22 жовтня 2017, неділя

Проблема Кононенка. Новий лідер фракції БПП – непублічний Ігор Гринів – про сірих кардиналів та дружбу з Порошенком. Частина I

коментувати
Гринів тісно знайомий з Петром Порошенком з часів виборчої кампанії Нашої України 2002 року
Наталія Кравчук

Гринів тісно знайомий з Петром Порошенком з часів виборчої кампанії Нашої України 2002 року

Чи втручається президент в роботу фракції, які ролі в ній грають такі персонажі як Кононенко, Березенко та Грановський, і що чекає на «внутрішню опозицію» БПП – Лещенко, Найєма та Заліщук, розповідає голова БПП

Близько місяця тому, 16 травня, президентську фракцію в парламенті очолив мало знайомий широкому загалу депутат Ігор Гринів. Попри непублічність, він активно працював з відомими політичними силами ще з 90-х: відповідав за ідеологію передвиборчого штабу Нашої України в 2002-му, п’ять разів був депутатом Верховної ради від різних партій, до парламентських виборів 2014-го працював заступником голови Адміністрації президента Петра Порошенка. На Печерських пагорбах його сприймали швидше як політтехнолога, який забезпечує ідеологічну складову виборчих кампаній. Саме йому, приміром, приписують авторство слогану президентської кампанії 2014-го «Жити по-новому».

Суботнім ранком керівник найбільшої парламентської фракції зустрічає нас у своєму офісі на вулиці Інститутській. Зручне розташування – 10 хвилин пішки до Ради, Адміністрації президента та Кабміну – єдина перевага цього офісу. В решті кабінет Гриніва виглядає просто: пошарпані жалюзі, старенький настільний комп’ютер, скромні меблі. Від офісу в бізнес-центрі «класу Б» приміщення відрізняє хіба що колекція картин з українськими пейзажами, якими завішаний коридор.

Гринів власноруч робить нам каву – помічників у вихідний день на роботі немає. Його робочий стіл розташований поміж двома великими фотографіями з обох Майданів. Це «дисциплінує», каже нардеп.

Частина I

- Чому ви погодилися очолити фракцію БПП? В списку ви не потрапили навіть в першу десятку й до складу партії досі не увійшли. Чим тоді обумовлена ця посада?

- Я не планував переходити у публічну політику. Вважаю, що люди з першої десятки точно мають бути публічними. Я себе весь час сприймав радше як радника політиків, аніж політика. Але якогось часу людину можна взяти «на слабо», як кажуть. Для мене ця посада – такий собі виклик, спробуємо.

- Тепер ви очолюєте найстрокатішу фракцію в Раді. Ваш колега по фракції Сергій Лещенко нещодавно назвав БПП «прохідним двором української політики». Що об'єднує членів вашої фракції, крім імені президента?

- Певно, для Сергія Лещенко, який сприймає нас як «прохідний двір», це буде ліфтом, який має привезти його кудись, куди він збирається. Ще до формування фракції він сказав, що буде «внутрішньою опозицією». В політиці часто з’являються люди, які бачать своєю місією або політичним амплуа – воювати зі «своїми».

Щодо ідеології, то це проблема не тільки нашої фракції. В Україні нема жодної фракції на сьогодні, яка побудована на спільній ідеологічній платформі. Класичний розподіл політиків на комуністів та демократів, націонал-патріотів та проросійські зорієнтованих зник після втечі Януковича та заборони Комуністичної партії. Тому я не можу сказати, яка політична платформа в Народному Фронті, в БЮТ чи БПП. Нас об'єднує бажання робити Україну європейською державою. З Петром Порошенком пов'язують прагнення жити по-новому, за європейським зразком. Навколо цього в першу чергу й об'єдналася наша політична сила.

- У фракції БПП існує так звана внутрішня опозиція – Заліщук, Лещенко та Найєм – які часто її критикують. Як це сприймається всередині фракції?

- Я прихильник політичної дисципліни. Якщо фракція приймає рішення, логіка імперативного мандату передбачає, що мусиш погоджуватися. Якщо не згодний з рішеннями та виходиш – то втрачаєш мандат, це написано в Конституції. Так вирішив законодавець, так визначені правила гри. Якщо людина не дотримується внутрішньої дисципліни – з етичної точки зору треба складати повноваження.

- Вони вже сказали, що складати мандати не збираються.

- Тому це питання до їх партійної, політичної етики. Не буває короткої відповіді на тяжкі питання. Точніше коротка відповідь в світі вже знайдена: другий раз в список таких не беруть.

Так, завжди є презумпція невинуватості, але є й підозра, що їх поведінка пов'язана з іншими політичними проектами, які сьогодні знаходяться в опозиції до нас. Тому недовіра до їх позиції виникає досить часто.

Наприклад, у мене не має підозр чи питань до їх позиції в рамках групи єврооптимістів. Вони виробляють спільну позицію,обґрунтовують її, і це я розумію. Коли ж ваша база полягає в тому, що ви «внутрішня опозиція» і задекларували це ще до формування фракції, ще коли не було позиції по жодному питанню – це опозиція заради опозиції або заради кар’єри.


Непублічному Гриніву тепер доводиться часто бувати в світлі камер. Фото: centernews.com.ua
Непублічному Гриніву тепер доводиться часто бувати в світлі камер. Фото: centernews.com.ua


Читайте також: У БПП прокоментували причетність Порошенка до офшорного скандалу

- Чи ставилося на голосування про виключення їх з фракції? Як би ви особисто проголосували з цього питання?

- Не ставилося. Я не можу висловлювати власну точку зору, оскільки повинен висловлювати позицію фракції.

Якщо абстрагуватися від посади, то я вважаю, що їх треба виключати. Це б дуже їм сподобалося, це те, чого вони хочуть. Коли ви весь час маєте іншу позицію ніж фракція, мені це здається нечесним. Я би їм допоміг. Не вважаю, що фракція від цього би сильно програла.

Фракція, напевно, вважає інакше. Я шаную думку фракції й буду підтримувати ті рішення, які вона буде приймати.

Мені вони всі троє особисто як парламентарі подобаються, як політики – ні. Як парламентарі вони активно беруть участь у всіх політичних процесах, і це добре, але як політики мають жити по демократичним законам. Ніхто не придумав кращого за демократію, а вона передбачає, що меншість приймає рішення більшості. Закони приймаються не консенсусом, а більшістю. Це головний принцип демократії.

- Як часто особисто Порошенко втручається в роботу фракції? Чи погоджують з ним голосування?

- Специфікою управління Петра Олексійовича є те, що в більшість процесів він старається втручатися особисто. Він не дозволяє собі скакати по пеньках чи грати в теніс, як інший президент, чи о п’ятій годині вечора їхати годувати бджіл. Він трудоголік, який, можливо, іноді занадто занурюється в якісь процеси. Але це не означає, що він управляє цими процесами.

Всі його зустрічі з фракцією публічні, вони відбуваються приблизно раз на місяць, не частіше.

При нинішньому порядку денному, коли на тиждень стоїть 160 питань, про яке погодження голосувань може йти мова? Так, принципові рішення він відслідковує, наприклад, зміни до Конституції в частині судоустрою.

- Як давно ви знайомі з Порошенком? Чи вважаєте себе його другом?

- Коли ми вперше потиснули руки, напевно, буде дуже тяжко згадати, бо це якісь глибокі 90-ті. Реальна співпраця почалася з 2001 року, коли Порошенко очолив штаб Нашої України, а я став заступником керівника штабу. Я відповідав за розробку та імплементацію стратегії виборчої компанії, а Петро Олексійович забезпечував всю роботу штабу. За всю кампанію ми жодного разу не конфліктували, оскільки був чіткий розподіл функцій.

Так, я вважаю себе другом президента. Мої відносини з президентом не до кінця об'єктивні, оскільки якщо мене про щось просить друг – я готовий як в нормальній дружбі, робити те, що мені не дуже подобається. Не тому, що він – президент, а тому що такі у нас відносини.

- Заступник фракції БПП Ігор Кононенко також є другом президента? Цим обумовлено небажання вашої фракції позбавити його керівної посади після скандалу з Айварасом Абромавичусом?

- Кононенко має великий досвід, в тому числі і бізнес-співпраці з президентом. Можливо, це обумовлює якісь елементи їх поведінки. Так, Ігор Кононенко – друг Петра Порошенка. Питання виключення Кононенка з фракції спробували якось поставити на голосування, але набралося максимум чотири чи скільки там голосів.

Це питання взаємовідносин Петра Олексійовича з Ігорем Кононенком, і право коментувати їх в першу чергу є в них.

- По-вашому, такі скандали ніяк не впливають на рейтинг БПП чи особисто президента?

- Рейтинг партії напряму пов'язаний з рейтингом Порошенко. Чи понижує це рейтинг Порошенка? На мою думку, так. Чи заслужено? Ні, не заслужено. Чи є якісь претензії, які би я міг висунути до Ігоря Кононенка? В мене особисто нема. Але часом буває так, що коли нема претензій, існує проблема. Проблема Ігоря Кононенка насправді існує.

- В чому вона полягає?

- У втраті суспільних орієнтацій, коли на хороше часто не говорять добре, а на погане – погане.

Якщо розібрати скандал з Абромавичусом на складові, він [Абромавичус] винний у ньому на 100%. Міг би відмовити в призначенні заступника, міг би звернутися до фракції з заявою про тиск, але він одразу пішов на прес-конференцію. Це політична складова та нездатність приймати елементарні управлінські рішення. Я б після цього поставив питання про відповідальність Адміністрації президента за невдалу кадрову політику.

Ключова історія з Кононенком полягає в тому, що він – людина з бізнес-історії президента. Суспільство трактує їх бізнес-відносини як сумнівні. Це робить і президента, і Кононенка більш вразливим, їм приходиться весь час виправдовуватись.

Читайте за темою: Небезпечні зв'язки. Юрій Луценко, голова фракції БПП, веде справи зі скандальним екс-регіоналом - розслідування

- Крім Кононенка, ще двох депутатів, які добряче попсували репутацію БПП, називають неформальними кураторами фракції – Сергія Березенко, який скандально переміг на виборах в Чернігові, та Олександра Грановського, якого журналісти Схем нещодавно зобразили як близьку до Кононенка людину, що курує правоохоронну й судову систему від БПП. При цьому Грановський, приміром, за час перебування у Раді не подав жодного депутатського запиту і жодного разу не виступив з трибуни. Вам як голові фракції відомо, чим ці депутати займаються в Раді?

- Депутати, які не пишуть запити і не прагнуть по кожному питанню виступати – це менше зло, ніж ті, які виступають по будь-якому питанню, а за кожен запит беруть по $5-10 тис.

Тепер щодо персоналій. В нашій фракції 140 депутатів, вони поділені на певні групи за професійною, регіональною чи якоюсь іншою ознакою. Це спосіб менеджерської організації чи радше самоорганізації роботи фракції. Найбільшу таку групу очолює Ігор Кононенко, тому він є першим заступником.

Сергій Березенко займається партійною роботою. Він довгий час працював над партійною розбудовою й, коли перейшов на роботу в парламент, за ним залишилася функція комунікації між партійною структурою та фракцією. Врешті решт, БПП не закінчується на роботі парламентської фракції. Існує велика партійна структура, тисячі місцевих депутатів, ось розбудовою цієї структури займаються [в минулому член команди Черновецького – ред.] Максим Саврасов і Сергій Березенко. Щоб там не казали про те, що він якісь там «сірий», вони не розуміють, що його задачі зосереджені навколо роботи партійної структури. Вважаю, що Сергій тут є ефективним.

Стосовно Грановського я не можу дати оцінку. Я його як депутата знаю мало. Знаю, що як професійний юрист він постійно контактує з судами, прокуратурою, він у нас відповідає за правовий напрямок. Щодо звинувачень про свої зустрічі – пан Грановський має надати перш за все політичну відповідь. Суспільство має право ставити питання про непрозоре якесь управління чи непрозорі схеми в роботі парламенту. Але я не маю жодного доказу чи підстави говорити про його відповідальність за ці дії. Коли журналісти роблять правильну роботу, я це схвалюю. Для того є щука, аби карась не спав. Але робити з цього маніпуляцію, як от із зустрічами Грановського, чи роздмухувати надуманий «офшорний скандал»  – це казати на чорне біле.

Читайте також: Голосування смсками і стадний інстинкт. Єгор Фірсов розповідає про внутрішню кухню БПП та її керівників

- Вважаєте маніпуляцією розслідування про те, що депутат в один день в одному приміщенні зустрічається з суддею, який виніс рішення про поновлення на посаді люстрованого прокурора, а потім із цим самим прокурором?

- Це не розслідування, а просто звинувачення про те, що хтось з кимось зустрічається. Якщо проаналізувати, наприклад, мій робочий день, там теж на мене можна наробити маніпуляцій. Тому я не можу ставити питання про його відповідальність. Можливо, я готовий всі свої зустрічі трошки краще пояснити, ніж це зробив пан Грановський.

- А збіг між зустріччю з прокурором та судією, які проходили по одній справі, ви нічим собі не пояснюєте?

- Мені здається, що він недобре пояснив. Мені не дивна сама зустріч, мені не подобається відповідь Грановського. Але вона не несе ані політичної, ані юридичної відповідальності.

На жаль, в законодавстві України є прогалина щодо законів про лобізм та депутатську етику. Є певна відповідальність, коли юридично ти нічого не порушив, але з точки зору етики політика виходиш за певні рамки. Якщо ти з кимось зустрічаєшся, згідно цього закону в багатьох країнах, ти повинен прийти у відповідний відділ свого парламенту я заявити про цю зустріч: «Я зустрічався з тим-то, ми обговорювали питання таке-то, під час зустрічі витратили такі-то кошти».

- Так хто має нести відповідальність за подібні зустрічі? Депутат чи той, хто прийшов?

- Професійні лобісти несуть найбільшу відповідальність. Має відповісти в першу чергу той, хто з політиком зустрічався. Має пояснити, яка була мета цієї зустрічі, які кошти були при цьому потрачені. Наприклад, в Америці діє «правило чашечки кави» – максимум витрат на таку зустріч може бути $5, в деяких штатах $25. Я був автором закону про лобізм в Верховній раді. Він був зареєстрований, але для прийняття не вистачило голосів.


Фото: solydarnist.org
Фото: solydarnist.org


Читайте за темою: В БПП стався бунт. Всередині партії створена внутрішньофракційна платформа - нардепи

- Звідки у вас така зацікавленість в законі про лобізм?

- У своїй біографії я деякий час працював поза парламентом. Я зареєстрував в Міністерстві юстиції першу юридичну компанію, в статуті якої зазначалося: «предмет діяльності – лобіювання», тобто представлення інтересів клієнтів в органах законодавчої влади. Я проходив стажування в кращих лобістських компаніях США протягом тривалого часу.

Чому країні потрібні лобісти та групи тиску? Це унікальний спосіб залучення до прийняття рішень великого масиву інформації. Подивиться на Реанімаційний пакет реформ – це унікальний механізм, коли фактично безкоштовно парламент отримує законодавчі ініціативи, експертизу, дуже багато інформації. В результаті ефективність прийняття рішень набагато зростає, оскільки на кожного лобіста є антилобіст.

Наприклад, нещодавно ми прийняли закон про зменшення акцизів на вживані автомобілі. Класичний лобістський закон з аргументом, що «люди мають право на дешевий автомобіль».

- Вважаєте його неправильним?

- За ним стоїть бізнесовий інтерес. Звичайно, що дистриб'ютори, які сьогодні завозять нові автомобілі, в ньому не зацікавлені. Український автовиробник не зацікавлений. Я свого часу лобіював закон про розвиток автомобілебудування в Україні для запорізького Автозаза на замовлення ДЕУ. Вважаю, що це був правильний шлях, бо стимулювати виробництво автомобілів необхідно. Але чи правильне таке рішення зараз – я як депутат розгублений.

Я розумію, що в країну заїде теоретично до 40 мільйонів автомобілів, я співчуваю дорогам, викидам в атмосферу, екології, бо це старі автомобілі заїдуть. Але з іншої сторони, чи повинна держава стільки заробляти на тих, хто хоче купити автомобіль? Це дискусійне питання.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: