20 вересня 2017, середа

Прочитайте це негайно. 10 статей 2015 року, пропустити які неможливо

НВ публікує 10 статей, які у 2015 році прочитало найбільше читачей. 140 тисяч людей поділилося ними у facebook

НВ публікує 10 статей, які у 2015 році прочитало найбільше читачей. 140 тисяч людей поділилося ними у facebook

Ці тексти прочитали більш як півмільйона людей, 140 тисяч з них схотіли, щоб їх прочитали й інші. Ми обрали найпопулярніші статті, які викликали найбільше емоцій, суперечок і обговорень в 2015-му. Мудрі, вічні, гострі і скандальні — прочитайте, якщо пропустили

1 Мрійте про більше! Ця щира і проста промова 92-річного Шимона Переса, дев'ятого президента Ізраїлю, який прилітав восени до Києва на форум YES, стала набільш прочитаною статтею 2015 року на НВ. 182 тисячі людей прочитали її, 50 тисяч поділилися напуттям мудрого ізраїльського президента з друзями в соцмережах. Надихніться і ви, якщо раптом якимось дивом цей текст оминув вас у facebook.

ПОВНИЙ ТЕКСТ: Мрійте про більше. Найбільш надихаюча промова форуму YES

ФРАГМЕНТ: Потенціал в усіх людей – дуже великий. Але всі вони трошки ліниві. Якщо хочете чогось досягти, треба працювати. Нічого не падає з неба. Ми в Ізраїлі дуже багато працювали. Що в цьому поганого? Не знаю... Люди йдуть у відпустку – це марнування часу. Мені вже 90, і я ніколи не був у відпустці. Мені кажуть: "Ти що ненормальний? Як же ж ти відпочиваєш?" А я волію працювати. Я від роботи отримую радість. І не будьте песимістами – це теж марнування часу, особливо коли часи міняються.

Люди бояться чогось... Тільки Бог знає, що з нами буде.

Мене іноді запитують: якщо озирнутися назад, якими були ваші найбільші помилки? Я відповім: ми думали, що маємо завеликі мрії. А тепер розуміємо, що вони були не такими вже й великими. Мрійте про більше. Чим більші ваші мрії, тим більше ви здобудете.

Ще люди запитують мене, як залишатися активним. Це дуже просто. Рахуйте подумки ваші досягнення і мрії. Якщо ваших мрій більше, ніж досягнень – значить, ви все ще молоді. Якщо навпаки – ви старі.

2 Коли Євген Чичваркін тільки-но захопився Україною (це ми з іронією, бо тепер він в Україні частіше, ніж у Лондоні), в один зі своїх перших візитів до Києва він відверто розповів про те, як свого часу будував компанію Евросеть, величезний роздрібний бізнес, і як тепер створює щось зовсім протилежне – унікальний у своєму класі магазин дорогого алкоголю. Довжелезну статтю, в якій російський бізнесмен радив морочитися з кожною дрібницею, нещадно звільняти тих, кого подумки вже не один раз звільнив, і монетизувати людське ставлення, прочитало 90 тисяч людей, 7 тисяч поділилися нею в соцмережах. Якщо вам цікаві секрети бізнесу, прочитайте. Корисно. (Повний текст доступний тільки російською мовою)

ПОВНИЙ ТЕКСТ: Щоб тебе відрізнили від болотяного жабуриння, треба бути пекельним задротом. Чичваркін про перфекціонізм, Путіна і віскі для Януковича

Деякі люди створюють великі успішні речі. Комусь там, ми вважаємо, пощастило. Насправді в основі успіху лежить маніакальна пристрасть до дрібниць. Я з рітейлу, є така приказка: Retail is detail. Тобто біс – він у дрібницях.

Якщо ми візьмемо всі великі історії, там скрізь десь на самому початку людина, яка просто жорстко уперлася у дрібниці, і саме у дрібницях, в цих малесеньких дрібницях обійшла інших. Покупець найчастіше емоційно, імпульсивно сприймає щось. Це, повертаючись до дідуся Фрейда, підсвідомий аналіз. Але якщо про все подумано, якщо все зроблено правильно...

Ну ось грубо кажучи, якого бізнесу тут [в Україні] багато? Наприклад, тут величезна кількість ресторанів, де одночасно є і суші і піца. Це дуже дивний формат. Я більше ніде таких не зустрічав, але це дуже популярно в Києві. Чи можна заробити багато грошей тут, відкривши нову мережу суші і піци? Безумовно, так. Можна робити ідеально суші, ідеально піцу, влізти в усі ці дрібниці, задушити людину, яка хоче здати будинок в оренду, вибрати найкраще обладнання, ніж у всіх, знайти правильних людей. На всіх 200 пунктах, які необхідні для ідеального ресторану, просто заморочитися. Зрозуміло, може постраждати особисте життя, але що робити.

3 Обов'язково прочитайте інтерв'ю Святослава Вакарчука – про Україну, українців та лідерів, яких вони обирають, а також про ментальність, яка не може служити виправданням помилкам і провалам. Тому що всі розмови про ментальність – це нісенітниця, нав'язана зовнішніми ворогами.

ПОВНИЙ ТЕКСТ: Нічого не змінилося. Їм потрібно резюме для виборів, і це страшно. Ексклюзивне інтерв'ю Святослава Вакарчука

Я починав би з реформ у дитсадках та молодшій школі. Бо це найважливіша реформа, і її найлегше зробити. Почав би з 3–7‑річних дітей. Брав би волонтерів, як, напевно, в поліції. Молодих хлопців, які йшли б до садків і початкових класів школи та навчали б дітей інакшим чином. Перше: кожна людина, яка закінчила школу, повинна знати, в чому її талант. Друге: кожна людина, яка закінчила школу, повинна знати, що вона особистість і має право на свою точку зору, яка, може, іноді важливіша, ніж точка зору тих, хто вище за статусом. Тобто це не анархія, а свобода.

Ми наводимо у приклад Тайвань, Корею, Сінгапур — це великі країни, перед якими хочеться зняти капелюха. Той таки Лі Кван Ю [прем'єр-міністр Сінгапуру] казав, що китайці — велика нація, що вони вдосконалюють будь-яку ідею. Але він відзначив, що справді великою нацією вони стануть не тоді, коли зможуть щось добре зробити або вдосконалити, а коли зможуть вигадувати, винаходити.

Чомусь усе винаходять поки у вільному суспільстві. Всі розмови про ментальність — це нісенітниці, нав'язані зовнішніми ворогами. Євреї протягом сотень років у Західній Європі були обмежені в усіх правах. Попри те що вони дуже талановиті, одиниці досягали успіху. Тільки лиш правила змінилися, вони стали найвидатнішими музикантами, бізнесменами і збудували прекрасну країну — Ізраїль. Спитай у XVII столітті про їхню ментальність — будь-хто скаже, що вони всі невдахи.

Другий приклад — Корея. Поясніть, у чому відмінні ментальності в Південній і Північній Кореї? У них бабусі та дідусі ті самі. У них старше покоління в одних сім'ях виховувалося та їздило на риболовлю одне до одного.

Тепер ВВП на душу населення у південних у 50 разів вищий, ніж у північних. Різна ментальність? Ні. Правила різні. Просто до Північної Кореї зайшла Китайська визвольна армія, а також куратори з Радянського Союзу, які нав'язали свої правила. А в Південній Кореї встановлював правила 7‑й тихоокеанський флот, який сказав: ви будете жити за законами, які ми в Америці вигадали. Добре це чи погано — історія покаже. Виявилося, що на першому етапі точно непогано — ми всі в руках тримаємо або Samsung, або LG, їздимо на KIA, Hyundai тощо.

4 Ви не вірите пророцтвам? А даремно. У липні оглядач НВ Іван Яковина описав сценарій того, як виступ Туреччини проти халіфату може завершити ісламістський проект – або ж справдити давнє пророцтво, надавши ісламістам нових сил. Ця історія розгортається прямо на наших очах. (Повний текст доступний тільки російською мовою).

ПОВНИЙ ТЕКСТ: Початок кінця халіфату

У давніх пророцтвах, на яких базується ідеологія ІД, сказано, що остання битва перед кінцем світу, має відбутися саме там, куди Туреччина зараз стягує свої війська – на півночі Сирії, біля міста Дабік. При цьому мусульманам повинні протистояти сили «Риму». Що саме мається на увазі в давньому пророцтві під «Римом», точно неясно. Одна з головних теорій, однак, свідчить, що мається на увазі сучасна, світська Туреччина. Ланцюжок спадкоємності тут приблизно такий: Стамбул – Константинополь – Рим. У цьому сенсі не варто сумніватися: у наскрізь ідеологізованій Ісламській державі можливе турецьке вторгнення буде сприйняте не як проблема, а як довгоочікуване виконання пророцтва, знак Небес про те, що все розвивається за заповідями божими. Мотивація людей, які йдуть в Останній Бій, зросте багаторазово, здолати їх буде вкрай непросто. Якщо ж туркам у військовій операції будуть допомагати американці, то справдження пророцтва стане майже дослівним, оскільки для багатьох бойовиків «Рим» – це сучасний Захід взагалі і США – зокрема.

В результаті зараз складається ситуація, коли вступ Анкари у війну і виданий американцям дозвіл використовувати авіабази може обернутися як початком кінця халіфату, так і початком здійснення пророцтв, якими керуються ісламісти.

5 Нічого не віщувало скандалу, коли журналіст НВ вирушала на інтерв'ю з Антоном Красовським – російським журналістом, якого, якщо пам'ятаєте, колись звільнили з кремлівського телеканалу за камінг-аут у прямому ефірі. Але розмова про політику, в якій росіянин емоційно доводив, що якби на місці Криму виявився Калінінград, то ніколи б там не виявилося зелених чоловічків, бо на їхні голови моментально посипалися б боєголовки, розбурхав читачів. І українських, і російських. Половина з 45 тисяч людей, які прочитали цей текст, плювалася і лаяла «неадекватного російського ліберала» та «неадекватне НВ», яке дозволило йому відкрити рота. Друга – задумалася про те, що «цей росіянин може бути тупо правий». Весь цей гнів і сумніви – у 101 коментарі під статтею.

ПОВНИЙ ТЕКСТ: Кримнаш проти Калінінграднаш. Російський журналіст пояснює, чому українці втратили Крим і втрачають країну

Українці повинні зрозуміти, що нічого не вийде без економічного розвитку. І економічний розвиток – не в нафті. Він у тому, що ти проводиш величезну кількість серйозних ліберальних реформ, незважаючи ні на що. А не займаєшся гівнопіаром. Не фотографуєш нових поліцейських, видаючи це за головну реформу України.

Весь час тут, в Україні, говорять про український Крим. А хтось пішов з українців Крим захищати? Хоч хтось, б**ть, взяв автомат і пішов український Крим захищати? Хтось організував, може, колону танків туди?

Якщо ти кажеш, що це твоя земля, отже, ти, б**ть, її захищаєш. Якщо росіяни кажуть: "Калініграднаш", отже, ніхто не прийде в Калінінград і б**ть не введе туди маленьких зелених чоловічків. Тому що як тільки туди введуть маленьких зелених чоловічків, на голову цим маленьким зеленим чоловічкам посипляться, с**ка, боєголовки. Немає ні в кого жодних сумнівів, що буде саме так. І ніколи не було.

6 Стаття, яка покоробила патріотів, напевно, не тільки в нашій редакції. Проституція в зоні АТО – тема, яка йде врозріз з патріотичними почуттями та історіями з лінії вогню. Тим не менш, журналіст НВ бачила все це на власні очі і розмовляла з жінками, для яких війна стала Великою кільцевою дорогою.

ПОВНИЙ ТЕКСТ: У ліжку з війною. Зона АТО стала епіцентром поширення проституції

Опівдні біля офісу благодійного центру Оберіг, розташованого в контрольованій Україною Костянтинівці Донецької області, починають збиратися жінки. Вони гучно вітають співробітниць центру, перекидаються жартами.

Присутні дами — переважно жінки 30-35 років. Їхній одяг жодним чином не видає роду їхніх занять — типові для Костянтинівки пуховики, светри та штани темних кольорів.

Ірина виділяється серед інших — коротка модельна стрижка, яскравий макіяж та ідеальний татуаж брів. Лише коли вона посміхається, зіпсовані зуби видають багаторічне вживання ін'єкційних наркотиків.

З початком воєнних дій бійці Збройних сил України (ЗСУ) стали для неї головним джерелом доходу. Ірина наймає квартиру з подругою, де вони і приймають клієнтів. У середньому за годину беруть 400 грн. "Ну і, звичайно, клієнти мають накрити стіл, придбати випивку", — діловито додає вона.

У Олени, ще однієї відвідувачки Оберега, запити скромніші. Вона виїжджає до військових за викликом і, крім плати за послуги, бере гроші на таксі. До секс-індустрії пішла кілька місяців тому — відразу після відсидки у в'язниці. "Я вийшла, значить, дивлюся, а тут таке роздолля пішло. Відразу зрозуміла — треба працювати", — розповідає Олена.

З приходом у край військовиків навіть міліція, яка раніше одночасно і кришувала, і гнобила представниць найдавнішої професії, знітилася. "Нехай тільки поткнуться, коли ми на БТР", — по-змовницькому підморгує Олена.

7 Тексти російського політолога Лілії Шевцової завжди актуальні. Вони хвилюють своєю прямотою, тверезістю, відвертістю і сміливістю. Приїжджаючи до Києва, Лілія Шевцова не втомлюється повторювати: в України і українців — більш важлива місія, ніж ми собі уявляємо. Якщо українці «зможуть» і «доведуть», тоді і в Росії і росіян буде шанс.

ПОВНИЙ ТЕКСТ: Ми вас зрадили, ми зламалися на Україні. Політолог Лілія Шевцова – про тих, хто піднімається з колін

Бувають дуже страшні дзвінки. Україна, з одного боку закінчила одну главу, а з іншого боку вона натиснула дзвінок, який говорить: попередня епоха на пострадянському просторі закінчилася. Україна пішла перша.

Росія вже перебуває в агонії.У якомусь сенсі мають рацію ті в Росії, хто говорить, що відхід України, втеча України, українців – це підрив російської держави. Так. Це підрив російського держави в тій формі, в якій вона існує сьогодні. І ми не знаємо, що ми будемо робити без вас, якщо вам все вдасться. Дай Бог.

Доводиться констатувати, що ми, ліберали, (а я належу до цього ліберального гетто в Росії) ми вас не зрозуміли. Ми вас зрадили. Ми в принципі не пережили ваш вихід. І навіть ті з нас, хто навіть зараз сидить у в'язниці, бореться за права, ходить на демонстрації за нашу свободу і гідність, навіть багато з них кажуть: "Українці не так роблять. Вони йдуть [в Європу] без нас. Вони повинні разом з нами туди йти".

Ми зламалися на Україні. Це складна історія. Може, колись ми про це поговоримо.

8 Унікальний своєю абсурдністю матеріал нам надіслали з Америки. Українка, яка живе в США, побувала в анексованому Криму і розпитала кримчан, що вони думають про Сполучені Штати. Її матеріал — яскрава ілюстрація того, який бардак може панувати в головах у людей, які дивляться російське ТБ. Якщо ви думаєте, що уявляєте хід їхніх думок — прочитайте цей текст і здивуйтеся.

ПОВНИЙ ТЕКСТ: Страшна країна, шкода їх. Монологи кримчан про Америку

В аеропорту Сімферополя симпатичний хлопець у бейсболці років тридцяти п'яти бере мою валізу і несе до свого авто. Не сезон, доїхати до Ялти коштує тисячу рублів (18 доларів). Я погоджуюся. Ми зриваємося з місця і на його запитання: «звідки?», автоматично відповідаю: «з Нью-Йорка».

Не треба пояснювати, що всі півтори години дороги на південний берег Криму ми обговорюємо Америку. Точніше, обговорює Володимир. Я мовчу, боячись зруйнувати його картину світу. В Америці таксист жодного разу не був, і друзів, які там побували, у нього немає. Не по кишені кримським жителям подорожувати на інший континент. Але таксист все знає про Америку. З інтернету і телевізора.

– Страшна країна, – зітхнув він, – нічого, крім свого життя, їх не цікавить, шкода їх. Нещасні люди, нещасна країна. А всі біди у них, тому що вони не православні. Які біди? Ну як? Криза у них постійна, цунамі, снігопади. Ні, ну не цунамі, а цей, як його, ураган їх переслідує, і міста в них зникають. Кажуть, до речі, що вона як континент скоро зникне. І уряд їх постійно зомбує. Їм втирають про демократію, але нічого подібного там немає і бути не може. Політика, яку їхній уряд веде по відношенню до інших країн, це людожерство справжнісіньке, поважати їх нема за що. Людей там майже не залишилося, тільки зомбі ходять. Зомбовані політикою, покупками... ну що треба більше купувати товарів, їжі. Вони постійно їдять, всі дуже товсті. Спочатку їдять, а потім худнуть, це все через гроші, з них постійно викачують гроші. Хто викачує? Ну хто, капіталісти, уряд. Які звичаї я знаю? Ну знаю, що вони задирають ноги на стіл, що в нас свинством вважається. Їдять без кінця... фальшиво посміхаються всім, лицемірні дуже. Санкції? Ой, та нам їхні санкції ну до усрачки, вибачте за грубе слово! Вони нас хочуть покарати? Та плювали ми на їхній сир, на фіг він нам потрібен? А море вони в нас не відберуть.

Коли я намагалася боязко заперечити, що, мовляв, не всі там людожери, таксист дивився на мене з жалем: і мене обробили, і я потрапила в розряд зомбованих. 

9 У нас в редакції є переконання, що вже цілком неважливо, що скаже Міхеіл Саакашвілі — будь-які його слова зачитуються до дірок. Ким і чим стане ця людина для України, питання все ще відкрите, особливо зараз, коли всі пророкують йому крісло прем'єра і політичну кар'єру в Україні. Очевидно одне: без цієї людини-подразника Україна була б сьогодні іншою. У вересневому інтерв'ю НВ Саакашвілі розповідає про те, що українці повільно заводяться, і обіцяє, що скоро "почнеться рух".

І таки почався.

ПОВНИЙ ТЕКСТ: "Якщо їх торкнеш, то мало не здасться". Міхеіл Саакашвілі в інтерв'ю НВ міркує про сірих кардиналах влади

— Чому в Україні так мляво йдуть реформи?

— Так завжди було: українці повільно заводяться. Чому в 2004 році нічого не сталося? Тому що була функціонуюча економіка, багато грошей, запас міцності. І, в принципі, еліта не відчула необхідність у різких змінах.

У мене різночитання з тими ж західними фахівцями, які кажуть, що помаранчеву революцію згубила ворожнеча між Юлією Тимошенко і Віктором Ющенком. Це не так. Помаранчеву революцію згубила відсутність реформ, якій сприяла ворожнеча.

Що стосується теперішнього часу, то ми повинні розуміти, що зараз Україна знаходиться там, де була Грузія в 2003‑му [напередодні приходу Саакашвілі до влади]: реально розпадається держапарат, будуть великі проблеми з енергетикою цієї зими. Немає бюджету, як і в Грузії тоді його не було. І в Україні корупція залишилася на дуже високому рівні, як у Грузії. Тобто комбінація абсолютно грузинська. Тому зараз потрібно проводити реформи або загинути як держава — немає третього шляху. У будь-якому разі, думаю, почнеться рух.

— Ви бачите себе в Україні через п'ять років?

— Чому б і ні — я дуже люблю цю країну. Та й порятунок Грузії проходить через Україну.

Я можу восени повернутися в Грузію, мене ніхто пальцем не зачепить. Але сценарій дуже простий — російські війська, які стоять не так далеко від Тбілісі, [в такому випадку] пробивають шлях до Вірменії і розривають країну на частини.

Поки Путін не забереться чи не ослабне, у мене немає простого шляху повернення в Грузію.

10 Бувають тексти просто мудрі. Це інтерв'ю з Архієпископом Любомиром Гузаром — один з таких текстів. Майже кожен, хто прочитав його, хотів, щоб це прочитали інші, і ділився ним у facebook. Такий от лист щастя нового часу:))

Якщо будете читати, читайте українською. Мова колишнього предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви — вона дуже особлива.

ПОВНИЙ ТЕКСТ: Україні не вистачає еліт. Любомир Гузар розповів, чому нинішні політики і олігархи нікуди не приведуть країну

Якось нема проводу, нема когось, хто б надавав тон. Нема у політичному житті нічого такого, щоб були справжні духовні провідники. Хто відповідає за політичне життя, суспільне благо? Ті, що ми їх називаємо олігархами – то скоробагатьки, вони не є жодна еліта. Вони марнують ті гроші. Якби ті скоробагатьки мали якісь духовні цінності, то Україна не була б у таких фінансових клопотах. Вони мають купу грошей, але не знають, що з ними робити.

 Я відчуваю слабкість інтелігенції в Україні сьогодні. Інтелігенція – це не тільки люди, що мають вищу освіту, то ще й певна формація духовна. Мені здається, що наша інтелігенція у сумі не сповняє своє призвання. Інтелігенція – то клас суспільства, який повинен надавати тон.

Я не знаю, чому, але мені це дуже болить. Замало є дискусій, з яких можна було б відчути, що є люди, які своїм спілкуванням створюють певну атмосферу, яка би надавала тон цілому нашому життю. Дивіться: світ політики, світ підприємництва – інтелігенції там не видно, є поодинокі люди.

Чи то люди непідготовлені… Але є ще інші труднощі. Пам’ятаємо, що Східна Україна пережила 70 років радянського формування, Західна – щонайменше 45 років. Мені здається, у Львові, приміром, ті інтелігентні родини старалися втримати певний рівень. Чому не вдавалося? Бо найкращих людей старалися відсунути. Радянський Союз інтелігенцію, духовних провідників старався усувати. Інтелігенція має виростати в родинах. Дитина зростає при столі. Вона чує, про що говорять батьки та гості. То не проблема освіти, то проблема духовної формації.

Спілкування нам абсолютно бракує. Головне в таких містах, як Київ, Харків, Одеса – то є інтелігенція, де люди на певному культурному духовному рівні. Якби було більше дискусій на рівні інтелігенції, то цілком інакше б виглядала наша політика, економіка. В нас велика проблема поглядів та візій, а їх треба вирощувати.

Ми починаємо щораз більше усвідомлювати, що треба щось собі і з собою робити. Що якщо хочемо направду йти вперед, то мусимо працювати та притримуватися цінностей. Перш за все, то покоління, що підростає і яким зараз 25 років, що розуміють потребу праці, співпраці, культури, потребу притримуватися певних духовних цінностей. Дивіться, як повільно гине корупція. А корупція – то недуга особистої душі. Дивіться, скільки ще людей хворих на корупцію, скільки ще того є. Як воно тяжко гине. Але ж я думаю, що зміни починають рухатися.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: