23 серпня 2017, середа

Рейтинг Путіна смертельно небезпечний для країни - письменник Віктор Шендерович

Віктор Шендерович вважає, що президентські рейтинги — небезпечна штука як для самих глав держав, так і для одурманених ними підданих
Віктор Шендерович via Facebook

Віктор Шендерович вважає, що президентські рейтинги — небезпечна штука як для самих глав держав, так і для одурманених ними підданих

Поки хворі Стокгольмським синдромом росіяни радіють своїм виразкам та пишаються власним сифілісом, вилікувати їх неможливо, вважає російський письменник і публіцист

Російський письменник-сатирик Віктор Шендерович відомий різким ставленням до чинної влади в Росії. У березні 2010 року він підписав звернення російської опозиції під назвою "Путін повинен піти". В лютому 2013-го у відеозверненні висловився в підтримку ЛГБТ і виступив проти заборони пропаганди гомосексуалізму. У вересні 2014-го підписав звернення на підтримку України з вимогою вивести російські війська з окупованих територій.

Письменник давно є небажаною персоною в Білорусі — як артист в цю країну він нев'їзний вже 12 років. Зате Шендерович виступає з авторськими програмами в Європі та Америці, пише колонки і блоги та регулярно з'являється на російському радіо "Ехо Москви".

НВ поговорило з ним про акції громадянської непокори в Росії, підтримку Володимира Путіна та рецепт лікування від Стокгольмського синдрому.

- Що ви думаєте про вчинок Петра Павленського, який підпалив двері ФСБ?

- Розмову про вчинок Петра Павленского треба розвести на дві теми. Одна — оцінка цієї дії як мистецької акції. Мене цей відеоряд вразив цілком, але нехай цим займаються фахівці.

В країні, де всі законні способи реакції давно зруйновані, де беззаконня вже закам'яніло і розчавило всі форми зворотного зв'язку, суспільство реагує окремими акціями

Головне ж у цій акції — її громадянське наповнення: платити за свій твір своєю долею, своєю свободою. Петро Павленський — людина надзвичайної мужності, надзвичайної громадянської пристрасті. В країні, де всі законні способи реагувати давно зруйновані, де беззаконня вже закам'яніло і розчавило всі форми зворотного суспільного зв'язку, суспільство ще реагує ось так, окремими акціями. Які в тому числі, звичайно, якби за межею закону.

Не можна не згадати тут історію про те, як студент Ян Палах підпалив себе в Празі [16 січня 1969-чеський студент Ян Палах вчинив акт самоспалення на Вацлавській площі в Празі, протестуючи проти диктаторського режиму СРСР].

Розглядати це в рамках підпалу будівлі мені здається повною нісенітницею. Очевидно, що він не збирався підпалювати цю будівлю, не хотів, щоб вона згоріла. Він прекрасно усвідомлював (і ми усі віддаємо собі звіт в тому, що це не могло принести ніякої шкоди нічийому здоров'ю. Через 5 секунд він був у руках особистів [Особливий відділ — підрозділ Федеральної служби безпеки], двері загасили.

Це протест. Громадянський протест в абсолютно тоталітарній країні. Так, ось такі форми громадянського протесту. У цьому сенсі неможливо не захоплюватися мужністю та громадянською пристрастю Павленського.

- Чи можливо в Росії чогось досягти такими протестами? Чи можуть вони щось змінити?

- Це не зовсім правильна постановка питання. Чи міг змінити щось Ян Павлах, який спалив себе в Празі? Ні. Жоден окремий вчинок нічого не змінює. Але якщо взагалі не буде вчинків, то нічого не зміниться ніколи.

- І зараз не змінюється. Яка зараз підтримка у Путіна в Росії? 90%?

- Немає такого рейтингу і не може бути. Рейтингів в авторитарній державі не буває. Не буває соціології в авторитарній державі.

Ми не знаємо, який рейтинг у Путіна. Його істинний рейтинг з'ясується в той момент, коли буде свобода слова, коли не буде поліцейської держави, коли люди не будуть боятися висловити своє ставлення, коли будуть працювати демократичні інститути. Тільки тоді, в цій атмосфері, у вільних ЗМІ, у вільній, а не поліцейській державі, може з'ясуватися рівень підтримки.

Загальна закономірність полягає в тому, що 90%-й рейтинг — це рейтинг смертельно небезпечний і для країни, і для носія рейтингу. Ми пам'ятаємо всіх, у кого був 90%-й рейтинг. Ці люди померли переважно не своєю смертю. Жоден з них не пішов від влади добровільно. Усі це люди, які через тиждень після свого 100%-го рейтингу були розстріляні без суду або закатовані на смерть. Або сіли у в'язницю. І ні один чоловік за них не заступився. Слободан Мілошевич, Августо Піночет і так далі.

Через тиждень після свого 100%-го рейтингу люди були розстріляні без суду або закатовані на смерть. Або сіли у в'язницю. І жодна людина їх не підтримала

Є великий список людей з величезним рейтингом. У Кім чен Ина сьогодні неймовірний рейтинг 99%, але якщо він вийде в Пьхеньян без охорони і погасить світло на якусь секунду, то не повернеться звідти живим. В цьому можна не сумніватися. Тому немає ніякого рейтингу Путіна. Є рейтинг страху, ейфорії, Стокгольмського синдрому, тупості, але рейтингу в європейському сенсі немає.

- Ви говорите про Стокгольмський синдром. Чи можна якось вилікувати росіян від комплексу співчуття диктатору?

- Це дуже складно. Найскладніше те, що неможливо лікувати насильно. Лікування починається з того, що людина усвідомлює себе хворим і приходить до лікаря. Коли вона розуміє, що з нею щось не в порядку, тоді лікар (якщо це хороший лікар) може чимось допомогти. Але якщо людина радіє своїм виразкам, плямам виступаючим на своєму тілі, якщо вона пишається своїм сифілісом, то вилікувати її неможливо. А ми пишаємося своїми хворобами, ми наполягаємо на тому, що це предмет для гордості. І це жахливо.

- У жовтні ви приїжджали в Київ з програмою Ні слова про Путіна. Чому раптом така назва?

- Це була іронічна назва. Вона пов'язана з тим, що мене постійно асоціюють з політичним протистоянням, з публіцистикою. І я вирішив привезти програму суворо літературну: оповідання, діалоги, вірші, що не мають прямого відношення до політики. Хоча там і були політичні теми.

- Ви виступаєте перед різною публікою. У якій більша схильність до самоіронії?

- Важко судити, тому що я виступаю перед російськомовною публікою. Але, безумовно, здоров'я нації, людей, психічне здоров'я тісно пов'язане з самоіронією, з умінням посміятися над собою. Моя публіка не відрізняється в географічному сенсі. Публіка, яка приходить на мій концерт в умовному Єкатеринбурзі або якомусь Поволзькому місті, нітрохи не відрізняється від публіки німецької, американської або ізраїльської. Це одні і ті ж люди, просто хтось виїхав, а хтось залишився. Люди, які приходять до мене на концерт — цілком інтелігентні й іронічні. Хоча зустрічаються і винятки, що підтверджують правила.


Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: