11 грудня 2016, неділя

Шиїто-сунітська війна. Чому Тегеран та Ер-Ріяд розірвали відносини

Розп'ятий і обезголовлений Німр аль-Німр вже отримав статус святого серед шиїтів

Розп'ятий і обезголовлений Німр аль-Німр вже отримав статус святого серед шиїтів

Переможцем у сутичці Тегерана і Ер-Ріяда може виявитися Ісламська держава, яка мріє про повстання в королівстві та про ослаблення Ірану

Влада Саудівської Аравії одразу після Нового року оголосила про майже одночасну страту 47 "ворогів держави". У число нещасних потрапив і шейх Німр аль-Німр – найвідоміший в країні шиїтський проповідник, звинувачений в підбурюванні до непокори владі, розпалюванні антиурядових настроїв і закликах до насильства.

Тяжкість злочинів вилилась у досить екзотичну форму страти: Німру відрубали голову, тіло його розіп'яли і виставили на публічний огляд. У королівському МВС оголосили, що це має стати наукою всім тим, хто збирається піти проти чинного режиму, стабільності і безпеки держави.

Однак ефект від цього заходу може виявитися протилежним бажаному. У всякому разі, ані стабільності, ані безпеки Саудівській Аравії кару проповідника явно не додала. Швидше, навпаки: на сході країни почалися народні хвилювання, а сусідні країни – Ірак і Іран відреагували на екзекуцію надзвичайно агресивно, пообіцявши не залишити цю справу просто так і помститися "антиісламському саудівському режиму".

Настільки бурхлива реакція пояснюється цілою низкою факторів. І головне, як водиться в цьому регіоні, – це, звичайно, релігія.

Поділ на сунітів та шиїтів в ісламі стався майже півтора тисячоліття тому в результаті суперництва між двома групами наступників пророка Мухаммада за управління халіфатом. Перемогла тоді, дісталася тим, більшу частину зараз кого називають сунітами, переможених – шиїтами. Центром впливу останніх стала тодішня Персія і прилеглі території, суніти, в основному, розселилися на всіх інших мусульманських землях. Різного роду богословські, обрядові та політичні суперечності між ними протягом історії, то знижувалися, то спалахували з новою силою, але деяка напруга зберігалася майже завжди. Зараз світ вступив в епоху нового зростання протистояння.

Головним захисником шиїтів у світі вважається Іран – спадкоємець стародавньої Персії. Саудівська Аравія, в свою чергу, активно експортує свою – вкрай радикальну версію сунітського ісламу. Богословські протиріччя стають дедалі політизованішими, набуваючи кривавих форм. Суть конфліктів в Сирії, Ємені, Іраку та Бахрейні в дуже спрощеній формі зводиться до короткої формули: "Саудівська Аравія проти Ірану".

У обох країн є свої, досить вагомі причини не тільки для збереження цього протистояння, але і для його ескалації. В Ер-Ріяді не без підстав вважають, що шиїти намагаються підірвати стабільність сунітського режиму, взявши його в кільце. Почалося все з повалення світського шаха в самому Ірані в 1979 році. Після цього майже всі 1980-е тривала кривава ірано-іракська війна, в якій Ер-Ріяд щосили підтримував сунніта Саддама Хусейна. Після його повалення в Багдаді утвердився шиїтський режим, створивши для Тегерана сухопутний "шиїтський півмісяць" від Індійського океану до Середземного моря – Іран, Ірак, Сирія, «Хезболла» в Лівані.

Але і це ще не все. У 2011 році почалася "Арабська весна", в рамках якої в Бахрейні шиїти, що становлять більшість населення, ледь не скинули сунітську монархію. В Ер-Ріяді це сприйняли як спробу піднести іранський ніж до свого горла, після чого саудівські війська вторглися в крихітний емірат, задушивши повстання.

У Сирії повстання місцевих сунітів Ер-Ріяд підтримав, почавши поставляти гроші і зброю повстанцям, що воюють проти алавітського (шиїтського) режиму Башара Асада. Саудівські "благодійні" фонди, що збирають гроші "на джихад" по всьому світі, пішли далі – вони стали допомагати радикальним ісламістам з "Аль-Каїди" і "Ісламської держави". Влада країни цьому не заважала.

 

Окрема історія сталася і в Ємені, де в результаті повстання влада на більшій частині території країни захопили шиїти-хусіти. Це було настільки серйозно, що Ер-Ріяд оголосив про повну блокаду Ємену, почавши його посилено бомбити і ввівши туди свої наземні війська.

Але головний фактор саудівської параної – це власне шиїтська меншість, яка становить від 10 до 15 відсотків населення країни. Ці люди проживають на сході країни, в провінціях, що примикають до Іраку, Кувейту і Перської затоки. Оскільки державною релігією в Саудівській Аравії є сунітська версія ісламу-шиїтів там цілком офіційно дискримінують по цілому вороху позицій. Їм це, звичайно, не подобається, невдоволення кипить там на повільному вогні. Проблема в тому, що шиїти живуть саме там, де видобувається левова частка саудівської нафти, а страчений Німр аль-Німр підбивав їх домагатися не тільки рівноправності, але й автономії (в тому числі – релігійного і нафтовий) від Саудівської Аравії. Фактично, він "підпиливав" два стовпи, на яких тримається королівство – релігію і нафту. Такого йому пробачити ніяк не могли.

У той же час в Ірані Німр вважався зразком лідера боротьби пригнобленого народу за свої права, таким Мустафою Джемільовим для саудівських сунітів – безкорисливою людиною, чесним, відкритим, готовим піти на будь-які жертви заради своїх змучених співгромадян і одновірців. Кара "свого" проповідника-шиїти в очах іранців стала просто жахливим злочином проти всього святого. Саме цим і оголошується настільки яростна реакція Тегерана та інших шиїтських столиць на подію.

Разом з тим треба зазначити, що, обезголовивши і розіп'явши Німра, саудівці в якомусь сенсі забезпечили безсмертя його справі. У шиїтів взагалі особливі відносини зі смертю. Загибель в ім'я релігії, боротьби за свободу і сама ідея мучеництва лежать в основі ідеології цієї версії ісламу. Простіше кажучи – це не так вже й страшно. Тепер Німр, без всяких сумнівів, стане справжнім прапором боротьби за права саудівських шиїтів, прикладом і зразком для наслідування незліченої кількості своїх послідовників. У східних регіонах країни вже почалися вуличні виступи, які жорстоко придушуються владою, а інформація про них майже не просочується в пресу. Тим не менш, у вік інтернету та соціальних мереж тримати те, що відбувається, в секреті буде дуже складно.

Стабільність королівства, заради якої Німра, і вбили, опинилася під великим питанням. Крім того, його страта стала якимось рубежем, "червоною лінією", перехід за яку розв'язав руки Ірану. Тепер, коли відносини двох країн – гірше нікуди, Тегеран напевно почне з усіх сил підтримувати саудівських шиїтів, причому не тільки ідеологічно, а й матеріально – грошима і, можливо, зброєю. Таким чином і безпека Саудівської Аравії може постраждати.

В Ер-Ріяді це почали усвідомлювати, тому негайно обірвали дипломатичні відносини з Іраном, не давши йому можливість використовувати своє посольство в якості бази для можливої підривної діяльності. Приклад наслідували й Бахрейн, де у влади з шиїтами проблем ще більше. ОАЕ і Кувейт знизили рівень дипломатичних відносин з Ісламською республікою.

Американці, бачачи, що конфлікт може зірвати і почалося примирення з Іраном, і можливе врегулювання в Сирії, і повністю вбити надію на мир в Ємені, з усіх сил намагаються згладити наслідки страти Німра, пропонуючи Саудівській Аравії і Ірану знизити загострення риторики і почати якісь консультації про налагодження відносин, поки вони остаточно не знищені. Однак обидві сторони ні про які бесіди з "єретиками" і чути не хочуть. І в Тегерані, і в Ер-Ріяді щосили розкручується маховик пропаганди ненависті і ворожнечі.

Між Іраном і Саудівською Аравією почалася справжня "холодна війна", у якої є всі шанси перерости в "гарячу", оскільки вони знаходяться поруч, через затоку – в польоті однієї ракети. Втім, найбільш реалістичним і виключно небезпечним розвитком подій зараз може стати підтримане Іраном повстання саудівських шиїтів.

Воно було б небезпечне не саме по собі – у влади напевно знайдуться ресурси для його придушення, а тим, що воно повністю вкладається в плани Ісламської держави, чинного тут же, через кордон. І в Іраку, і в Сирії, і в Ємені його підйом став можливим тільки завдяки громадянським війнам, побудованим все за тією ж схемою – суніти проти шиїтів. Крім того, лідер ІД халіф Ібрагім зовсім недавно публічно заявляв, що саудівський режим – нелегітимний, його треба замінити на справжній халіфат. Обґрунтування таке: сім'я Ас-Сауд ніяк не згадується в ісламських священних текстах, вона просто узурпувала владу на «священній землі Мекки і Медіни». Раніше про це ж на всіх кутах кричав і Усама бін Ладен – класик світового джихадистського руху.

Саудівська монархія зараз переживає не найкращі часи: величезний дефіцит бюджету, низькі ціни на нафту, війна в Ємені і величезна корупція серед верхівки підривають її економіку, а вкрай дивна політика старого і немічного короля вже призвела до якоїсь подоби змови серед частини величезної орди принців молодого покоління. Конфлікт з шиїтами всередині країни цілком здатний не тільки підірвати стабільність чинного режиму, а й дати імпульс стрімкому розвитку ідей Ісламської держави всередині королівства. Якщо це станеться, то стане проблемою не тільки Ер-Ріяда, але і всього світу: все-таки Саудівська Аравія залишається найважливішим глобальним постачальником нафти.

Яким шляхом буде розвиватися ситуація, зараз багато в чому залежить саме від позиції королівства. Якщо вона вирішить піти на подальше загострення відносин з Іраном, великі неприємності йому будуть практично гарантовані, а у виграші залишиться навіть не Тегеран, а Ісламська держава. Програє ж весь світ.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: