10 грудня 2016, субота

Що робить в Одеській області команда Саакашвілі, якою буде "Нью-Одеса" після неї і коли піде Міхо

коментувати
Саакашвілі та Жмак познайомилися у 1985-му в Інституті міжнародних відносин, до якого перший вступив після школи, другий - після служби у Афганістані. Через 30 років Жмак став заступником Саакашвілі у ОДА
Фото: Володимир Жмак / facebook

Саакашвілі та Жмак познайомилися у 1985-му в Інституті міжнародних відносин, до якого перший вступив після школи, другий - після служби у Афганістані. Через 30 років Жмак став заступником Саакашвілі у ОДА

Однокурсник, а тепер найближчий соратник Михайла Саакашвілі Володимир Жмак розповів НВ, як рятував його в університеті від КДБ, що вже встигла зробити нова команда і пояснює, скільки часу є у неї, щоб змінити Одесу

- Коли Михайло мені сказав, що йому запропонували очолити Одеську обладміністрацію, я запитав у нього: "Чи будуть у тебе інструменти? Тому що тобі показали напрямок, в якому копати, але лопати поки в тебе немає", - так розповідає про свою появу у команді Саакашвілі призначений два місяці тому його першим заступником киянин Володимир Жмак.

Жмак і Саакашвілі познайомилися 30 років тому, ставши студентами престижного українського КІМО. З того часу їхні шляхи розійшлися – перший став успішним бізнесменом і топ-менеджером, другий – президентом Грузії. Зустрілися знову вони тільки в 2014-му на Майдані. Через рік Жмак став правою рукою Саакашвілі в Одеській ОДА.

Немає лінії. Саакашвілі поставив на початку свого президентства мету, і вся його команда до цієї мети йшла, не звертаючи. Ми в Україні – ставили цілі й починали кружляти

Доки Саакашвілі будував нову Грузію, Жмак в Україні будував одну з найвідоміших національних компаній – Київстар. Разом з іще одним університетським приятелем, Ігорем Литовченко, він вів її як юрист, з часом став радником президента. А через кілька років перейшов до пов'язаного з новими власниками оператора українського підрозділу ТНК-ВР – спочатку виконавчим директором, а пізніше президентом.

Окрім великого бізнесу, за плечима у заступника губернатора – служба у Афганістані і короткий похід у політику: минулого року він спробував пройти до Київради від Удару Віталія Кличка по одному зі столичних округів, але програв.

Роботу Саакашвілі і його команди, згідно з опитуваннями, сьогодні схвалюють 38% одеситів. Майже стільки ж, 36% – ні. Але все відносно: діяльність його попередника Ігоря Палиці підтримували 9%, не підтримували – 60%.

- Ви надовго у Одесі? – запитую я у Жмака під час одного з його наїздів до Києва, де живе його велика родина – дружина-француженка і четверо дітей.

- Як мінімум, до кінця 2016-го. У жовтні в Грузії вибори до парламенту.

- Саакашвілі хоче брати участь?!

- Якщо Грузія покличе Мішу у якості прем'єра, я думаю, що він повернеться.

- А як же Одеса? – запитую я.

Що залишиться в Одесі "після Саакашвілі", чи виросте на українському узбережжі Чорного моря власний Батумі, хто краде у одеситів гроші, а хто – готовий вкластися у них, а також про те, як майбутній грузинський президент слухав "вороже радіо" і пікірувався з КДБ, в інтерв'ю НВ розповідає його однокурсник і найближчий соратник Володимир Жмак.



Фото: Володимир Жмак / facebook
Одне ім'я Саакашвілі притягує потенційних інвесторів до Одеси, зустрічі проходять щодня, розповідає Жмак Фото: Володимир Жмак / facebook


Про Михайла Саакашвілі

- Як ви потрапили в заступники до Михайла Саакашвілі?

- У 1985 році ми вступили разом на відділення міжнародного права факультету міжнародних відносин і міжнародного права КДУ. Я – після Афганістану, він – після школи. Провчилися разом один рік. Потім він пішов в армію, повернувся через два роки. Ми ще спілкувалися два роки, а потім я закінчив університет, пішов працювати. Після цього не бачилися до 2014-го.

- Тобто весь цей час ви не спілкувалися? Як же так вийшло, що він взяв у заступники саме вас?

- Протягом минулого року ми періодично зустрічалися, але, взагалі, у нас з університету склалися досить близькі відносини.

- Тобто ви були хорошими друзями?

- Це була, може, і не дружба, а таке гарне товариство. Я вже був "стріляний горобець" після Афганістану і трохи не те щоб опікувався ним, але допомагав. Він був хлопчик після школи, 17 років, на нього тиснув КДБ. Його дядько працював у представництві СРСР в ООН у Нью-Йорку, і Міша до нього їздив. В Америці, маючи вуха і очі, можна було набагато швидше зрозуміти, що не все так чинно і благородно в датському королівстві. У Міші було дуже багато інформації, яка викликала у нього питання і якою він ділився.

Він вже тоді чудово говорив англійською, французькою добре, слухав англійською мовою "ворожі" радіостанції і потім розповідав нам вранці, що почув. І оскільки він цією інформацією ділився, то знаходилися доброзичливці, які повідомляли компетентним органам про таке інакодумство на факультеті міжнародних відносин. Органи смикали його, а я його прикривав.

Я був членом партії, парторгом курсу. В Афганістані кандидатський термін всього 6 місяців був замість року. Так от я був бойовим афганцем з державними нагородами, член партії, парторг курсу, і коли на Мішу починалися "наїзди", я його і прикривав.

- Тобто ви, парторг, цьому "інакодумцеві" симпатизували, замість того, щоб навпаки – направляти у правильне русло?

- Ну в Афганістані ж очі теж відкриваються досить швидко, і потім вже не закриваються. Особливо коли повертаєшся назад і розумієш, що наші жертви абсолютно не виправдані, що їх можна було уникнути. Якби вони були принесені на благо якоїсь ідеї, їх можна було б зрозуміти. Але вони були покладені на вівтар старих правителів для задоволення якихось ідей глобального панування. Тому в мене теж були відкриті очі. Міша мене теж багато розпитував про Афганістан. Так що в нас був такий обмін інформацією.

Загалом я його брав на поруки. Його могли б і виключити, напевно, якби ніхто за нього не заступився. Він про це завжди згадував. Навіть у книжці якійсь мене згадав. Але потім ми, правда, довго не бачилися.

- Виходить – дуже багато років.

- З 1990-го. 24 роки не бачилися. Але як тільки він повернувся в Україну під час Майдану, в лютому 2014-го, ми перетнулися і з того часу були в контакті. Він приїжджав до нас додому, ми спілкувалися, він дізнавався мою думку з деяких питань.


Володимир Жмак з родиною на Майдані, 22 лютого 2014 року Фото: Володимир Жмак / facebook
Володимир Жмак з родиною на Майдані, 22 лютого 2014 року Фото: Володимир Жмак / facebook


- Як Саакашвілі взагалі підбирає команду? Чим керується?

- В першу чергу порядністю, незаангажованістю і незалежністю. Серед тих людей, які публічно відомі, наприклад, Юлія Марушевська, активістка Майдану, волонтер, автор кліпу I am a Ukrainian – це людина нової формації, їй 25 років, вона не встигла зануритися в бюрократичні чвари, не спотворена системою. Саша Боровик – дуже порядний, з західною освітою фахівець. Швидше за все, через свою надпорядність він і не зміг ужитися в Мінекономіки. В цілому ж, до своєї команди Саакашвілі підбирає людей, яким він може довіряти - це і українці, и "перевірені у боях" грузинські хлопці.

- Як ви думаєте, як надовго ви прийшли? Є у вас кінцева мета?

- Як мінімум, до кінця наступного року.

- 2016-го?

- Так, у жовтні 2016 року в Грузії відбудуться вибори до парламенту.

- Саакашвілі хоче брати участь?

- Його політична партія буде брати участь. Вона є другою політичною силою в Грузії. Правлячий блок Іванішвілі втрачає популярність і підтримку. Індикатори рейтингу партії Єдиний національний рух ростуть. Вона здобуде більшість у парламенті. А оскільки Грузія – парламентсько-президентська республіка, то сформувавши більшість у парламенті, вони зможуть призначити прем'єр-міністра.

Ці процеси займуть певний час. І якщо Грузія закличе Мішу як прем'єра, я думаю, що він повернеться. Він часто говорить про те, що залишилося багато нереалізованого з того, що він хотів зробити в Грузії, і що вони не встигли.

Так, вони свого часу були дуже самовпевнені, занадто впевнені в тому, що перемога у них в кишені. Вони розслабилися, тому і програли минулі вибори. Хоча різниця була зовсім невелика.

Зараз (ще раз – це моя особиста думка, Мішу ніколи не можна спрогнозувати), якщо Грузія запропонує Саакашвілі посаду прем'єра, то він повернеться.

- Тобто це не його рішення – це ваше відчуття?

- Це моя думка. Він дуже хоче продовжити те, що почав у Грузії.

- А як же Одеса? Ви встигнете здійснити незворотні зміни – такі, що навіть якщо Саакашвілі піде, все можна буде закінчити?

- Я дуже сподіваюся, що ми зможемо зробити незворотні зміни, які не дадуть Одеській області повернутися назад у темне минуле. І що до кінця наступного року буде команда, яка підхопить прапор з Мішиних рук.

- Ви сам – керівник, ви керували великими компаніями. Як би ви оцінили Саакашвілі як керівника? Який він?

- Я керував компаніями, а Міша керував країною. У нього величезний досвід державного управління. Він дуже командний керівник. Він не приймає рішень одноосібних і безапеляційних. Ми постійно, часом по кілька разів на день, збираємося у кількості 3-5 людей, і рішення приймаються такою невеликою групою.

І однозначно він  політик. Не бізнесмен, не господарник – політик. Його завдання – не заглиблюватися у господарські тонкощі. Його завдання – поставити мету і організувати команду, яка до цієї мети прийде.

У Грузії в нього було незрівняно більше можливостей. Він був президентом країни. У нього була практично абсолютна влада, тому Грузія добилася таких вражаючих результатів. Якби така абсолютна влада була в руках не такої порядної людини, вона могла б призвести до трагедій, але оскільки Міша дуже чесний і порядний, то Грузія добилася таких результатів за такий короткий час. З відсталої, бандитської, корумпованої країни за 7-8 років вийти в лідери за всіма показниками демократичності – у нашої країни це поки не виходить.

Можна говорити про те, що у нас країна більша... Але просто немає лінії. Саакашвілі поставив на початку свого президентства мету, і вся його команда до цієї мети йшла, не звертаючи. Ми в Україні – ставили цілі й починали кружляти.


З головою ЕВА Томашем Фіалою Фото: Владимир Жмак / facebook
Жмак з Саакашвілі та головою ЕВА Томашем Фіалою Фото: Володимир Жмак / facebook


Про плани та митницю

- Складно після бізнесу керувати областю? Це схоже?

- Я намагаюся, щоб було схоже. Намагаюся впровадити бізнес-підходи, принципи проектного менеджменту.

- Доводиться перенавчати підлеглих? Чи у вас змінилися люди в адміністрації?

- Ні, у нас іде процес реорганізації, багато людей залишаються. Ми скорочуємо штат з 829 до 404 осіб.

- Це в області?

- Це в будівлі облдержадміністрації. Ми проводимо тести для співробітників, які працюють, щоб визначити їхній загальноосвітній та професійний рівень. Деякі підрозділи просто ліквідуються, деякі реорганізуються. Згідно з законодавством, починаємо повідомляти працівників про скорочення їхніх посад. Протягом двох місяців вийдемо на нову оргструктуру.

- Ви вже розробили якийсь пакет реформ. Що в ньому головне? Що ви хочете змінювати?

- Ми передали в парламент так званий Одеса-package – одеський пакет законопроектів і поправок до існуючих законів, які, ми сподіваємося, на цій вересневій сесії парламент ухвалить. Там багато ініціатив. Але наша базова ініціатива стосується митниці. Для нас митниця – це єдина можливість наповнити бюджет, у нас немає іншого джерела. І щоб не стояти біля печерського пагорба з простягнутою рукою, ми воліємо самостійно наповнювати його.

- Але ж вам вже пообіцяли доходи від митниці.

- Пообіцяли 50% за перевиконання плану. Але, по-перше, цей закон ще не набув чинності. І навіть коли він буде діяти, то для того, щоб отримувати надприбутки з митних надходжень, потрібно змінювати митні процедури (напередодні публікації інтерв'ю Рада підтримала закон – НВ).

Основна проблема одеської митниці в тому, що для неї був закритий доступ у базу митних тарифів, що не дозволяло компаніям розмитнюватися в Одесі на прийнятних умовах. Тому імпортери шукали інші можливості, йшли в інші регіони, до Києва.

Якщо технічно пояснювати, то в митній базі Одеси митна вартість, наприклад, тканини висвічується $1,20. А в Києві чи в Херсоні - $0,9. І бізнесмен їхав туди і розмитнював там. Він вигравав $ 0,30 на кілограмі, а Одеса втрачала на одній такій транзакції близько 2 млн грн. Як можна наповнювати бюджет таким чином? Тому замість перевищення плану ми маємо за червень-липень недовиконання в обсязі понад 800 млн грн.

- Тобто якась людина, котра сидить на митниці в Києві, самочинно зафіксувала ці ставки?

- Так. Це відноситься до компетенції людей департаменту тарифів митниці, які ведуть цю базу. І ця база може для кожного регіону керівництвом центрального апарату митниці відкриватися по-різному. Це чистий саботаж і навмисне відведення вантажу і грошових потоків з Одеси, зокрема в Київ.

- Тобто це одна зі схем, які кришувалися у Києві?

- Так. Візьміть запитайте статистику і подивіться, де найбільше розмитнюється вантажів – у Києві. Хоча потім фізично вони повертаються в Одесу, наприклад, на 7-й кілометр [ринок під Одесою, один з найбільших в Європі].

- Це було зроблено для того, щоб перенаправити в той самий Київ платників і, відповідно, гроші?

- Так, щоб спрямувати туди грошові потоки.

- Митниця – це найбільша ваша проблема?

- Для наповнення бюджету – так. Тому що наша основна ідея – зв'язати Одесу з Європою дорогою Одеса-Рені-Бухарест. Зараз Одеса їде в Європу через Київ і Львів, в об'їзд. Я кажу, в першу чергу, про вантажопотоки. А ми хочемо зробити дуже короткий коридор Одеса–Європа. Для цього нам і потрібна ця дорога. В бюджеті країни грошей на неї немає, тому в нас народилася ця ідея, яку ми поки не можемо реалізувати.

- Скільки грошей потрібно на дорогу?

- На ремонт існуючої дороги близько 900 млн грн, а на будівництво нової автомагістралі – близько $ 2 млрд. У нас є інвестори, є бажаючі брати участь у цьому будівництві великої нової платної дороги. Щоб вони могли реалізувати свої інвестиції, ми направили у Верховну Раду поправки до закону про концесії, бо поки що він тільки відлякує можливих інвесторів.

Про мандат на ламання системи

- Коли ваша команда сюди йшла, ви уявляли, що вам доведеться все ламати?

- Звичайно, уявляли.

- Що змушувало вас вірити в те, що це можливо? Які вам дали повноваження? Що пообіцяли?

- Коли Михайло Саакашвілі мені сказав, що йому запропонували очолити Одеську обладміністрацію, я запитав у нього: "Чи буде в тебе мандат на реформи?" Він сказав, що у нього є мандат від президента Порошенка на здійснення реформ в Одесі. Я запитав: "Чи будуть у тебе інструменти, щоб це робити? Тому що тобі показали напрямок, в якому копати, але лопати поки в тебе немає".

Ось цією "лопатою" для нас має стати митниця та прокуратура. Митниця – для наповнення бюджету й реалізації тих проектів, які ми намітили, в першу чергу, дороги. А прокуратура – щоб бити по руках тих, хто залазить у державні кишені. Поки що ні того, ні іншого інструменту в нас немає. Прокуратура Одеської області займає дуже пасивну позицію. М'яко кажучи, наявний кадровий склад одеської обласної прокуратури не є передовим загоном боротьби з корупцією.

- У вас немає можливості вплинути на це?

- На даний момент немає, крім закликів, умовлянь, аргументації.

- Виходить, вам інструменти обіцяли, але не дали?

- Поки що ні. Поки ми копаємо без інструментів. Тобто намагаємося щось міняти точково, виходячи з тих можливостей, які в нас є. Наприклад, через те, що прокуратура Одеської області пасивна, ми залучаємо військову прокуратуру. Завдяки її активності, зараз і був заарештований на хабарі начальник міліції міста Одеси.

- У вас є своя людина в міліції – керівник одеської міліції Гіоргі Лордкіпанідзе. У нього є необхідна влада, мандат на проведення змін у його відомстві?

- Гія в даний момент, що називається, чужий серед своїх, або, скоріше, чужий серед чужих. У нього є буквально кілька людей, яким він може довіряти – з усього управління МВС, яке налічує 10.500 співробітників.

Ми пов'язуємо великі надії з новою поліцією. Перші 392 поліцейських вже почали патрулювання, і це зовсім іншого світогляду люди, інших ідей і принципів. В першу чергу, ми сподіваємося на них. У другу – на Гію, який потихеньку почне наводити порядок. Він уже почав це робити, підтягувати людей, на яких він зможе спертися.

- У вас немає враження, що реформа поліції – це така фасадна реформа? Є впевненість, що за нею підуть зміни і всередині МВС?

- Я сподіваюся, що ця реформа призведе до того, що поліція повністю замінить міліцію. Не тільки в лінгвістичному значенні слова, але й фізичному та моральному.


В Одесі з ще одним заступником Саакашвілі, Сашою Боровиком, який опікується інвестиціями Фото: Володимир Жмак / facebook
В Одесі з ще одним заступником Саакашвілі, Сашою Боровиком, який опікується інвестиціями Фото: Володимир Жмак / facebook


Про інвестиції

- Давайте повернемося до розмови про гроші. З ім'ям Саакашвілі від початку були пов'язані надії на те, що в Одесу прийдуть інвестиції. Йдуть інвестори?

- Саме тільки ім'я Саакашвілі притягує дуже багатьох потенційних інвесторів в Одесу. У нас кожен день проходять зустрічі з інвесторами.

- Це іноземці чи українці?

- В основному іноземці.

- Що їх цікавить, які сфери?

- Агропром у першу чергу. Вони дуже зацікавлені в зернових культурах – оренда землі під вирощування, перевалка, елеватори. З ізраїльтянами ми вже розмовляли. Вони практично до 70% довели українську частку в зернових, які імпортують. Зараз ізраїльтяни зацікавлені в продукції птахоферм. У них у зв'язку з курячим грипом утворився дефіцит яєць, і стратегічну закупівлю вони здійснили в Україні. Зараз хочуть будувати птахофабрику. Тому агропром – це раз. Інфраструктура – два.

Дуже багато хто хоче будувати в портах інфраструктуру, дороги. Є бажаючі будувати готелі, заводи. У нас все-таки дешева робоча сила. Я днями зустрічався з інвесторами, які вже побудували завод з виробництва запчастин для іригаційних систем. Вони хочуть займатися іригацією. Одеська область дуже іригаційно залежна. Є старі іригаційні системи, в убитому стані, які вони пропонують відновити, експлуатувати і надавати фермерам платні послуги з іригації.

- Є ще якісь конкретні домовленості?

- Знаєте, як кажуть – щоб не наврочити. Домовленостей дуже багато. Хочемо відремонтувати злітну смугу в одеському аеропорту. Вона така – коли сідаєте, то ще довго потім підстрибуєте.

Хочемо відродити [бальнеогрязьовий курорт] Куяльник. Саки залишилися в окупованому Криму, а Куяльник нітрохи не поступається, навіть перевершує Саки за цілющими властивостями. Він трохи занедбаний, а зараз це один з наших проектів.

Хочемо запустити екотуризм у ті райони південної Бессарабії, де більше 50 км білосніжних пляжів. В Європі практично таких не залишилося.

- До яких не доїжджають, тому що немає дороги?

- Так, там грунтовка. Ті, хто доїжджає туди – дуже задоволені відпочинком, але дуже незадоволені, коли починають виїжджати.

Далі – виноградарство і виноробство. Хочемо приділити цьому увагу. Стримує вартість ліцензії на реалізацію власної продукції – 500 тис. грн. Це не дозволяє розгорнутися середньому бізнесу. Це теж входить в пакет пропозицій, який ми подали в парламент. При ціні ліцензії 500 тис. грн, якщо ви виробляєте 10 тисяч пляшок, то на кожну пляшку лягає 50 грн. У вас практично немає можливості торгувати вином, яке ви виробили – воно неконкурентоспроможне. Тому хочемо цей поріг знизити або взагалі скасувати ліцензію.

- Цього року багато хто поїхав у відпустку в Одесу й під Одесу. Багато хто повертається з враженням – море гарне, але інфраструктури немає. У вас є в планах побудувати в Одеській області свій Батумі? Є перспектива зробити Одесу крутим курортом?

- Є проекти, є інвестори, питання тільки в упорядкуванні ринку землі. Там потрібно навести лад. Багато селищних рад земельні ділянки роздали "своїм", що не дає можливості серйозному інвесторові сконцентрувати достатньо велику земельну ділянку і побудувати хороший п'ятизірковий готель. Тому множаться сімейні готелі на 10-15 сотках, якісь шпаківні. Щоб затягнути гарного великого інвестора, потрібно навести порядок із землею, щоб можна було йому запропонувати ділянки, гідні його уваги.

- Що заважає?

- Потрібно зробити електронну базу, кадастр, провести інвентаризацію земельних ділянок – це дуже трудо- та матеріаломісткий процес, витратний за часом.

- Це питання якої перспективи?

- Хочемо протягом 2-3 років зробити електронний кадастр.

- Чому так довго?

- Я кажу про електронний OneTouch [в один клік] реєстр, як у Грузії зробили.

- Тобто перспектива того, що в Одеську область прийдуть мережі готелів зі світовим ім'ям – це не один рік?

- Ні, у нас є і зараз земельні ділянки, які ми можемо запропонувати великим інвесторам. Особливо в бік південної Бессарабії. Але щоб зацікавити їх, туди потрібно прокласти дорогу. А для цього – знайти гроші.

- Але в цілому у вас немає великого курортного проекту? Такого, щоб – а ось тут ми побудуємо місто-курорт.

- Ні, проекту Нью-Васюки у нас немає. Краще з Одеси зробити "Нью-Одеса". В принципі сама Одеса має величезний потенціал для розвитку. Якщо йти в бік Лузанівки і далі в напрямку Миколаєва – там величезні ще не використані території.

- Ви зустрічаєте опір?

- Звичайно, декому не подобається, що ми відкриваємо пляжі, що відбуваються арешти корупціонерів, що з'явилися ознаки порядку у сфері регулювання і видачі дозволів, ліцензій.

Ми намагаємося зменшити регуляцію. Перші ластівки вже є – поромна переправа через Дунай, будівництво якої ніяк не могли запустити, хоча її інвестори фінансують власним коштом і не просять ніякої допомоги у держави. Тепер – усі узгодження отримали. Вже є зрушення. Хтось у своєму маленькому бізнесі швидко отримав дозвіл, хтось у своєму середньому бізнесі не дав хабар, щоб запустити бізнес. Такого плану дії не всім, звісно, подобаються.

Думаю, черговий виток невдоволення викличе наше втручання в процеси приватизації комунальної власності. Ми на сесії одеської облради домоглися делегування одеській обладміністрації повноважень щодо організації приватизаційного процесу з комунальної власності. Раніше цим займалася обласна рада, і в нас дуже багато питань по тих угодах, які були ним затверджені – це земля і нерухомість, продані не за ринковими, м'яко кажучи, цінами.

- Ви оскаржуєте?

- Зараз поки що аналізуємо. Основне наше досягнення в тому, що прокинулося громадянське суспільство і завантажує нас роботою. Дуже багато скарг. В першу чергу – на махінації з земельними ділянками. Просять допомогти, не допустити або виправити.

- Як вам взагалі такий високий кредит довіри населення?

- Він не може не радувати. Ставлення переважної більшості одеситів і жителів області до нас – дуже хороше. Його можна охарактеризувати одним словом – надія. Люди дуже сподіваються. Їм набридло жити в обстановці, коли все ділиться між своїми. А тут для звичайних людей з'явилося світло в кінці тунелю. Вони сподіваються, що ми прорвемо цю темну завісу, відкриємо штори, і в вікно увірветься сонце.


Президент на зустрічі з бізнесменами - членами ЕВА та АСС Фото: Володимир Жмак / facebook
Колишні сокурсники Жмак та Порошенко на зустрічі президента з бізнесменами - членами ЕВА та АСС Фото: Володимир Жмак / facebook


Про президента Петра Порошенка

- Ви, напевно, знайомі і з Петром Порошенком. Ви знаєте його самого, ви бачите, як все відбувається в Одесі, розумієте, що вам заважає працювати. Як вам здається – він зацікавлений у тому, щоб реформи просувалися? Хто, зрештою, гальмує реформи?

- Петра Порошенка я теж знаю з 1985 року і перетинався з ним досить багато разів протягом останніх 30 років. У нього дуже цілеспрямований характер. Якби поставити будь-яку людину на його місце – я не знаю, чи впорався б хтось інший. У тому стані, в якому Порошенко прийняв країну – треба було дуже багато виваженості та політичної мудрості, щоб вирулити без вибухів.

Можна говорити про те, що немає прориву. Але в першу чергу його завданням було утримати баланс і не дати можливості якимось силам провокувати соціальні вибухи. І керувати країною, яка перебуває в стані війни, економіка якої в стагнації і навіть падає – це дуже нелегке завдання.

Я бачу, що за останні півтора року він досяг прогресу як у своїх публічних виступах, так і в своїх діях. Зрозуміло, що хочеться якихось більш швидких, радикальних кроків. От би нам в Одесі хотілося, щоб реформа прокуратури була набагато швидшою. Можна говорити про те, що це в компетенції президента – підштовхнути реформу прокуратури. Але у мене немає, висловлюючись військовою мовою, повної картини "поля бою". Я не перебуваю на найвищій точці, щоб бачити все. Я перебуваю на своїй маленькій висоті. Пряма черга з мого кулемета може накрити тільки один сектор обстрілу. У нього – сектор обстрілу набагато більший. Тому якісь категоричні судження мені некоректно робити. Моя точка зору – єдине, що могло б рухатися швидше – це реформа прокуратури. Це дуже важливий елемент реформ.

- Загалом, ви бачите, що системні зміни відбуваються?

- Вони є, але дуже повільні. Як людина з бізнесу я звик приймати рішення і втілювати їх у життя швидко, в режимі "термін – відповідальний, не зробив – покарання, зробив – заохочення". Тут такий бізнес-підхід застосувати складно. Дуже багатогранна палітра політичних сил. Кількість партій – величезна. Ми не скоро прийдемо до якоїсь біполярності, до 3-4 партій. Для цього потрібні десятиліття демократії. У нас демократія була уривками, пару років за Ющенка, другий рік з невеликим пішов зараз. Потрібен час.

- Може, Порошенку не вистачає трохи авторитаризму Саакашвілі?

- Достатньо в нього авторитаризму. Але стан країни в даний момент – дуже обтяжуючий фактор.


У Афганістан Жмак потрапив у 1982-му, одразу у "гарячу" Панджшерську долину. На фото - Жмак знову у Афгані, 2014 рік Фото: Володимир Жмак / facebook
У Афганістан Жмак потрапив у 1982-му, одразу у "гарячу" Панджшерську долину. На фото - Жмак знову у Афгані, 2014 рік Фото: Володимир Жмак / facebook


Про війну

- Як колишній військовий, як ви оцінюєте те, що зараз відбувається в Донбасі? Коли і як може закінчитися ця війна?

- Це дуже велике геополітичне питання, в якому зав'язані багато сторін, від наддержав типу США і до жителів Донбасу, які розділилися на дві частини. Тому варіантів багато. Це краще запитати в тих, хто ближче до печерських пагорбів. Звичайно, ідеальний варіант – зміна ставлення до цього конфлікту з боку Росії, яка його живить. Без підтримки Росії ЛНР і ДНР накажуть довго жити в найкоротшій перспективі.

Сама війна... На даному етапі це звичайна окопна війна. Я брав участь в іншій – вона була більше партизанською. Окопна війна призводить до нарощування військової потужності обох сторін. З української – за рахунок мобілізації економіки, яка працює зараз на війну.

Якщо говорити про власне учасників бойових дій, я зіштовхувався в Афганістані з такими ж моментами – коли йшли дощі, душмани не нападали, ми в гори не лізли, а сиділи й дуріли від бездіяльності. Такого роду ситуація зараз і спостерігається – по обидва боки бійці сидять в окопах і дуріють. Щоб попередити наслідки для психіки цих людей, потрібно частіше робити ротацію.

Я вважаю, що мобілізаційні хвилі вже потрібно припиняти. Вже достатньо підготовлених бійців, які хочуть служити в ЗСУ на професійній основі. Зараз якраз є всі передумови для переведення армії на професійну контрактну систему. Економіка не в кращому стані, і дуже багато хто, не знайшовши свого місця в ній, готові піти в армію і отримувати там гарантовані 5-6 тис. грн зарплати, яких вони в мирному житті можуть і не знайти. Тому з моєї маленької дзвіниці я можу говорити про те, що є передумови для створення професійної армії.

Мобілізація вже не дає того ефекту. Вона була ефективна під час розгорання конфлікту, щоб підготувати якомога більше людей. Зараз таких людей вже досить. Чисельність армії визначена, вона переходить на контрактну основу і займається на основі ротації веденням бойових дій або окопної війни, грубо кажучи, вахтовим методом – 2-3 тижні на передньому краї, потім відхід у тил на відпочинок та тренування. Постійне удосконалення. Один боєць такої армії легко замінить п'ятьох мобілізованих.

- Ви кажете, що пішли з Афганістану з відчуттям, що це була не ваша, непотрібна війна. Вам не здається, що якщо Донбас отримає особливий статус, чого зараз багато хто боїться, то хлопці з АТО повернуться з тим же відчуттям, що вони незрозуміло за що там билися?

- Я не знаю, що вкладається в поняття "особливий статус Донбасу".

- Ніхто не знає.

- Тому говорити про те, що це таке, як це буде виглядати, я не маю підстав. Тут питання в політичній сфері.

- У вас є розуміння, наскільки Одеса може бути схильна до того ж сценарію, через який пройшов Донбас?

- Розмови про те, що в Одесі високий ризик сепаратистського руху – це пропагандистські прийоми. Це не відповідає дійсності.

Одесити дуже віддані своїм цінностям, спокійному, розміреному, підприємницькому життю. Вони, швидше, політично пасивні. Ідеї сепаратизму в Одеській області – сильно надумані.

Те, що в південній частині області, в українській Бессарабії проросійські настрої сильніші – викликане тим, що там мовить російське телебачення, йдуть ретрансляції з Придністров'я. Там ми дуже сильно програємо в тому плані, що українського телебачення там практично немає. Люди дивляться російські канали, які дуже хорошої якості, читають проросійські газети, які закидаються туди з території Придністров'я в рамках проекту Бессарабія, який теж, я вважаю, розробляється в Москві.

- Ви думаєте, він існує?

- У мене складається враження, що хтось цим питанням займається. Хтось займається тим, щоб ретранслятори там були потужні й російське телебачення показувало добре, щоб там з'являлися проросійські друковані видання типу Голос Бессарабії. Якщо дитину не виховують батьки, то її виховає вулиця. Оскільки регіон випав з уваги української влади, то зараз він під впливом тих, хто йому цю увагу приділяє.

Щоб повернутися туди, в першу чергу, нам знову ж потрібні дороги. Тому повертаємося до того, з чого починали.

Ми зараз проводимо деякі заходи. Домовилися з командуванням флоту, що в Дунай заходять кораблі військово-морських сил України, зупиняються у Вилковому, в Ізмаїлі, Рені, проводять дні відкритих дверей. Люди можуть піднятися на борт, познайомитися з життям моряків, на площі грає оркестр. Такий невеликий святковий захід. Якісь показові виступи морпіхів. Просто щоб показати: ми тут, ми пам'ятаємо, ми знаємо, ми поруч.


Фото: Володимир Жмак / facebook
Старт міжнародних навчань Сі Бриз-2015 у Одесі, 1 вересня  Фото: Володимир Жмак / facebook


Единое национальное движение

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: