26 лютого 2017, неділя

Радянський довгобуд. Дмитро Орєшкін пояснює, чому скінчилися гроші на міст у Криму і чим це закінчиться

коментувати
Радянський довгобуд. Дмитро Орєшкін пояснює, чому скінчилися гроші на міст у Криму і чим це закінчиться
Фото: profi-forex.org
Міст в Керчі стає символом того, що Крим був занадто дорогим придбанням для Росії. Але Путіна в проблемах не звинувачують: він для країни – все ще «священна корова»


Дмитро Орєшкін, російський політолог, розповів НВ про те, чому несподівано припинилося будівництво Керченського мосту та чи буде Росія його добудовувати. А також про те, що в світі матеріальних складнощів росіяни переоцінили ставлення до приєднання Криму до Росії, але не готові визнавати цього, оскільки це означає визнати себе обдуреними. Кого вони звинувачують у своїх проблемах і що ці метаморфози значать для України?


Фото: most.life
Фото: most.life


З Керченським мостом ситуація цілком передбачувана і сумна. За офіційними планами, його повинні були ввести в експлуатацію в 2018 році. Кілька місяців тому з'явилася інформація про те, що Росія не встигає, і його введуть в експлуатацію до 2019 року. А ось буквально минулого тижня було сказано, що фінансування припинено.

Офіційні керівники будівництва відразу внесли поправки, сказали, що будівництво триває в колишньому ритмі, але про фінансування нічого не сказали.

Будівництво може тривати деякий час і без фінансування. Проблема в тому, що в Росії всерйоз немає грошей. Вся ця історія з приєднанням України, залученням її в євразійський простір і Митний союз починалася в 2013 році, коли світові ціни на нафту були понад $100 і було відчуття, що грошей в країні залийся і їх можна використовувати на розширення геополітичного впливу.

А зараз кожен мільярд на рахунку. Навіть кожен мільйон доларів в російському бюджеті є проблемою.

На будівництво мосту повинні були виділити 66 млрд рублів на рік, грубо кажучи, мільярд доларів. Цих грошей немає. Незважаючи на те, що у будівництва першочерговий статус. Це іміджева споруда, програма №1, геополітичний вплив і все інше. Навіть на цю будову гроші будуть виділятися з труднощами. Я все ж таки думаю, що їх будуть знаходити, тому що, якщо будівництво зовсім замерзне – це буде іміджева катастрофа для Володимира Путіна. Зрештою, мільярд доларів для російської економіки – не «непідйомна річ». Гроші будуть виділяти з труднощами, по чайній ложці, відриваючи від якихось інших не менш важливих для Росії інфраструктур, але я думаю, що будівництво буде продовжуватися. Хоча, за радянською традицією, перетвориться на довгобуд.

Володимир Путін для росіян – священна корова. За економіку він начебто не відповідає, а відповідає за державні пріоритети: «він піднімає нас з колін», «він веде до світлого майбутнього»

Подібні інфраструктурні речі в будь-якому випадку корисні, за будь-яких географічних меж – мости зайвими не бувають. Але, враховуючи майже катастрофічне становище з економікою – будівництво буде затягуватися.

У нинішній ситуації російська скарбниця переживає серйозну кризу: у чиновників просто нізвідки черпати ресурси. Так що, на жаль, це з одного боку, цілком зрозуміло і передбачувано, але, з іншого боку, життєрадісно говорити про те, що будівництво звалилося, абсолютно немає ніяких підстав.

У суспільстві зараз відбувається деяка переоцінка ситуації з Кримом. І вона реалізується дуже цікавим чином. Люди намагаються про це не думати, тому що, якщо про це думати, то доводиться визнати, що тебе обдурили, а ти був дурнем. Ти так радів тому, що «Кримнаш», а ось тепер виявляється, що це задоволення не по кишені.

Ідеологічні міркування тут на другому місці. На перше місце виходять суто прагматичні результати. Тому наші співвітчизники намагаються робити вигляд, що все в порядку. Але хробак сумніву завівся. Ми бачимо, що потихеньку знижується рейтинг Володимира Путіна, хоча він як і раніше високий, якщо раніше говорили про 86-89% підтримки, зараз вже на рівні 80% і навіть нижче. Ну, звичайно, тут проблема ще й в емоційному настрої людей. Свої негативні переживання вони покладають на уряд, зокрема на Медведєва або Єдину Росію, а Володимир Путін для них – священна корова. За економіку він начебто не відповідає, а відповідає за державні пріоритети: «він піднімає нас з колін», «він веде до світлого майбутнього». Але оскільки вже не радянські часи – замовчати або «замазати» пропагандою реальні погіршення життя в країні важко, то потроху і рейтинг Володимира Володимировича починає кульгати.

Я думаю, що ця тенденція продовжиться, тому що обіцяні підвищення зарплат, пенсій не можуть бути реалізовані в повному обсязі (якщо взагалі будуть реалізовані). Тому пропаганда тішиться тим, що в Україні ще гірше. Зараз говорять, як погано там, як все жахливо, яка корупція (що значною мірою відповідає дійсності). Але втіха суто віртуальна: не тим, що у нас краще, а тим, що у них ще гірше. Така цілком радянська модель. В умовах більшої інформаційної прозорості вона довго не проживе. Тому я думаю, що в найближчий рік настане те, що соціологи пафосно називають когнітивним дисонансом: «Як же так – ми начебто піднялися, ми дали всьому світу зрозуміти наскільки ми сильні і могутні. Ми відмовилися від залежності від Заходу і в результаті ось такі дивовижні речі. Все начебто має бути навпаки. Ми повинні, як в Радянському Союзі, йти вперед і вгору, а воно не виходить».

Так само як люди забули реальність радянських часів, так вони зараз намагаються вірити у Володимира Путіна. І його рейтинг в значній мірі є рейтингом відчаю. Тому що більше взагалі вірити немає в що, а вже якщо зовсім ні в що не вірити, то виходить, що ми зовсім дурні і нас все обдурили. В тому числі і Путін. Прийняти цю досить просту і досить очевидну логіку, з моєї точки зору, масове мислення поки ще не може. Тому воно з усіх сил намагається робити вигляд, що нічого, ми дійдемо, ми ще покажемо всім, ми побудуємо міст, а от українцям буде жахливо погано. Ось така приблизно ситуація.

Думаю, що розмови про повернення Криму під українську юрисдикцію поки абсолютно теоретичні та пропагандистські. Для Путіна – це остаточна політична смерть, тому цього він не допустить ні за яких умов. Він буде триматися за Крим до останнього. Я швидше дотримуюся точки зору, яку сформулював Михайло Ходорковський: якщо Крим і змінить свій політичний статус, то це буде в процесі переробки кордонів усієї Росії в цілому, яка настане після очікуваного завдяки путінському вертикальному менеджменту колапсу всієї державної структури.

Колапс потроху наближається. Так чи інакше, території, які не задоволені московським менеджментом, все сильніше починають це відчувати, і вони рано чи пізно свої вимоги пред'являть. У тому числі, це буде і проблема Криму. Але в першу чергу, я думаю, проблеми почнуться в Калінінграді, який більш європеїзований. І от якщо (або коли) це станеться, то мало нікому не здасться. Тому що ситуація буде гірше, ніж зараз в Україні. Цілком можливо, що з якимись міжрегіональними збройними конфліктами. Але це суто моя оцінка.

Так що ось так просто повернути назад Крим не вийде. А ось якщо вся путінська вертикаль впаде, то тоді і з Кримом буде щось незрозуміле. При цьому я зовсім не переконаний, що півострів захоче повернутися в склад України. Тоді, швидше за все, вони спробують організувати якусь самостійну державну структуру. Але до цього треба ще дожити. Скоріше всього, це буде нескоро, не менше 10 років. Поки що, я думаю, що це чисто пропагандистські вправи. Повернути силою Крим завідомо не можна – це буде величезний подарунок путінському режиму. У нього з'явиться можливість для неекономічної, військової мобілізації населення. А ніяких інших механізмів повернення я поки не бачу.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: