6 грудня 2016, вівторок

Режисер Ахтем Сейтаблаєв поговорив із НВ про війну на Донбасі і драматичну долю кримських татар

коментувати
Режисер Ахтем Сейтаблаєв поговорив із НВ про війну на Донбасі і драматичну долю кримських татар
Фото: Олександр Медведєв, НВ
Режисер, актор і ведучий популярного ток-шоу про війну на Донбасі в ресторані рідної йому кримськотатарської кухні говорить про сучасні трагедії і героїв

Із Ахтемом Сейтаблаєвим, режисером, актором і ведучим популярної програми про війну "Хоробрі серця" на телеканалі 2+2 ми зустрічаємося в новому ресторані кримської кухні Musafir у Києві. Хоча закладу немає й трьох місяців, про нього вже встигли написати київські ресторанні критики, в основному доброзичливо, з ностальгією про Крим, який ми втратили. Всередині закладу — прохолодно і просто, стіни оздоблені характерною саманною штукатуркою, а в інтер'єрі основний акцент зроблений на традиційному орнаменті.

— А давайте-но ми вас під килимом посадимо! Він у нас найкращий, — радісно пропонує господиня столик біля стіни.

Сейтаблаєв з'являється в ресторані майже відразу після нас. З порога широко посміхається і махає рукою, але по дорозі до столика затримується привітати кількох відвідувачів.

У ресторана і мого співрозмовника схожі долі. Обидва вони потрапили до Києва з Бахчисарая і навряд чи найближчим часом зможуть туди повернутися. Ресторан Musafir у Бахчисараї на початку літа закрила влада окупованого Криму за проукраїнську позицію господарів закладу. А Сейтаблаєв, чий батьківський будинок теж знаходиться там, відомий різкими висловами на адресу Росії.

Його телепрограма про учасників найбільш трагічних перипетій війни на Донбасі швидко стала рейтинговою, завоювавши аудиторію своєю актуальністю і чесністю. Також Сейтаблаєв вважається першим кримськотатарським режисером, який отримав велику популярність в Україні та за її межами. З цією тезою він збентежено погоджується і тут же віджартовується: "Але вже точно не останній!" У 2013 році він закінчив перший і єдиний в історії кінематографа кримськотатарський художній фільм Хайтарма про депортацію кримських татар із Криму часів Другої світової війни, який подивилися глядачі 25 країн. На добрій половині переглядів був присутній сам режисер, а після фільму розповідав глядачам про драматичну долю кримських татар і ще більше — про війну на сході України.

Сейтаблаєв відомий своїми ролями в кіно і театрі, а за роль Ромео в постановці Ромео і Джульєтта режисера Олексія Лісовця нагороджений престижною української театральною премією " Київська пектораль". Сьогодні він веде "Хоробрі серця", грає в серіалі "Гвардія" і готується до зйомок свого нового режисерського проекту - фільму "Кіборги", про тих, хто 242 дні утримував Донецький аеропорт.

Не перериваючи розмови і  не довго вагаючись, ми вибираємо в меню янтики з м'ясом і сиром, айран і салат зі свіжих овочів.

Сейтаблаєв починає розповідати про себе: він зізнається, що актором, а потім і режисером став випадково. Наприкінці 1980‑х його сім'я повернулася в Крим, і 16‑річний підліток отримав від батька тверду установку "вступити хоч куди‑небудь".

В той час можливість отримати вищу освіту в Криму впиралася не лише на необхідність дати хабар, але і в незриму графу "національність" — кримських татар жителі пострадянського Криму боялися і не любили. Рятівним виявився шанс вступити на курс акторської майстерності, який у місцевому училищі культури організували кримськотатарські актори і режисери, які повернулися з департації.

— Історія нашого театру набагато довша і глибша, ніж кінематографічна,— пояснює Сейтаблаєв. Ще в царські часи при Російському драматичному театрі у Сімферополі працювала окрема кримськотатарська трупа, яка ставила вистави українською та російською мовами.

Ми знімали фільм про депортацію, а виявилося, зняли стрічку про право України на Крим

У самий розпал історії нам подають янтики — кримськотатарський аналог чебуреків.

— А давай руками, як у нас удома. Ти не проти? — пропонує Сейтаблаєв, легко і по‑домашньому переходячи на "ти".

Я, звичайно, не проти, і, відсунувши столові прилади в сторону, ми деякий час зосереджено жуємо під акомпанемент кримськотатарської мелодії Хайтарма, яка раптово заграла. ЇЇ дослівна назва перекладається як відродження і повернення. Вона повертає нас до розмови про кіно.

Я запитую режисера, чи змінилося сьогодні глядацьке сприйняття фільму "Хайтарма", який був знятий ще до подій у Криму.

— Звичайно. Ми знімали фільм про депортацію, а виявилося, зняли стрічку про право народу на рідну землю, яке сьогодні знову потрібно доводити. Навіть ширше — про право України на Крим, — жваво реагує він.

Сейтаблаєв розповідає, що найчастіше — в дев'яти випадках із десяти — глядачів вражає той факт, що ще на початку ХХ століття кримськотатарська мова в Криму була загальновживаною. "Усі дивуються — невже все було саме так?" — говорить він.

Режисер згадує показ фільму, який відбувся у Дніпропетровську всього через кілька днів після окупації Криму. Зал був забитий під зав'язку. Там він вперше почув, як глядачі в кінці фільму, стоячи, співають гімн України. А коли екран погас, до нього підходили люди і пропонували розмістити у себе кримчан, які бояться залишатися на півострові.

Через місяць фільм "Хайтарма" раптово отримав премію Ніка Російської академії кінематографічних мистецтв як найкращий фільм країн ближнього зарубіжжя. Отримавши листа від російського режисера Андрія Кончаловського, Сейтаблаєв вирішив поїхати на вручення премії.

— Я тоді серйозно думав: їхати чи не їхати,— розповідає режисер.— Дізнався, що фільм отримав номінацію завдяки зусиллям Ельдара Рязанова, Лії Ахеджакової, Олега Басилашвілі, Валентина Гафта й самого Андрія Кончаловського.

Режисер згадує, що на його нагородження російською премією і намір їхати за нею в Росію багато користувачів Facebook реагували неоднозначно, а іноді і просто агресивно. Тоді він вирішив порадитися з актрисою Адою Роговцевою, публіцистом Віталієм Портніковим та багатьма іншими. Всі говорили одне: “Ці люди там підтримують нас тут. Із твого боку буде правильно і по‑чоловічому приїхати і підтримати їх".

— Пам'ятаю, як Юлій Гусман [засновник Ніки] після перегляду фільму зі сцени закликав знайти міністра культури РФ Олександра Мединського і запитати, де ж він і його культура. А актор Олександр Філіпенко грубо, але дуже щиро висловився про нинішню російську владу й захоплення Криму, — емоційно розповідає режисер.

Він зізнається, що побоювався, чи не заарештують більшість виступаючих відразу після вручення. Однак найбільше його здивував зал. Багато зустріли фільм зі сльозами і підходили до нього після показу з вибаченнями за дії Росії щодо Криму і України.

— Чм було передчуття, коли знімав фільм, що повторення подій, нехай часткове, можливе? — запитую я.

— Якби було, то я город машинним маслом поливав би [щоб зарита там зброя не ржавіла], а не фільм знімав,— похмуро говорить режисер чи то жартома, чи всерйоз.

Сьогодні режисера цілком займає ідея фільму "Кіборги", в якому він також виступає одним із сценаристів. Вся команда майбутнього фільму наполегливо шукає фінансування і приватних інвесторів.

Сейтаблаєв особисто знайомий з тими, хто став прототипом героїв майбутньої стрічки: багато з них приїжджали на зйомки "Хоробрих сердець".


Ахтем Сейтаблаев во время съемок фильма Хайтарма, в котором он показал трагедию крымскотатарского народа
Ахтем Сейтаблаєв під час зйомок фільму "Хайтарма", в якому він показав трагедію кримськотатарського народу


— Уяви собі, що перед тобою сидять: розробник адронного коллайдера, сталевар, театральний режисер і хлопець-студент, які громили досвідчений спецназ ГРУ, — емоційно розповідає режисер.— І знаєш, вони здатні розуміти людей по той бік фронту. Вони розповідають, що серед сепаратистів чимало тих, хто пішов воювати не за гроші, а за "свою хату". Ті люди щиро впевнені, що ми тут — фашисти.

Сейтаблаєв говорить про те, як усього за кілька років змінилася і подорослішала Україна: "Зовсім недавно про кримських татар більшість українців знали тільки те, що вони "роблять чебуреки і чогось там, в Криму, постійно вимагають", жителів Західної України інші співвітчизники називали западенцями-бандерівцями, а східної — донецькими зеками. Тільки зараз ми починаємо пізнавати один одного, і хочеться розповісти у фільмі також про це".

Допивши каву, ми прощаємося, і Сейтаблаєв, не слухаючи заперечень, оплачує чек сам.

"Не ображайте чоловіка", — наостанок посміхається він.

.

5 питань Ахтему Сейтаблаеву:

— Яку подію у своєму житті ви вважаєте головною?

— Народження дітей, звичайно. Коли ти молодий, не до кінця усвідомлюєш цінність батьківства, і старші діти обділені увагою. Зате як радієш молодшим!

— Ваше улюблене місто?

— Мені дуже подобаються Рим і Барселона. Але по‑справжньому комфортно мені під Судаком в Криму, на батьківщині матері. Там все моє.

— На чому ви пересуваєтеся по місту?

— На автомобілі Nissan Qashqai.

— Який ваш особистий місячний прожитковий мінімум?

— Якщо не вважати зобов'язань перед сім'єю, а тільки свій бюджет, то все залежить від періоду життя. Якщо це знімальний період, то мені і 1 тис. грн на сигарети і дрібниці достатньо. Поза зйомок — це близько 15 тис. грн.

— До чого ви прагнете в житті?

— До гармонії. Для мене прагнення до повноти життя та спокою за рідних — ідеальний стан.

Матеріал опублікований в НВ №28 від 7 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: