18 грудня 2017, понеділок

Путінські мільярди. Україна може увійти в підручники, довівши незаконність боргових претензій Росії

коментувати
Домовленості Віктора Януковича і Володимира Путіна, що реалізувалися в купівлі російським Фондом національного добробуту українських єврооблігацій на $3 млрд, стануть предметом розгляду у Високому суді Лондона

Домовленості Віктора Януковича і Володимира Путіна, що реалізувалися в купівлі російським Фондом національного добробуту українських єврооблігацій на $3 млрд, стануть предметом розгляду у Високому суді Лондона

Західні експерти з фінансового права готові додати оптимізму Україні: вони вважають, що в українців є непогані шанси відбитися від «російського боргу Януковича»

Якби покупець 3,6-відсоткових чотирирічних облігацій уряду гетьмана Павла Скоропадського звернувся в день їх погашення у серпні 1922 р. до уряду УРСР з проханням повернути вкладення, йому б розсміялися в обличчя. Комуністична влада не збиралася обслуговувати гетьманські зобов'язання. Нинішній український уряд принципово не відмовляється платити за боргами уряду Віктора Януковича і Миколи Азарова, але до єврооблігацій на $3 млрд, випущених у грудні 2013-го з пільговою ставкою 5%, має великі претензії. Ці цінні папери тоді викупив Фонд національного добробуту Росії, яка згодом стала країною-агресором.

Як результат, Міністерство фінансів Росії подало позов до Високого суду Лондона, вимагаючи погасити борг. Український Мінфін заявляє про готовність відстоювати свою позицію в суді.

Якщо кредит був наданий російським урядом безпосередньо українському уряду, а не через ринковий інструмент єврооблігацій, то справу вирішував би Паризький клуб – неформальний форум для вирішення питань щодо суверенних боргів. Паризький клуб часто стає на бік бідних країн у конфліктах. Але у випадку з українськими єврооблігаціями справу буде вирішувати суд.

Українські юристи схиляються до того, що в України є шанси довести свою правоту в системі британського правосуддя, а сам процес може зайняти до півтора року. Але це думка саме українських юристів, які зацікавлені в тому, щоб представити справу в вигідному для країни світлі.

Оптимізму міністерству Наталії Яресько можуть додати західні експерти з фінансового права, які теж вважають, що в України є непогані шанси виграти.

Кинути на шальку терезів політичні аргументи

Марк Вайдемаєр, доцент Школи права Університету Північної Кароліни, підкреслює, що рішення суду багато в чому буде грунтуватися на розгляді політичних, військових і економічних причин конфлікту, а не тільки правових підстав. Доводячи свою правоту, українській стороні слід показати, що її аргументи матимуть силу і для інших аналогічних ситуацій, коли замість України і Росії у схожому борговому конфлікті будуть фігурувати інші країни. Або ж юристи української сторони повинні довести, що український випадок суто унікальний і суду не варто думати про наслідки прецеденту для інших схожих справ.

Англійське право, що регулює випуск українських єврооблігацій у 2013-му, багато в чому перетинається з американським договірним правом, зазначає Вайдемаєр. І в межах цього права на допомогу можуть прийти доктрини недопущення (prevention) і нездійсненності (impracticability). Лондонський суд до використання обох доктрин повинен поставитися прихильно.

Доктрина недопущення ґрунтується на тому, що, якщо кредитор своїми діями робить неможливим для боржника обслуговування боргу, то і обслуговувати його необов'язково. Якщо, наприклад, банк видає виробничій компанії кредит, а потім наймає якихось терористів, які знищують виробничі потужності компанії, то віддавати борг банку вже необов'язково.

Що стосується другої доктрини – нездійсненності – то українській стороні слід довести, по-перше, що якби на момент укладення кредитної угоди було відомо про майбутній воєнний конфлікт, угода не відбулася б. По-друге, українські юристи повинні надати аргументи про те, що неможливість виплатити борг – це не вина України, чия невдала економічна політика спустошила державну скарбницю, а вина Росії, яка дестабілізувала ситуацію в країні. По-третє, можна спробувати довести, що фінансові обставини роблять виплату боргу нездійсненним. Але якщо суд вирішить, що проблеми України типові для проблемних боржників, то він стане на бік Росії. Юристам українського Мінфіну необхідно переконати суд, що Росія має пряме відношення до поганого фінансового стану України.

Є ще дві судових тактики, які теоретично можуть принести успіх Україні. Перша – це спробувати довести, що Росія на момент видачі кредиту вже мала плани щодо окупації Криму і дестабілізації Донбасу, тому сам кредит є аферою. Друга – перетворити справу у спробу відсудити в Росії репарації за втрату Криму. Але обидва ці підходи Вайдемаєр вважає не дуже ефективними – у першому випадку може не вистачити доказів, а у другому – суд може відмовитися розглядати справу про компенсації за Крим в межах суперечки про борг на $3 млрд.

Винаходити велосипед не потрібно: концепція одіозного боргу

Іншу судову тактику пропонує Анна Гельперн, професор права Джорджтаунівського університету та експерт у темі боргової політики. Вона вважає, що не потрібно винаходити велосипед при побудові лінії аргументації в суді, оскільки в України є хороші шанси представити борг перед Росією як одіозний.

Оскільки Міжнародний валютний фонд визнав борг України перед Росією суверенним, права приватних кредиторів не будуть обмежені можливим вердиктом суду, якщо той визнає борг одіозним, вважає Гельперн. Це грає на руку Україні, адже англійський суд явно не хоче ускладнювати становище приватних інвесторів. Експерт також вказує - немає нічого поганого в тому, щоб включити списання боргу в пакет санкцій проти Росії, і британське правосуддя має це розуміти.

Саме поняття «одіозний борг» придумав російський експерт з юриспруденції Олександр Зак, який емігрував після більшовицької революції в Естонію, а в результаті оселився в США, де викладав в Північно-Західному та Нью-Йоркському університетах. Зак вважав, що якщо злочинний режим залучає кредит не для поліпшення становища в країні, а для посилення своїх позицій, то такий борг є одіозним і країна може його не обслуговувати.

Так, США після захоплення Куби в 1898 р. відмовилися платити за боргами, акумульованими іспанським урядом острова. Голова Верховного суду США Вільям Тафт, екс-президент країни, в 1923 р. відмовився підтримати вимоги кредиторів до Коста-Ріки, оскільки вони перед цим діяли на боці клептократичного коста-риканського уряду, яке зрештою залишило країну.

У Росії було б більше шансів повернути борг, вважає Гельперн, якби вона продала його в приватні руки. Кремль не виключає передачу українських єврооблігацій на баланс Зовнішекономбанку, який внесе їх у капітал своєї української дочки – Промінвестбанку, який і буде вимагати погашення в українського Мінфіну.

У приватних інвесторів більше шансів домогтися повернення кредиту. Свого часу проблемна Замбія залучила в Румунії кредит на купівлю сільськогосподарського обладнання. А віддавати борг було нічим. Розуміючи, що Паризький клуб стане на бік бідної Замбії, Румунія в 1999 р. продала борг приватному інвестору, який повернув гроші, у той час як суверенні кредитори змушені були списати Замбії борги.

Є й інші приклади. Після повалення режиму Саддама Хусейна в Іраку у 2003 р., Великобританія і США підтримали новий уряд країни в його небажанні обслуговувати борги, накопичені диктатором.

Прецедентів використання аргументів про одіозний борг багато, Україні слід лише грамотно їх представити в суді. Цей підхід підтримує незмінний адвокат української позиції у світі, економіст Андерс Аслунд.

Підтримує його і Крейг Пірронг, професор фінансів у Х'юстонському університеті. «Борг був використаний на цілі, протилежні інтересам нації, - стверджує Пірронг. – Путін надав кредит, щоб зробити рішення Януковича відмовитися від угоди про асоціацію з ЄС більш фінансово вигідним, хоча ідея асоціації дуже популярна в Україні».

В українського Мінфіну є великий простір для тактичних маневрів у суді – від вимоги репарацій за Крим до використання аргументу про одіозний борг. Росіяни розраховують на те, що Захід втомився від українських проблем і фрустрований нездатністю української влади радикально реформувати країну, тому суд стане на бік росіян. Українським же юристам треба зуміти яскраво показати, що $3 млрд в борг взяв режим, чий лідер побудував Межигір'я і витрачав на масаж часом не менше часу, ніж на вирішення політичних питань. Залучення кредиту на мільярди доларів, коли центральна площа країни окупована протестувальниками, а гроші надає країна, готова до військової інтервенції, як мінімум викликає багато запитань.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: