5 грудня 2016, понеділок

Сергій Горбатюк, якому світить чи то крісло генпрокурора, чи то заслання - про Шокіна і кругову поруку в органах

Сергій Горбатюк, якому світить чи то крісло генпрокурора, чи то заслання - про Шокіна і кругову поруку в органах
«Прокурор Майдану» Сергій Горбатюк, якого називають одним з імовірних кандидатів на пост нового генпрокурора, у інтерв'ю НВ розповідає про тиск з боку Віктора Шокіна та зізнається, чи готовий своїми руками змінити заскорузлу систему ГПУ

Керівник управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк – людина, чиє прізвище останнім часом часто фігурує в ЗМІ у зв’язку із відставкою генпрокурора Віктора Шокіна. Саме Горбатюка, який також відомий як «прокурор Майдану», бо розслідує вбивство Небесної сотні, громадськість та депутатська група Єврооптимісти хочуть бачити у якості нового очільника ГПУ. Відповідного листа вони направили до президента Петра Порошенко ще 16 березня. Натомість, за тиждень після цього Горбатюку запропонували нову посаду – прокурора Львівської області, від якої він відмовився. Нардеп-єврооптиміст Мустафа Найєм прокоментував цей жест як ввічливу спробу відправити Горбатюка у заслання.

У інтерв’ю НВ Горбатюк зізнається, чи готовий очолити Генеральну прокуратуру, розповідає про співпрацю із Шокіним, МВС та СБУ, а також пояснює, чому його управління не може повноцінно працювати відповідно до чинного законодавства.

- Як ви самі сприйняли пропозицію призначити вас очільником прокуратури Львівщини? Теж як заслання?

- Звичайно, це було нелогічно. Справа Майдану зараз на півшляху, багато чого треба ще зробити. Тому особисто для мене переривати ці розслідування і йти на іншу посаду виглядало як те, щоби я просто змінив місце роботи. Відірватися від управління спецрозслідуваннями.

Озвучували також такі думки, що у разі відставки Віктора Шокіна, коли прийде новий генпрокурор, мене з моєї нинішньої посади і так попросять піти, тому і запропонували переїхати на Львівщину як ознаку начебто високої довіри.

Моя задача – створювати умови та оберігати від зовнішніх впливів, щоби не було втручань у слідство

Що би тоді було із справою Майдану?

-  Основну роботу роблять слідчі й прокурори, саме у їхніх руках результати розслідування. Моя ж задача – створювати умови та оберігати від зовнішніх впливів, щоби не було втручань у слідство. Є багато питань, які треба проштовхувати і пробивати. Не скажу, що я такий, що без мене все рухне, але важливо завершувати почате, а також у багатьох випадках я відстоюю напрямки, якими ми рухаємося, аби не було сторонніх впливів і ми мали  результат - притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Громадськість активно лобіює вас на посаду наступного генпрокурора. Але, я так розумію, владою ця пропозиція не надто підтримується, так?

-  Від керівництва держави, від керівництва Генпрокуратури не було жодних подібних пропозицій чи обговорення, таке бажання не проглядається.

Звичайно, ця ідея і для мене була певним чином несподіваною: вона виникла у представників громадських організацій, які стикаються з розслідуваннями. Я не один раз їм висловлювався, що у нас багато таких перешкод, яких не має бути і які залежать просто від бажання керівництва. І що посада вища, з більшими повноваженнями, дозволила би рухатися швидше. І це трансформувалося у лист до президента.

Хоча, сказати, що я займу посаду і все зміню, не можна – система настільки заскорузла, що її змінювати треба досить багато часу

То ви самі готові були би працювати на цій посаді?

-  Сказати, що я уже однозначно готовий генеральний прокурор [не можу], досвіду роботи на керівній посаді у мене мало. Всього-на-всього два роки. Якщо я не помиляюся, якраз 28 березня мене призначили на першу посаду начальника відділу, до того я весь час працював слідчим.

Але є однозначне бажання змінювати систему, у тому числі, якщо буде довіра і на посаді Генерального прокурора України. Є розуміння того, що ми – прокуратура, слідство прокуратури, у нас є певна недовіра суспільства. В багатьох випадках вона має під собою грунт: прокуратура не виконує якісно функції, покладені на неї законом. А один із основних принципів, якого треба дотримуватися, аби щось змінити – що закон один для всіх, і відстоювати [ці принципи] незалежно від будь-якого зовнішнього впливу.

Я зробив такий висновок, що саме по собі бажання працювати за цими принципами: дотримання закону, чесність і професійність, навіть за недостатнього досвіду воно уже зможе змінити ситуацію на 30-50%.

Хоча, сказати, що я займу посаду і все зміню, не можна – система настільки заскорузла, що її змінювати треба досить багато часу.

Щоби отримати якийсь результат, необхідно мати підтримку від керівництва держави, від Верховної Ради – наприклад, мати змогу змінити закон там, де це потрібно для пришвидшення реформ чи якості розслідувань.

Однозначно ж  можу погодитися із тими ж самими Єврооптимістами, що має бути публічне обговорення кандидатів. Суспільство повинно мати можливість вивчити та оцінити саму особу претендентів, їх історію та наявність чи відсутність корупційних ризиків, а останні донести до суспільства, у чому проблеми діяльності прокуратури і як їх вирішити, якими шляхами. Аби у суспільства було розуміння, що ці проблеми кандидат бачить і знає, як їх вирішити.


Але ж заява-заявою, але Шокін йшов у відпустку, потім повернувся і повноцінно працює знову.

-  Будь-яка людина, яка є на роботі й офіційно не звільнена, зобов’язана виконувати свої повноваження. Що і робить зараз Шокін. Тепер це все у повноваженнях ВР.

Які у вас стосунки із паном Шокіним, із керівництвом ГПУ? Чи відчуваєте ви якийсь тиск на себе?

-  Певний тиск відчувається, звичайно. Перешкоди. Зокрема, у розслідуванні економічних злочинів. Також є недостатня підтримка у вирішенні багатьох технічних питань проведення розслідування.

Тривалий час ставилось питання про збільшення штату, воно вирішилося аж у кінці 2015 року – на 34 одиниці розширився штат. Але постало питання недостатності приміщень для цього штату. Це питання щодо додаткових кабінетів ніяк не вирішиться з грудня місяця. Те ж саме, питання забезпечення технікою. Невелику частину нам дали, але основний масив потреб залишається обіцянкою. Я ці питання педалюю, уже замучив напевно усіх нагорі.

Є, звичайно, відсутність підтримки у якихось ідеях стосовно розслідувань. Є питання по розслідуванню справ деяких високопосадовців. Є й інші проблеми. Думаю, через певні такі речі на верхах можуть бути незадоволені моєю діяльністю – щось лежало тривалий час, а тоді я порушував ці питання знову і вони зрушувалися з місця.

Формально реформа низового рівня відбулася, були змінені керівники місцевих прокуратур, оновлено штат загалом

Ви почали трошки казати про штат – чи вдалося оновити його загалом? Провести люстрацію, привести нових людей?

-  Формально реформа низового рівня відбулася, були змінені керівники місцевих прокуратур, оновлений штат загалом. Наскільки якісний – треба розбиратися.

Основою реформи, як на мене, має бути саме зміна керівників середньої і вищої ланки під уважним поглядом громадськості. А тоді  покладати відповідальність за підбір нижніх ланок саме на цих керівників знову-таки під пильним контролем громадськості. Аби було зрозуміло, хто несе відповідальність за той штат, який був підібраний.

Зараз же, якщо має місце комісія, куди входять нардепи, громадськість, чіткі критерії відповідальності відсутні. Якщо керівник – він каже: «Мене призначили, мені дали цих працівників, як я можу нести за них відповідальність». Тому ця реформа, певною мірою, загальмувалася. Керывники районного рівня змінилися, а на вищому рівні поки що не продовжено.

Щоби щось розказувати про якість відбору за результатами реформи низової ланки, треба бачити, кого взяли на ті посади. Можу поділитися прикладом – один із наших слідчих пройшов у фінал, де було троє кандидатів, на посаду прокурора одного із районів Рівненської області. Як на мене, бо я його знаю, це був кращий кандидат серед тих, хто був. Але його не призначили – ні районним прокурором, ні заступником.


 

Як ви співпрацюєте із іншими органами – СБУ, МВС, судді?

-   Постійно виникають ситуації з приводу того, що хтось десь виконує свої обов’язки неналежно, не достатньо якісно. Є листування з цього приводу, зустрічі з МВС, СБУ, аби такі моменти усувати. Реагування є на таку критику, але, знову ж таки, хотілося би більше активності та якості такої роботи. Іноді це дії, як з-під палки. Хотілося би більше ініціативи.

По судах виникла окрема тема. У минулу п’яницю, наприклад, виникла ситуація, що суд не провів судове засідання щодо подовження запобіжного заходу арештованому, і він був звільнений з-під варти. Це підозрюваний у тому, що отримував зброю зі складів МВС 20 лютого, яка потім роздавалася так званим тітушкам на Майдані. Ще три місяці назад обвинувальний акт був направлений до суду, за весь цей час не приступили до розгляду, а передавали між судами: Святошинський, Апеляційний, Печерський.

Окрема справа – це розслідування проваджень, де фігурують ті чи інші судді, отримання під час слідства у слідчих суддів дозволів на певні слідчі дії. Тобто, отримання якихось документів, що стосуються незаконної діяльності суддів під час Майдану. Судді, які тепер розглядають клопотання слідчих про витребування документів, один за одним безпідставно заявляють собі відводи, кажуть, що не можуть розглядати справу стосовно свого ж колеги. Через такі відводи клопотання можуть розглядатися по сім місяців.

Саме стільки часу ми не могли отримати дозвіл суду, аби вилучити провадження, яке приймалося Печерським районним судом щодо заборони проведення мітингів на Майдані. Це момент, який суттєво гальмує розслідування.

У законодавстві – двоякі трактування, які дозволяють адвокатам вказувати, що слідчі не можуть уже розслідувати справи

В цьому випадку такі затягування кому вигідні – вони діють у власних інтересах, чи хтось просить їх гальмувати процес?

-  Тут припускаю, що діє певна корпоративна етика. Тобто, не приймати рішення стосовно своїх колег. Сумніваюся, що тут є якісь прохання. Певно, кожен думає: «Якщо я зараз щось зроблю стосовно свого колеги, то завтра він щось зробить стосовно мене». Хоча у даному випадку – ми хотіли лише дозвіл на витребування особової справи, це не якась підозра, не звинувачення, не арешт судді.

Але тоді виходить, що всім є щось приховувати? Якщо кожен боїться, що завтра його колега може зробити щось у відповідь.

-  Якщо ви обрані на суддю, ваш принцип – робити свою роботу незалежно від того, кого це стосується. Неупереджено, об’єктивно і по закону розглядати справу.

Є прямий перелік, де суддя має підстави заявляти самовідводи. Але законодавчо це може бути стосовно близьких родичів чи членів сім’ї. Ніде не написано, що можна заявити відвод, бо «я його друг», чи щось таке.

З логіки законодавця, якщо злочинець уже втік, пройшла година, то його вже не можна затримувати

Які проблеми із законодавством у нас є?

-  Це, загалом, дуже важлива проблема, яка сильно впливає на хід розслідування, максимально ускладнює його.

Слідчі часто перетворюються на особу, яка просто шиє, копіює матеріали, складає їх у теки, аби потім понести до суду. Ця технічна, нікому не потрібна робота займає 70% всього часу.

У КПК є багато протиріч і недоліків, які заважають. Наприклад, стаття, що регламентує затримання підозрюваного без рішення суду. Вона передбачає, що підозрюваний може бути затриманий або безпосередньо затриманий під час вчинення злочину, або «особа, яка щойно вчинила злочин». Тобто, з логіки законодавця, якщо він уже втік, пройшла година, то його вже не можна затримувати. Такі формулювання цих норм передбачають, що закони будуть порушуватися. Буває, слідчі беруть повноваження щодо затримання людини, по відношенню до якої є вдосталь доказів, аби просто не дати їй втекти. А це не правильно.

За два роки і після десятків таких клопотань нам нарешті прийшла перша відповідь, нещодавно, десь місяць назад, по Віктору Януковичу. Розмито, але вони послалися на Європейську конвенцію з прав людини, де написано, що якщо вбачаються політичні переслідування, то видача не відбувається

У законодавство постійно вносяться якісь поправки. Скажімо, за останні п’ять місяців тричі вносилися поправки у статтю, що стосується арешту майна. На теперішній час ВР знов розглядає зміни щодо цього. Слідчі ж заплуталися, якими нормами користуватися.

У листопаді набув чинності закон про Антикорупційне бюро. Фактично, він означав, що з 20-го листопада слідчі втрачають свої повноваження у розслідуваннях щодо вищих посадових осіб, і це буде розслідуватися НАБУ. Але у НАБУ на той час не було свого антикорупційного прокурора, бюро не запрацювало на повну, і вони фізично не могли це все прийняти і розслідувати. Законодавець цього не продумав, і за півтора місяці – від кінця листопада і до початку січня – слідчі не могли здійснювати слідчі дії.

Подібна ситуація виникла із законом про Державне бюро розслідувань. У законодавстві – двоякі трактування, які дозволяють адвокатам вказувати, що слідчі не можуть уже розслідувати справи. Ще 1 березня суди відмовлялися приймати клопотання від слідчих прокуратури, вказуючи, що вони втратили свої повноваження. Тоді було роз’яснення Вищого спеціалізованого суду, яке пояснило, що раз ДБР не розпочало свою діяльність, то, значить, слідчі прокуратури свої функції залишають за собою. Але, знову ж таки, це тонкощі суто юридичні. Таким чином закладається міна сповільненої дії, яка може вибухнути у майбутньому.

Це – відповідальність парламенту. Як мінімум, на це вказує, що випадок із НАБУ повторився у законі про ДБР. Мав бути чітко прописаний перехідний період, аби ця реформа не нашкодила розслідуванню кримінальних проваджень. Треба було виписати закон таким чином, аби не було зупинки у роботі: одні втрачають повноваження, інші – уже працюють.

Невизначеність відображається також на психологічному стані слідчого. Тобто, як би слідчий не працював, як би не розслідував, фактично, мені йому  можуть сказати: «Все, кидай це, іди здавай тести». Показуючи, що зараз ми, мовляв, приберемо усіх попередніх, бо всі вони погані, й наберемо нових, бо всі хороші. Перший критерій – це як людина працює, наскільки якісно. Якщо вона дійсно професіонал і приносить користь, то нащо шукати десь на стороні юристів, яких ще треба вчити два, три, п’ять років і вони будуть тоді приносити той самий результат.

Оці неточності у законодавстві – це робиться навмисно, чи це просто некомпетентність людей, які написали закони?

-  Спочатку це пояснюєш просто безвідповідальністю і бажанням пропіаритися. От ми все зруйнуємо начебто, і на уламках побудуємо щасливе майбутнє. Так не буває.

Але коли ці випадки повторюються, і не вирішуються, хоча, наприклад, я неодноразово виступав і казав, що є така ситуація, і нічого не змінюється…



У нашій країні є тенденція у якихось гучних справах саджати, судити і карати лише виконавців злочину. Натомість, замовники часто лишаються неназваними. Або, як у випадку із Євромайданом, люди, яких називають організаторами убивств, давно втекли закордон і спокійно там живуть. Чому так виходить?

-  Тут випадки різняться. Якщо говорити саме про високопосадовців, які причетні саме до подій на Майдані, то вони втекли ще до того, як їм висунули підозри. Покинули вони територію України десь 21-22 лютого, а перші повідомлення про підозру були здійснені 25 лютого. Тоді вони оголошувалися у розшук.

По майданівським справам Інтерпол відмовив у оголошенні в міжнародний розшук практично по всім колишнім високопосадовцям та керівникам Беркута

Складність для повернення їх в Україну, аби вони постали перед судом, у тому, що Інтерпол відмовляє у оголошенні цих людей у міжнародний розшук, мотивуючи це тим, що йдеться про ознаки політичних переслідувань. Це є перешкодою і для заочного розслідування, адже на даний час закон дозволяє починати цю процедуру лише після оголошення у міжнародний розшук. По майданівським же справам Інтерпол відмовив у оголошенні в міжнародний розшук практично по всім колишнім високопосадовцям та керівникам Беркута. Ми зверталися до Інтерполу, але вони просто присилали відписки, посилаючись на відповідний пункт свого статуту, де йдеться про ознаки політичних переслідувань. Коли просимо роз’яснити, чому саме, на це відповіді не надається.

По випадках обвинувачень у вчиненні корупційних злочинів чи щодо розкрадання державного майна, тут ситуація інша. Дозволи все таки надають, але на це потрібен тривалий час – у цьому випадку не менше п’яти-восьми місяців розглядаються наші клопотання щодо оголошення у міжнародний розшук.

Натомість, як ми знаємо, більшість цих людей перебувають на території Російської Федерації. Міжнародний розшук не впливає на те, що правоохоронні органи РФ будуть виконувати міжнародні рішення Інтерполу та затримувати цих людей. Ми направляємо їм клопотання, але реакції немає.

Зовсім?

-   За два роки і після десятків таких клопотань нам нарешті прийшла перша відповідь, нещодавно, десь місяць тому, по Віктору Януковичу. Розмито, але вони послалися на Європейську конвенцію з прав людини, де написано, що якщо вбачаються політичні переслідування, то видача не відбувається. До цього не відповідали взагалі. Але є можливість звертатися до суду за здійсненням заочного розслідування. В семи випадках ми звернулися, в п'яти з них уже отримали дозволи. Спочатку – заочне розслідування, потім – заочне засудження.

Проте, я би, все ж таки, не говорив, що ця ситуація – назавжди. Можливо, колись зміниться політична ситуація у Росії, і тоді ми зможемо розраховувати на те, що наші клопотання про екстрадицію будуть виконані.


 

Але виходить, що, щоби ви тут не робили – заочні розслідування чи арешти, Янукович продовжує іноді подавати голос. Микола Азаров і колишній міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко дають прес-конференції. Тобто, поводяться абсолютно публічно. Всі знають, що вони там, але нічого не відбувається.

-  Так, навіть, якщо тут будуть докази і людину буде визнано винною, це не має бути підставою для того, аби людину нам видали. Але, якщо буде вирок, то можна арештовувати майно цих осіб, яке знаходиться на території держави.

Все ж таки, якщо говорити про колишніх високопосадовців, які втекли вже після того, як стало зрозуміло, що до них є певні претензії, що будуть звинувачення – чому так сталося?

-  Я можу говорити про історію з Сергієм Клюєвим, бо це наше провадження.

Згідно до законодавства, жодні слідчі дії, негласні слідчі дії, оперативно-розшукові дії стосовно депутата не можна проводити, допоки немає дозволу ВР на притягнення до кримінальної відповідальності. Тобто, депутати підстрахувалися настільки, що, поки не буде дозволу парламенту, з ними взагалі нічого не можна проводити, крім допиту. Обшук, затримання народного депутата, огляд його особистих речей і багажу, транспорту, житлових чи службових приміщень, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, кореспонденції тощо, дозволяється лише після дозволу Верховної Ради.

Тобто, якщо, наприклад, йдеться про хабар, як у нас відбувається, коли заявник передає кошти і безпосередньо ловлять на гарячому, так бути не може.

Так от, по Клюєву ми звернулися до генпрокурора, який підписав дозвіл на затримання і арешт, на притягнення до відповідальності, звернулися потім до Верховної Ради. Цей злочин економічний, бо звинувачується Клюєв у вчиненні шкоди державі, й ми планували звернутися до суду із клопотанням про заставу на суму шкоди. Але до того, як ми отримали дозвіл на проведення негласних слідчих дій, Клюєв зник. Тому звинувачення у тому, що йому дали втекти – безпідставні у даному випадку. Депутати мають змінювати закон таким чином, щоби ми могли його використовувати і здійснювати слідчі дії до вирішення цього питання власне у ВР. Інакше ж будь-яке спостереження – незаконне, чому ж тоді слідчий має брати на себе відповідальність і робити такі дії незаконно, якщо депутати не хочуть прописати це. 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: