6 грудня 2016, вівторок

Повітове місто Д. Донецьк перетворюється на подобу російської провінції

коментувати
Повітове місто Д. Донецьк перетворюється на подобу російської провінції
Донецьк перетворюється на подобу російської провінції: тут все вирішує Москва, торгують тільки російським, а замість гривні ходять надіслані з Росії рублі

Жовтневим вечором Станіслав Васін поспішає додому безлюдною вулицею Донецька. Він намагається встигнути до початку комендантської години — 23.00. З цього часу місто немов вимре — на вулицях не залишиться пішоходів, і лише поодинокі машини з шумом летітимуть шосе.

"Ще в середині серпня в Донецьку гуркотіли вибухи, а тепер відносно тихо, — каже Васін. — Але сьогодні місто сильно відрізняється від того, що було під орудою України".

Від перших сепаратистських мітингів у Донбасі минуло лише півтора року, а життя в регіоні змінилося так, що й не впізнати. Владу взяли підконтрольні Росії люди, які спробували побудувати тут свою вертикаль, а на базі збройних формувань бойовиків організувати силові структури. З обігу фактично пішла гривня, поступившись російським рублям, відкрилося кілька місцевих банків — так званих республіканських, українські товари на полицях магазинів змінено зробленими в Росії.

Оглядачі констатують: зі зміцненням перемир'я в Донбасі тамтешнє протистояння переходить до площини політичної. "Я спілкуюся з жителями ДНР і можу сказати, що тепер вони відрізняються від нас не лише за економічною сферою, але вже і ментально, — каже народний депутат Єгор Фірсов. — І це найбільша небезпека для України".

Чимало хто тут зрозумів, що вони пішаки в одній великій і трагічній грі, — Станіслав Васін, мешканець Донецька

Тим часом разом з ознаками хоч на дещицю нормального життя Донецьк знову наповнюється людьми: до міста повертаються ті, хто виїжджав на час війни.

Місто гріхів

колиці Донецька та центр міста здаються двома різними населеними пунктами. Багатоповерхівки у віддалених житлових масивах із їхніми розбитими вікнами, потрощеними балконами та іншими слідами влучення снарядів контрастують із центром, де про війну нагадують тільки чоловіки, одягнені в камуфляж із нашивкою ДНР.

Про те, що це не український, а зовсім інший Донецьк, свідчать чорно-синьо-червоні прапори над адміністративними будівлями, житловими будинками і навіть закладами громадського харчування. Причому на кожному закладі — двоголовий орел, клеймо, що імітує російський державний символ.

"Це щоб не забували, хто влаштував", — чи то жартома, чи серйозно говорить Васін.

За його словами, продуктів у магазинах достатньо, причому 99% із них — російського виробництва. Якщо і трапляються українські, то прострочені або із тривалим терміном придатності, привезені давно. Люди з грошима можуть дозволити собі навіть делікатеси — восьминогів і форель, теж привезені з РФ.

Утім, таких небагато. Та й взагалі, головне, що перешкоджає цьому гастрономічному раю, за словами місцевих жителів, — це те, що ціни на продукти харчування зрівнялися з московськими: їхня вартість за півроку-рік зросла на 70-80 %. Особливо сильно це вдарило у малозабезпечені сім'ї.

"Соціальні виплати постійно пробуксовують, їх затримують, люди живуть на крупах і макаронах, а м'ясо купують на свята", — зізнається Васін.

Пенсії та соцдопомоги виплачують із розрахунку один до двох, наприклад, якщо пенсіонер отримував 2 тис. грн, то за ДНР — 4 тис. руб. Для порівняння: в Україні за офіційного обмінного курсу сума принципово інша — 6,1 тис. руб. Тут у вжитку тільки російські рублі — переорієнтація на рублеву зону почалася в республіках ще навесні.

Попри пережиті катаклізми, в Донецьку працюють деякі промислові підприємства, які вивозять свою продукцію із зони АТО на велику землю — до неокупованої України. Для цього отримують дозвіл від української фіскальної служби на ввезення продукції, працівники податкової та СБУ перевіряють компанію на предмет співпраці з терористами.

Народний депутат Олексій Рябчин, в минулому — житель Донецька і викладач місцевого вишу, додає, що деякі підприємства навіть платять податки, причому відразу в дві скарбниці — українську та деенерівську. Першою чергою це стосується тих підприємств, які не можна вивезти, наприклад металургійних.

Найбільша складність у роботі компаній пов'язана з іншим — увезення продукції з України до ДНР-ЛНР, і на цьому збудовано цілий бізнес. "Я знаю людей, які проїжджають кордон за гроші, минаючи всі пости, — розповідає Рябчин.— На цьому заробляють дві сторони".

При цьому чимало великих підприємств, зокрема майже всі кондитерські фабрики, серед яких Конті, зачинено. Зате дрібні підприємства, орієнтовані на внутрішній ринок, працюють, як і вся торговельна сфера.

Такі великі торговельні супермаркети, як Епіцентр та Ашан, перереєструвалися за новими, республіканським законами і тепер почуваються вільно, каже Васін. Також вільно почуваються і нові господарі життя — в місті, як і до війни, знову з'явилося багато дорогих іномарок. Здебільшого це військова еліта або так звані поверненці.

"Багаті донеччани пересиділи війну в Криму і тепер зайняли свою заможну нішу в ланцюжку донбаського життя", — говорить Рябчин.

Решту населення за джерелами доходів можна поділити на три категорії: перша — це ті, хто живе на соціальні виплати, друга — ті, хто працює в торгівлі або на інших підприємствах. І третє, головне джерело доходу — зарплата ополченця. За твердженням співрозмовників НВ, у розпал бойових дій оплата бійців армії ДНР становила $360-400 — великі гроші для теперішнього Донецька.

Майже в кожній родині хтось із чоловіків воював в ополченні, стверджує Васін, і цього було цілком достатньо, щоб протриматися сім'ї з трьох осіб. "На цьому побудований сімейний бюджет майже всіх жителів міста", — каже він.

Відтоді як на окупованих територіях більше не працюють українські банки, донеччани виїжджали за кордон АТО, щоб отримати гроші, однак віднедавна тут з'явився власний Республіканський банк ДНР, що має 17 банкоматів у різних точках міста. Ба більше — у магазинах, за заявою місцевої влади, працює майже 100 банківських терміналів.

Істотні зміни є навіть у такій консервативній галузі, як освіта. Юрій Макогон, професор кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету (ДонНУ), який зараз переїхав до Вінниці, стверджує, що в Донецьку донині працюють деякі виші.

"У ДонНУ, який підпорядковується ДНР, бюджет навіть більший, ніж в українського вінницького аналога, ач як", — дивується Макогон.

Навчання відбувається за українською програмою, але для того, щоб студенти отримали визнаний у Росії диплом, керівництво вишу провернуло "спецоперацію" — студенти виїхали до Криму, дісталися Сімферополя і подали документи на зарахування їх до кримськіх вишів. Після цього, закінчивши навчання, вони отримали дипломи державного зразка РФ.

У самопроголошеній республіці з'явився навіть свій мобільний оператор — Фенікс, доступний на всіх окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Місцеві жителі стверджують, що Фенікс використовує обладнання, запозичене в Київстар.

Наприкінці вересня в ДНР спалахнув скандал — там раптово повстали проти близького до Сім'ї екс-президента Віктора Януковича бізнесмена Сергія Курченка. Місцевий так званий відділ з боротьби із організованою злочинністю за фактом розкрадання коштів порушив кримінальну справу щодо однієї з афілійованих із Курченком структур, діяльність якої була пов'язана з поставками природного газу. Згідно з підрахунками місцевих правоохоронних органів, компанія завдала збитків на десятки мільйонів гривень.

Олег Гармаш, колишній житель Донецька та головний редактор інтернет-видання Острів, вважає, що звинувачення Курченка пов'язані з переділом місцевого ринку паливно-мастильних матеріалів. "Можна припустити, що Курченка витіснили на догоду [мільярдерові Рінату] Ахметову, можливо, він запропонував їм вигідніші умови", — вважає Гармаш.

Однак у російських ЗМІ з'явилася інша версія: мовляв, Курченко постачав паливо українській армії разом із мільярдером Ігорем Коломойським. А в неофіційній бесіді журналісти, близькі до ДНР, визнають, що одіозний бізнесмен "набрид московським товаришам своїми аферами", і ті проти нього повстали.

Утім, цей скандал — лише епізод, який демонструє вплив Росії на події на окупованих територіях. Адже невизнану республіку переважно дотує Росія, нагадують експерти. А це — чималі гроші: згідно з підрахунками Івана Голунова, журналіста російського сайту РБК, річний бюджет соціальних допомог і пенсій республіки може досягати 55 млрд руб. ($884 млн). А за даними авторитетного американського фінансового видання Bloomberg, щорічно для виплат пенсіонерам Кремль перераховує тільки ДНР майже 31 млрд рублів (близько $500 млн).

За оцінками експертів, загальна сума російських грошових дотацій у ДНР досягає 70 % республіканського бюджету.

"Прибери російські гроші — і все зруйнується, як картковий будиночок",— переконаний Рябчин.

Розмінна монета

6 жовтня, у вівторок, керівники ДНР відмовилися проводити місцеві вибори власного зразка цього року, що стало кроком до політичного врегулювання збройного конфлікту в Донбасі. Втім, не все так чудово, вважає політтехнолог Олексій Голубицький. Головна причина війни залишається нерозв'язаною — це вплив РФ на всі внутрішні процеси в самопроголошених республіках.

Наступний логічний крок — вихід цих територій до формату Придністров'я, тобто створення держави в державі, вважає експерт. Саме так на кордоні з Україною залежно від кон'юнктури можуть періодично виникати військові конфлікти для тиску на офіційний Київ.

"Поки ситуацію вдається утримати дипломатичним шляхом, причому методами, які не влаштовують Володимира Путіна, — констатує Голубицький. — Він міркує інакшим чином. Завдання російського президента не зберегти у своєму підпорядкуванні частину української території, а банально вижити в цій ситуації".

Хоча експерт припускає, що можуть виникнути і деякі несподівані моменти. Наприклад, хто ще два місяці тому думав, що на світовій арені ситуація з Сирією затьмарить Донбас?

Водночас Васін передає настрій місцевого населення в двох словах — повна апатія. Якщо раніше багато хто в Донбасі гадав, що позбавився українських олігархів, то тепер стало зрозуміло, що владу захопили військово-олігархічні клани.

"Це особливо помітно з того контингенту, який відвідує дорогі розважальні заклади — в них часто-густо військова еліта та наближені до керівництва республіки", — говорить Васін. І тут-таки застерігає: місцеві жителі міркують тільки матеріально, а не ідеологічно, і для більшості холодильник, заповнений продуктами, має вирішальне значення.

"Їм в принципі все одно, де жити — в Україні чи ДНР. Головне — це власний комфорт і добробут", — підсумовує житель Донецька.

Фірсов додає, що умовний сталий порядок тримається тільки на військовій владі, а в разі відходу російських військовиків вибухне хаос. Однак у швидке повернення Донбасу він не вірить: має минути кілька років, перш ніж влада Путіна, можливо, ослабне.

Так само міркують і місцеві жителі: донеччан, готових до скону відстоювати "русский мир", залишилося мало, більшість пам'ятають, як вони жили за України, і бачать, як знизився рівень життя за ДНР.

"Поки Донбас — це розмінна монета в геополітиці, і як би голосно це не звучало, багато хто тут зрозумів, що вони заручники, пішаки в одній великій і трагічній грі", — Васін повторює фразу, яка часто звучить серед жителів Донецька.

Матеріал опублікований у НВ №37 від 9 жовтня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: