5 грудня 2016, понеділок

Сепаратизм в Каталонії, або чому Барселона – не Донецьк. Репортаж з "путіним" та "бандерою"

коментувати
Націоналістичними стягами, які у Каталонії звуть Естеладою, завішані вулиці не лише Барселони, а й менших міст, як-от Жирони, Ґранульєс, Сабадель
Фото: Остап Яриш

Націоналістичними стягами, які у Каталонії звуть Естеладою, завішані вулиці не лише Барселони, а й менших міст, як-от Жирони, Ґранульєс, Сабадель

Путін поганий! Він робить la muerte, смерть. Укранія не любить Росію? Не хоче бути разом, amigo? От і ми не хочемо — такими настроями охоплена іспанська Каталонія. Чим відрізняється іспанський сепаратизм від українського — у репортажі НВ

Перше, що впадає у вічі в будь-якому каталонському місті, – величезна кількість сепаратистських прапорів, які тут гордо називають «Естелада». Червоно-жовті стяги з білою зіркою в синьому трикутнику чимось навіть нагадують революційні кубинські прапори. За останні декілька років на фоні кризи та незадоволення центральною владою сепаратистські настрої в Каталонії збільшились практично вдвічі. Наприкінці 2015 року місцевий уряд навіть ухвалив резолюцію про початок процесу відокремлення, який мав би закінчитись у 2016-2017 році. Сепаратизм тут зовсім не такий, до якого звикли українці: в Каталонії люди грають за іншими правилами. Втім, і тут гра дуже складна й заплутана, але від того ще цікавіша.  

Єдність

Націоналістичними стягами завішані вулиці не лише Барселони, а й менших міст, як-от Жирони, Ґранульєс, Сабадель та інших. Кольори на багатьох помітно вицвіли, тож можна лише здогадуватись, скільки часу вони вже висять під палючим іспанським сонцем. Від каталонських прапорів неможливо сховатись, вони тут повсюди: на балконах, в маркетах, в автомобілях, в кафе… В магазинах одягу продають футболки з Естеладою, в сувенірних крамницях – прапори й магніти з сепаратистською символікою. Назви вулиць написані каталанською мовою теж. Кожен закуток тут просто кричить про свою каталонськість.

Згідно з результатами останнього референдуму, який відбувся в Каталонії у 2014 році (з 2009 року було вже сім хвиль дрібніших референдумів, кожна в різних районах області), понад 80% мешканців регіону висловились за відокремлення. Це є тривожним дзвіночком не лише для Іспанії, але й для всього Євросоюзу. Проте тут є дві важливі деталі. Перша – референдум мав лише консультативний характер, тобто був, по суті, звичайним опитуванням без жодної юридичної ваги. Друга, і досить важлива, – дві третіх каталонців просто проігнорували референдум й не взяли в ньому участі. За різними оцінками, реально в Каталонії ідею незалежності підтримує близько половини населення.

Ці підрахунки підтверджує Марія Хосе, 35-річна кучерява дівчина з веснянками, яка працює в міністерстві сільського господарства Іспанії. Сама вона родом із Сарагоси – міста між Барселоною та Мадридом, але нещодавно переїхала до столиці, бо там їй запропонували роботу над урядовими проектами. «В Каталонії, думаю, незалежності хоче приблизно половина людей, – каже вона. Хоча хтозна, може й менше. Одне знаю точно: більшість моїх знайомих звідти підтримує єдність з Іспанією». Марія, як і майже всі іспанці з-поза меж Каталонії, до ідеї відділення цього регіону ставиться негативно. Каже, що це суперечить закону і всі аргументи сепаратистів насправді не мають під собою ніякого ґрунту. «Каталонці завжди кажуть, що вони годують Іспанію, – провадить Марія Хосе. – Так, Барселона, справді, найбагатше місто країни, але це брехня, що люди там платять надто високі податки й віддають більше, ніж отримують. Міф, яким вдало маніпулюють політики й вводять в оману людей. Насправді Мадрид відсилає в Каталонію більше грошей, аніж потім повертається назад».

І це правда. Принаймні, про це свідчать офіційні дані уряду Іспанії. Тим часом Марія Хосе продовжує розповідати далі.

— От скажи, чи може бути країна без власної історії? – запитує вона таким тоном, ніби готується поставити шах і мат усім сепаратистським ідеям.

— Ні, звісно ж. Але я думав, що в Каталонії є своя історія.

— Нема і ніколи не було! Іспанія об’єдналась із п’яти королівств: Кастилії, Арагону, Наварри, Ґалісії та Леону. В Каталонії не було власної держави, її землі входили до складу Арагону. Втім, каталонські графи завжди хотіли здобути престол. І, як бачиш, зараз нічого не змінилось.

Далі Марія Хосе влаштовує мені короткий екскурс в історію, розповідає про шлюби між різними династіями, політичні перипетії, боротьбу за корону, об’єднання Іспанії в 1715 році… Й далі запитує:

— Знаєш, чому сепаратистські політики так хочуть незалежності?

— Чому?

— Їм ніколи не стати правителями великої Іспанії. Тому вони хочуть бути королями маленької Каталонії. 


31 січня, Барселона: тисячі іспанців протестують проти планів регіональної влади домагатися незалежності Каталонії
31 січня, Барселона: тисячі іспанців протестують проти планів регіональної влади домагатися незалежності Каталонії


Розкол

Марко – один із тих, хто ходив на останній референдум. Йому двадцять шість років, і хоч він народився й живе в Барселоні, щодня їздить машиною на роботу в невелике містечко під французьким кордоном. Там він працює пожежником. Хлопець виглядає як типовий іспанець: смуглявий, з чорною, мов смола, кучерявою бородою та дещо втомленими очима-вуглинками. «Каталонії давно треба стати незалежною, – переконаний Марко, – і на те є багато вагомих причин».  

Вагомих причин насправді дві, вони ґрунтуються на культурі й фінансах. Про це детально і розповідає мені хлопець, поки ми їдемо у його маленькій білій тойоті в напрямку Жирони.

— Розумієш, ми не відчуваємо себе іспанцями. Бачив у Барселоні червоно-жовті прапори із зіркою, Естеладу? Люди вішають їх на балкони не просто так. В нас інший народ, інша історія, інша мова, зрештою. Це найважливіша причина, чому ми хочемо від’єднатись. Диктатор Франциско Франко намагався знищити нашу культурну ідентичність через заборону мови, вбивства активістів, масові репресії й асиміляцію населення. Ми досі пам’ятаємо те, що він коїв тут. Адже Сталін також гнобив інші народи, так? І українців?

— Так, і українців теж.

— Так ось, іспанський режим робив те саме з нами, - обличчям Марко промайнула ледь помітна гримаса чи то болю, чи то ненависті, чи того й іншого разом.

Другою причиною, яка є основним козирем політиків в боротьбі за уми людей, є економічна незалежність. Каталонія, справді, є найбагатшою областю в Іспанії. На неї припадає 19% ВВП усієї країни, а регіональна частка ВВП на душу населення перевищує загальнонаціональні показники на понад 7.000 євро. В Каталонії зосереджений великий бізнес, тут відносно низький рівень безробіття й сюди приїжджає більше туристів, ніж у будь-який інший регіон Іспанії. Всі ці аргументи активно використовує «Junts pel Si» (в перекладі «Разом за Так»), політична коаліція з найпопулярніших сепаратистських партій регіону. Основні посили й обіцянки політиків ґрунтуються на тому, що маленькою державою керувати легше. І якщо Каталонія здобуде незалежність, тут будуть краще сприяти розвитку культури, відчутно збільшиться рівень демократії, вдасться подолати бюрократію та знизити рівень корупції, а сам регіон стане значно заможнішим. Ці месиджі знаходять відгук у головах місцевого населення. Й у голові Марко теж.

Коли мова заходить про референдум, хлопець тяжко зітхає.

— От в Британії нормальна влада. Шотландці хотіли провести референдум, їм дозволили. Люди чесно проголосували й вирішили свою долю. Чому в нас так не можна зробити?

— А якщо б і тут більшість проголосувала проти незалежності?

— Цілком можливо. Тут люди поділились 50/50. Ну, але що ж… Якби народ сказав «ні», то так би й було. Але голосування треба проводити лише в Каталонії, бо в інакшому разі результати точно будуть негативними, – Марко скептично махає рукою й кривиться.

Але ж конституція Іспанії дозволяє проводити референдуми тільки в цілій країні, хіба не так?

— В цьому й проблема! Чому інші мають вирішувати за нас? Чи, може, мешканці Мадрида чи Севільї знають краще, що потрібно каталонцям? Не їм тут жити, не їм і голосувати, – і Марко тисне на газ.

На запитання про те, як він бачить майбутнє незалежної Каталонії, Марко не може чітко відповісти. Він не знає, чи було б краще новій країні у складі ЄС, чи ні. Які були б відносини з Іспанією, яка була б валюта. Про міжнародне визнання й можливі санкції теж не говорить нічого конкретного. «Головне зробити перший крок, а там побачимо», – каже хлопець.

Невизначеність, до слова, характеризує не лише його, а й стан сепаратизму в Каталонії загалом. Населення області поділилось у своїх преференціях щодо незалежності навпіл. Окрім декількох сепаратистських партій, в регіоні існує і потужна опозиція. В парламенті автономної області на останніх виборах, які відбулись восени 2015 року, сепаратисти вибороли 72 місця із 135 можливих і сформували більшість. Однак це не допомогло перед голосуванням за нового керівника уряду – в парламенті Каталонії точились дуже гарячі суперечки, які так ні до чого і не призвели. Лише коли колишній голова Артур Мас в останній момент зняв свою кандидатуру, депутати зуміли домовитись й обрали нового голову – молодого сепаратиста Карлеса Пуджемона.     

Після декількахвилинної мовчанки, яка запала в салоні автомобіля, Марко продовжує говорити.

— Зараз питання насправді залишається невирішеним. Щось стане ясно в кінці цього - на початку наступного року, коли закінчиться термін, виділений локальним урядом на відокремлення. Але Мадрид нам не дозволить провести референдум, це я тобі гарантую.

— І що тоді?

— А що… Проведемо його наперекір. Й відділимось в одноосібному порядку, іншого виходу нема, – Марко знизує плечима.

Як мешканець України я знаю, до чого призводять референдуми, проведені в одноосібному порядку. Запитую в Марко про можливу війну з Іспанією, яка може розв’язатись в такому разі. «Війна? – хлопець повертає до мене свій збентежений погляд – Борони Боже! В Каталонії ніхто не хоче брати зброю в руки, та й в Іспанії теж. В нас мирний рух й мирна ідеологія, ми проти того, аби під прапорами Естелади проливалась кров, – говорить Марко і й за секунду додає: Тут люди нізащо не підуть воювати».


Барселона, 7 января 2016
Барселона, 7 января 2016


(Не)Донбас

Небажання війни та цивілізованість є ключовим елементом, який характеризує націоналізм в Каталонії. На відміну від Басконії, де діє сепаратистська терористична організація ЕТА, каталонці давно відмовились від насильницьких методів боротьби. Їхнє прагнення відокремитись радше нагадує колишнє бажання України здобути незалежність від Москви, ніж штучно створені сепаратистські настрої на Донбасі. Це відчувається як в словах Марко, так і в тому, що говорять багато інших каталонців. Та зрозуміло, що якими б не були причини сепаратизму в Каталонії – за нинішнього розкладу карт Україні він не на руку, оскільки слугує показовим прецедентом та підриває внутрішній лад у Європейському Союзі, який і без того зараз переживає не найспокійніші часи.

На головній площі Жирони до мене підходить лисуватий чоловік з пишними чорними вусами, на вигляд йому трохи за 60. Він не справляє враження заможної людини: вдягнутий доволі бідно, а за собою тягне візок на коліщатках з поскладеним туди різним мотлохом. 

— Гарна камера, amigo! Кенон? – чоловік вказує на апарат, який висить в мене на шиї.

— Так, дякую.

Звідки ти?

— З України, – дивлюсь на чоловіка з недовірою, бо не розумію, до чого він веде і чому запитав про камеру.

Ааа, УКРАНІЯ! Укранія… – мій співрозмовник робить широкі очі, відводить погляд вверх, ніби щось намагається згадати, і через якусь мить продовжує.

— Війна, amigo? La guerra? Путін піу-піу, бах? – англійська в чоловіка не дуже хороша, тож він більше говорить сумішшю іспанської з каталонською й намагається пояснити мені свою думку на жестах.

Ага, - киваю головою у відповідь.

— Путін поганий! Він робить la muerte, смерть. Укранія не любить Росію? Не хоче бути разом, amigo?

— Не хоче.

Несподівано замовкнувши, чоловік морщить чоло й задумливо про себе киває головою, мовби знайшовши підтвердження якимсь своїм гіпотезам. Постоявши так хвильку, відповідає: «От і ми не хочемо бути разом з Іспанією». Після цього повільно розвертається і йде, тягнучи за собою свій візок з мотлохом. Але зробивши декілька кроків, раптом щось згадує і гукає через плече:

— Бандера!

— Що?

— Бандера! Глянь! – і показує пальцем на балкон сусіднього будинку.

Піднімаю очі вверх. На балконі висить червоно-жовта, вицвіла на сонці сепаратистська Естелада. «Bandera» каталонською означає «прапор». 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: