3 грудня 2016, субота

Популярний сатирик Євген Гендін розповів, як за рік змінився Дніпропетровськ

коментувати
Євген Гендін: Дніпропетровськ знову повертається до безликості
Фото: Олександр Медведєв / НВ

Євген Гендін: Дніпропетровськ знову повертається до безликості

Смакуючи форшмак, популярний сатирик і блогер, засновник політичного кабаре Веселый песецЪ розповідає, хто насправді врятував Дніпропетровськ від сепаратистів і що стало з містом за останній рік
У самому центрі Дніпропетровська, на головному міському проспекті стоїть старе залізне ліжко. З матрацом, подушкою та бабусиними різнокольоровими покривалами. Тут-таки, просто на тротуарі, валяється триколісний велосипед, а поруч з ним — цинковий тазик і стародавня пральна машинка. Це не притулок безхатьків, а вхід до модної міської кав'ярні Папа Карла, оформленої в стилі радянської комунальної квартири. Саме тут популярний блогер, кавекашник і автор текстів політичного кабаре Веселый песецЪ Євген Гендін запропонував зустрітися і пообідати.

Він з'являється у кав'ярні хвилина у хвилину і, прямуючи до столика, лише на мить відволікається, щоб привітатися з господарем закладу. Привітно посміхаючись вже мені, Гендін обережно сідає на хитке крісло. Над його головою на мотузці сушиться білизна — деталь інтер'єру ностальгічної кав'ярні .

Євгену Гендіну 55 років, він — корінний дніпропетровець і переважну частину свідомого життя провів жартома. Спочатку складав пісні та сценки для відомої на весь СРСР команди КВК Дніпропетровського державного університету (ДДУ), потім займався тим само, але вже для театру КВК. Також довгі роки він був одним із авторів новорічних вогників на телеканалі Росія. Щоправда, вже понад рік із російським ТБ не співпрацює.

В Україні Гендін тепер більше відомий як співавтор пісень і текстів кабаре Веселый песецЪ — невеликого, але популярного театру, трупа якого створює естрадні номери на гострі політичні теми. Кабаре виступає з ними в одному з місцевих нічних клубів, їздить з гастролями Україною, а також знімає кліпи, які, потрапляючи в інтернет, швидко збирають сотні тисяч переглядів. Загалом кабаре зняло близько 200 відеоробіт.

Віднедавна Гендін став одним з найпопулярніших блогерів українського Facebook: на його сторінку підписані понад 19 тис. осіб. Переважно він пише про політику. "Цукерберг спеціально для мене створив Facebook, щоб я не втрачав розсипи свого містечкового гумору", — жартує він, нарешті зручно вмостившись у ретрокріслі кав'ярні.

Папа Карла — справді дніпропетровське місце з інтер'єром, який ностальгує за СРСР, коли місто було чимось на зразок радянської Кремнієвої долини та флагманом космічного ракетобудування країни. "Метастази радянського ще живуть у нас", — зазначає Гендін у відповідь на мою репліку про те, що за популярністю цього місця видно, як городяни скучили за Союзом.

Ми замовляємо єврейський форшмак із грінками, салат з телятини і котлети із щуки зі смаженою картоплею, а також філе річкової форелі з овочами. З напоїв — горілку та біле вино.

— Назва Папа Карла — це на честь того самого Карла, який із Facebook? — цікавлюся я у Гендіна, маючи на увазі популярний інтернет-мем.

— Ні, це тому, що кафе розташоване на вулиці Карла Маркса, — відповідає він і посміхається господарю закладу, який підійшов до столика.

— Ви, напевно, проти перейменування проспекту? — Гендін вже звертається до нього.

— Так. І Дніпропетровськ має залишитися Дніпропетровськом, це моя особиста позиція, — той легко підхоплює наболілу у місті тему про його перейменування: Дніпропетровськ, названий на честь великого радянського функціонера, підпадає під норми закону про декомунізацію, тому має змінити назву. Однак більшість городян виступають проти перейменування.

— А я от хоч по батькові Марксович, але вважаю, що потрібно перейменовувати, — продовжує тему Гендін. За його словами, такі питання треба вирішувати на користь майбутнього.

— Історія довша, ніж наші прихильності, — говорить він.

.

Сатирик розповідає про себе практично у форматі анекдоту: починає з того, що народився в інтелігентній єврейській родині "не без виродка". Відразу уточнюю, хто ж виродок.

— Звісно, я, — сміється він,— пив, курив, бувало, й до витверезника потрапляв.

У КВК він опинився під час навчання в ДДУ: писав сценки і виступав з ними. Пізніше його запросили в головну команду вишу, яка прославилася на весь СРСР.

"Наших фахівців по праву називають останнім словом вищої школи. А також іншими останніми словами", — з самоіронією представляли свій виш дніпропетровські кавекашники зі сцени палацу культури Московського інженерно-будівельного інституту, де знімали передачу КВК. Тоді студенти з Дніпропетровська обіграли всіх, а після трансляції ігри на телебаченні прокинулися знаменитими.

До розвалу СРСР дніпропетровська команда об'їхала його з гастролями вздовж і впоперек. "Від Тюмені до Львова", — уточнює Гендін. Саме тоді він зрозумів, що гумор може бути не просто захопливим хобі, а професією: за один виступ команди він отримував утричі більше, ніж за місяць заробляв у школі, де викладав географію.

1994 року дніпропетровська команда стала першим у світі театром КВК. А 2008‑го трансформувалася в кабаре Веселый песецЪ.

Шлях з великого "театрального" формату в маленький — кабаре — був, за словами Гендіна, логічним. "Мене завжди трусило від слова театр, я вважав, що це дуже фундаментально", — каже він, відсуває тарілку і починає розповідати, що його колегам завжди хотілося перейти в більш камерний жанр, виступати в невеликих залах "для своїх".

— Спочатку думали назвати кабаре — Країна Астралія, тобто місце, де можна піти в астрал. Потім сталася криза, і мені спала на думку назва Кабаре ПесецЪ, — посміхається Гендін.

Він уточнює, що слово веселий у назві з'явилося з легкої руки його колеги Григорія Гельфера, бо песець — це не тільки найперша асоціація, яка спадає на думку, але і веселий хутровий звір.

— До речі, ми вважаємося страшенно єврейським театром, і це чиста омана, — продовжує розповідати про кабаре Гендін. — У нас з 12 чоловік тільки три з половиною єврея. Двоє авторів — Гельфер і я, актор і режисер Євген Чепурняк і половинка нашого "голосу" Юри Богуславського. Він єврей за татом. Решта акторів і музикантів — це російські й українські люди, яких ми просто поневолили, забрали паспорти, споїли і змусили працювати на світовий сіонізм, — вже не приховуючи сміху, перераховує Гендін.


ПІД "ЙОЛКОЮ": Євген Гендін каже, що підтримав Майдан не він, а його почуття власної гідності
ПІД "ЙОЛКОЮ": Євген Гендін каже, що підтримав Майдан не він, а його почуття власної гідності


Повертаючись до розмови про Дніпропетровськ, він знову стає критичним: "У міста не було смаку, кольору і запаху, воно народилося 2014‑го".

Я згадую, що ще кілька років тому люди з Дніпропетровська просто бігли, а експерти ООН називали його містом, що вимирає. Тут була одна з найнижчих в країні явка на вибори, а ті, хто все ж приходив, голосували за провладні партії.

Навесні 2014‑го все змінилося: російськомовні дніпропетровці, які не особливо підтримали Майдан, вразили всю країну сплеском патріотизму. Саме тоді в Донецьку та Луганську щосили готувалися до референдуму про відокремлення від України, а Дніпро вивісив на балконах національні прапори і розігнав тих, хто кричав: "Росія, прийди!".

Тоді ж кабаре Веселый песецЪ презентувало пісню "Детка, это Днепр", один із рядків якої точно пояснював суть: "Просто родина пришла в город на Днепре".

На думку Гендіна, сплеск патріотизму стався тому, що порядні люди змогли знайти один одного і критичної хвилини показали здатність вирішувати проблеми.

— У Дніпропетровську завжди було багато хороших людей, просунутих, — говорить він. — Вони у своїх інтелектуальних та інших норках сиділи, але коли з'явилася точка збирання, об'єдналися,— говорить він.

Точка збирання — це команда бізнесмена Ігоря Коломойського, який очолив область навесні 2014‑го. Втім, на думку Гендіна, буде неправильно приписувати йому усі заслуги.

— Є дві крайності — одні кричать: Дніпро вистояв завдяки Коломойському і його команді. Інші: Беня ні при чому, він працював на свою кишеню, а насправді це заслуга людей. Все це — нісенітниці, — останню фразу співрозмовник НВ вимовляє повільно і повагом.

— Якщо б не було команди Коломойського, не було б такого Дніпра,— продовжує він, — якби не було критичної маси людей, теж не було б Дніпра.

Зараз, на думку Гендіна, місто знову повертається до безликості. "Ми показали здатність збиратися в скрутні хвилини, але не показали здатність щось масово будувати за мирних умов", — говорить засмучено.

Насамкінець запитую, куди він водить гостей Дніпропетровська. "На набережну,— відповідає Гендін, — через парк Шевченка. Набережна у нас дуже красива". Він явно хоче розповісти про улюблені місця більше, але розмову перериває дзвінок.

По тому, як ураз обличчя Гендіна стає серйозним, я розумію, що бесіду закінчено. Швидко, потиснувши мені руку і побажавши удачі, він ховається в ранніх дніпропетровських сутінках.

Матеріал опублікований в НВ №39 від 23 жовтня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: