою чиновник мав йти у відпустку на час виборів, але Конституційний Суд визнав це «правом, а не обов’язком держслужбовця».

«Це вважається обмеженням прав людини, що пояснюється двома аргументами: поточна діяльність влади не може припинятися на час виборів, але органи влади мають утримуватися від соціальних ініціатив під час виборчих кампаній», - пояснює Радченко.

Деполітизація державної служби має супроводжуватися жорстким контролем за кандидатами, які перебувають на держпосадах. Якщо ж керівник державного органу, якій балотується, примушує підлеглих агітувати за нього чи проводить зустрічі з виборцями в державному приміщенні, – це звичайний кримінальний злочин, який передбачає до п’яти років ув’язнення. Щоправда, жодного вироку з цього приводу в Україні ще не було.

«Україні варто запровадити не просто європейські виборчи практики, а забезпечити одну-єдину річ – невідворотність покарання за скоєні злочини. Без цього жодні практики не будуть ефективними, не те,що європейські», - вважає Радченко.

Для прикладу, в Латвії ризики втручання посадових осіб у виборчий процес прописали в дрібницях. Було надано можливість притягувати чиновників до відповідальності та відчутно штрафувати.


Результати місцевих виборів виводити мітингувальників з усієї України до будівлі ЦВК. Фото: argumentua.com
Результати місцевих виборів "вивели" мітингувальників з усієї України до будівлі ЦВК. Фото: argumentua.com


Читайте за темою: Як позбавити олігархів влади в Україні

5. Оновити склад ЦВК

Чинний склад ЦВК давно став «притчею во язицех». Крім закінчення строку повноважень два роки тому, комісія відома двома «виборами Януковича», ключовою роллю в провокуванні Помаранчевої революції, непоясненими статками більшості членів, та наявністю тих її учасників, хто підпадає під люстрацію.

В останній день травня членам ЦВК завдали ще одного репутаційного удару: нардеп Сергій Лещенко опублікував «чорну касу» Партії регіонів. Одна з найбільших статей витрат – майже $3 млн за 6 місяців 2012 року – Центрвиборчком.

Голова ЦВК Михайло Охендовський отримання грошей рішуче спростував, але НАБУ таки взяло у нього зразки почерку. Пройти поліграф скандальний чиновник відмовився навідріз.

«7 з 12 членів ЦВК обрані за квотою Партії регіонів, Комуністичної партії та Соціалістичної партії. Їх вже немає ані в парламенті, ані в активному політичному житті країни, і вони є прямими поплічниками РФ», - заявляв НВ в травні екс-нардеп Єгор Фірсов, якого цей самий ЦВК протягом дня, після рішення фракції БПП, позбавив мандата.

В листопаді 2015 року Реанімаційний пакет реформ звернувся з відкритим листом з вимогою призначити новий склад ЦВК, залишити в ньому з нинішнього складу лише Андрія Магеру, щодо якого відсутні «підозри у політичній упередженості чи непрофесіоналізмі».

«Таким членом ЦВК є Магера А.Й., який голосував проти сумнівних з точки зору обґрунтованості рішень ЦВК та висловлював окрему думку щодо багатьох спірних постанов Комісії», - йшлося у заяві активістів.

Епопея з призначенням нового складу ЦВК тягнеться другий рік. Після того, як парламентські фракції визначилися зі своїми кандидатами й передали їх на розгляд президенту. Президент Петро Порошенко проігнорував побажання одразу трьох парламентських фракцій – Опозиційного блоку, Батьківщини та Радикальної партії. Тепер подання президента лежить у Верховній Раді, але у депутатів не вистачає голосів ані для прийняття, ані для повернення його до Адміністрації президента.

«Ми пропонуємо президенту та шести фракціям парламенту з нуля почати процес висування кандидатів в члени ЦВК. Керуватися, в першу чергу, професійністю цих людей і залучити туди представників громадських організацій», - заявила вчора на прес-конференції заступник генерального директора Комітету виборців України Наталія Линник.

Експерти сумніваються, що депутати встигнуть розглянути та проголосувати за новий склад ЦВК на цій сесії. Але за наявності політичної волі та консенсусу, нова комісія все ж може з’явитися до кінця року. «Всі процедури можна пройти протягом осені. Так само, всі альтернативні проекти виборчої реформи вже зареєстровані в парламенті. Треба їх розглядати на Комітеті, аби голосувати за них вже восени», - підсумовує Магера.

Читайте також: Вперше за 25 років ми зазіхнули на "священну корову", вотчину олігархів – віце-спікер парламенту

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: