29 квiтня 2017, субота

Повний нуль. Чому не розслідуються справи "в'язнів Банкової" та чи покарають беркутівців, які били людей під АП

1 грудня 2015 року. Троє постраждалих від беркутівців, Сергій Нужненко, Олександр Остащенко, Валерій Гарагуц, тримають прапор України навпроти АП на Банковій

1 грудня 2015 року. Троє постраждалих від беркутівців, Сергій Нужненко, Олександр Остащенко, Валерій Гарагуц, тримають прапор України навпроти АП на Банковій

Три роки тому цього дня під АП сталася масштабне зіткнення між протестувальниками та Беркутом. Постраждали дев'ятеро людей, кілька опинились за гратами. Винних досі не покарали

Рівно три роки тому, 1 грудня 2013-го, у центрі Києва саме починали розбурхуватися революційні настрої та набирала обертів Революція Гідності. Цього дня під Адміністрацією Президента на вулиці Банковій сталося масштабне побоїще: спецпризначенці Беркута сильно побили дев’ятьох випадкових людей, висмикнувши їх із натовпу. Семеро з них із важкими травмами опинилися на лікарняних ліжках. Ще двоє потрапили у СІЗО – Шевченківський суд за два дні після побоїща виніс їм підозру про організацію масових безпорядків.

Через три роки, попри те, що спецпідрозділ Беркут таки було ліквідовано як такий, винні у цій історії спецпризначенці – ті, хто віддавав наказ бити випадкових людей, а також бійці, що це робили, так і не були притягнуті до відповідальності.

«До останнього часу нікого з правоохоронців, які застосовували силу і погрози до мого клієнта, не притягли до відповідальності. Справа ніяк не просунулася», - розповів НВ Віталій Касько. Як адвокат він представляє інтереси одного із постраждалих, Ярослава Притуленка. Той і був одним із двох арештованих і провів за гратами майже два місяці.

«Він готовий був впізнавати їх, але нашим правоохоронним органам це було не цікаво. Був і слідчий, який застосовував психологічне насильство – відповідні зафіксовані дані в протоколі допиту. Плюс я як адвокат знайшов свідка – друга Притуленка, який підтвердив, що був факт психологічного насильства. Є його пояснення. Але нікого нічого не цікавило», - каже Касько. Сьогодні ж по цій справі – повний нуль, додає адвокат. Нічого не робиться, постраждалого не допитали, підозру досі нікому не винесли.

Ще один постраждалий, фотограф Сергій Нужненко, тоді отримав закриту черепно-мозкову травму, численні забої та гематоми. Його тримали на асфальті та били, доки він не втратив свідомість. Потім суд виніс вирок – два місяці арешту.

НВ зустрілося із Нужненко під АП, на тому самому місці, де у 2013-му відбувалося побоїще. Він приніс планшет та увімкнув відео, аби показати, як його гамселили. Нині, через три роки, по його справі є лише один підозрюваний, колишній беркутівець із Харкова, та остаточного рішення суд досі не виніс.

Сергій Нужненко, фотограф:

Моє хобі – фотографія. Я прийшов знімати – якраз хвилин за 15 до розгону. Стояв біля парканів. І коли почався розгін, відійшов ближче до паркану, щоб мене люди не збили, тому що вважав, що я нічого не порушував. Просто стояв із камерою і знімав. І я продовжував далі знімати. І коли пробігли перші люди, а за ними – Нацгвардія, ну, тоді це були держвійська, до мене підбіг один з цих службовців і вдарив, за ним підбіг ще один.


Фото: Наталія Кравчук
Сергій Нужненко стоїть на місці, де у 2013-му його били беркутівці. Фото: Наталія Кравчук


Потім я познайомився з Беркутом, ну і з цими держвійськами. Мене били десь близько 5-6 чоловік протягом 30-40 секунд. Я втратив після другого удару свідомість і вже прийшов до тями, коли все це закінчилось. На вулиці були одні працівники міліції на той час, представників Беркуту, протестуючих теж не було, вони всі були далі на Інститутській. До мене підійшли медики внутрішніх військ, запитали, яке в мене самопочуття, і забрали на територію Адміністрації Президента, щоб надати допомогу. У мене була розбита голова. Прямо на сходах будинку охорони вони мені замотали голову і відвели туди, до центрального входу АП, а там були поранені військові, тобто нацгвардійці. І там залишили, сказали, щоб я лишався на тому місці до приїзду медиків.

Там були самі внутрішні війська. Через певний час до мене підійшла людина в штатському. Він запитав, хто я такий. Я сказав, що фотограф, але не маю посвідчення, тобто фрілансер. А він попросив мене пройти з ним. Я ж відповів, що нікуди йти не буду, бо медики наказали мені бути на тому місці. Він був трошки вищим за мене, більшої статури: взяв силоміць під руку, а в мене ж була розбита голова, я себе погано почував, і він потягнув до цього місця, де ми зараз стоїмо. На цьому місці вже лежало шість чи сім чоловік. Їх обшукували, когось з них били, і той працівник сказав мені теж тут лягти. Забрали мій рюкзак, почали його обшукувати. Тут ми пролежали десь 2-3 години.

Останнє засідання, яке мало бути ось зараз, у листопаді, не відбулося – суддя пішла на лікарняний. Наступне має бути наприкінці лютого

Одному з хлопців стало погано, він почав втрачати свідомість. І тоді вже викликали медиків – бо до цього моменту того не було зроблено. Ми лежали так, хто як, хто на граніті, хто десь на землі. Медики приїхали, але сказали, що заберуть або усіх, або нікого – вони бачили, що люди всі побиті. Ми поїхали в другій групі, мене повезли в лікарню швидкої допомоги, спецбокс для затриманих. Там закрили. Було перше судове засідання – справу розглядав Шевченківський суд. Він виніс вирок про два місяці. Потім Апеляційний суд це рішення скасував, і вже далі у мене була підписка про невиїзд. 



Зараз пройшло майже три роки, а справа ніяк не рухається. Навіть суддя, яка виносила це рішення, під люстрацію не потрапила. Вища рада юстиції її виправдала. Хоча з тих трьох суддів, які виносили рішення, двох президент звільнив. Але ось ця суддя на прізвище Малиновська – вона чомусь не звільнена, продовжує працювати. По судовій справі є тільки один підозрюваний. Це командир харківського Беркута на прізвище Лукаш. Ця судова справа почалася ще в квітні, тоді було перше судове засідання, та до цього часу, тобто воно ще навіть не пройшло перший етап – ознайомлення потерпілих, і за цей час засідання переносили двічі. Також з одного суду, з Деснянського, перенесли розгляд справи у Дарницький. 



Цей командир Беркута з Харкова по справі виступає як підозрюваний. Він проходить і по інших справах, по Майдану. До того ж, його підлеглі в подільському суді заявляли, що саме він роздавав набої на Грушевського 18 числа, і на Інститутській. Я знаю, що він не є затриманим, в нього немає ніякої судової заборони на щось, він вільна людина. Останнє засідання, яке мало бути ось зараз, у листопаді, не відбулося – суддя пішла на лікарняний. Наступне має бути наприкінці лютого.

Я знаю, що деякі хлопці – інші постраждалі, з якими ми потім разом лежали у лікарні – подавали свої судові позови. І зараз вони тривають. Так само, як я подавав судовий позов, і все це зараз теж триває й досі, та дуже довго триватиме, суди затягують з різних причин. Поки що рішення суду нема ніякого – я є потерпілим, і на цьому все. Так, є такі поняття як матеріальний збиток, психологічний збиток, але ми його подавали і до Лукаша, який є підозрюваним, і до МВС, але це дуже довго буде. Ми тільки подали цю позовну заяву. У хлопців, я знаю, так само. Хтось подавав, хтось просто на це махнув рукою, і все. Не знаю, чи треба про щось шкодувати тепер. Що було, те було.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: