10 грудня 2016, субота

Наша унікальність в тому, що проти ворога об'єдналися ті, хто стояв по різні боки барикад.Перше інтерв'ю командувача Нацгвардії

коментувати
Юрій Аллеров (на фото по центру) приймає американських нацгвардійців у навчальному центрі української Нацгвардії у Нових Петрівцях під Києвом, лютий, 2016
Фото: ngu.gov.ua

Юрій Аллеров (на фото по центру) приймає американських нацгвардійців у навчальному центрі української Нацгвардії у Нових Петрівцях під Києвом, лютий, 2016

У своєму першому інтерв'ю глава Національної гвардії генерал Юрій Аллеров розповідає, як примирили ВВ-шників і майданівців і чим нацгвардійці відрізняються від інших силовиків

Генерал Юрій Аллеров – одна з найбільш непублічних осіб серед керівників українських силових відомств. Його ім'я фігурує тільки в інформаційних зведеннях на офіційному сайті Нацгвардії України, він не роздає коментарів пресі, не з'являється на телевізійних ток-шоу. Щось більше про нього знають лише ті, хто пройшов через горнило війни, від Слов'янська до Дебальцевого. І ось 20 лютого, рівно через рік після того, як українське угруповання вийшло з оточення в Дебальцевому, сидячи в броньованій кабіні військового Камаза, ми говоримо з генералом Аллеровим про Національну гвардію, Дебальцеве і про нього самого.

— Ось вже два місяці ви командувач НГУ, але вас не показують по телевізору, про вас не пишуть ЗМІ – тільки на офіційному сайті НГУ можна щось прочитати. Ви не публічна людина?

— Ви знаєте, це помилкова думка. Наразі моя непублічність пов'язана з великим завантаженням, яке накладає відбиток на командувача НГУ. Дуже багато завдань, що стоять перед керівником, і щоб їх реалізувати, потрібно віддавати багато часу. Засобам масової інформації я обіцяв, що більш охоче я почну спілкуватися через півроку, коли зможу вивчити повністю посаду командувача.

— Ви – бойовий генерал, пройшли Дебальцеве, Слов'янськ, інші бойові дії. Але до цього була кар'єра, яка і привела вас в підсумку до посади командувача НГУ...

— Будь-який шлях генерала починається від курсанта. У цьому весь сенс життя. Цей шлях вибудовується, починаючи від моменту прийняття рішення 18-річним хлопцем. А специфіка служби – це і військова вдача, і твоя результативність у виконанні поставлених завдань, і сама військова служба, яку треба виконувати з честю офіцера.

Ситуація, яка розгорталася на сході України, перш за все, була роботою, роботою з людьми, роботою над собою. Тому що усвідомити все те, що там відбувалося, було дуже складно. Ті події, які ви перерахували, як й інші, вимагали від мене прийняття рішень і відповідальності за них. Робота однієї людини тут неможлива – це робота офіцерів, робота, підлеглих, підрозділів Внутрішніх Військ, а потім і Національної гвардії – нам вдавалося виконувати завдання не гірше за інші підрозділіи силових структур, у тому числі десантників і спецпідрозділів. Так що сьогодні можу пишатися підлеглими. Про них мало говорять, але ми це простір поступово заповнимо, щоб дати оцінку роботі Національної гвардії, їх ролі у всій Антитерористичній операції.

— Наскільки я пам'ятаю, одним з перших Героя України посмертно під час АТО отримав саме нацгвардієць – він віддав життя, прикривши відхід свого підрозділу з Маринівки під час танкової атаки бойовиків.

— Так, дійсно, це був героїчний вчинок молодого офіцера, Богдана Завади. Ми зараз допомагаємо його сім'ї. І головна допомога в тому, що ми пам'ятаємо і не даємо забути оточуючим про них.

Проблема військових в тому, що, коли ти потрібен своїй країні – тебе використовують, а коли тебе немає – проблеми сім'ї залишаються особистими проблемами сім'ї.

Ті героїчні вчинки нацгвардійців, що відомі, – не поодинокі. Вони носили досить масовий характер. Деякі з них оцінені, деякі ще не розкриті і поки не стали предметом масового обговорення. Так, перший генерал, який загинув в АТО – це був генерал НГУ, генерал Кульчицький. Але загиблі і героїчні вчинки – це, напевно, тема для іншого репортажу. Давайте не будемо переводити цю розмову в площину хронології – це всі особи, це люди, про них треба говорити дуже конкретно і повністю розкривати тему, яка буде частиною нашої нової історії.

— Коли я відновлював події  по Дебальцевому, я зіштовхнувся з тим, що бійці висловлювали, можна сказати, здивування з того, що бачили вас на місці бойових дій. Що ви намагалися побачити бій власними очима, вникнути в ситуацію безпосередньо на місці бойових дій. Так було в Рідкодубі, в Вуглегірську.

— Не хотілося б говорити про себе самого, не хотілося б, щоб це було приводом для обговорень. Я точно там був не на прогулянці. Це була просто моя робота, і я намагався виконати завдання з мінімальними втратами особового складу.

— Але вам необхідно особисто бути присутнім на полі бою, щоб розібратися в ситуації?

— Коли ти керуєш бойовими діями, ти, в першу чергу, зобов'язаний бути там і бачити порядок дій особового складу, приймати рішення. На відстані приймати ці рішення неефективно.

— Колись у мене був такий діалог про Міністерство оборони і Національної гвардії з Андрієм Тетеруком, депутатом і колишнім командиром роти Миротворець. Він говорив, що Міноборони – досить консервативна організація, причому не тільки в Україні, але і в інших країнах. А НГУ – щось молоде, гнучке і прагне до нового, тому ми і бачимо в ньому й нові зразки озброєнь, техніки і екіпірування.

— Є одне золоте правило: створювати щось з нуля важче, але це більш ефективно, ніж щось переробляти. За плечима Збройних сил України було понад 70 років вантажу Радянського Союзу. Вони поступово скорочувалися, знищувалися, консервувалися, розпродавалися. Цей вантаж, спадщина, і став їх тягарем. Національна гвардія з'явилася в рік незалежності України, тому багато чого було створено з нуля і вимагало тільки розвитку.

Існує помилкове твердження, що в НГУ є все і нове, а Міністерство оборони використовує тільки все старе. Це більше сприйняття суспільством наших силових структур. У Міністерства оборони є все і було. Це базис, хоч в більшості своїй це і старі зразки, що дісталися від Радянського Союзу. У Нацгвардії нічого не було – все купувалося в новій, молодій Україні, і ті, хто думає, що НГУ повністю забезпечена – помиляються. Ми зараз маємо близько 40% від потреби в техніці, озброєнні. Ми постійно співпрацюємо з МО України, вони нам сприяють у придбанні засобів озброєння, приведення їх до загальних стандартів – щоб вести спільні бойові дії, повинні бути одні боєприпаси, одна ремонтна база. Тому ці питання взаємопов'язані.

У нас дещо інші завдання, інший вектор, в тому числі і за межами АТО. Є завдання, які ми виконуємо в повсякденному житті, вони є службово-бойовими, і таких завдань немає у Міністерства оборони. Тому їм приділяють час і Міністерство Внутрішніх Справ, і президент. Ми вдосконалюємося, розвиваємося. Природно, що ми більше використовуємо нове і швидше реагуємо на інновації, але це специфіка нашої структури. У основи Нацгвардії, створеної після Майдану на базі Внутрішніх військ, сьогодні є повага суспільства – це мотивує молодь, що теж стимулює.

— Коли збирався перший батальйон на Майдані, коли добровольців готували в Нових Петрівцях, були конфлікти між ввешниками і майданівцями спочатку. Як їх вирішували?

— Я б хотів трохи заглибитися в питання створення цього батальйону. Складна ситуація в країні та розкол суспільства, який призвів до подій на Майдані, розділили як людей, так і політичні сили. Дуже багато незрозумілого було в головах у людей, як у військових, так і цивільних. Після Майдану у людей, які стояли по різні боки барикад, було право вибору: що робити далі. З'явився спільний ворог. Ворог, який ступив на нашу землю зі зброєю в руках. І тут наша унікальність у тому, що проти цього ворога об'єдналося товариство, яке було по різні сторони барикад.

Це ж сталося і завдяки генералу Кульчицькому, який став тоді сполучною ланкою: він був і на Майдані в передових порядках, він же став одним з перших командирів цього батальйону в Петрівцях, у навчальному центрі Внутрішніх Військ. Тоді ми формували і готували патріотично налаштованих хлопців за допомогою інструкторів Внутрішніх військ, так і був створений батальйон ім. Кульчицького, який першим вийшов у зону АТО. Унікальність генерала Кульчицького була в тому, що він був містком між вчорашніми ворогами і сьогоднішньою єдиною нацією, котра воює з ворогом, який прийшов на нашу землю і намагається її відібрати. Відібрати землю і нашу свободу.

У цьому й унікальність нашої нації - об'єднатися навколо проблем, які першочергові. Командири, які були біля витоків – не повинні забуватися. Зусилля, яких було докладено генералом Полтораком, останнім командувачем Внутрішніх військ і першим командувачем НГУ, міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, зусилля, яких докладали інші люди – військові, депутати, просто патріоти, шукали кошти, яких не було, техніку, ремонтували її. Ми були одними з перших на вістрі виконуваних завдань.

Спочатку загасили полум'я сепаратизму і можливої війни в Харківській області. На жаль, не вистачило нам сил і засобів у повному обсязі. Не змогли зробити те ж саме керівники на Луганському та Донецькому напрямку. Але вихід на Слов'янськ батальйону їм. Кульчицького забезпечив локалізацію конфлікту, цієї зарази, на захід.

Тому можна говорити, що ідентичність нашої нації і врятувала Україну в той період. І тільки нерозумні сили сьогодні, в річницю Майдану, намагаються розхитувати суспільство. Це тільки на руку ворогові, агресору, який намагається вести війну на нашій землі.

— Останнє питання, яке адресую вам, швидше, від людей, що ніяк не пов'язані з армією. Чим взагалі відрізняється НГУ від ВСУ? Народ не завжди розуміє відмінність між їхніми завданнями. Я неодноразово чув суперечки на тему «а навіщо нам НГУ, якщо є ВСУ?». Як командувач, чи могли б ви поставити крапку в цій суперечці?

— Дякую за запитання. Воно дійсно актуальне. Поняття «гвардія» вказує на те, що це повинні бути кращі військові формування держави. Дійсно, в основі НГУ – Внутрішні війська, історія виховання і підготовки особового складу. Необхідність сьогодення – це створення структури, яка буде народної і буде виконувати завдання, пов'язані з безпекою держави. Більша частина завдань пов'язана з безпекою всередині держави. Це і є основна риса і відмінність.

Так, у нас є спільне завдання з ВСУ по відбиттю зовнішньої агресії, як і з прикордонниками, які охороняють кордони. Але у нас ще більше п'ятнадцяти завдань по боротьбі зі злочинністю, проявах сепаратизму, спробах повалення влади, охорони особливо важливих об'єктів, поліцейські функції, супровід засуджених і осіб під вартою та багато інших. Їх треба виконувати щодня. Навіть забезпечення безпеки під час масових заходів. Ми виконуємо свої завдання тут, а Міністерство оборони свої – або на передовій, або на місцях дислокації ВСУ в тилу, казармах, полігонах. Є відмінності. У кожного свій вантаж і своя цінність. Одна фраза з закону: НГУ – це військове формування з правоохоронними функціями. Це і є основна відмінність.

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: