18 сiчня 2017, середа

Росія виводить війська з Сирії. Що далі?

коментувати
Росія виводить війська з Сирії. Що далі?
Виведення більшої частини російського контингенту відкриває можливість для укладення довгострокового миру на основі федералізації Сирії

Виведення російських військ з Сирії, оголошене президентом РФ Володимиром Путіним увечері 14 березня, для більшості спостерігачів стало цілком несподіваною подією. Проте, це рішення повністю вкладається в логіку розвитку подій у Сирії та навколо неї.

Головною початковою метою російської участі в сирійському конфлікті був порятунок режиму Башара Асада від краху, який влітку 2015 року здавався майже неминучим. (У заяви про боротьбу з ІД ніхто не вірив з самого початку операції). Цієї мети на даний момент досягнуто: урядові війська перейшли в наступ, усунули загрозу провінції Латакія, ліквідували кілька осередків опору вздовж стратегічного шосе М5, що зв'язує найбільші міста країни. Крім того, на півдні вони зуміли завдати низку відчутних поразок повстанцям біля міста Дараа, а на півночі – перерізали шляхи постачання супротивника в Алеппо, взявши місто в майже завершене кільце.



Під контролем повстанців залишилася порівняно невелика і малонаселена провінція Ідліб, де зміцніла за останні місяці сирійська армія цілком здатна стримувати їх самостійно. Повстання не придушене повністю, але дуже серйозно ослаблене.

Другим важливим завданням російської операції, що спонтанно виникло вже в ході її проведення, стало завдавання якомога більшої шкоди геостратегічним інтересам Туреччини. Тут результат теж цілком задовільний: під найжорстокішими бомбардуваннями на північному заході Сирії фактично проведена етнічна чистка – звідти вигнані всі туркомани, які вважалися опорою Анкари в сусідній країні. Але що ще важливіше, практично вдовж усього турецько-сирійського кордону з російською (і американською) допомогою з'явилося напівнезалежне псевдодержавне утворення місцевих курдів, яке географічно відрізає Туреччині прямий наземний доступ на винятково важливий для неї Близький Схід.

Закріплення сформованого на полях битв становища дипломатичними і політичними методами цілком би влаштувало Москву. Для цього необхідно провести переговори про легалізацію курдської автономії, надати певний ступінь самостійності сунітам Ідлібу при збереженні чинного в Дамаску режиму (за умови відходу від влади персонально Башара Асада в деякій перспективі).

Ще більш важливо те, що фіксація ситуації в нинішньому її вигляді влаштовує і ЄС з США. Європейцям, які переживають гостру міграційну кризу, вкрай необхідний мир у Сирії для зниження потоку біженців. Якщо при цьому в Сирії з'являться курдська і сунітська автономії, де права відповідних груп громадян будуть гарантовані дипломатично, політично і законодавчо, радості Євросоюзу не буде меж: сирійців можна буде зі спокійною совістю відправляти додому, оскільки на батьківщині їм не будуть загрожувати переслідування.

США, всерйоз стурбовані єдністю ЄС перед лицем кризи, також готові прийняти майже будь-який мирний план. Умови американців прості: новий режим не повинен бути надмірно садистським щодо етнічних і релігійних груп, в країні не повинен утворитися вакуум влади, Асад в кінці процесу врегулювання повинен піти. Перше може бути забезпечено автономіями, друге – збереженням режиму, третє – теж розв'язуване (за російського сприяння) завдання. Важливо й те, що Барак Обама, піклуючись про власну спадщину, сповнений рішучості завершити сирійську війну ще до закінчення свого президентського терміну (тобто до січня 2017 року). Судячи з того, наскільки енергійно діють американські дипломати зараз, успіх цілком досяжний.

Для фіксації цього становища необхідно було відновити переговори, що тривалий час блокувалися лідерами опозиції. Умовою початку будь-якого діалогу вони ставили припинення російських бомбардувань. У цьому сенсі не дивно, що виведення більшої частини російського контингенту за часом збіглося з відновленням переговорів у Женеві. Практично всі залучені сторони вже похвалили Москву за виведення військ. У повстанців більше не залишилося серйозної причини для бойкоту діалогу.

Самі переговори будуть йти навколо обмеженого числа цілком конкретних тем. Перше – це федералізація країни. Опозиціонери та їхній головний спонсор – Туреччина – виступають категорично проти подібного рішення. Їхня позиція зрозуміла: поява курдської автономії стала б потужним ударом по геостратегічних інтересах Анкари. Причому ударом з далекосяжними наслідками: наявність курдських автономій у Сирії та Іраку буде кричущим прикладом для їхніх турецьких одноплемінників, які вже зараз вимагають того самого.

Однак США, Росія і ЄС нічого поганого в федералізації не бачать. По-перше, фактично вона вже існує – різні частини країни керуються з різних центрів. Спроба одного з них нав'язати свою волю всім іншим призведе лише до відновлення бойових дій. По-друге, курдів, які взяли на себе основний тягар війни проти Ісламської держави, необхідно винагородити, а не заганяти їх у передвоєнне становище безправної етнічної меншини. По-третє, на даний момент поділ країни на самоврядні регіони – це найпростіший спосіб швидко припинити кровопролиття.

Друга тема, яка неминуче виникне під час переговорів, – це терміни та умови відставки особисто Башара Асада. Останнім часом сирійський президент, окрилений військовими успіхами, став поводитися дедалі зухваліше, обіцяючи «повністю очистити країну» і залишитися при владі на невизначений термін. У цьому сенсі виведення російських військ – важливий сигнал на його адресу: «Чоловіче, порівнюйте свої плани з можливостями». Простіше кажучи, йому натякають, що піти все-таки доведеться, хоча деякий час він ще країною покермує.

При всьому при цьому Кремль дав зрозуміти, що рішення про виведення основної частини російського контингенту з Сирії швидко може бути переглянуто у разі зриву перемир'я і відновлення бойових дій. Згідно з повідомленнями з Москви, авіабаза в провінції Латакія продовжить працювати, хоча і з невисокою інтенсивністю: там залишиться десяток літаків, які будуть завдавати точкових ударів» по цілях Ісламської держави. Сенс у тому, що за потреби всі інші літаки швидко можуть повернутися, щоб продовжити вибивати душі з повстанців і мирних жителів, які опинилися поблизу. Це – послання лідерам повстанців: їх попереджають, що в разі зриву перемир'я бомбардування поновляться з колишньою силою.

У всій цій історії майже не згадувалася Ісламська держава. Однак про неї ніхто не забув: всі інші сторони конфлікту (кожна по-своєму) продовжують стримувати її спроби розширитися. У тому випадку, якщо в Сирії буде досягнуто якусь подобу довгострокового врегулювання, наступ на ІД почнеться з усіх боків. Сирійська армія потроху підбирається до міст Пальміра і Ракка, підтримувані американцями курди перерізали лінії комунікацій між сирійською та іракською частинами ІД і наближаються до столиці халіфату – міста Ракка. У сусідньому Іраку місцева урядова армія і курдські загони «пешмерга» повільно, але впевнено проводять охоплення Мосула.

Укладення угоди щодо Сирії стане сигналом для загальної атаки, після якої в ІД не залишиться реальних шансів на виживання.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: