13 грудня 2017, середа

Прослідкувати рух кожної державної копійки. Як проштовхують закон про публічність бюджетних видатків і хто це саботує

коментувати
Активісти виходять на мітинги для лобіювання прийняття антикорупційних законів

Активісти виходять на мітинги для лобіювання прийняття антикорупційних законів

Тисячі чиновників шести держустанов не можуть розібратися з контролем використання державних видатків всі 25 років незалежності. Скільки крадуть на сумнівних контрактах і як переламати один з головних стовпів української корупції, дізналося НВ

Щороку українські чиновники вирішують долю понад 600 мільярдів бюджетних гривень. Це понад 25% ВВП країни. Проте, за роки незалежності в державі так і не з’явилося єдиної та зрозумілої системи контролю за державними видатками.

Це дозволяє чиновникам безконтрольно використовувати велетенські суми на власний розсуд. Знайти зловживання в тонах бухгалтерського паперу – задача майже не підйомна. Прокуратура та контрольні органи знаходять порушення за принципом «пальцем в небо».

В лютому 2015 року депутати Верховної Ради проголосували за створення веб-порталу використання публічних коштів, на якому мала публікуватися кожна платіжка. Проте, спочатку в бюджеті «забули» закласти гроші на створення сайту, коли ж гроші надали європейці й сайт запрацював, з’ясувалося, що без відповідальності за ігнорування закону – чиновники не поспішають публікувати там фінансову документацію.

«За понад півроку існування порталу – там зареєструвалися лише 37% бюджетних установ. Маємо запровадити штрафи та більш серйозні санкції за невиконання закону та встановити граничні терміни по приєднанню до системи», - заявив 23 травня на брифінгу в Києві депутат Верховної Ради від Самопомочі Олександр Опанасенко.

Він увійшов до групи активістів і депутатів, які вирішили довести важливу реформу до логічного завершення. Над комплектом необхідних законів працюють також депутати Сергій Лещенко, Віктор Пинзеник, активісти та експерти громадської організації Центр UA.

Ініціатори вирішили провести зміни в закони шляхом так званого new public management – «нової  публічної політики». Цю концепцію вперше застосувала у 80-ті тодішня прем’єрка Великої Британії Маргарет Тетчер.  Якщо просто: не політики вирішують, що робити, а питають про це людей; не чиновники самостійно пропонують як вирішувати проблему, а залучають експертів та зацікавлені сторони; а Мінфін розраховують вартість кількох варіантів реалізації реформи за участю незалежних фінансистів. Нардепи лише обирають один із запропонованих варіантів, який потім реалізовує уряд.

«Ми готові провести і сто, і тисячу годин обговорень, аби опитати всі сторони процесу та створити дієвий документ. Будемо працювати над таким суспільним дискурсом, щоб про реформу говорили в курилках і п’ятничних ток-шоу, а у влади не залишалося іншого вибору, як це зробити», - пояснив мету групи активістів комунікаційний менеджер Центр UA Андрій Андрушків.

Наразі контролем за використанням коштів водночас опікуються одразу шість (!) державних установ (картинка). Лише податкових інспекторів експерти в Україні нараховують понад 55 тисяч, а це лише один з контролюючих органів. При цьому 3,5 тисячі державних компаній за останні два роки нанесли бюджету збитків майже на 125 млрд грн.


Хто повинен контролювати витрату бюджетних коштів? Інфографіка Центр UA


Експерти вказують, що результати перевірок Державної аудиторської служби розвалюються в суді після «обробки» в прокуратурі, а сума повернених ними до бюджету грошей нікому не відома. Поки увага громадськості прикута до багатомільйонних махінацій у великих держкомпаніях, в деяких районах країни понад половини ЖЕКів жодного разу не пройшли фінансового аудиту. «Це питання до тих, хто складає календар перевірок», - каже Андрушків.

За вимогою Євросоюзу кожне державне відомство створило департаменти та комітети з контролю використання державних коштів. Проте, ані чіткого плану роботи, ані центру зробу інформації про них, ані результатів їх роботи суспільству досі не представили.

Скільки ж може заощадити державі прозора система державних видатків?

Точних цифр не назве ніхто, але в цьому сенсі показовий приклад онлайн-системи державних закупівель ProZorro. Менше ніж за рік вони провели понад 90 тисяч закупівель, під час яких заощадили бюджету 1,4 млрд грн. Проста система інфографіки дозволяє перевірити скільки зекономило кожне окреме відомство, район/місто чи навіть конкретна школа.

Сайт використання публічних коштів такого різноманіття не надає. Знайти підозрілу транзакцію можна хіба за наявністю інсайдерської інформації про конкретну платіжку. До того ж, переважна частина фінансових документів містить закриті дані, дати переплутані, а жодної наглядної інформації на ресурсі немає.

«Згадайте, як в 2005 році за 24,2 млрд грн на відкритому аукціоні вперше в історії України продали державну на той час компанію Криворіжсталь. Всі державні заводи до цього, разом взятих, продали лишень на 14 мільярдів. Ось це і є вартість прозорих процедур», - вважає Пинзеник.

Згідно з даними Держстату, лише комунальні підприємства, як не потрапили під систему ProZorro, витратили за останній рік 12 млрд грн. Разом із великими державними підприємствами поза увагою суспільства залишаються понад 50 млрд грн.

«Мова не іде про систему, яка дозволить заробляти державі. Мова іде про десятки мільярдів, які стануть доступні для народного аудиту, де можна буде прослідкувати рух кожної державної копійки», - пояснив НВ експерт Реанімаційного пакету реформ та співавтор прийнятого закону Віктор Таран.

Економія для бюджету може скласти сотні мільйонів гривень, оскільки оприлюднення підозрілих контрактів дозволить оскаржувати їх в суді та повертати в бюджет гроші.

За умовою консолідації зусиль громадянського суспільства та примушення відповідальних за реформу чиновників, повноцінну систему контролю можна запустити вже до початку осені. За законом вся ця інформація мала бути опублікованою до 1 липня цього року.

Проте, без запровадження покарання та встановлення конкретних відповідальних за публікацію бухгалтерських документів в інтернеті говорити про терміни завершення реформи немає сенсу. Державним підприємствам простіше заплатити за рахунок платників податків 30-60 тис. грн. штрафу, аніж публікувати свої багатомільйонні контракти, нагадують експерти.

«Треба домогтися, аби на сайті з’явилися саме оригінали платіжних документів, з прізвищами, підписами та печатками. В Словаччині жоден контракт держустанови не вважається дійсним, допоки він не опублікований на відповідному сайті. Чому не можна запровадити аналогічну норму в Україні?», - наполягає економіст Павло Кухта.

Проголосувати перші необхідні зміни в закони депутати можуть вже до кінця пленарної сесії, до середини червня. Якщо це станеться, «народний аудит» за кожною державною копійкою зможе повноцінно запрацювати вже до кінця року.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: