30 березня 2017, четвер

Система виштовхує, але не всіх. Екс-глава Адміністрації Порошенко - про те, що відбувається за дверима АП

Система виштовхує, але не всіх. Екс-глава Адміністрації Порошенко - про те, що відбувається за дверима АП
Борис Ложкін дає оцінку колишньому шефу Петру Порошенку, розповідає про договірняки у верхах і пояснює причини загального невдоволення владою

Медіаменеджер і бізнесмен Борис Ложкін отримав пропозицію від Петра Порошенка очолити Адміністрацію президента (АП), коли катався з друзями на джипі по пустелі. Відтоді, як він прийняв пропозицію свого друга і колишнього бізнес-партнера, минуло два роки. І Ложкін вирішив, що кабінет на Банковій тепер час міняти на щось інше. 29 серпня він оголосив про свою відставку. Цього ж дня президент віддав цю посаду Ігореві Райніну, колишньому голові Харківської обласної адміністрації. Скандалу з цією гучною політичною новиною не вийшло. Ложкін залишився в прекрасних стосунках з Порошенком, збирається допомагати йому й надалі, тільки в іншому напрямку. Колишній глава АП планує залучати в країну іноземні інвестиції і повернутися в бізнес. Правда, ще не знає, в який.

Своє перше інтерв'ю після відставки Борис Ложкін дає вже не в Адміністрації президента, звідки він поступово вивозить свої картини, а в італійському ресторані Piccolino о 8:45 ранку. За час годинної розмови Ложкін перерахував досягнення влади за останні два роки. Результатом своєї роботи він залишився задоволений. Однак, здається, так і не зрозумів, чому суспільство сильно роздратоване системою домовленостей "всіх з усіма", яку не вдалося зломити за минулі два роки.

.

 
П'ять запитань Борису Ложкіну:

Ваше найбільше досягнення?
Дочка.

Ваш найбільший провал?
Якщо говорити про бізнес, це газета Деловая неделя. Вона не витримала кризи 1998 року. Це був провал.

Чим ви пересуваєтеся в місті?
Позашляховик Lexus.  

Остання прочитана книга, яка справила на вас враження?
Кінець влади Мойзеса Наїма.

Кому б ви не подали руку?
Таких людей мало.

  

  

— Чому ви пішли у відставку?

— Я туди [в АП] приходив тимчасово. І в книзі [Четверта республіка. Чому Європі потрібна Україна, а Україні — Європа] писав, що розглядаю цю посаду як військову службу. Відбулася ротація в команді президента, в якій я залишаюсь у статусі його позаштатного радника. За сьогоднішніх умов я буду більш ефективний, займаючись інвестиціями. Тому що без економічного ривка всі інші зусилля будуть малоефективними. Та ситуація, в якій сьогодні перебуває економіка України, потребує серйозного економічного зростання, яке неможливо забезпечити за рахунок внутрішніх ресурсів. Нам потрібен великий приплив зовнішніх інвестицій. В середньому це близько $10 млрд на рік.

— Коли ви вперше сказали президентові, що хочете піти?

— Цього літа. Розмова була радше про те, що я хотів би сфокусуватися на інших завданнях.

— Ви вели переговори з великими бізнесменами, так званими олігархами. Хто тепер буде це робити? Новий глава АП Ігор Райнін? Чи це залишиться вашим полем діяльності?

— У функціоналі глави АП роль переговорів з великим бізнесом дещо перебільшена. Безумовно, я спілкувався практично зі всіма найбільшими бізнесменами країни, але мені здається, Ігор [Райнін] спроможний виконати цю функцію. Він показав у Харкові, де також є представники великого бізнесу, наприклад Олександр Ярославський, що може вибудовувати з ними нормальні робочі стосунки, не допускаючи конфліктів. Зрозуміло, що йому знадобиться час. Адже я майже всіх цих людей знав ще в минулому житті, тому мені було простіше.

— Чи не станеться так, що ви просто позбулися паперової роботи, пов'язаної з посадою глави АП, але фактично будете займатися тим само, що й раніше, тільки в іншій ролі?

— Двічі в одну і ту саму річку не входять. Робота з інвестиціями буде забирати багато часу. Це пов'язано з поїздками, зокрема і з далекими. Якщо треба буде з кимось переговорити, я завжди готовий підключитися. Але главою АП, безумовно, буде Райнін.

— Ви не станете сірим кардиналом української політики?

— Я взагалі до поняття сірі кардинали ставлюся з гумором. Ні, не стану. Мені бізнес ближче.

— Які ваші подальші плани в бізнесі?

— Точно чимось буду займатися, але поки що, образно кажучи, видихаю. Думаю, це будуть проекти, з яких можна побудувати велику, серйозну історію. Але сказати, в якій саме галузі, я зараз не можу.

— Чи збираєтеся ви повернутися в медіабізнес?

— Не збираюся. Не вважаю сьогодні це привабливою галуззю в країні.

— Куди ви вклали гроші від продажу Українського Медіа Холдингу?

— Є траст зі своїми інвестиціями. Це пасивні фінансові інвестиції. Я отримав пропозицію [очолити АП] якраз тоді, коли замислювався про те, куди вкладати. А пізніше, за ці два з чимось роки, навіть часу подумати не було.

  


АМЕРИКАНСКИЙ РЕВИЗОР: Петр Порошенко и Борис Ложкин показывают вице-президенту США Джо Байдену фото из АТО, висящие на стенах в Администрации президента
АМЕРИКАНСЬКИЙ РЕВІЗОР: Петро Порошенко та Борис Ложкін показують віце-президенту США Джо Байдену фото з АТО, що висять на стінах в Адміністрації президента


  

— Ви стали одним з ініціаторів приходу молодих, прогресивних бізнес-менеджерів в держкерування. Зараз багато хто йде з держсектора, причому з неприємним осадом. Система перемагає і виштовхує цих людей?

— Система виштовхує, але не всіх. Минулого року уряд змінив систему оплати для топ-менеджменту держпідприємств. Це дозволило залучити нових цікавих людей і зберегти ефективних менеджерів. Зараз топ-менеджери можуть легально заробити в українських держкомпаніях з мільярдними оборотами до $1 млн на рік, і це абсолютно нормально. На жаль, досі не вирішено питання підвищення зарплат на держслужбі, особливо для топових позицій. Цей процес потрібно довести до кінця. Європейські структури і низка приватних міжнародних донорів були готові виділити пристойні гроші для того, щоб підняти зарплати.

— І Кабмін, зокрема команда Яценюка, це заблокував...

— Одного винного знайти складно. Це точно не було усвідомленою дією. Я неодноразово порушував це питання з Яценюком, він його підтримував. В уряді ж всі зацікавлені, щоб професіонали продовжували працювати.

— Максим Нефьодов [заступник міністра економічного розвитку і торгівлі] вже відкрито заявляє, що незабаром збирається йти. Всі обговорюють тему підвищення зарплат, але цього не відбувається, і люди йдуть.

— Порушу це питання ще раз. Багато хто, як і я, приходили на держслужбу тимчасово і заздалегідь про це повідомляли. Той же Андрій Пивоварський [екс-міністр інфраструктури] одразу сказав, що готовий відпрацювати рік і після цього піти.

— Коли ви востаннє спілкувалися з Ігорем Коломойським і Рінатом Ахметовим?

— З Коломойським давно не бачився. З Ахметовим бачився в серпні — приблизно коли було оголошено про мій відхід.

— Тобто буквально зараз. А що обговорювали?

— Він просто зателефонував і заїхав дізнатися, що відбувається.

— Це ви примирили президента і Коломойського після затримання Геннадія Корбана?

— Мені здається, їх не потрібно було мирити, тому що між ними не було ніякої сварки.

— Та ну!

— Питання стосунків Коломойського і президента я ставив би радше Коломойському і президенту. Скажу інакше. За час моєї роботи на посаді глави АП я намагався знаходити компромісні і розумні рішення, які стосувалися зокрема і великих бізнес-груп. Я переконував президента і кількох інших представників української влади і бізнесменів, що краще вести коректні переговори, ніж нагнітати напругу, від якої точно нікому немає користі.

— Розкажіть, як проходять переговори з ключових питань. Наприклад, ні для кого не секрет, що депутатська група Відродження підтримала кандидатуру Юрія Луценка на посаду генпрокурора в обмін на те, що Роман Насіров залишився головою Державної фіскальної служби (ДФС). Як це відбувається? Віталій Хомутиннік [голова Відродження] звертається до вас і каже, що його група проголосує, тільки якщо Насіров залишиться? Можливо, він звертається до Ігоря Кононенка або безпосередньо до президента? Яким чином проходять переговори "голоси в обмін на щось"?

— Такі лінійні домовленості я рідко зустрічав. Все відбувається зазвичай трохи по‑іншому.

— Як?

— З позафракційними і фракційними депутатами зустрічаються різні люди. Щодо Луценка не пам'ятаю, хто зустрічався. Луценко з ними [депутатською групою Відродження] теж спілкувався. Наприклад, зустрічається Луценко, або представники фракції, або Віталій Ковальчук [перший заступник глави АП]. Зустрічаюся, наприклад, я і ще кілька людей. Ігор Гринів [голова фракції БПП] може теж прийти на зустріч. Потім виникає дискусія, дуже часто це просто домовленість — людину переконали, що в цей момент це найбільш правильне рішення. Інше питання, що після того, як це [голосування] відбулося, депутат-мажоритарник може заявити, що в його окрузі необхідно відремонтувати лікарню, побудувати дорогу. Тоді це вже питання до уряду.

— З мажоритарниками все ясно. А з депутатськими групами?

— Те ж саме, тільки складніше. Наприклад, група харківських депутатів [Відродження] ще в 2014 році зверталася з дуже простою проблемою — треба було добудувати станцію метро в Харкові. Якщо влада в змозі у цьому питанні допомогти, що поганого? До речі, нова станція метро відкрилася в серпні. Так, вони зацікавлені, щоб місто розвивалося. Зрозуміло, що вони зможуть пред'явити виборцю, що вони лобісти міста Харкова. Ну й молодці!

— Але є інший випадок — з Опозиційним блоком. Багато хто вважає, що Юрію Бойку та іншим депутатам цієї фракції вдається уникнути кримінального переслідування завдяки тому, що вони голосують за закони, вигідні владі.

— Я неодноразово зустрічався з Бойком. Жодного разу, принаймні при мені, питання з приводу кримінального переслідування він не порушував. Жодного разу.

— Погодьтеся, що Опозиційний блок складно назвати опозицією в прямому сенсі слова. Батьківщина й іноді Самопоміч — набагато більша опозиція, ніж вони.

— Опозиційний блок часто виступає досить різко. Інша річ, що ми перебуваємо в ситуації, коли з окремих питань — наприклад, у судовій частині конституційної реформи — потрібні голоси не лише провладних фракцій. І якщо владі вдається переконати депутатів з інших фракцій — це ж добре. Ніхто не вірив, що судова реформа буде проголосована, а її проголосували. Якби цього не зробили, то наступного разу, дотримуючись всіх процедур і регламентів, ми б змогли вийти на нинішній рівень реформування судової системи років через чотири.

— Чому я так детально про це розпитую? АП і владу в цілому звинувачують у тому, що за останні два роки вони загрузли в системі договорняків. Навіть з'явився термін "договорняк", який я не пригадую раніше. Люди це бачать і роблять відповідні висновки. Чи розумієте ви, як суспільство реагує на цю систему?

— Давайте тоді уточнимо: слово "договорняк" — це що?

— Та ж система, коли в парламенті голосує не коаліція, а депутатські групи, з якими ведуть переговори точковим шляхом в обмін чогось на щось. Навіщо тоді нам коаліція в парламенті?

— По-перше, коаліція в парламенті є, і це важливо. На всіх стратегічних голосуваннях БПП і НФ голосують спільно, що дає багато голосів. По-друге, політичний процес складається з домовленостей у всіх країнах. А як тоді по‑іншому? Нові вибори? Ми неодноразово прораховували варіант дострокових виборів. Якщо ви подивитеся на результати останніх соцопитувань і спробуєте спрогнозувати, як виглядатиме парламент після нових виборів, то побачите, що якість цього парламенту навряд чи зміниться в кращий бік.

 


КНИЖНЫЙ ЧЕЛОВЕК: Борис Ложкин вместе с супругой Надеждой Шаломовой (на фото слева) весной приехал на Книжный арсенал, чтобы представить свою книгу Четвертая республика
КНИЖКОВА ЛЮДИНА: Борис Ложкін разом з дружиною Надією Шаломовою (на фото ліворуч) навесні приїхав на Книжковий арсенал, щоб представити свою книгу Четверта республіка


— Таким чином продовжується політичне життя всіх людей з поганою репутацією. Тому що всі завжди можуть домовитися.

— Не всі. У 2014 році я був активним прихильником того, що треба перезавантажувати парламент, і якщо ви порівняєте парламент листопада 2014‑го і парламент літа 2014‑го, якщо ви вживаєте термін погані люди...

— Люди з сумнівною репутацією.

— ...то побачите, що цих людей з сумнівною репутацією істотно менше. Це досягнення? Досягнення. У разі перезавантаження в сьогоднішніх умовах ви впевнені, що людей з сумнівною репутацією в новий парламент потрапить менше?

— Не впевнена.

— Ось і я не впевнений.

— Але чому так сталося? У нової команди, яка прийшла після Майдану, команди Порошенка і у вас в тому числі був історичний шанс увійти в підручники історії великими реформаторами. Ми б потім розповідали онукам про цей період і тих, хто прийшов до влади після Майдану. А зараз ми знову говоримо не про реформи, а про схеми, корупційні зв'язки, сумнівних людей і про те, чому їх не може бути менше. Чому влада вибрала не безкомпромісну боротьбу за реформи, а цю систему, в якій ми опинилися? І мені здається, що результати соцопитувань — це якраз наслідок втраченого шансу і нерішучої боротьби за зміни в країні.

— Давайте подивимося, що зроблено. За короткий час ми запустили ключові реформи, які, я впевнений, будуть доведені до кінця і зроблять зміни в країні незворотними. А знаєте, який один з головних чинників загального невдоволення владою в 2014-2016 роках?

— Корупційні складові?

— Ні, економіка. Коли держава не має можливостей фінансувати як власний розвиток, так і соціальні статті, то, що б ви не робили, невдоволення буде дуже високим. Хто б що не говорив, у боротьбі з корупцією інституційно зроблено дуже багато.

— У чому плюси і мінуси президента Порошенка як керівника?

— У президента багато плюсів. Він освічений, ерудований і дуже досвідчений як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Він напрочуд швидко знаходить найважливішу проблемну зону.

— А які в нього помилки?

— Складно говорити про помилки в контексті всього, що сталося. Хто міг припустити, що "зелені чоловічки" з'являться на Донбасі?

— Але президент міг би продати свій бізнес за цей час, як і обіцяв.

— Як людина в минулому з бізнесу скажу, що в 2014-2015 роках, так і цього року теж продати бізнес — непросте завдання. Подарувати міг, безумовно, а от продати навіть за невеликі гроші було вельми складно. Подивіться самі, чи є зараз великі угоди в Україні, коли хтось щось купує? Їх майже немає.

— Наприклад, Хомутиннік купив 5% агрохолдингу Кернел.

— Треба дивитися, за скільки. І він же купив 5%, а не весь Кернел. Я кілька разів на цю тему з ним [президентом] розмовляв. У мене стійке відчуття, що він з задоволенням продав би його [Roshen], і думаю, що в результаті це станеться.

Серед спільних помилок можу відзначити, що, можливо, ми недооцінили рівень загроз, який йшов зі сходу країни і ступінь цих загроз.

 

 Матеріал опублікований в НВ №33 від 10 вересня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: