7 грудня 2016, середа

Штовхнув у космос. Від ніжинських огірків до сталінських таборів — так йшов по життю радянський конструктор Сергій Корольов

коментувати
Штовхнув у космос. Від ніжинських огірків до сталінських таборів — так йшов по життю радянський конструктор Сергій Корольов
Радянські громадяни, які дуже пишалися космічними успіхами своєї наддержави, навіть не знали, хто стоїть за всіма цими успіхами. За життя ім'я Сергія Корольова, головного конструктора радянських ракет, жодного разу не згадувалося в пресі, і він сам ніколи не брав участь в якихось міжнародних конференціях

Ходила чутка, що після запуску першого штучного супутника Землі в 1957 році Нобелівський комітет вирішив нагородити премією вченого, який здійснив цей проект. Звернулися до радянського керівництва: мовляв, кого представити до нагороди? Микита Хрущов, тодішній глава СРСР, відповів: це досягнення всього радянського народу.

В одній розмові з журналістами, яка за життя Корольова не була опублікованою, конструктор, ніби повторюючи за кремлівським керівництвом, радив співрозмовникам: "Треба розповідати про багато десятків учених, вихованих нашим народом".

Навіть коли радянські ЗМІ почали, вже після смерті конструктора, писати про нього, його історія залишалася несказаною. Адже в ній, окрім космічних успіхів, був і арешт, і тортури чекістів, і непосильна робота в сталінському таборі.

 

Тільки факти
  

1. Сергій Корольов деякий час працював першим заступником директора РНДІ Івана Клеймьонова. Через суперечності з шефом його знизили. Його місце зайняв Георгій Лангемак, якого з початком репресій розстріляли.

2. Слідчий НКВС на допиті зламав Сергію Корольову щелепу, яка згодом зрослася неправильно, і він не міг широко відкривати рот. Через це під час операції з видалення пухлини анестезіологи не змогли ввести Королеву в трахеї трубку для подачі кисню, що коштувало конструкторові життя.

3. "Ми не військовий оркестр",— повторював Корольов у 1957 році, коли його зобов'язували організувати черговий запуск супутника до річниці Жовтневої революції.

4. У численну команду інженерів і конструкторів на Байконурі Корольов не брав жінок. Вважав, що вони тільки відволікають. Жіночим вважався лише перекладацький відділ, в якому конструктор і зустрів свою другу дружину.

  

Все‑таки українець
  

Майбутній конструктор народився 1907 року в сім'ї вчителя житомирської гімназії. Шлюб подружжя Корольових не заладився з перших же днів і закінчився розлученням. Маленького Сергія відправили в Ніжин до батьків його матері Марії Москаленко.

У Ніжині Москаленки були видатними людьми. Дід Микола Якович — купець другої гільдії і член міської ради — володів бакалійною крамницею. Але головний сімейний дохід йшов від продажу солінь — маринованих огірочків. Бочки з ними стояли по всьому двору. Замовлення надходили навіть з Петербурга і Москви. За рецепти відповідала бабуся Марія Матвіївна (у дівоцтві Фурса). Обоє походили з козацьких родів. Завдяки їхньому промислу слава ніжинських огірків пішла далеко за межі України.

 

КОСМІЧНІ АГЕНТИ: Сергій Корольов з собакою,
яка щойно приземлилася з польоту на висоту 100 км.
Липень 1954 року. Вперше чотириногі повернулися з космосу
ще в 1951 році. У 1960‑му собаки Білка і Стрілка
першими облетіли Землю

 

Корольову було чотири роки, коли дідусь з бабусею повели його на незвичайний атракціон. Влітку 1911 року знаменитий льотчик-одесит Сергій Уточкін здійснював турне містами Російської імперії зі своїм літаком. Привіз його і в Ніжин. Саме привіз, оскільки тодішні літальні апарати долали в повітрі лише кілька кілометрів, і їхні можливості показували публіці за гроші.

В день атракціону натовпи народу прагнули потрапити на ніжинську ярмаркову площу і зблизька побачити зліт аероплана. Хвилинне видовище коштувало тоді стільки ж, скільки цілий віз слив — по рублю з людини. Але це був початок повального захоплення авіацією, найвищою технологією того часу, і охочі заповнили площу. Серед них пощастило опинитися і маленькому Корольову.

У 1914‑му подружжя Москаленко переїздить до Києва разом з онуком. А ще через три роки юний Корольов разом з матір'ю переїжджає в Одесу, куди призначили служити його вітчима, інженера-електрика Григорія Баланіна. Деякий час майбутній ракетобудівник навіть носив прізвище цієї людини.

Отримавши атестат зрілості і професію будівельника, Корольов у 1924‑му знову опинився в Києві, де вступив до Політехнічного інституту на авіаційне відділення. На початку навчального року староста курсу роздав студентам анкети. Про те, як заповнював її Корольов, писав російський журналіст Ярослав Голованов, який 30 років вивчав біографію конструктора: “Дійшов до графи національність і задумався. Батько начебто був росіянином, а мама? Дід — той вже точно українець, та й бабуся — теж, звісно. Значить, мама українка. Вдома розмовляли російською. З хлопцями говорив по‑російськи. Українську вчили, але говорив українською він погано. Загалом можна писати і так, і сяк. Але краще, мабуть, написати українець".

У царські часи в документах, які засвідчували особу, така графа була відсутня, і подібні питання не виникали. Національністю стали цікавитися лише більшовики: спочатку — в різноманітних анкетах, а з 1932 року — і в паспортах. Однак багатьом це здавалося безглуздям. Особливо таким людям, як Корольов, для яких наукові питання були важливіші національних.

 

Шкідник мимоволі
  

Коли в 1926 році в КПІ закрили авіаційне відділення, Корольов перевівся в Московський технічний університет ім. Баумана. Там найкраще вчили будувати літаки. Вже через три роки він захистив дипломний проект свого повітряного судна, а ще через рік створив модель для виконання фігур вищого пілотажу.

У 1933 році Корольова запросили у новостворений Реактивний науково-дослідний інститут (РНДІ). Для нього це стало здійсненням мрії — конструктор-початківець давно цікавився ідеями Костянтина Ціолковського. "Герої і сміливці прокладуть перші повітряні стежки трас: Земля—орбіта Місяця, Земля—орбіта Марса і ще далі: Москва—Місяць, Калуга—Марс",— писав цей теоретик космонавтики, який обгрунтував можливість виходу за межі атмосфери з допомогою ракет.

Дід — той точно українець
Сергій Корольов,
заповнюючи автобіографічну анкету при вступі в КПІ, пише про свій родовід

Мало хто з вчених, які увійшли в інститут, знав, що він виник завдяки протистоянню наркома (міністра оборони Климента Ворошилова та його заступника Михайла Тухачевського. Останній, мабуть, був найосвіченішим з військового керівництва країни. Тухачевський домагався створення реактивного зброї для Червоної армії. Інші його колеги, котрі виграли громадянську війну на конях, прийняли цю ідею в багнети, але пішли на компроміс — дали добро на створення невеликого НДІ.

Наступні п'ять років інститут працював на тлі взаємної ненависті Тухачевського і Ворошилова, поки нарком остаточно не образився на свого заступника за слова про некомпетентність. На початку 1938 року творця РНДІ звинуватили в організації військового перевороту і розстріляли. Та сама доля спіткала і двох керівників інституту Івана Клеймьонова і Георгія Лангемака. Саме завдяки розробкам цих людей у Червоній армії на озброєнні з'явилися реактивні снаряди — спочатку на літаках, а потім і на наземних системах реактивної артилерії — БМ-13, які називали катюшами.

Дійшла черга і до Корольова. Його заарештували за невдале випробування ракети і звинуватили у шкідництві. Про допит на Луб'янці конструктор розповідав космонавту Олексію Леонову: “Слідчий запропонував води. Я потягнувся за склянкою на столі, а він схопив глечик і розбив його об мою голову. Коли отямився, він схилився наді мною і сказав: "Вчений, а такий кволий". Далі був суд. "20 секунд — 10 років каторги",— розповідав Корольов.

 


ВРЕДИТЕЛЬ: Фото Сергея Королева из следственного дела, 1938 год
ШКІДНИК: Фото Сергія Корольова зі слідчої справи, 1938 рік


 

Його ухвалили вислати в найвіддаленіший табір — копальні Мальдяк на Колимі за 550 км від Магадана. Місце настільки віддалене, що ув'язнених часом випускали за ворота без конвою — втекти з цього місця напівголодний зек фізично не міг. Корольову довелося добувати золото. О 4:00 ранку — підйом. Сніданок — шматочок оселедця, 200 г хліба і чай. Золото добували за кілометр від табору. Робота починалася з 7:00 і тривала до 14:00, коли привозили обід: миска баланди з ложкою перловки і 300 г хліба.

Одночасно з Корольовим на копальні працювали Манфред Штерн — розвідник, який пройшов Громадянську війну в Іспанії, редактор газети Правда Грязнов, болгарський комуніст Дечев, майбутні письменники Варлам Шаламов і В'ячеслав Пальман.

Через ГУЛАГ пройшло багато вчених і конструкторів, які на волі працювали на оборонну промисловість. Коли ж у листопаді 1938 року НКВС очолив Лаврентій Берія, становище технічних інтелектуалів помітно покращилося. Можливо, тому, що репресії на той момент досягли піку.

 

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ: Сергій Корольов (на фото ліворуч)
під час випробування однієї з перших своїх
ракет на майданчику РНДІ, 1933 рік

 

При Берії почалося розширення мережі шарашок, — як називали закриті тюрми для технічних фахівців. Вони виникли ще в 1930 році, коли посипалися перші процеси над "шкідниками" у промисловості. До кінця десятиліття існувало понад 20 великих закритих інститутів і конструкторських бюро.

На початку зими 1939‑го в Мальдяк прийшло розпорядження етапувати Корольова в Москву. Найближчий до копальні порт — Магадан — розташовувався за 500 км. Вантажівка з Корольовим рухалася повільно, оскільки по дорозі підбирала інших зеків. Запізнення на корабель до Владивостока могло означати піврічне очікування наступного судна.

З Корольовим саме так і сталося. І на щастя для нього — пароплав Індигірка, що вже пішов, і віз зеків, які вже відбули термін, потрапив у шторм, збився з курсу і затонув біля берегів Японії. На його борту загинули 700 людей.

Лише 2 березня 1940 року Корольов потрапив до Москви. Там його чекав новий суд і новий термін — але відбувати його випало в шарашці Андрія Туполєва, найбільшому авіаційному конструкторському бюро країни.

 

Таємна відомість

 

ійна сильно підкоригувала ідейні скріпи кремлівського керівництва, і більшість вчених вийшли на свободу. В 1944 році звільнили і Корольова, який відразу приступив до створення балістичних ракет. Після закінчення війни його навіть відряджають до Німеччини. Німці випередили всіх у ракетобудуванні. У пошуках зброї відплати Вернер фон Браун побудував ракету, яка ще в кінці 1944‑го вийшла за межі стратосфери, піднявшись на 196 км. Майже вся документація і сам вчений у перші повоєнні дні дісталися американцям і британцям.

Корольова відправили на руїни Рейху розібратися, що можна запозичити в космічній сфері у союзників — тоді ще була якась видимість співпраці. На показові випробування німецької ракети Фау-2 конструктор прибув під виглядом капітана-артилериста. У військовій формі, але без бойових нагород. Це одразу викликало підозру в розвідки союзників, і капітана надовго взяли на замітку.

Михайло Флоріанський, єдиний аспірант Корольова, згадував, що його гнітила така секретність: "Він вважав це безглуздим і був переконаний, що його ім'я давно відоме на Заході". Проте ані після запуску першого супутника Землі в 1957 році, ані після першого польоту людини в космос Кремль не розголошував ім'я конструктора, який зробив СРСР першою космічною державою.

 

Матеріал опублікований в НВ №13 від 8 квітня 2016 року

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: