4 грудня 2016, неділя

Найуспішний реформатор на Балканах розповів, як Україні досягти процвітання

коментувати
Алоїз Петерле: Головне, що зараз повинна зробити Україна,— об'єднати націю
Фото: Наталія Кравчук / НВ

Алоїз Петерле: Головне, що зараз повинна зробити Україна,— об'єднати націю

У невеликої балканської Словенії та України спільна точка відліку. Як і Україна, Словенія колись відкололася від свого аналога комуністичної імперії — Республіки Югославія

Однак тут успішніше, ніж в Україні, змогли перейти від планової економіки до ринкової, здійснили політичні та економічні реформи. А 2004-го Словенія однією з перших пострадянських країн приєдналася до Європейського союзу.

Перші два найважчих роки становлення Словенії припали на прем'єрство Алоїза Петерле: він, економіст і еколог за професією, здійснив головні реформи в той нестабільний час. І зараз, коли починають говорити про Україну, Петерле щедро дає поради: на його думку, головне, що зараз має зробити Україна, — об'єднати націю, щоб рухатися в заданому напрямку.

У його країні такою стратегією стала євроінтеграція і ринкова економіка, однак серйозною проблемою була прокомуністично налаштована частина суспільства, яка не підтримувала цей напрямок.

НВ зустрічається зі словенським реформатором в Києві, у Вищій школі економіки, де він прочитав лекцію для студентів.

— Привіт, як ваші справи? — запитує Петерле журналіста НВ, ледь переступивши поріг аудиторії, де проходить інтерв'ю.

— У нас вибіркове правосуддя, — одразу порушує НВ болючу тему.

— Все в порядку. У нас також. (Посміхається) Незалежна юстиція — головний виклик для всіх посткомуністичних країн. Неможливо в один момент всіх старих суддів звільнити і призначити нових.

— Як ви це вирішували в Словенії?

— У нас тоді взагалі не було суддів, які отримали освіту в демократичному ключі. Ми могли тільки крок за кроком змінювати систему. Змінили законодавство, створили орган, який відповідає за призначення нових суддів. Але недостатньо лише створити нові інститути, необхідно змінити мислення, образ думок.

Для Словенії навіть за 25 років після здобуття незалежності — це, як і раніше, виклик, і ми так само критичні до своєї системі правосуддя.

— Що потрібно робити, щоб відбулися зміни?

— Зміни не відбудуться, якщо у вас на тих посадах залишаться ті самі люди, що й раніше. Потрібно бути реалістами, розуміти, що буде потрібно час і багато зусиль. При цьому мають приходити нові люди і працювати інакше, не так, як раніше.

Я зустрічався в Києві з правильними молодими людьми, вони вірно оцінюють поточні події. І я погоджуюся з ними в тому, що минуле — це головний ворог майбутнього. Ми не можемо націлюватися на успішне майбутнє, продовжуючи чинити так, як у минулому.

— Які уроки Україна могла б отримати з вашого досвіду реформ?

— Коли я був прем'єр-міністром, ми в уряді були об'єднані однією метою. У нас була політична воля що — щось міняти, була стратегія і довіра людей. І принцип загального добра був вищий, ніж особисті інтереси.

Коаліція була єдиною, і у нас був командний дух. І це було присутнє на всіх рівнях ухвалення рішень в країні. Вся система розуміла, що має йти в одному напрямку. Але при цьому не має бути знищена ініціатива.

Крім цього, в Словенії ніколи не було політичного протистояння щодо теми європеїзації. У нас існувала координація всіх політичних сил.

Був ще один виклик — старі бюрократи. Я сказав: якщо працювати як треба — не буде жодних проблем. Комуністичним лідерам порадив відпочити і дати можливість іншим зробити щось інше.
Для того щоб реформи були успішними, недостатньо тільки політичної волі. Дуже важлива культура імплементації. Я маю на увазі те, що реформи потрібно завершувати, доводити до кінця. А не кидати на півдорозі. У Словенії сталося саме так, і ми наближаємося до такого часу, коли у нас можуть початися проблеми з розвитком країни.

Але я все одно вважаю, що Словенія — це успішна історія, хоча зараз у лівих, які прийшли до влади, немає такої волі до політичних реформ, яка була [у нас] 25 років тому.

— У якому стані Словенія увійшла до процесу реформ у 90-х?

— Коли я отримав свій мандат прем'єра, економічне зростання було негативним. Це були дуже важкі часи: наша економіка мала реструктуризуватися і переорієнтуватися з ринку Югославії на західні ринки.
Першими отримали негативний досвід ті, хто першими модернізувалися: перейшли на європейські системи фінансового обліку, запровадили нові бізнес-стандарти, почали постачати продукцію на західні ринки. Я знаю компанії, які скоротили штат на третину. Правда, зовсім скоро вони найняли більше людей, ніж скоротили.

Економічне зростання почалося 1993 року й тривало до 2008-го. А потім у нас почалися часи нав'язливої ідеї приватизації компаній і банків, що залишилися в державній власності. Ідея продажу була сильніша, ніж ідея поміняти погане керування на хороше.

Я гадаю, важливим уроком для України буде усвідомлення того, що основні проблеми, які зараз є в Словенії, пов'язані з державними компаніями та банками. Політики і чиновники так і прагнуть запустити туди руку. Держкомпанії дуже привабливі для корупції.

— Україна все не може почати процес приватизації держпідприємств: багато хто говорить, що зараз невигідно продавати. Як, на вашу думку, потрібно продавати держпідприємства просто зараз, щоб не було корупції, або почекати підвищення цін?

— Це непросте питання. Якщо ви впевнені, що далі ціни ростимуть і зараз ви можете якось вижити, то краще почекати. Але може виникнути проблема, що ви не зможете вижити, і тоді точно доведеться продавати швидко.

Найкраща стратегія — продавати держпідприємства, але не тому що ви слабкі та не можете вижити, а тому що хочете продати добру компанію.
Що ж до Словенії, наприклад, то якби ми продали найбільшу телекомунікаційну компанію країни Slovenian Telekom не минулого року, а 6-7 років тому, то виручили б удесятеро більше.

Державні компанії дуже добрі для корупції

— Що ще важливо в процесі реформ, що ви нам могли б порекомендувати?

— Для України зараз важливі дві речі: щоб процес реформування рухався швидше і щоб він тривав, попри зміну уряду. Не можна, щоб кожен новий уряд приходив і змінював курс.

Я спілкувався з одним із колишніх прем'єр-міністрів Фінляндії. Ця країна вважається однією з найуспішніших в Європі. Я запитав, як їм вдалося досягти такого успіху. Він назвав три складові.
По-перше, фіни змогли закрити питання минулого відразу після закінчення Другої світової війни. І тепер воно вже жодним чином не впливає на суспільство. Наприклад, у Словенії досі існує поділ суспільства — комуністи і ті, хто проти.

Друге — це реалістичний соціальний діалог. Іншими словами, не обіцяти людям більше, ніж є.
І третє: міністр сказав, що добре спить, незважаючи на результати виборів. Він правоцентрист, і хоча зараз у Фінляндії правоцентристи у владі, прихід лівих його не засмутив. Бо в усіх політичних партій Фінляндії фактично одна програма, спільне бачення розвитку майбутнього країни. І коли приходить новий уряд, він не руйнує те, що побудував старий, він лише додає своє.

І я хотів би, щоб у моїй країні була така мудрість. Щоб ми могли домовитися про те, що добре для майбутнього Словенії.

— Ми теж хотіли б цього для України, але у нас один з найпопулярніших методів політичної боротьби — це популізм.

— Популісти часто говорять про високу ціну реформи. Але потрібно розуміти, якою буде ціна, якщо ви не здійсните цю реформу. І розуміти, що Україна щось робить тому, що так вирішили українці, а не Брюссель. Ви маєте здійснювати зміни на благо своєї держави. І ви маєте бути рішучими.

Матеріал опублікований в НВ №42 від 13 листопада 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: