25 березня 2017, субота

Путін і полоній. Чим закінчиться розслідування справи Литвиненка

коментувати
Британські слідчі вважають, що без санкції Путіна вбивство Литвиненка було б неможливим

Британські слідчі вважають, що без санкції Путіна вбивство Литвиненка було б неможливим

У Лондоні опублікували доповідь про вбивство колишнього співробітника ФСБ, яка прямо вказує на вину російського керівництва

Відставні співробітники ФСБ РФ Андрій Луговий і Дмитро Ковтун, вбиваючи свого колишнього колегу Олександра Литвиненка в листопаді 2006 року, не керувалися мотивами особистої ненависті – за відсутністю оних. Оскільки у керівництва Росії взагалі і ФСБ зокрема такі мотиви були, причому досить серйозні, вбивство Литвиненка, ймовірно, було замовлене та підготовлене за наказом або як мінімум з відома керівництва російської спецслужби і особисто президента РФ Володимира Путіна. Таких висновків дійшов сер Роберт Оуен – головуючий на публічних слуханнях у справі про вбивство Олександра Литвиненка в Лондоні.

Обґрунтування для такого «вироку» – ретельний аналіз життя і діяльності самого Литвиненка, який захід свого земного шляху присвятив тому, що можна назвати «боротьбою проти режиму Путіна». Почати слід з того, що Литвиненко був одним із тих офіцерів ФСБ, які розповіли, що начальство доручило їм убити Бориса Березовського – російського олігарха, який доклав руку до приходу Путіна до влади, але потім посварився зі своєю креатурою і перебрався на Захід.

Після прес-конференції, на якій було оголошено про бажання Путіна «завалити Березу», Литвиненко і сам був змушений перебратися в Лондон, де почав досить активно співпрацювати з британськими та іспанськими спецслужбами, а також постійно писати в різні ЗМІ про реальні та вигадані злочини російського режиму.


Правительство Великобритании не хотело проводить публичное расследование гибели Литвиненко, но его вдова Марина подала в суд и выиграла, добившись слушаний
Уряд Великобританії не хотів проводити публічне розслідування загибелі Литвиненка, але його вдова Марина подала до суду і виграла, добившись слухань


Велику популярність йому приніс фільм «ФСБ підриває Росію», в якому не без підстав доводиться, що Володимир Путін і його підлеглі в 1999 році навмисно підірвали житлові будинки в Москві і Волгодонську, щоб дати привід для відновлення чеченської війни. Патріотичне запаморочення в суспільстві, викликане цією війною, дозволило Путіну прийти до влади в 2000 році. Без тієї війни у нього не було б шансів стати главою держави. Крім того, колишній агент ФСБ не втомлювався повторювати, що Володимир Путін і його оточення тісно пов'язані з Тамбовським злочинним угрупованням, яке контролювало Петербург у 1990-х і на початку 2000-х років. (Останнє нещодавно підтвердила іспанська влада, яка провела ретельне розслідування подібних зв'язків).

Литвиненко був дуже активний у медіа-сфері, роздавав викривальні інтерв'ю, писав статті і розслідування сам, працював з ненависним Кремлю Березовським і взагалі, з точки зору російської влади, вів себе зухвало і розкуто. За результатами його тодішньої активності сер Роберт Оуен, який головував на процесі, склав значний список можливих мотивів помсти у ФСБ і Кремля. Туди увійшли звинувачення у вибухах будинків, зрада, співпраця з Березовським і чеченцями, а також особисті звинувачення на адресу Путіна та його підлеглих (Литвиненко звинувачував їх у педофілії і зв'язках з наркомафією). Тобто мотивів для усунення втікача у російської влади було аж надто. А можливості, як встановило слідство, були тільки у неї.

Отримати полоній можна тільки в промисловому реакторі, в Росії такою можливістю володіє лише одна структура – державний Росатом. Природно, вкрай небезпечний метал там аби кому не відсипають, для цього потрібна санкція найвищого рівня. Навіть директору ФСБ довелося б погоджувати отримання полонія з керівництвом країни. Звичайна логіка не залишає сумнівів: у Кремлі як мінімум знали, яка доля уготована Литвиненку.


Андрей Луговой, загадочно разбогатевший после убийства бывшего коллеги, недоволен содержанием доклада
Андрій Луговий, котрий загадково розбагатів після вбивства колишнього колеги, незадоволений змістом доповіді


На користь цієї версії Оуен подав ще й такий факт: у Росії загибель опозиційно налаштованих політиків, журналістів та активістів – загалом, звичайна річ. Ганна Політковська, Сергій Юшенков, Борис Нємцов і багато інших завдавали Кремлю приблизно тих самих проблем, що й агент-втікач ФСБ. Але в якийсь момент їх знаходили мертвими, а слідство було нездатне знайти замовників злочинів.

Фінальний висновок доповіді, опублікованої за підсумками слухань, свідчить, що Путін і керівництво ФСБ не могли не знати про вбивство, а саме воно не могло бути здійснене без їхньої санкції. Сер Роберт, правда, використав слово «probably», яке підкреслює, що це не вирок суду, а лише судження. Російська влада одразу ж ухопилася за це слово, переклавши його як «можливо». Мовляв, документ несерйозний: можливо знали, а можливо і ні, тому доповідь нічого не значить – немає в ній ніякої визначеності. Проблема, однак, у тому, що в даному випадку «probably» – це не «можливо», а «напевно», «з величезною часткою ймовірності». Слово це з'явилося лише як данина процедурі, а не через реальні та обґрунтовані сумніви.

Відмовки Кремля – це взагалі окрема пісня. Доповідь назвали і «безглуздою», і «смішною», і «злочинною» і «сфабрикованою». Там, здається, досі не вирішили: або поставитися до документа серйозно і спробувати розгромити його логічно і юридично, або просто оголосити його нічого не значущим, смішним папірцем, який можна не помічати.


Премьер Кэмерон может смотреть на Путина сверху вниз: теперь у него есть рычаг давления на Кремль
Прем'єр Кемерон може дивитися на Путіна зверху вниз: тепер у нього є важіль тиску на Кремль


Хоч би там що, у Кремлі явно занервували. «Гібридна логіка» його владарів полягає в тому, щоб за будь-якої неприємної ситуації вимагати «доказів» своїх злочинів. Передбачається, що вони повинні не просто існувати в реальності, але і бути документально оформлені. Оскільки зробити це, зазвичай, непросто, то в Москві щоразу все заперечують. Наприклад, «немає доказів надіслання російських військ на Донбас з підписом і печаткою – значить, немає і самих військ».

Тут же докази зібрані, належним чином відсортовані, оформлені та подані. Доповідь є, це офіційний документ, представлений у Палату Громад парламенту. Печатка є, підпис є. Причому не судді Пупкіна підпис, а справжнього англійського лорда. У такій ситуації відбрехатися дуже непросто.

Радянська ще бюрократична логіка підказує господарям Кремля: якщо є тека з їхніми іменами та доказами злочинів, то пахне смаленим, це дуже серйозно. Купити сера Роберта – нереально, залякати – теж. Як бути в цій ситуації – незрозуміло. Що ще гірше, доповідь – це не остання серія цієї історії. Наступною може стати вже справжній суд, під час якого може розкритися ще багато чого цікавого.

До речі, подібний суд – зовсім не чиста абстракція. У тому разі, якщо влада в РФ зміниться (а економічна ситуація майже кричить, що це буде скоро), то наступники Путіна напевно видадуть британцям Лугового і Ковтуна, які були виконавцями вбивства. Розговорити їх буде справою техніки. І тоді вже нинішній президент отримає всі шанси перетворитися з недоторканного напівбога у звичайного кримінального авторитета, який для політичної боротьби використовував методи своїх вчителів з Тамбовського ОЗУ.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: